розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Державна податкова інспекція у Московському районі м. Харкова на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 27.08.2009р. по справі № 2-а-39559/09/2070

за позовом Товариство з обмеженою відповідальністю " Метспецсплав " ' Список ' ' Текст '

до Державна податкова інспекція у Московському районі м. Харкова ' Текст ' ' 3 особи ' ' 3 особа ' ' за участю ' ' Текст '

про визнання податкового повідомлення-рішення недійсним,

Позивач, ТОВ "Метспецсплав", звернувся до суду з позовом до ДПІ у Московському районі м.Харкова, в якому після уточнення позовних вимог просив суд скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Московському районі м. Харкова № 0000722302/0 від 26.05.2009 року на суму 5153554,82 грн., № 0000732302/0 від 26.05.2009 року на суму 3092132,90 грн. та № 0001451702/0 від 26.05.2009 року на суму 2237,58 грн.. В обґрунтування своїх позовних вимог позивач вказав, що оскаржені податкові повідомлення-рішення № 0000722302/0 від 26.05.2009 року, № 0000732302/0 від 26.05.2009 року та № 0001451702/0 від 26.05.2009 року винесено ДПІ у Московському районі м.Харкова з порушенням норм чинного законодавства України.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 27 серпня 2009 року адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Метспецсплав" до Державної податкової інспекції в Московському районі м. Харкова про визнання податкового повідомлення-рішення недійсним задоволено у повному обсязі та скасовано податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Московському районі м. Харкова № 0000722302/0 від 26.05.2009 року на суму 5153554,82 грн., № 0000732302/0 від 26.05.2009 року на суму 3092132,90 грн. та № 0001451702/0 від 26.05.2009 року на суму 2237,58 грн.. При цьому, суд першої інстанції приймаючи рішення виходив з того, що податкові повідомлення-рішення № 0000722302/0 від 26.05.2009 року на суму 5153554,82 грн., № 0000732302/0 від 26.05.2009 року на суму 3092132,90 грн. та № 0001451702/0 від 26.05.2009 року на суму 2237,58 грн. винесено ДПІ у Московському районі м. Харкова з порушенням норм чинного законодавства України.

Державна податкова інспекція в Московському районі м. Харкова не погоджується з вказаною постановою суду, в апеляційній скарзі вказує, що постанова є необґрунтованою та незаконною, прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права. Апелянт просить суд апеляційної інстанції скасувати постанову Харківського окружного адміністративного суду від 27 серпня 2009 року та прийняти нову якою відмовити у позові.

Представник відповідача в судовому засіданні підтримав доводи викладені в апеляційній скарзі.

Представник позивача проти скарги заперечував.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Як вбачається з матеріалів справи, у квітні 2009 року працівниками ДПІ у Московському районі м.Харкова була проведена виїзна планова перевірка ТОВ "Метспецсплав" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 20.04.2007 року по 31.12.2008 року за результатами зазначеної перевірки, 30.04.2009 року відповідачем був складений акт за № 2265/23/34955546, яким було встановлено порушення:

- приписів п. 5.1., п.п. 5.3.9. п. 5.3. ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", що призвело до заниження податку на прибуток у сумі 2 576 777, 41 грн., та

- п. 7.4. ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", що призвело до заниження ПДВ у сумі 2 061 421,93 грн.

Окрім зазначеного в акті перевірки Відповідачем зроблені висновки про допущенні позивачем порушення приписів п.п. 6.3.2. п. 6.3. ст. 6 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб", а саме: неутримання та неперерахування у червні-грудні 2007 року, січні 2008 року податку з доходів фізичних осіб у сумі 745, 86 грн. через безпідставне надання робітникам податкової соціальної пільги (відсутні заяви про застосування податкової соціальної пільги).

На підставі цього акту перевірки відповідачем 26.05.2009 року були винесені: податкове повідомлення-рішення за № 0000722302/0 про донарахування позивачу податкових зобов'язань з податку на прибуток у сумі 2 576 777,41 грн. та застосування штрафних санкцій у розмірі 2 576 777,41 грн., а всього на суму 5 153 554,82 грн., податкове повідомлення-рішення за № 0000732302/0 про донарахування позивачу податкових зобов'язань з ПДВ у сумі 2 061 421, 93 грн. та застосування штрафних санкцій у розмірі 1 030 710, 97 грн., а всього на суму 3 092 132, 90 грн., та податкове повідомлення-рішення за № 0001451702/0 про донарахування позивачу податкових зобов'язань з податку з доходів фізичних осіб у сумі 745,86 грн. та застосування штрафних санкцій у розмірі 1 491, 72 грн., а всього на суму 2 237, 58 грн.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо задоволення позову виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, на початку 2008 року позивач мав господарські відносини із контрагентом - Приватним підприємством "Ліфін-котл-пласт" (м. Луганськ), з котрим був укладений Договір № 3/03 від 03.03.2008 року.

На підставі вказаного Договору позивач придбав у ПП "Ліфін-котл-пласт" товарно-матеріальні цінності на загальну суму 12 368 531, 57 грн., у тому числі ПДВ 2 061 421, 93 грн., що підтверджується відповідними видатковими/прибутковими накладними і самим відповідачем у акті перевірки. За отримані товарно-матеріальні цінності позивач сплатив в повному обсязі грошові кошти у безготівковій формі. Також ПП "Ліфін-котл-пласт" надав позивачу податкові накладні на суму 2 061 421, 93 грн.

У зв'язку з тим, позивачем були здійснені витрати на придбання у ПП "Ліфін-котл-пласт" товарно-матеріальних цінностей на суму 10 307 109, 64 грн. (без ПДВ), які відповідно до п. 5.1. Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" (334/94-ВР) відносяться до складу валових витрат, а отримані від ПП "Ліфін-котл-пласт" податкові накладні на загальну суму 2 061 421, 93 грн. містили всі необхідні та обов'язкові реквізити, передбачені п. 7.2.1.ст 7 Закону України "Про податок на додану вартість" (168/97-ВР) .

Позивач врахував ці суми при визначенні своїх податкових зобов'язань з податку на прибуток та з ПДВ та надав відповідачу відповідні Декларації з цих податків.

У відповідності до положень ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ст. 61 Конституції України юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.

У відповідності до ст. 55 Господарського кодексу України суб'єктами господарювання визначаються учасники господарських відносин, які здійснюють господарську діяльність, реалізуючи господарську компетенцію (сукупність господарських прав та обов'язків), мають відокремлене майно несуть відповідальність за своїми зобов'язаннями в межах цього майна, крім випадків, передбачених законодавством.

3гідно зі ст. 58 Господарського кодексу України суб'єкт господарювання підлягає державній реєстрації як юридична особа чи фізична особа-підприємець у порядку, визначеному Законом.

Згідно приписів ст. 18 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців" визначено, якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

Відповідно ч. 1 ст. 202 Цивільного кодексу України, правочин є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків.

Відповідно до статті 203 Цивільного кодексу України, передбачено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1-3, 5 та 6 статті 203 цього Кодексу.

Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

В силу висновків Верховного Суду України, вміщених в у п.6 Постанови N 3 "Про судову практику в справах про визнання угод недійсними" (v0003700-78) до угод, укладених з метою, суперечною інтересам держави і суспільства, зокрема, належать угоди, спрямовані на приховування фізичними та юридичними особами від оподаткування доходів, тощо. Угода може бути визнана недійсною лише з підстав та з наслідками, передбаченими законом. Тому в кожному конкретному випадку при визнанні угоди недійсною суди повинні встановити наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання угоди недійсною і настання певних юридичних наслідків.

Враховуючи, що визнаний відповідачем правочин між позивачем та ПП "Ліфін-котл-пласт" на думку відповідача є нікчемним, суд зазначає, що оскільки правочин з якого виникло господарське зобов'язання укладені юридичними особами, проявом вини юридичної особи у договірних відносинах є виключно винні дії уповноважених органів та посадових осіб тобто умисел.

Умисел (намір) юридичної особи на свідоме укладення угоди завідомо суперечної інтересам держави та суспільства визначається як умисел тієї посадової або іншої фізичної особи, що підписала договір від імені юридичної особи, маючи на це належні повноваження. Наявність умислу у сторін (сторони) угоди означає, що вони (вона), виходячи з обставин справи, усвідомлювали або повинні були усвідомлювати протиправність угоди і суперечність її мети інтересам держави та суспільства і прагнули або свідомо допускали настання протиправних наслідків.

Також, питання доказування наявності або відсутності умислу особи на вчинення дій, які суперечать інтересам держави або суспільства належить до кримінального судочинства. Тобто, для застосування вказаних санкцій, позивач повинен надати належні докази, наприклад вирок суду про притягнення до кримінальної відповідальності посадових осіб відповідача або відповідачів за відповідну злочинну дію.

Належних та допустимих доказів щодо наявності умислу (наміру) хоча б у одного з контрагентів спірної угоди на момент її укладання та мети укладення, яка завідомо суперечна інтересам держави і суспільства та настання відповідних наслідків, позивач суду не надав. Тобто, позивач не виконав обов'язків, покладених на нього ст. 71 КАС України.

Що стосується посилання відповідача в акті перевірки, що засновник та директор ПП "Ліфін-котл-пласт" ОСОБА_1, не підписував договір, бухгалтерські, податкові чи будь-які інші документи та взагалі не мав наміру здійснювати господарську діяльність, то вони є необґрунтованими.

Належних доказів (наприклад висновків експерта, то що), в обґрунтування своїх тверджень ДПІ не надало і як вбачається з пояснень представника ДПІ в судовому засіданні у відповідача вони відсутні, про їх наявність податковому органу не відомо.

Крім того, актом зустрічної перевірки підтверджено факт здійснення операції з боку ПП "Ліфін-котл-пласт". При цьому, як зазначено в акті, перевірку здійснено з відома директора ОСОБА_1.

Зміст спірних договорів не суперечить актам цивільного законодавства. Не встановлено фактів, які свідчили б про те, що зміст договорів не відповідає дійсним намірам сторін і, що ці наміри спрямовані на ухилення від сплати податків за фінансово-господарськими результатами виконання зазначених договорів також вказаних доказів у відповідності до вимог ст. 71 КАС України не надано на вимогу суду і відповідачем.

Доказів відсутності повноважень у посадових осіб позивача та ПП "Ліфін-котл-пласт" на укладання таких договорів в момент їх укладання відповідачем не надано.

Так, підприємство вважається створеним з дня його державної реєстрації, ст. 6 Закону України "Про підприємства в Україні". Ліквідація підприємства вважається завершеною з моменту виключення його з державного реєстру України.

Відповідно до ст. 80 ЦК України юридичною особою є організація, створена і зареєстрована у встановленому законом порядку. Юридична особа наділяється цивільною правоздатністю і дієздатністю, може бути позивачем та відповідачем у суді. Згідно ст. 91 ЦК України Цивільна правоздатність юридичної особи виникає з моменту її створення і припиняється з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення.

На час як на час укладення угоди між позивачем та ПП "Ліфін-котл-пласт" так і на час судового розгляду ПП "Ліфін-котл-пласт" знаходиться в єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, а також є платником податку на додану вартість.

У відповідності до ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, мовлених статтею 72 цього Кодексу.

Виходячи з вище викладено, відповідачем не наведено та не надано доказів наявності підстав, з якими закон пов’язує настання наслідків никчемності угоди передбачених ст. 215 ЦК України, а тому не можна погодиться з висновком відповідача, що правочин укладений між позивачем та ПП "Ліфін-котл-пласт" є нікчемними та суперечить інтересам держави та суспільства.

Крім вище зазначеного, у травні 2009 року Ленінською МДПІ у м. Луганську була здійснена зустрічна перевірка ПП "Ліфін-котл-пласт" стосовно господарських відносин з Позивачем.

В ході перевірки ПП "Ліфін-котл-пласт" порушень вимог податкового, валютного та іншого законодавства на цьому підприємстві виявлено не було, рівно як і розбіжностей з відомостями, що значаться у Позивача, що підтверджується Довідкою Ленінської МДПІ у м. Луганську за № 405/23-709/34642023 від 08.05.2009 року.

Окрім цього, як вбачається з зазначеної Довідки, перевірка ПП "Ліфін-котл-пласт" здійснювалась з відома ОСОБА_1 який її отримав і підписав. Зазначене свідчить що саме ОСОБА_1 є дійсним директором ПП "Ліфін-котл-пласт" .

Відповідно до п.п. 5.3.9 п.5.3 ст. 5 Закону України від 22.05.1997р. №283/97-ВР "Про оподаткування прибутку підприємств" ...не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами.."

Факт товарності угоди та фактичний розрахунок за неї підтверджується матеріалами справи та сторонами не заперечується.

Згідно п.п.7.4.5 п.7.4 ст. 7 Закону "Про податок на додану вартість" не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з і придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними.

Підпунктом 7.2.4 п.7.2 ст.7 вказаного Закону визначено, що право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники ПДВ.

Отже виходячи з вище викладеного, податкові накладні, які виписані ПП "Ліфін-котл-пласт" на виконання договору є належно оформленими, оскільки ПП "Ліфін-котл-пласт" є платником ПДВ, а отже має права видавати вище зазначені податкові накладні. Підстав для їх не прийняття не вбачається.

Що стосується донарахування позивачу податкових зобов'язань з податку з доходів фізичних осіб викладених в податковому повідомленні-рішення за № 0001451702/0, то з вказаним донарахуванням погодитись не можна оскільки, перелік податкових соціальних пільг, що враховуються при нарахуванні та утриманні податку з доходів фізичних осіб, встановлений п. 6.1. ст. 6 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб" відповідно по приписів цієї статті Закону, платник податку має право на зменшення суми загального місячного оподатковуваного доходу, отримуваного з джерел на території України від одного працедавця у вигляді заробітної плати, на суму податкової соціальної пільги у розмірі, що дорівнює одній мінімальній заробітній платі (у розрахунку на місяць), встановлений законом на 1 січня звітного податкового року (п. 6.1.1. Закону (889-15) ).

Згідно п. 6.3. вище зазначеного Закону (889-15) , вибір місця отримання (застосування) податкової соціальної пільги покладається на працівника, який подає працедавцю заяву про застосування пільги за формою, визначеною центральним податковим органом. Ця Податкова соціальна пільга починає застосовуватися до нарахованих доходів у вигляді заробітної плати з дня отримання працедавцем заяви платника податку про застосування пільги.

Як було встановлено актом перевірки протягом 2007 - 2008 року, у позивача працювало основних працівників - 3, сумісників -1.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач отримав від всіх працівників заяви, які були наявні на час перевірки, про застосування податкової соціальної пільги, передбаченої п.п.6.1.1. Закону (889-15) , та враховував їх при визначенні податку з доходів фізичних осіб отже жодних порушень порядку утримання та перерахування податку з доходів фізичних осіб позивачем не було допущено.

За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо задоволення позову, та зазначає, що доводи апеляційної скарги не впливають на правомірність висновків суду. Підстави для скасування постанови суду першої інстанції відсутні.

Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

Апеляційну скаргу Державна податкова інспекція у Московському районі м. Харкова залишити без задоволення.

постанову Харківського окружного адміністративного суду від 27.08.2009р. по справі № 2-а-39559/09/2070 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом місяця з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.