розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Харківської об'єднаної державної податкової інспекції Харківської області на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 09.09.2009р. по справі № 2-а-39221/09/2070

за позовом Державного оптово-роздрібного підприємства "Обласний аптечний склад"

до Харківської об'єднаної державної податкової інспекції Харківської області

про скасування податкового повідомлення - рішення,

Державне оптово-роздрібне підприємство "Обласний аптечно-роздрібний склад" (надалі по тексту – позивач, ДОРП "Обласний аптечний склад") звернувся до суду з позовом до Харківської об'єднаної державної податкової інспекції Харківської області (надалі по тексту - відповідач), в якому, з урахуванням уточнень, просив суд:

- визнати недійсним повідомлення-рішення Харківської об’єднаної ДПІ м. Харкова № 0000102340/2 від 23 квітня 2009 року в повному обсязі.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 09.09.2009 року позовні вимоги задоволено в повному обсязі.

Скасовано податкове повідомлення-рішення Харківської об’єднаної ДПІ № 0000102340/0 від 23 квітня 2009 року в повному обсязі.

Відповідач, не погодившись з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Харківського окружного адміністративного суду від 09.09.2009р. по справі № 2-а-39221/09/2070 та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач посилається на порушення судом при ухваленні рішення норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, а саме: п.п. 4.1.6 п.4.1. ст. 4, п.п. 5.2.1. п. 5.2 ст. 5, п.п. 8.2.2. п.8 ст. 8, п.п. 12.1.5 п.12.1 ст.12 Закону України "Про оприбуткування прибутку підприємств",

Позивач подав заперечення на зазначену апеляційну скаргу, в яких посилаючись на законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції, просить залишити його без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши рішення суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що Харківською об’єднаною державною податковою інспекцією проведено виїзну планову перевірку Державного оптово - роздрібного підприємства "Обласний аптечний склад" з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01. 07. 2007 року по 30. 09. 2008 року, про що складено Акт № 4454/234/22654831 від 30.12.08 .

Відповідно до акту перевірки, Харківською об’єднаною державною податковою інспекцією було встановлено порушення п. 5.1, п.п. 5.2.1 п. 5.2, ст. 5, п.п. 12.1.5 п. 12.1 ст. 12 Закону України від 28.12.1994 №334/98-ВР "Про оподаткування прибутку підприємств" із змінами та доповненнями в результаті чого занижено податок на прибуток в періоді, що перевірявся, на загальну суму 166312 грн., у тому числі за 3 квартал 2007 року занижено у сумі 17750 грн., за 4 квартал 2007 року занижено у сумі 39417 грн., за 1 квартал 2008 року занижено у сумі 50562 грн., за 2 квартал 2008 року занижено у сумі 47825 грн., за 3 квартал 2008 року занижено у сумі 10758 грн.

На підставі акту № 4454/234/22654831 від 30.12.08. Харківською об’єднаною державною податковою інспекцією було винесено податкове повідомлення – рішення від 26 січня 2009 р. № 0000102340/0.

Позивач, не погодившись з податковим рішенням – повідомленням від 26 січня 2009 р. № 0000102340/0., розпочав процедуру адміністративного оскарження, в результаті чого були винесені податкові повідомлення – рішення № 5000102340/1 від 19 лютого 2009 р. та № 0000102340/2 від 23 квітня 2009 року.

Фактичною підставою для встановлення порушення ДОРП "Обласний аптечний склад" п.п. 12.1.5 п.12.1 ст. 12 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" слугував викладений в акті перевірки висновок відповідача про не включення підприємством до складу валових доходів заборгованості перед ПЗВГІ "Мікс" на суму 66975,62 грн., що призвело до заниження прибутку за 1 квартал 2008 року

Судом першої інстанції також встановлено, що підставою для констатації порушення вимог п.п. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", що призвело до завищення валових витрат підприємства у 2007 - 2008 роках на суму 485000 грн., слугував викладений в акті перевірки висновок відповідача про те, що ДОРП "Обласний аптечний склад" включив до складу валових витрат вартість виконаних робіт, отриманих від СПДФО ОСОБА_3 та кооперативу "Ліс" по експлуатації та супроводженню автоматизованих систем управління ГОРП ОАС та АСУ Аптека, АРМ Склад, АРМ Аптека.

Відповідачем встановлено порушення вимог п.п. 5.1 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", що призвело до завищення валових витрат підприємства у 1 кварталі 2008 року на суму 113271,1 грн. слугував викладений в акті перевірки висновок відповідача про те, що підприємство у 1 кварталі 2008 р. здійснило списання кредиторської заборгованості з минувшим строком позовної давнини (всього на загальну суму 113271,1 грн.) та віднесло цю суму, на валові доходи, при цьому ДОРП "Обласний аптечний склад" повинен був при списані кредиторської заборгованості перед постачальниками за отримані лікарські засоби, одночасно зменшити валові витрати на суду у оприбуткованого товару, оскільки ним фактично не понесено витрат відповідно до п. 5.1 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств".

Валові витрати по отриманим лікарським засобам складали 113271,1 грн. Однак зменшення валових витрат на дану суму підприємство не здійснило.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач належним чином не довів правомірність винесеного податкового повідомлення – рішення, оскільки не було доведено недобросовісності платника податків.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, з наступних підстав.

Відповідно до ст. 2 КАС України основним завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб’єктів при здійсненні ними управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Таким чином, згідно до вимог частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень адміністративні суди зобов’язані перевірити оскаржене рішення на предмет прийняття його на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення; безсторонньо; добросовісно; розсудливо, з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів осіб і цілями, на яке спрямоване це рішення, з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно.

Отже, під час розгляду спорів щодо оскарження рішень суб’єктів владних повноважень, суд зобов’язаний незалежно від підстав, наведених у позові, перевіряти оскаржувані рішення на їх відповідність усім зазначеним вимогам.

Відповідно до статті 510 Цивільного кодексу України сторонами у зобов'язанні є Боржник і Кредитор.

Пунктом 1 статті 512 ЦК Украйни встановлюється, що Кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

За змістом статей 1077, 1078 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату, а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

Відповідно до п.п. 12.1.5 п.12.1 ст. 12 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" передбачено, що платник податку - покупець зобов'язаний збільшити валові доходи на суму непогашеної заборгованості (її частини), визнаної у порядку досудового врегулювання спорів або судом чи за виконавчим написом нотаріуса, у податковому періоді, на який припадає перша з подій: або 90-й календарний день від дня граничного строку погашення такої заборгованості (її частини), передбаченого договором або визнаною претензією, або 30-й календарний день від дня прийняття рішення судом про визнання (стягнення) такої заборгованості (її частини) або вчинення нотаріусом виконавчого напису. Строки, визначені абзацом "а" цього підпункту, поширюються також на випадки, коли покупець не надав відповідь на претензію, надіслану продавцем, у строки, визначені господарсько-процесуальним законодавством.

З системного аналізу вказаної норми, суд приходить до висновку, що Закон пов'язує виникнення зобов'язання у платника податку збільшити валові доходи на суму непогашеної заборгованості з отриманням платником претензії та її визнанням.

Як вбачається з матеріалів справи, за договором від 2 березня 2006 р., право вимоги боргу було передано ВАД " Хімфармзавод "Червона зірка"і вищевказана сума заборгованості на підставі вказаного договору є боргом ДОРП "Обласний аптечний склад" перед ВАТ "Хімфармзавод "Червона зірка", а не перед ПЗВГІ "Мікс"(а.с. 67).

17 жовтня 2007 року ДОРП "Обласний аптечний склад" отримало претензію ПЗВГІ "Мікс" від 02. 10. 2007 року за № 155-л (а. с. 124-125) про повернення заборгованості за договором № П-0017-5 від 01. 02. 2005 року.

24. 10. 2007 року позивач направив на адресу ПЗВГІ "Мікс" лист за № 1304, в якому висловив свою незгоду з претензією.

Доказів того, що кредитор позивача ВАТ "Хімфармзавод "Червона зірка"- звертався до підприємства в порядку досудового врегулювання спору, матеріали справи не містять.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що прийнята контролюючим органом до уваги претензія, була направлена позивачу особою, яка не мала статусу кредитора за договором № П-0017-5 від 01. 02. 2005 року відносно ДОРП "Обласний аптечний склад", претензія платником податку не була визнана, отже, заниження позивачем прибутку за 1 квартал 2008 року. не вбачається.

Відповідно до п.п. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв’язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці. При цьому п. 5.9 вищезазначеного Закону України визначено, що платник податку веде податковий облік приросту (убутку) балансової вартості товарів (крім тих, що підлягають амортизації, та цінних паперів), сировини, матеріалів, комплектуючих виробів, напівфабрикатів, малоцінних предметів на складах, у незавершеному виробництві та залишках готової продукції, витрати на придбання та поліпшення (перетворення, зберігання) яких включаються до складу валових витрат згідно з цим Законом (за винятком тих, що отримані безкоштовно).

Як вбачається з матеріалі справи, 02 липня 2001 року між кооперативом "Ліс" та ДОРП "Обласний аптечний склад" укладено договір № 212, за яким позивач доручив кооперативу "Ліс" розробку структурних баз даних, настройку та введення в експлуатацію серверу Позивача та комп'ютерів, підключених до локальної сітки для роботи по протоколу ТСР/ІР, розробку та впровадження клієнтської частини програмного забезпечення для комп'ютерів локальної сітки Позивача у складі автоматизоване робоче місце (АРМ) - склад, АРМ - збут, АРМ - маркетинг, АРМ- бухгалтерія, АРМ - виробництво та інше (а. с. 87-88).

Автоматизовані бази даних, та інше комп'ютерне забезпечення було розроблене, передане ДОРП "Обласний аптечний склад" та введене в експлуатацію, про що були складені сторонами договору акти приймання - передачі виконаних робіт за липень 2001 р. та за серпень 2001 р. (а. с. 91-92).

12 травня 2000 року укладений договір № DOR-1-00 між ТОВ "ІНСАРТ" та Позивачем про розробку ТОВ "ІНСАРТ" для Позивача програмного забезпечення віддаленого автоматизованого робочого місця "Аптека" та стикуючого сегменту Автоматизованої інформаційної системи (а. с. 68-71). ТОВ "ІНСАРТ" здійснив розробку та передав Позивачу АРМ "Аптека" та інше Програмне забезпечення, про що були складені та підписані сторонами акти приймання - передачі виконаних робіт від 11 жовтня 2000 р. (77-78) та від 25 травня 2001 р. (а. с. 74).

Таким чином, наявні в матеріалах справи докази свідчать про те, що програмне забезпечення АРМ "Аптека", АРМ "Склад"та інше, було розроблено на замовлення ДОРП "Обласний аптечний склад" у 2000-2001 роках.

Як встановлено судом першої інстанції, угоди про придбання відповідних комп'ютерних програм були укладені у 2000 та 2001 р. Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" (334/94-ВР) в редакції, яка діяла на час придбання комп'ютерних програм, не передбачав наявність 4 групи основних фондів. Копії журналу-ордеру і відомості по рахунку 12 "Нематеріальні активи" (а. с. 106) та баланс підприємства Позивача на 30 вересня 2008 р. (а. с. 104-105) свідчать про те, що комп'ютерні програми віднесені позивачем у бухгалтерському обліку підприємства на рахунок 12 субрахунок 127 "Інші нематеріальні активи" відповідно до Інструкції про застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов'язань і господарських операцій підприємств і організацій, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 30 листопада 1999 р. N 291 (z0892-99) , зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 21 грудня 1999 р. за N 893/4186 (z0893-99) .

Відповідно до п. 15 Перехідних положень Закону України "Про внесення змін до Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" від 24 грудня 2002 року N 349-ІV (349-15) до основних фондів групи 4 включаються відповідні основні фонди, придбані (виготовлені) платником податку після набрання чинності цим Законом (а також витрати на поліпшення таких новопридбаних (виготовлених) основних фондів у встановленому порядку".

Відповідно до п. 2 ст. 8 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", питання організрації бухгалтерського обліку на підприємстві належать до компетенції його власника (власників) або уповноваженого органу (посадової особи) відповідно до законодавства та установчих документів.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, щодо правомірності віднесення позивачем комп'ютерних програм до рахунку 12, а їх відсутність на рахунку 10 "Основні фонди" не може свідчити про їх відсутність на балансі підприємства, оскільки це не суперечить вимогам чинного законодавства.

Відповідно до п.п. 4.1.6 п. 4.6 ст. 4 статті 4 Закону України від 28.12.94 р. N 334/94-ВР "Про оподаткування прибутку підприємств" валовий дохід включає доходи у вигляді сум безповоротної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному періоді.

Згідно з п. 1.22 ст. 1 Закону України від 28.12.94 р. N 334/94-ВР "Про оподаткування прибутку підприємств" до безповоротної фінансової допомоги належать суми заборгованості платника податку перед іншою юридичною чи фізичною особою, що залишилася нестягнутою після закінчення строку позовної давності.

Пунктом 11.2 ст. 11 Закону України від 22.05.97 р. N 283/97-ВР "Про оподаткування прибутку підприємств", якою встановлені правила ведення податкового обліку, передбачено, що датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг), або дата оприбуткування платником податку товарів.

Як вбачається з матеріалів справи, кредиторська заборгованість у сумі 113271,1 грн. виникла внаслідок несплати вартості лікарських засобів та засобів медичного призначення, які були поставлені Позивачу двома підприємствами: Берингер Інгельхайм Австрія Гм - сума боргу 43475,34 грн. (а. с. 79-86) та Обласною базою спецмедпостачання - сума боргу 69795,76 грн. (а. с. 103).

Оскільки за умовами договорів, ДОРП "Обласний аптечний склад " отримувало товари на оплатній основі, тому на підставі п. 11.2 ст. 11 та п. 5.1, пп. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" їх вартість була віднесена до складу валових витрат у податковому періоді, на який припадала перша подія (отримання товарів), що відповідає вимогам закону.

Вартість товарів залишилася несплаченою по закінченні строку позовної давності і відповідно до вимог п. 1.22 ст. 1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" позивач списав кредиторську заборгованість, що залишилася нестягнутою після закінчення строку позовної давності, і на підставі пп. 4.1.6 п. 4.1 ст. 4 Закону України від 25.06.91 року "Про систему оподаткування" включив до складу валового доходу підприємства у звітному періоді, у якому відбулося списання, що підтверджується податковими деклараціями. При цьому, у деклараціях з податку на прибуток у рядку 01.6 позивач відобразив доходи у вигляді безповоротної фінансової допомоги по заборгованості, за якою минув строк позовної давності (а. с. 101-102).

Також, колегія суддів, зазначає, що Закон України "Про оподаткування прибутку підприємств" (334/94-ВР) не передбачає обов’язку платника податку зменшувати загальну суму валових витрат податкових періодів, у яких відбулося закінчення строків позовної давності на суму заборгованості, по якій закінчився строк позовної давності. Закон зобов’язує платника податку збільшити валовий дохід відповідного податкового періоду на таку суму.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що в діях позивача відсутнє порушення вимог п.п. 5.1 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", а отже, податкове повідомлення – рішення від 23.04.2009 є таким, що не відповідає вимогам чинного законодавства.

Отже, колегія суддів, підтверджує, що при прийнятті судового рішення у справі суд першої інстанції дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги, з наведених підстав, висновків суду не спростовують.

Керуючись ст. 195, 196, п. 1 ч.1 ст. 198, ст. 200, п. 1 ч. 1 205, ст. 206, ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України колегія суддів, -

Апеляційну скаргу Харківської об'єднаної державної податкової інспекції Харківської області залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 09.09.2009р. по справі № 2-а-39221/09/2070 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом місяця з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.