Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі:

Головуючого судді – Шевцової Н.В.,

суддів - Мінаєва О.М., Макаренко Я.М.

за участю секретаря судового засідання Антоненко Н.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду в м. Харкові адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління Державного казначейства України в Полтавській області на постанову Господарського суду Полтавської областi від 25.11.2008р. по справі № АС 5/130/5018

за позовом Державної інспекції з контролю за цінами в Полтавській області

до Миргородської районної санітарно-епідеміологічної станції

про стягнення суми,

Державна інспекція з контролю за цінами в Полтавській області (далі за текстом –позивач) звернувся до суду з позовом до Миргородської районної санітарно-епідеміологічної станції, в якому просив стягнути з відповідача економічні санкції в розмірі 15305,13 грн.

Постановою Господарського суду Полтавської областi від 25.11.2008р. позовні вимоги задоволено. Стягнуто з Миргородської районної санітарно-епідеміологічної станції на користь Державної інспекції з контролю за цінами в Полтавській області суму економічних санкцій в розмірі 15305,13 грн.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції Головне управління Державного казначейства України в Полтавській області подало апеляційну скаргу, в якій просить оскаржувану постанову скасувати та направити справу на новий розгляд.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги Головне управління Державного казначейства України в Полтавській області посилається на порушення судом першої інстанції норм процесуального права, через незалучення до участі у справі органів державного казначейства.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши в межах апеляційної скарги рішення суду першої інстанції, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції було встановлено, що Державною інспекцією з контролю за цінами в Полтавській області з 23 листопада по 1 грудня 2006 року проведено перевірку Миргородської районної санітарно-епідеміологічної станції щодо дотримання державної дисципліни цін при формуванні та застосуванні тарифів на роботи і послуги, які надаються за плату.

Перевіркою встановлено, що Миргородська районна СЕС за період з 06.12.05р. по 31.12.06 р. нараховувала плату за надані нею послуги і стягувала додаткове ПДВ у розмірі 20 % до фіксованих тарифів, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 27.08.03 р. № 1351 (1351-2003-п) , тоді як ПДВ вже включено у фіксованих тарифах. Внаслідок даного порушення необгрунтовано отримано виручку у сумі 3293,27 гривень. Крім того, згідно роз’яснення Мін’юсту України від 06.07.06р. № 34-26-2336 "Про набрання чинності постанови КМУ від 11.05.06 р. № 662 "Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 15 жовтня 2002 року № 1544 і від 27 серпня 2003 року № 1351" (662-2006-п) , дана постанова набрала чинності з моменту її прийняття 11 травня 2006 року, а Миргородська районна СЕС почала застосовувати вказані вищезазначеною постановою тарифи з 01.06.06р. в результаті чого за період з 12.05.06р. по 31.05.06 зайво отримано 1808,44 гривні. Загальна сума необгрунтовано отриманої виручки склала 5101,71 гривню.

Таким чином, Миргородською районною СЕС було порушено вимоги постанов КМ України від 27.08.03 № 1351 "Про затвердження тарифів (прейскурантів) на роботи і послуги, що виконуються і надаються за плату установами та закладами державної санітарно-епідеміологічної служби" (1351-2003-п) та від 11.05.06 р. № 662 "Про внесення змін до постанови Кабінету міністрів України від 15 жовтня 2002 року № 1544 і від 27 серпня 2003 року № 1351" (662-2006-п) .

Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, що за період з 01.12.2005 р. по 31.05.2006 р. відповідачем при розрахунках за надані послуги згідно з Постановою Кабінету Міністрів від 27.08.2003 р. № 1351 (1351-2003-п) "Про затвердження тарифів на роботи і послуги, що виконуються і надаються за плату установами та закладами державної санітарно-епідеміологічної служби", нараховувався податок на додану вартість зверх фіксованих тарифів та застосовувалось завищення тарифу на роботи і послуги у сфері забезпечення санітарного та епідеміологічного благополуччя населення, чим було порушено вимоги Постанови Кабінету Міністрів України від 27.08.2003 р. № 1351 (1351-2003-п) із змінами, внесеними згідно постанови Кабінету Міністрів України № 662 від 11.05.2006 р. (662-2006-п)

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду з наступних підстав.

Відповідно до ч.2 ст. 19 Конституції України (254к/96-ВР) органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією (254к/96-ВР) та законами України.

Предметом спору є порядок нарахування відповідачем податку на додану вартість на платні послуги, які надавались згідно Постанови Кабінету Міністрів України "Про затвердження тарифів (прейскурантів) на роботи і послуги, що виконуються і надаються за плату установами та закладами державної санітарно-епідеміологічної служби" від 27.08.2003 р. № 1351 (1351-2003-п) .

Миргородська районна санітарно-епідеміологічна станція є бюджетною установою, яка керується в своїй діяльності вимогами Закону України "Про забезпечення санітарного та епідеміологічного благополуччя населення" (4004-12) від 24.12.1994 р. № 4004 . Відповідно до статі 35 зазначеного Закону фінансування органів, установ і закладів державної санітарно-епідеміологічної служби здійснюється за рахунок державного бюджету.

Види послуг, що надаються закладами державної санітарно-епідеміологічної служби за тарифами затвердженими Постановою № 1351 (1351-2003-п) , відповідно до Закону України "Про податок на додану вартість" (168/97-ВР) від 03.04.19997 року № 168/97-ВР із наступними змінами і доповненнями не відносяться до операцій, які звільняються від оподаткування або не є об’єктом оподаткування, і відповідно повинні обкладатись податком на додану вартість.

Колегія суддів вважає, що суд дійшов вірного висновку про задоволення позовних вимог, оскільки як вбачається з наданих матеріалів, при проведенні перевірки з 23.11.2006 р. по 01.12.2006 р. щодо порядку формування та застосування тарифів на роботи і послуги, які виконуються і надаються за плату Миргородською районною санітарно-епідеміологічною станцією встановлено, що за період з 01.12.2005 р. по 31.05.2006 р. санепідемстанцією при розрахунках за надані послуги, згідно з Постановою Кабінету Міністрів України "Про затвердження тарифів (прейскурантів) на роботи і послуги, що виконуються і надаються за плату установами та закладами державної санітарно-епідеміологічної служби" від 27.08.2003 р. № 1351 (1351-2003-п) , нараховувала податок на додану вартість зверх фіксованих тарифів та застосовувала завищення тарифу на роботи і послуги у сфері забезпечення санітарного та епідеміологічного благополуччя населення, чим було порушено вимоги постанови Кабінету Міністрів України від 27.08.2003 р. № 1351 (1351-2003-п) із змінами, внесеними згідно постанови Кабінету Міністрів України № 662 від 11.05.2006 р. (662-2006-п) Постановою Кабінету Міністрів України "Про затвердження тарифів (прейскурантів) на роботи і послуги, що виконуються і надаються за плату установами та закладами державної санітарно-епідеміологічної служби" від 27.08.2003 р. № 1351 (1351-2003-п) , встановлені фіксовані тарифи на послуги, що надаються санітарно-епідеміологічними станціями, тобто у вказаних тарифах передбачена заробітна плата, нарахування на неї, матеріальні та накладні витрати, витрати на розвиток установ та закладів державної санітарно-епідеміологічної служби, податок на додану вартість в розмірі 20 відсотків, згідно законодавства.

Щодо передчасного застосування тарифів, передбачених Постановою Кабінету Міністрів України "Про затвердження тарифів (прейскурантів) на роботи і послуги, що виконуються і надаються за плату установами та закладами державної санітарно-епідеміологічної служби" від 27.08.2003 р. № 1351 (1351-2003-п) колегія суддів зазначає, що пунктом 5 Порядку офіційного оприлюднення нормативно-правових актів на набрання ними чинності, затвердженого Указом Президента України № 503/97 від 10.06.1997 року (503/97) , вказано, що нормативно-правові акти Кабінету Міністрів України набирають чинності з моменту їх прийняття, якщо більш пізній строк набрання ними чинності не передбачено в цих актах.

Згідно із роз'ясненням Міністерства юстиції України від 06.07.2006 р. № 34-26-2336, постанова Кабінету Міністрів України від 11.05.2006 р. № 662 "Про внесення змін до постанови Кабінету міністрів України від 15 жовтня 2002 року № 1544 і від 27 серпня 2003 року № 1351" (662-2006-п) , набрала чинності з моменту її прийняття. Таким чином, зазначені тарифи підлягали застосуванню з 11 травня 2006 року.

Апеляційну скаргу подано Головним управлінням Державного казначейства України в Полтавській області, що не брав участі у справі. В обґрунтування доводів апеляційної скарги ним зазначено, що судом першої інстанції не залучено до участі у справі органи державного казначейства чим порушено норми процесуального права.

З матеріалів справи вбачається, що між сторонами виник спір, який стосується виключно їх прав та інтересів. Головним управлінням Державного казначейства України в Полтавській області не доведено та не обґрунтовано, яким чином рішення у справі стосується його прав, інтересів або обов’язків. З огляду на викладене, колегія суддів відхиляє доводи апеляційної скарги щодо наявності підстав для скасування рішення через незалучення до участі у справі органів державного казначейства.

Враховуючи вищезазначене, колегія суддів дійшла до висновку про відсутність підстав для задоволення вимог апеляційної скарги, оскільки судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи та ухвалене судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 209, 254 КАС України, колегія суддів, -

Апеляційну скаргу Головного управління Державного казначейства України в Полтавській області залишити без задоволення.

Постанову Господарського суду Полтавської областi від 25.11.2008р. по справі № АС 5/130/5018 залишити без змін .

Ухвала набирає чинності з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом місяця з дня складання ухвали у повному обсязі, шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України

Повний текст ухвали виготовлений 02.02.2010 р.