Головуючий у І інстанції: Невгад Л.М.

Суддя-доповідач: Межевич М.В.

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі: головуючого – судді Межевича М.В., суддів Зайця В.С. та Земляної Г.В., при секретарі Бурді Л.М., за участю позивача та її представника ОСОБА_2, а також представника військової частини 3077 – Коломацького Я.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві справу за апеляційними скаргами Військової частини 3077 та Головного управління внутрішніх військ Міністерства внутрішніх справ України на постанову Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 4 грудня 2008 року у справі за позовом ОСОБА_4 до військової частини 3077, Головного управління внутрішніх військ Міністерства внутрішніх справ України про визнання дій суб’єкта владних повноважень неправомірними, стягнення недоотриманої суми одноразової грошової допомоги та відшкодування збитків, -

В червні 2008 року позивач звернувся в суд з позовом, який під час розгляду справи неодноразово уточнював та в остаточному варіанті просив визнати неправомірними дії військової частини 3077 щодо невиплати позивачу в повному обсязі одноразової грошової допомоги, що передбачена ст. 16 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" в розмірі до п’ятирічного грошового забезпечення за останньою посадою перед звільненням з військової служби; стягнути недоплачену суму цієї допомоги у розмірі 17830, 43 грн.; виплатити матеріальні збитки у вигляді упущеної вигоди у сумі 5301,44 грн., спричинені простроченням виплати допомоги у повному обсязі.

Постановою Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 4 грудня 2008 року позов задоволено частково: визнано неправомірними дії військової частини 3077, Головного управління внутрішніх військ Міністерства внутрішніх справ України щодо невиплати позивачу в повному обсязі одноразової грошової допомоги, що передбачена ст. 16 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" в розмірі до п’ятирічного грошового забезпечення за останньою посадою перед звільненням з військової служби; стягнуто з військової частини 3077 на користь позивача недоплачену суму одноразової грошової допомоги у разі інвалідності, що настала в період проходженн війської служби відповідно зі ст. 16 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" в розмірі 33411 грн. .

Відповідачі в апеляційних скаргах просять скасувати постанову суду першої інстанції, оскільки вона прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права, та постановити нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників судового процесу, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційних скарг та заперечення на них, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги підлягають задоволенню, а постанова суду – скасуванню з таких підстав.

Згідно зі ст.ст. 198 ч. 1 п. 3, 202 ч. 1 п. 4 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції скасовує її та ухвалює нове рішення, якщо визнає, що судом першої інстанції порушено норми матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції дійшов висновку про неправомірність дій відповідачів та стягнув з В/ч 3077 на користь позивача одноразову грошову допомогу в розмірі 33411, грн.

З таким висновком не можливо погодитись, враховуючи наступне.

Позивач перебував на військовій службі за контрактом в складі В/ч 3077.

Наказом командувача військових військ МВС України №105 о/с від 28.12.2007 року прапорщика ОСОБА_4 було звільнено з військової служби у відставку Збройних Сил України відповідно до п.63 "б" (за віком).

Наказом командира В/ч 3077 №7 від 15.01.2008 р. позивача за 15.01.2008 року було виключено із списків особового складу вказаної військової частини.

Згідно з висновком Обласної спеціалізованої МСЕК від 06.02.2008 року позивачу встановлено з 31.01.2008 року другу групу інвалідності довічно з причин загального захворювання, пов’язаного з наслідками Чорнобильської катастрофи в період проходження військової служби. Причинний зв'язок між проходженням військової служби та групою інвалідності встановлений також Військово-лікарською комісією ГУ МВС України в Київській області.

Відповідно до ч.2 ст. 16 Закону України, від 20.12.1991, № 2011-XII "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" у разі поранення (контузії, травми або каліцтва), заподіяного військовослужбовцю під час виконання ним обов'язків військової служби, а також інвалідності, що настала в період проходження військової служби або не пізніше ніж через три місяці після звільнення зі служби чи після закінчення цього строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження військової служби, залежно від ступеня втрати працездатності йому виплачується одноразова грошова допомога в розмірі до п'ятирічного грошового забезпечення за останньою посадою в порядку та на умовах, визначених Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до статті 16 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" Кабінет Міністрів України постановив:1. затвердити Порядок та умови призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), поранення (контузії, травми або каліцтва) чи інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних і резервістів, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та інвалідності звільнених з військової служби (зборів) осіб (далі Порядок); установив, що призначення і виплата одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), поранення (контузії, травми або каліцтва) чи інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних і резервістів, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та інвалідності звільнених з військової служби (зборів) осіб, що сталися після 1 січня 2007 р., здійснюється згідно з Порядком, затвердженим цією постановою.

Підпунктом 2 п. 2 вказаного порядку визначено, що військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової служби) у разі настання інвалідності в період проходження військової служби та особам, звільненим з військової служби, у разі настання інвалідності не пізніше ніж через три місяці після звільнення з такої служби чи після закінчення зазначеного строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період її проходження, - у розмірі 42-місячного грошового забезпечення - інвалідам II групи.

Абзацом 5 п.4 п.2 визначено, що грошове забезпечення для військовослужбовців, які перебувають на кадровій військовій службі або проходять військову службу за контрактом, - за останньою посадою, яку вони займали на день втрати працездатності, а звільнених із служби - на день звільнення виходячи з посадового окладу, окладу за військовим званням, відсоткової надбавки за вислугу років.

Відповідно до довідки про грошове забезпечення позивача, яка міститься в матеріалах справи, на день звільнення грошове забезпечення позивача складалось з : посадового окладу – 685,00 грн.; окладу за військовим званням – 60,00 грн.; процентна надбавка за вислугу років у розмірі 40% посадового окладу + оклад за військове звання = 298,00 грн.

Отже розмір грошового забезпечення, що враховується для обрахунку суми виплати одноразової грошової допомоги складає 1043, 00 грн.

Тобто, враховуючи законодавчо визначений порядок визначення одноразової грошової допомоги, яка є предметом розгляду у справі, колегія суддів погоджується з доводами апеляційних скарг, що остання повинна визначатися таким чином: 1043,00 (грошове забезпечення на день звільнення зі служби) x 42 (місячне грошове забезпечення - інвалідам II групи) = 43806,00 грн. (сума яка підлягає виплаті позивачу).

Платіжним дорученням № 993 від 05.09.2008 року В\ч 3077 перерахувала 43806,00 грн. одноразової грошової допомоги на рахунок ОСОБА_4, факт отримання яких позивачем не заперечується.

Суд першої інстанції визначаючи розмір грошового забезпечення позивача у відповідності до ст. 16 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", не врахував, що вказана норма є банкетною та відсилає до постанови Кабінету Міністрів України №499 від 28.05.2008 року (499-2008-п) , вимоги якої виконані відповідачами в повному обсязі.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що постанова Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 4 грудня 2008 року не відповідає нормам матеріального права, доводи апеляційних скарг спростовують висновки суду першої інстанції, викладені у зазначеній постанові, у зв'язку з чим є підстави для її скасування з постановленням нової постанови про відмову в задоволенні позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 195, 196, 198, 202, 205, 207 КАС України, колегія суддів

Апеляційні скарги військової частини 3077 та Головного управління внутрішніх військ Міністерства внутрішніх справ України задовольнити.

Постанову Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 4 грудня 2008 року – скасувати.

Прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позову

постанова апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення, проте може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця з дня набрання законної сили.

Повний текст постанови виготовлений 24 лютого 2010 року.

Справа: № 22-а-4525/09 Головуючий у І інстанції: Невгад Л.М.

Суддя-доповідач: Межевич М.В .

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі: головуючого – судді Межевича М.В., суддів Зайця В.С. та Земляної Г.В., при секретарі Бурді Л.М., за участю позивача та її представника ОСОБА_2, а також представника військової частини 3077 – ОСОБА_3, розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві справу за апеляційними скаргами Військової частини 3077 та Головного управління внутрішніх військ Міністерства внутрішніх справ України на постанову Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 4 грудня 2008 року у справі за позовом ОСОБА_4 до військової частини 3077, Головного управління внутрішніх військ Міністерства внутрішніх справ України про визнання дій суб’єкта владних повноважень неправомірними, стягнення недоотриманої суми одноразової грошової допомоги та відшкодування збитків.

Керуючись ст.ст. 195, 196, 198, 202, 205, 207 КАС України, колегія суддів

Апеляційні скарги військової частини 3077 та Головного управління внутрішніх військ Міністерства внутрішніх справ України задовольнити.

Постанову Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 4 грудня 2008 року – скасувати.

Прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позову

постанова апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення, проте може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця з дня набрання законної сили.