розглянувши в порядку письмового провадження справу за позовом публічного акціонерного товариства "АрселорМіттал Кривий Ріг" (далі - Товариство) до Дніпропетровської митниці Державної митної служби України (правонаступником якої є Дніпропетровська митниця Міністерства доходів і зборів України; далі - Митниця) про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товару,

У листопаді 2012 року Товариство звернулося до суду з позовом, у якому просило: визнати протиправним і скасувати рішення Митниці про коригування митної вартості від 16 жовтня 2012 року № 110050000/2012/000159/2 (далі - спірне рішення); зобов'язати Митницю прийняти рішення про застосування митної вартості товарів, заявленої Товариством у вантажній митній декларації від 8 жовтня 2012 року № 110050001/2012/107315.

На обґрунтування позову Товариство зазначило, що подало Митниці всі передбачені статтею 53 Митного кодексу України (далі - МК) необхідні документи для митного оформлення товару з визначенням його митної вартості за ціною договору (основним методом). Проте Митниця безпідставно не погодилася із визначеною ним митною вартістю і необґрунтовано застосувала резервний метод.

Дніпропетровський окружний адміністративний суд постановою від 18 грудня 2012 року, яку залишено без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 6 березня 2014 року, у задоволенні позовних вимог відмовив.

Вищий адміністративний суд України ухвалою від 9 вересня 2014 року рішення судів попередніх інстанцій залишив без змін.

У заяві про перегляд судового рішення Верховним Судом України з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України, Товариство зазначає, що в доданих до заяви ухвалах суду касаційної інстанції від 23 січня та 15 травня 2014 року (справи №№ К/800/59735/13, К/800/12594/14 відповідно) по-іншому, ніж в оскаржуваній ухвалі, застосовано положення статті 53, частини десятої статті 58 МК. Просить ухвалу Вищого адміністративного суду України від 9 вересня 2014 року скасувати та прийняти нове рішення - про задоволення позову.

Перевіривши наведені у заяві доводи, колегія суддів вважає, що заява Товариства не підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до частини першої статті 237 КАС судові рішення в адміністративних справах можуть бути переглянуті Верховним Судом України з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що потягло ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах.

Вищий адміністративний суд України, допускаючи справу до провадження Верховного Суду України, виходив із того, що в ухвалах суду касаційної інстанції, копії яких додано до заяви, по-іншому, ніж у справі, що розглядається, застосовано положення статті 53, частини десятої статті 58 МК.

Проте аналіз рішення суду касаційної інстанції у справі, що розглядається, та його рішень, копії яких надано для порівняння, не дає підстав вважати, що цей суд неоднаково застосував зазначені норми права.

Так, у справі, що розглядається, суд касаційної інстанції виходив із того, що у Митниці виник обґрунтований сумнів щодо правильності заявленої митної вартості товару, а оскільки Товариство не надало достатньо додаткових документів для її підтвердження, то митний орган відповідно до митного законодавства, провівши процедуру консультацій з декларантом, правомірно визначив митну вартість товару за резервним методом, обґрунтувавши у своєму рішенні неможливість послідовного застосування попередніх методів визначення митної вартості.

Водночас у наданих для порівняння рішеннях Вищого адміністративного суду України йдеться про те, що під час митного оформлення товару Товариство надало Митниці всі передбачені частиною другою статті 53 МК необхідні та достатні документи і у Митниці не було підстав для витребування додаткових документів на підтвердження митної вартості товару, а тому вона має бути визначена за ціною контракту.

Зміст правовідносин з метою з'ясування їх подібності в різних рішеннях суду касаційної інстанції визначається обставинами кожної конкретної справи, перевірка правильності встановлення яких не належить до компетенції Верховного Суду України.

Колегія суддів дійшла висновку, що обставини, встановлені у справі, що розглядається, не є подібними до обставин, встановлених у справах, копії рішень суду касаційної інстанції в яких додано до заяви.

Окрім того, в оскаржуваній ухвалі суду касаційної інстанції не наведено іншого, ніж у наданих для порівняння судових рішеннях, тлумачення норм матеріального права, про які йдеться у заяві Товариства.

Зазначене не дає можливості дійти висновку про неоднакове застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах.

Враховуючи те, що обставини, які стали підставою для перегляду справи Верховним Судом України, не підтвердилися, у задоволенні заяви Товариства слід відмовити.

Керуючись статтями 241, 242, 244 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України

У задоволенні заяви публічного акціонерного товариства "АрселорМіттал Кривий Ріг" відмовити.

Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає, крім випадку, встановленого пунктом 2 частини першої статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України.