Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду в складі :

Головуючого судді Каралюса В.М.,

суддів Пліша М.А., Стародуба О.П.,

при секретарі судового засідання Поворознику Д.Б.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційні скарги Державного казначейства України та Державної судової адміністрації України на постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 25 травня 2009 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_19, ОСОБА_20, ОСОБА_21, ОСОБА_22, ОСОБА_23, ОСОБА_24, ОСОБА_25, ОСОБА_26, ОСОБА_27, ОСОБА_28, ОСОБА_29, ОСОБА_30, ОСОБА_31, ОСОБА_32, ОСОБА_33 до Апеляційного суду Хмельницької області, Територіального управління Державної судової адміністрації України в Хмельницькій області, Міністерства фінансів України, Головного управління Державного казначейство України при Міністерстві фінансів України, Державної судової адміністрації України про стягнення заборгованості по заробітній платі та грошовому утриманню,-

В листопаді 2008 року позивачі ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_19, ОСОБА_20, ОСОБА_21, ОСОБА_22, ОСОБА_23, ОСОБА_24, ОСОБА_25, ОСОБА_26, ОСОБА_27, ОСОБА_28, ОСОБА_29, ОСОБА_30, ОСОБА_31, ОСОБА_32, ОСОБА_33 звернулися до суду з адміністративним позовом до Апеляційного суду Хмельницької області, Територіального управління Державної судової адміністрації України в Хмельницькій області, Міністерства фінансів України, Головного управління Державного казначейство України при Міністерстві фінансів України, Державної судової адміністрації України, в якому просили стягнути з Міністерства фінансів України шляхом списання коштів з розрахункового рахунку Державної судової адміністрації України на користь суддів апеляційного суду Хмельницької області ненараховану і невиплачену заробітну плату.

В обгрунтування позовних вимог зазначали, що є суддями апеляційного суду Хмельницької області. В порушення ч. 3 ст. 44 Закону України "Про статус суддів" протягом семи місяців отримували значно меншу заробітну плату та грошове утримання, ніж такі передбачені Законом. 03 вересня 2005 року Кабінетом Міністрів України прийнто постанову № 865 "Про оплату праці суддів" (865-2005-п) , якою підвищено їм посадові оклади пропорційно до окладів голови та заступників голови Верховного Суду, однак набрання чинності цієї постанови було визначено на майбутнє – з 01 січня 2006 року. Оскільки п. 5 Постанови Кабінету Міністрів України від 03.09.2005 р. № 865 (865-2005-п) "Про оплату праці суддів" суперечить ч. 2 ст. 44 Закону України "Про статус суддів", який був чинним на момент її прийняття, то така постанова є незаконною. У зв’язку із заниженням розмірів посадових окладів позивачам недонараховані суми щомісячних премій, суми надбавок за вислугу років, за напруженість у роботі, за інтенсивність, суми відпускних, матеріальної допомоги та окладу на оздоровлення, розмір яких залежить від посадового окладу. Просили стягнути відповідно на їх користь суми недонарахованої і недовиплаченої заробітної плати та грошового утримання, у розмірі, визначеному за висновками проведеної судово-бухгалтерської експертизи. Окрім того, у зв’язку з несвоєчасною виплатою заробітної плати відповідно до Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів в зв’язку з порушенням строків її виплати" (2050-14) належні їм зазначені суми підлягають компенсації у розмірах визначених судово-бухгалтерською експертизою.

Під час розгляду справи судом першої інстанції уточнили позовні вимоги, просили стягнути з Державної судової адміністрації України і зобов’язати Головне управління Державного казначейства при Міністерстві фінансів України провести видатки з державного бюджету, передбачені Державній судовій адміністрації України на їх користь суми заборгованості по заробітній платі та компенсації та по довічному грошовому утриманню та компенсації у розмірах, відповідно до висновку судово-економічної експертизи від 23 лютого 2009 року.

Постановою Хмельницького окружного адміністративного суду від 25 травня 2009 року позов ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_19, ОСОБА_20, ОСОБА_21, ОСОБА_22, ОСОБА_23, ОСОБА_24, ОСОБА_25, ОСОБА_26, ОСОБА_27, ОСОБА_28, ОСОБА_29, ОСОБА_30, ОСОБА_31, ОСОБА_32, ОСОБА_33 задоволено частково. Стягнуто з Державної судової адміністрації України і зобов’язано Головне управління Державного казначейства України при Міністерстві фінансів України провести видатки з державного бюджету, передбачені Державній судовій адміністрації на користь: ОСОБА_1 262109,32 грн. із них 74780,07 грн. заборгованості по заробітній платі та 50567,31 грн. компенсації, 81564,24 грн. заборгованості по довічному грошовому утриманню та 55197,69 грн. компенсації; ОСОБА_2 106500,51 грн. із них 63632,00 грн. заборгованості по заробітній платі та 42868,51 грн. компенсації; ОСОБА_3 288308,44 грн. із них 77969,64 грн. заборгованості по заробітній платі та 52528,84 грн. компенсації, 94116,91 грн. заборгованості по довічному грошовому утриманню та 63693,05 грн. компенсації; ОСОБА_4 291556,16 грн. із них 79773,40 грн. заборгованості по заробітній платі та 53972,80 грн. компенсації, 94116,91 заборгованості по довічному грошовому утриманню та 63693,05 грн. компенсації; ОСОБА_5 117635,42 грн. із них 70247,73 грн. заборгованості по заробітній платі та 47387,69 грн. компенсації; ОСОБА_6 101954,79 грн. із них 60971,93 грн. заборгованості по заробітній платі та 40982,86 грн. компенсації; ОСОБА_7 287980,17 грн. із них 80529,02 грн. заборгованості по заробітній платі та 54454,41 грн. компенсації, 91256,62 грн. заборгованості по довічному грошовому утриманню та 61740,12 компенсації; ОСОБА_8 242373,13 грн. із них 67052,61 грн. заборгованості по заробітній платі та 45064,68 грн. компенсації, 77683,80 грн. заборгованості по довічному грошовому утриманню та 52572,04 грн. компенсації; ОСОБА_9 260159,63 грн. із них 70975,76 грн. заборгованості по заробітній платі та 47770,74 грн. компенсації, 84348,98 грн. заборгованості по довічному грошовому утриманню та 57064 грн. компенсації; ОСОБА_10 248145,41 грн. із них 74000,78 грн. заборгованості по заробітній платі та 49830,23 грн. компенсації, 74289,85 грн. заборгованості по довічному грошовому утриманню та 50024,56 грн. компенсації; ОСОБА_11 111216,92 грн. із них 66382,27 грн. заборгованості по заробітній платі та 44839,65 грн. компенсації; ОСОБА_12 116515,63 грн. із них 69617,09 грн. заборгованості по заробітній платі та 46898,54 грн. компенсації; ОСОБА_13 377560,82 грн. із них 100343,60 грн. заборгованості по заробітній платі та 67704,69 грн. компенсації, 124967,67 грн. заборгованості по довічному грошовому утриманню та 84544,86 грн. компенсації; ОСОБА_14 251482,18 грн. із них 68457,94 грн. заборгованості по заробітній платі та 46255,61 грн. компенсації, 81567,99 грн. заборгованості по довічному грошовому утриманню та 55200,65 грн. компенсації; ОСОБА_15 285813,12 грн. із них 72749,86 грн. заборгованості по заробітній платі та 48822,81 грн. компенсації, 97952,57 грн. заборгованості по довічному грошовому утриманню та 66287,87 грн. компенсації; ОСОБА_16 254204,75 грн. із них 68922,26 грн. заборгованості по заробітній платі та 46306,71 компенсації, 82891,44 грн. заборгованості по довічному грошовому утриманню та 56084,33 грн. компенсації; ОСОБА_17 423956,75 грн. із них 116010,55 грн. заборгованості по заробітній платі та 78146,20 грн. компенсації, 137060,23 грн. заборгованості по довічному грошовому утриманню та 92739,77 грн. компенсації; ОСОБА_18 262654,91 грн. із них 66903,08 грн. заборгованості по заробітній платі та 44955,64 грн. компенсації, 89933,94 грн. заборгованості по довічному грошовому утриманню та 60862,25 грн. компенсації; ОСОБА_19 268690,04 грн. із них 70698,84 грн. заборгованості по заробітній платі та 47505,49 грн. компенсації, 89751,20 грн. заборгованості по довічному грошовому утриманню та 60734,51 грн. компенсації; ОСОБА_20 149874,59 грн. із них 89158,11 грн. заборгованості по заробітній платі та 60716,49 грн. компенсації; ОСОБА_21 12058,92 грн. із них 71949,56 грн. заборгованості по заробітній платі та 48559,35 грн. компенсації; ОСОБА_22 142553,98 грн. із них 69737,84 грн. заборгованості по заробітній платі та 46980,35 грн. компенсації, 25835,80 грн. витрати на проведення експертизи; ОСОБА_23 278317,78 грн. із них 71966,65 грн. заборгованості по заробітній платі та 48541,17 грн. компенсації, 94116,91 грн. заборгованості по довічному грошовому утриманню та 63693,08 грн. компенсації; ОСОБА_24 261723,402 грн. із них 62140,94 грн. заборгованості по заробітній платі та 41772,49 грн. компенсації, 94116,91 грн. заборгованості по довічному грошовому утриманню та 63693,05 грн. компенсації; ОСОБА_25 247431,65 грн. із них 53479,69 грн. заборгованості по заробітній платі та 36141,99 грн. компенсації, 94116,91 грн. заборгованості по довічному грошовому утриманню та 63693,05 грн. компенсації; ОСОБА_26 184793,23 грн. із них 67012,31 грн. заборгованості по заробітній платі та 45037,40 грн. компенсації, 43731,65 грн. заборгованості по довічному грошовому утриманню та 29011,86 грн. компенсації; ОСОБА_27 258642,22 грн. із них 66934,97 грн. заборгованості по заробітній платі та 45117,65 грн. компенсації, 87426,09 грн. заборгованості по довічному грошовому утриманню та 59163,52 грн. компенсації; ОСОБА_28 258793,87 грн. із них 67748,08 грн. заборгованості по заробітній платі та 45632,40 грн. компенсації, 86731,26 грн. заборгованості по довічному грошовому утриманню та 58682,14 грн. компенсації; ОСОБА_29 108600,10 грн. із них 64861,54 грн. заборгованості по заробітній платі та 43738,56 грн. компенсації; ОСОБА_30 ОСОБА_34 104838,96 грн. із них 62458,81 грн. заборгованості по заробітній платі та 42380,15 грн. компенсації; ОСОБА_31 106928,62 грн. із них 63875,85 грн. заборгованості по заробітній платі та 43052,77 грн. компенсації; ОСОБА_32 267517,87 грн. із них 66341,90 грн. заборгованості по заробітній платі та 44862,83 грн. компенсації, 93235,91 грн. заборгованості по довічному грошовому утриманню та 63077,23 грн. компенсації; ОСОБА_33 107688,99 грн. із них 64335,60 грн. заборгованості по заробітній платі та 43353,39 грн. компенсації. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Не погодившись із таким рішенням суду першої інстанції, його оскаржили відповідачі – Державна судова адміністрація України та Державне казначейство України.

Державне казначейство України вважає, що оскаржувана постанова є незаконною та винесеною з невірним застосуванням норм матеріального права, в зв’язку з чим просить скасувати постанову та ухвалити нову, якою відмовити позивачам у задоволенні позовних вимог щодо Державного казначейства у повному обсязі.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначає, що виключно законом про Державний бюджет України визначаються будь-які видатки держави на загальносуспільні потреби, а також розмір і цільове спрямування цих видатків. Ч. 5 ст. 51 Бюджетного кодексу України визначено, що розпорядники бюджетних коштів беруть бюджетні зобов’язання та провадять видатки тільки в межах бюджетних асигнувань, встановлених кошторисами. Суд першої інстанції не звернув уваги на те, що Державній судовій адміністрації України Законом України "Про Державний бюджет України на 2009 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" встановлені бюджетні призначення за програмою "виконання рішень судів на користь суддів" на суму 9500,0 тис. грн., які обліковуються виключно на рахунках Державної судової адміністрації України. В силу ч. 4 ст. 22 Бюджетного кодексу України Державна судова адміністрація України в даному випадку є головним розпорядником бюджетних коштів. Державне казначейство України у межах своїх повноважень не має права вносити зміни до законів та змінювати цільове призначення бюджетних коштів. Зазначені в ст. 48 Бюджетного кодексу України повноваження передбачають здійснення Державним казначейством України платежів виключно за дорученням розпорядників бюджетних коштів. Бюджетним законодавством не передбачено проведення додаткових видатків головному розпоряднику бюджетних коштів, якщо вони виходять за межі асигнувань встановлених у законі про Державний бюджет на відповідний рік.

Державна судова адміністрація України, покликаючись на незаконність і необґрунтованість, порушення судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, неповне з’ясування обставин, що мають значення для справи, недоведення обставин, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими, а також незастосування норм законів, які підлягали застосуванню, просить скасувати оскаржувану постанову та прийняти нову постанову у справі, якою відмовити позивачам у задоволенні позовних вимог.

В обґрунтування апеляційних вимог зазначає, що судом першої інстанції не взято до уваги те, що заробітна плата, визначена позивачами, не нараховувалася їм внаслідок відсутності бюджетних асигнувань. Статтею 4 Бюджетного кодексу України встановлено, що при здійсненні бюджетного процесу в Україні положення нормативно-правових актів застосовується лише в частині, в якій вони не суперечать положенням Конституції України (254к/96-ВР) , цього Кодексу та Закону України "Про державний бюджет України". Згідно ст. 120 Закону України "Про судоустрій України" Державна судова адміністрація України відповідно до покладених на неї завдань виконує функції головного розпорядника бюджетних коштів, передбачених на фінансове забезпечення діяльності судів загальної юрисдикції. Розпорядники бюджетних коштів беруть бюджетні зобов’язання та провадять видатки тільки в межах бюджетних асигнувань, встановлених кошторисами. Будь-які зобов’язання, взяті фізичними та юридичними особами за кошти Державного бюджету України без відповідних бюджетних асигнувань або ж з перевищенням повноважень, встановлених Бюджетним кодексом України (2542-14) та законом про Державний бюджет України, не вважаються бюджетним зобов’язанням. Витрати державного бюджету на покриття таких зобов’язань не можуть здійснюватися. Вказані асигнування оскільки не були передбачені в Державному бюджеті України на 2005 рік не були передбачені і у кошторисах видатків відповідних бюджетних установ. Оскільки розмір щомісячного довічного грошового утримання прямо залежить від розміру заробітної плати працюючого судді, враховуючи незаконність і необґрунтованість вимог позивачів про стягнення заробітної плати, позовні вимоги щодо стягнення щомісячного грошового утримання вважає безпідставними. Зазначає, що Державна судова адміністрація діяла на підставі законів України про Державний бюджет України на 2003 – 2008 роки, Бюджетного кодексу України (2542-14) та ст. 68 Конституції України, а тому вимоги до неї як до відповідача вважає безпідставними.

В судовому засіданні позивач та представник решти позивачів ОСОБА_22 заперечив проти доводів апеляційних скарг та вважає, що постанова суду першої інстанції є законною та обґрунтованою, а тому підстав для її скасування не вбачає.

Представник Територіального управління Державної судової адміністрації України в Хмельницькій області та Державної судової адміністрації України доводи апеляційної скарги підтримав, просив оскаржувану постанову скасувати, в заявленому позові відмовити.

Представники Апеляційного суду Хмельницької області, Міністерства фінансів України, Головного управління Державного казначейство України при Міністерстві фінансів України в судове засідання не прибули, хоча належним чином були повідомлені про час, місце та дату апеляційного розгляду, тому на підставі ч.4 ст. 196 КАС України, такий проведено у їх відсутності.

Заслухавши суддю – доповідача, пояснення позивача та представника позивачів на заперечення апеляційних скарг, представника відповідачів на їх підтримання, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційних скарг, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційні скарги не підлягають до задоволення з наступних підстав.

Відповідно до ст. 130 Конституції України та ст. 118 Закону України "Про судоустрій України" фінансування та належні умови для функціонування судів і діяльності суддів забезпечує держава. Забезпечення функціонування судової влади передбачає: окреме визначення у державному бюджеті України видатків на фінансування суддів не нижче рівня, що забезпечує можливість повного і незалежного здійснення правосуддя відповідно до закону; законодавче гарантування повного і своєчасного фінансування судів; гарантування достатнього рівня соціального забезпечення судів.

Як встановлено судом першої інстанції, позивачі ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_19, ОСОБА_20, ОСОБА_21, ОСОБА_22, ОСОБА_23, ОСОБА_24, ОСОБА_25, ОСОБА_26, ОСОБА_27, ОСОБА_28, ОСОБА_29, ОСОБА_30, ОСОБА_31, ОСОБА_32, ОСОБА_33 працюють на посадах суддів апеляційного суду Хмельницької області . Вказаний факт не ставиться під сумнів та не оспорюється у поданих апеляційних скаргах.

В силу ч. 2 ст. 44 Закону України "Про статус суддів" розміри посадових окладів суддів встановлюються у відсотковому відношенні до посадового окладу Голови Верховного Суду України, і не можуть бути меншими від 50% його окладу. Посадовий оклад не може бути меншим від 80 % посадового окладу голови суду, в якому працює суддя.

Кабінетом Міністрів України 30 червня 2005 року прийнято постанови № 513 "Про оплату праці Голови та заступників Голови Конституційного Суду України" (513-2005-п) та № 514 "Про оплату праці Голови та заступника Голови Верховного Суду України" (514-2005-п) , яким надана зворотна дія в часі – набрання їх чинності з 01 червня 2005 року. На підставі цих нормативних актів зазначеним особам були підвищені посадові оклади та встановлені відповідні системи оплати праці. Що стосується суддів загальних судів, то 03 вересня 2005 року Кабінетом Міністрів України прийнято постанову № 865 ""Про оплату праці суддів" (865-2005-п) , якою підвищено їм посадові оклади пропорційно до окладів голови та заступників голови Верховного суду, однак відповідно до п. 5 цієї постанови набрання чинності було визначено на майбутнє – з 01 січня 2006 року.

Як вбачається з довідок Апеляційного суду Хмельницької області, позивачам виплачена заробітна плата у меншому розмірі, аніж це передбачено Законом України "Про статус суддів" (2862-12) .

Відповідно до вимог ст. 8 КАС України, адміністративний суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави, та застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

Згідно ст. 17 Закону України "Про виконання рішень і застосування практики Європейського Суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію і практику Суду як джерело права. У своєму рішенні у справі "Кечко проти України" від 08.11.2005 року Європейський Суд з прав людини звертає увагу на те, що у межах свободи дій держави визначати, які надбавки виплачувати своїм працівникам з бюджету. Держава може вводити, припиняти або закінчувати виплату цих надбавок. Проте, якщо правове положення, що діє, передбачає виплату певних надбавок, і дотримані всі вимоги, необхідні для цього, органи державної влади не можуть свідомо відмовляти в цих виплатах, поки відповідне положення є таким, що діє (п. 23). Одночасно Європейський Суд з прав людини не прийняв аргумент уряду України щодо бюджетних асигнувань, оскільки органи державної влади не можуть посилатися на відсутність засобів як на причину невиконання своїх зобов'язань (п. 26).

Рішенням Конституційного Суду України від 01 грудня 2004 року встановлено, що норми про матеріальне і побутове забезпечення суддів, їх соціальний захист не можуть бути скасовані чи знижені без відповідної компенсації. Надання суддям пільг, компенсацій і гарантій не може ставитися у залежність від бюджетного фінансування.

З урахуванням наведеного, колегія суддів приходить до переконання про необґрунтованість покликання апелянтів на відсутність бюджетних асигнувань як на підставу для відмови в задоволенні позовних вимог.

Щодо позовних вимог в частині компенсації частини заробітку в зв’язку з порушенням строків її виплати, то колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

Компенсація втрати частини заробітку проводиться згідно зі ст. 34 Закону України "Про оплату праці", відповідно до якої позивач має право на компенсацію втраченої частини заробітної плати у зв’язку із порушенням строків її виплати з урахуванням індексу зростання цін на споживчі товари і тарифів на послуги, яка проводиться відповідно до індексу зростання цін на споживчі товари і тарифів на послуги у порядку, встановленому чинним законодавством.

Відповідно до Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв’язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 159 від 21.02.2001 року (159-2001-п) , суми компенсації обчислюється як добуток виплаченого грошового доходу за відповідний місяць і приросту індексу споживчих цін.

Таким чином, в зв’язку із несвоєчасною виплатою заробітної плати та довічного грошового утримання в повному обсязі позивачам за зазначений період згідно із Законом України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв’язку із порушенням строків її виплати" (2050-14) належні суми до виплати підлягають компенсації у розмірах, розрахованих відповідно до вказаного Порядку.

Таким чином, колегія суддів вважає підставним висновок суду першої інстанції про необхідність задоволення позовних вимог в частині стягнення суми недоотриманої заробітної плати та довічного грошового утримання та компенсації втрати її частини у зв’язку з порушенням строків її виплати.

Водночас, як вбачається з матеріалів справи, а саме – акту здачі-приймання висновку судового експерта від 23 лютого 2009 року вартість проведеної експертизи становить 25580 грн. Згідно квитанцій №№ 127, 128 від 21 січня 2009 року, кошти за проведення експертизи в сумі 25580 грн. та 255,80 грн. за розрахунково-касове обслуговування понесені ОСОБА_22, відтак суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що витрати в сумі 25835,80 грн. слід стягнути на його користь, а в задоволенні вимог позивачів в цій частині слід відмовити.

Таким чином, судом першої інстанції правильно встановлено фактичні обставини справи, а судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права; доводи апеляційної скарги не спростовують висновків рішення суду, а тому підстав для скасування постанови колегія суддів не вбачає і вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення.

На підставі наведеного, керуючись ч. 3 ст. 160, ст.ст. 195, 196, п.1 ч. 1 ст. 198, ст. ст. 200, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -, -

Апеляційні скарги Державного казначейства України та Державної судової адміністрації України залишити без задоволення, а постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 25 травня 2009 року у справі № 2а-15618/08 – без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця з дня набрання ухвалою законної сили.

Повний текст ухвали виготовлено 22.01.10р.