розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Комунального підприємства "Богодухівжитло" виконавчого комітету Богодухівської міскої ради на постанову Харківський окружний адміністративний суд від 24.11.2009р. по справі № 2-а-42159/09/2070

за позовом Комунального підприємства "Богодухівжитло" виконавчого комітету Богодухівської міскої ради

до Первинної профспілкової організації "Комунальник" Всеукраїнської профспілки працівників НВФ

третя особа Богодухівське районне управління юстиції Харківської області

про зобов’язання вчинити певні дії,

Позивач звернувся до суду з вимогами про визнання ППО "Комунальник" всеукраїнської профспілки працівників науки, виробництва та фінансів такою, що не діє в комунальному підприємстві "Богодухівжитло" виконкому Богодухівської міської ради з 15.12.2006 року; розпустити первинну профспілкову організацію "Комунальник" Всеукраїнської профспілки працівників науки, виробництва та фінансів, діяльність якої не відповідає Конституції України (254к/96-ВР) , Закону України "Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності" (1045-14) , Закону України "Про об'єднання громадян" (2460-12) ; зобов’язати виключити первинну профспілкову організацію "Комунальник" Всеукраїнської профспілки працівників НВФ з реєстру об’єднань громадян (профспілок).

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 24.11.2009 року в задоволені позову було відмовлено.

Не погодившись з прийнятим судовим рішенням позивач подав апеляційну скаргу, в якій стверджує про порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права. Вважає, що постанова суду підлягає скасуванню з направленням справи на новий розгляд. В обґрунтування заявлених вимог посилається на норми Закону України "Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності" (1045-14) та Закону України "Про об'єднання громадян" (2460-12) .

Колегія суддів, вислухавши суддю-доповідача, дослідивши зібрані по справі докази, вивчивши доводи апеляційної скарги, приходить до висновку, що вимоги апеляційної скарги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Приймаючи рішення про відмову у задоволенні позову суд першої інстанції виходив з того, що заявлені позовні вимоги підлягають розгляду в порядку адміністративного судочинства, з чим не погоджується колегія суддів, зважаючи на вимоги Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) .

Згідно ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування їхніх посадових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до ч. 1 ст. 17 КАС України компетенція адміністративних судів поширюється на: 1) спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності; 2) спори з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби; 3) спори між суб'єктами владних повноважень з приводу реалізації їхньої компетенції у сфері управління, у тому числі делегованих повноважень, а також спори, які виникають з приводу укладання та виконання адміністративних договорів; 4) спори за зверненням суб'єкта владних повноважень у випадках, встановлених законом; 5) спори щодо правовідносин, пов'язаних з виборчим процесом чи процесом референдуму.

Частина 3 ст. 50 КАС України передбачає, що відповідачем в адміністративній справі є суб'єкт владних повноважень, якщо інше не встановлено цим Кодексом.

Частиною 4 ст. 50 КАС України передбачено, що громадяни України, іноземці чи особи без громадянства, їх об'єднання, юридичні особи, які не є суб'єктами владних повноважень, можуть бути відповідачами лише за адміністративним позовом суб'єкта владних повноважень: 1) про тимчасову заборону (зупинення) окремих видів або всієї діяльності об'єднання громадян; 2) про примусовий розпуск (ліквідацію) об'єднання громадян; 3) про примусове видворення іноземця чи особи без громадянства з України; 4) про обмеження щодо реалізації права на мирні зібрання (збори, мітинги, походи, демонстрації тощо); 5) в інших випадках, встановлених законом.

Таким чином, розгляд вимог про тимчасову заборону (зупинення) окремих видів або всієї діяльності Всеукраїнської профспілки працівників науки, виробництва та фінансів чи її примусовий розпуск (ліквідацію) можливий лише за адміністративним позовом суб’єкта владних повноважень, яким позивач не являється.

Крім того, позовні вимоги стосуються (направлені) діяльності не всієї Всеукраїнської профспілки працівників науки, виробництва та фінансів, а лише її первинної організації "Комунальник", яка утворена за рішенням установчих зборів працівників Богодухівського ВУЖКГ 15.12.2006 року, про що зроблено запис в журналі обліку громадських організацій Богодухвського районного управління юстиції 29.12.2006 року.

Подання позову зумовлено виникненням спірних правовідносин між сторонами щодо звільнення членів первинної профспілкової організації "Комунальник", зокрема, профорганізатора ОСОБА_1 10.03.2009 року в зв’язку з скороченням чисельності штату на підприємстві КП "Богодухівжитло". Позивач намагається довести в судовому порядку, що первинна профспілкова організація "Комунальник", яка формально створена в 2006 році, не може бути правонаступником аналогічної за назвою первинної профспілкової організації, створеної в 2002 році, оскільки правонаступництво в таких випадках не передбачено законодавством. На думку позивача, діяльність профспілкової організації "Комунальник" має формальний характер та направлена на створення штучних перепон при звільненні ОСОБА_1

Тобто, вирішення спірних правовідносин пов’язане з застосуванням норм трудового права щодо звільнення особи, з врахуванням її членства в первинній профспілковій організації, що діє на підприємстві. При цьому зауважується, що діяльність будь-яких осіб на підприємстві позивача не пов’язане з проходженням публічної служби, в розумінні норм Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) .

Зважаючи на вищевикладені обставини справи, колегія суддів дійшла до висновку про відсутність ознак публічності спору, зазначеного у позові, що зумовлює відсутність підстав для його розгляду в порядку адміністративного судочинства.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 157 КАС України, суд закриває провадження у справі, якщо справу не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.

Враховуючи допущені судом першої інстанції порушення вимог зазначеної норми процесуального права, колегія суддів вважає наявними у справі підстави для часткового задоволення вимог поданої апеляційної скарги щодо скасування судового рішення та прийняття нового про закриття провадження у справі.

Керуючись п. 1 ч. 1 ст. 157, ст.ст. 160, 167, 195, 196, п. 4 ст. 198, 203, 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

Апеляційну скаргу Комунального підприємства "Богодухівжитло" виконавчого комітету Богодухівської міскої ради задовольнити частково.

Постанову Харківський окружний адміністративний суд від 24.11.2009р. по справі № 2-а-42159/09/2070 скасувати.

Провадження у справі за позовом Комунального підприємства "Богодухівжитло" виконавчого комітету Богодухівської міскої ради до первинної профспілкової організації "Комунальник" Всеукраїнської профспілки працівників НВФ, третя особа Богодухівське районне управління юстиції Харківської області, про зобов’язання вчинити певні дії закрити .

Роз"яснити позивачу право на звернення з аналогічними вимогами в порядку цивільного судочинства.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом місяця з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Судді		Водолажська Н.С. Гуцал М.І.