розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Харкові на постанову Харківський окружний адміністративний суд від 06.10.2009р. по справі № 2-а-37722/09/2070

за позовом Приватного підприємства "Аквамарин"

до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Харкові

про визнання податкового повідомлення-рішення недійсним,

Приватне підприємство "Аквамарин" звернулось до суду з позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Харкові, в якому просив скасувати податкові повідомлення - рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Харкові від 17 жовтня 2008 року № 0001610854/0, № 0001620854/0, від 17 листопада 2008 року № 0001610854/1 та № 0001620854/1, від 28 січня 2009 року № 0001610854/2 та № 0001620854/2 та стягнути судові витрати.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 06.10.2009 року зазначений позов задоволено.

Скасовано податкові повідомлення - рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Харкові від 17 жовтня 2008 року № 0001610854/0, № 0001620854/0, від 17 листопада 2008 року № 0001610854/1 та № 0001620854/1, від 28 січня 2009 року № 0001610854/2 та № 0001620854/2.

Стягнуто з Державного бюджету України на користь Приватного підприємства "Аквамарин" суму сплаченого судового збору у розмірі 3,40грн.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, відповідачем подано апеляційну скаргу.

В апеляційній скарзі, посилаючись на порушення судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваної постанови норм матеріального права, відповідач просить постанову Харківського окружного адміністративного суду від 06.10.2009 року скасувати та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач, зокрема, посилається на порушення судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваного рішення приписів ст.ст. 207, 208 Господарського кодексу України, ст. 215 Цивільного кодексу України, п. 5.4.4.п. 5.4 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств".

У судовому засіданні представник позивача проти апеляційної скарги заперечували, просили в її задоволенні відмовити, а оскаржуване рішення залишити без змін.

Представники відповідача вимоги апеляційної скарги підтримав в повному обсязі.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, представників позивача та відповідача, перевіривши в межах апеляційної скарги рішення суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що у період з 18.08.2008р. по 29.09.2008р. працівниками СДПІ по роботі з ВПП у м. Харкові проводилась виїзна планова перевірка приватного підприємства "Аквамарин" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2007 року по 30.06.2008 року, за результатами перевірки було складено акт від 06.10.2008 року №2060/23-1/31634863.

Перевіркою було встановлені порушення п.п.7.4.1 . п.п.7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", внаслідок чого ПП "Аквамарин" занижено податкове зобов'язання по податку на додану вартість у сумі 159383 грн.; порушення п.п.5.2.1 п.5.2, пп.. 5.3.9 п.5.3 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", внаслідок чого ПП "Аквамарин" занижено податок на прибуток за 2007р. на суму 199229грн., порушення абз.2 пп.. 5.4.4 п.5.4 ст.5 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" (334/94-ВР) , внаслідок чого завищені валові витрати по декларації за 2007 рік на суму 4250 грн., по декларації з податку на прибуток за І півріччя 2008 року на суму 574002грн.

На підставі акта перевірки СДПІ по роботі з ВПП у м. Харкові були прийняті податкові повідомлення - рішення, якими встановлені наступні порушення:

№ 0001610854/0 від 17 жовтня 2008 року (п.п.5.2.1. п.5.2., п.п.5.3.9. ., абз.2 п.п. 5.4 4 п. 5.4. ст. 5 Закону України " Про оподаткування прибутку підприємств";

№ 0001620854/0 від 17 жовтня 2008 року (п.п.7.4.1., п.п.7.4.5.,п.7.4. ст. 7 Закону України " Про податок на додану вартість".

Не погоджуючись з висновками акта перевірки, та вказаними податковими повідомленнями - рішеннями, ПП "Аквамарин" було пройдено процедуру адміністративного оскарження передбачену ст. 5 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", що підтверджено запереченням на Акт перевірки та відповідними скаргами на податкові повідомлення -рішення. Рішеннями органів податкової служби було відмовлено в задоволені заперечень та відповідних скарг, а відповідні повідомлення - рішення без змін.

Приймаючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем не наведено та не надано доказів наявності підстав, з якими закон пов'язує настання наслідків нікчемності угоди, передбачених ст. 215 ЦК України, а тому не доведено нікчемність правочину, укладеного між позивачем та ТОВ "ТД Соло", а також суперечність його інтересам держави та суспільства.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов до висновку про те, що податкові накладні. які виписані ТОВ "ТД Соло" на виконання договору, є чинними, оскільки ТОВ "ТД Соло" на час виконання угоди був платником ПДВ, а отже має право видавати податкові накладні.

Крім того, відносно твердження відповідача щодо завищення валових витрат при здійсненні операцій з придбання послуг від ПП ОСОБА_3, судом першої інстанції зазначено, що згідно п.п. 5.4.4. п. 5.4. ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" до складу валових витрат включаються витрати платника податку на проведення передпродажних та рекламних заходів стосовно товарів (робіт, послуг), що продаються (надаються) такими платниками податку. Витрати на організацію прийомів, презентацій і свят, придбання і розповсюдження подарунків, включаючи безоплатну роздачу зразків товарів або безоплатне надання послуг (виконання робіт) з рекламними цілями, але не більше двох відсотків від оподаткованого прибутку платника податку за попередній звітний (податковий) рік.

Також судом першої інстанції зазначено, що до товарно-матеріальних цінностей, що беруть участь у рекламних заходах, належать матеріальні цінності, виготовлені спеціально для проведення рекламної кампанії ( до таких відносяться рекламні листівки та буклети, календарі, блокноти тощо, та продукція, що виготовляється, і товари, що продаються суб'єктом підприємницької діяльності.

Отже, суд першої інстанції дійшов до висновку, що оскільки рекламні послуги не були безкоштовними, а були надані позивачу за плату, то вартість таких рекламних послуг правомірно внесена до валових витрати, оскільки до валових витрати в розумінні пп. 5.4.4 статті 5 Закону України "Про податок на прибуток" може бути внесено суму, що не перевищує 2% від оподаткованого прибутку за попередній звітний період лише вартість саме товарів які були використані для проведення рекламної акції або безкоштовних послуг чи робіт які були виконані з рекламною метою.

На підставі вищевикладеного, суд першої інстанції дійшов висновку про прийняття спірних податкових повідомлень-рішень з порушенням норм чинного законодавства, а тому наявність підстав для їх скасування.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.

Згідно з договором реалізації від 3 січня 2007 року №19-р-2007, укладеним між позивачем та з ТОВ ТД "СОЛО", приватне підприємство "Аквамарин" в 2007 році по накладним отримало від ТОВ ТД "СОЛО" алкогольні напої на загальну суму 956299 грн.20коп., в тому числі 159383 грн.20 коп. податок на додану вартість. В оплату за отриманий товар ПП "Аквамарин" в 2007 році перерахувало з рахункового рахунку грошові кошти в сумі 1054438 грн. 65 коп.

Витрати на придбання у ТОВ ТД "СОЛО" алкогольних напоїв у сумі 796916 грн. ПП "Аквамарин" включило до складу валових витрат. Також, у зв'язку з придбанням товарів, ПП "Аквамарин" віднесено ПДВ у сумі 159383,20грн. по податковим накладним, виписаним ТОВ ТД "СОЛО" (за січень лютий, квітень, травень, червень та серпень 2007 року) до складу податкового кредиту у періоді, що перевірявся.

Нікчемність зазначеного договору відповідач обґрунтовує посиланням на ст.ст. 203, 215 Цивільного кодексу України, ст. ст. 207, 208 Господарського кодексу України.

Статтею 215 Цивільного кодексу України визначено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Статтею 203 Цивільного кодексу України визначені загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину.

Так, серед іншого, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства, та правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

У відповідності до ст. 228 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Відповідно до ч.2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

При цьому колегія суддів зазначає, що відповідачем не надано належних та допустимих доказів нікчемності договору, укладеного між ПП "Аквамарін" та ТОВ "ТД Соло". Відсутність юридичної особи - контрагента за юридичною адресою, неподання нею податкової звітності та відсутність трудових ресурсів не може слугувати доказом вчинення позивачем дій, не спрямованих на реальне настання наслідків, оскільки матеріали справи містять докази оприбуткування товару та його подальше використання у господарській діяльності позивача.

Отже, колегія суддів підтверджує висновки суду першої інстанції щодо хибності доводів відповідача щодо нікчемності укладеної між позивачем та ТОВ "ТД Соло" угоди.

Підпунктом 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами.

Згідно пп. 7.4.1. пункту 7.4. статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 цього Закону, протягом такого звітного періоду, зокрема у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до пп. 7.4.5. п.7.4. ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, а при імпорті робіт (послуг) - актом прийняття робіт (послуг) чи банківським документом (іншим подібним документом згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

З урахуванням викладеного, колегія суддів не погоджується з висновками податкового органу щодо порушення позивачем п.п.5.2.1. п.5.2. ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" та п.п.7.4.1., п.п.7.4.5.,п.7.4. ст. 7 Закону України " Про податок на додану вартість".

Крім того, між ПП "Аквамарин" та ФОП ОСОБА_3 укладено договір № 1Р від 01.01.2007р про надання послуг, предметом якого є надання ФОП ОСОБА_3 позивачеві рекламних та мерчандайзингових послуг, зазначених в Додатках до договору, у супермаркетах "Юсі".

Всього за період з 01.01.2007р. по 30.06.2008р. ФОП ОСОБА_3 надано послуг по договору №1Р від 01.01.2007р. із додатковими угодами на суму 650 000 грн. (без ПДВ). ПП "Аквамарин" сплачено ФОП ОСОБА_3, готівкових коштів на суму 660 000 грн.

Вартість послуг, отриманих від ФОП ОСОБА_3, ПП "Аквамарин" включило до складу валових витрат в декларації з податку на прибуток за 2007 рік у сумі 40 000грн.. по декларації за півріччя 2008р. - у сумі 610 000 грн.

У відповідності до ст. 3 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" об'єктом оподаткування є прибуток, який визначається шляхом зменшення суми скоригованого валового доходу звітного періоду, визначеного згідно п. 4.3 цього Закону (334/94-ВР) , на суму валових витрат платника податку, передбачених ст. 5 Закону; суму амортизаційних відрахувань, нарахованих з врахуванням положень ст. 8 і ст. 9 Закону.

Згідно п. 5.1 ст. 5 зазначеного Закону валові витрати виробництва та обігу - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для подальшого використання у власній господарській діяльності.

Відповідно до пп. 5.3.1 п. 5.3 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" не включаються до складу валових витрат витрати на потреби, не пов'язані з веденням господарської діяльності, а саме: організацією та проведенням прийомів, презентацій, свят, розваг та відпочинку, придбанням та розповсюдженням подарунків (крім благодійних внесків та пожертвувань неприбутковим організаціям, визначеним п. 7.11 цього Закону (334/94-ВР) та витрат, пов'язаних з проведенням рекламної діяльності, які регулюються нормами пп. 5.4.4 п. 5.4 цієї статті).

Згідно п.п. 5.4.4. п. 5.4. ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" до складу валових витрат включаються витрати платника податку на проведення передпродажних та рекламних заходів стосовно товарів (робіт, послуг), що продаються (надаються) такими платниками податку.

Витрати на організацію прийомів, презентацій і свят, придбання і розповсюдження подарунків, включаючи безоплатну роздачу зразків товарів або безоплатне надання послуг (виконання робіт) з рекламними цілями, але не більше двох відсотків від оподаткованого прибутку платника податку за попередній звітний (податковий) рік.

З урахуванням системного аналізу зазначених вище норм колегія суддів зазначає, що чинне законодавство дозволяє включення до складу валових витрат платника податку вартості безкоштовно наданих в рекламних цілях товарів або послуг.

Враховуючи, що договір № 1Р від 01.01.2007 року, укладений позивачем з ПП ОСОБА_3, є оплатним та передбачає надання однією стороною рекламних послуг, а іншою – їх оплату, то до витрат здійснених позивачем по зазначеному договору відповідачем необґрунтовано застосовано положення абз. 2 п.п. 5.4.4. п. 5.4. ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств".

Відповідно до ч.2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Пунктом 1 частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Приймаючи спірні податкові повідомлення-рішення, відповідач діяв не на підставі та не у спосіб, що передбачені Законом України "Про податок на додану вартість" (168/97-ВР) та Законом України "Про оподаткування прибутку підприємств" (334/94-ВР) , а тому позовна заява про скасування таких рішень є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Отже, колегія суддів підтверджує, що при прийнятті судового рішення у справі суд першої інстанції дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують.

Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

Апеляційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Харкові залишити без задоволення.

Постанову Харківський окружний адміністративний суд від 06.10.2009р. по справі № 2-а-37722/09/2070 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом місяця з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.