зал судових засідань № 10 у приміщенні суду за адресою: м. Донецьк, бул. Шевченка, 26

Колегія суддів Донецького апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді: Ханової Р.Ф

суддів: Василенко Л.А.

Старосуда М.І.

Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 16 листопада 2009 року по справі № 2а-27349/09/1270 (арк. справи 192-195) були задоволені позовні вимоги Луганського акціонерного закритого товариства "Автоклапан" до Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Луганська, Головного управління державного казначейства у Луганській області про стягнення з Державного бюджету України суму бюджетної заборгованості з податку на додану вартість у розмірі 520971,00 грн., з яких за травень 2009 року 283002,00 грн., за червень 2009 року – 237969,00 грн.

Постанову Луганського окружного адміністративного суду від 14 жовтня 2009 року вмотивовано виконанням позивачем всіх обов’язкових умов для отримання суми бюджетного відшкодування, визначених положеннями Закону України "Про податок на додану вартість" (168/97-ВР) та підтвердженням розміру суми належного позивачу бюджетного відшкодування документами, копії яких наявні в матеріалах справи.

Перший відповідач, не погодившись із прийнятим Луганським окружним адміністративним судом судовим рішенням, надав апеляційну скаргу (арк. справи 200-203) до Донецького апеляційного адміністративного суду, в якій, посилаючись на порушення застосування норм матеріального права, просив суд апеляційної інстанції скасувати постанову Луганського окружного адміністративного суду від 16 листопада 2009 року та прийняти нову постанову, якою відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог в повному обсязі. В наданій апеляційній скарзі апелянт наполягає на відсутності факту надмірної сплати податку на додану вартість, що унеможливлює отримання позивачем суми бюджетного відшкодування.

До початку судового розгляду від другого відповідача надійшло клопотання про розгляд справи без участі представника Головного управління державного казначейства України у Луганській області, яке задоволено судом.

Апеляційний розгляд справи здійснювався із застосуванням засобів технічної фіксації судового процесу відповідно до статті 41 Кодексу адміністративного судочинства України.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, заперечення на скаргу, встановила наступне.

Позивач є юридичною особою, зареєстрований та обліковується як платник податків у Державній податковій інспекції у Жовтневому районі м. Луганську, що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію платника податку на додану вартість № 100017112 від 29 січня 2007 року (арк. справи 171).

За змістом наданої позивачем декларації з податку на додану вартість за звітний податковий період травень 2009 року (арк. справи 9-17), позивач визначив суму, що підлягає бюджетному відшкодуванню на рахунок платника податку у банку в розмірі 283002 грн. (код рядка 25, 25.1).

За змістом наданої позивачем декларації з податку на додану вартість за звітний податковий період червень 2009 року (арк. справи 18-27), позивач визначив суму, що підлягає бюджетному відшкодуванню на рахунок платника податку у банку в розмірі 330093 грн. (код рядка 25, 25.1).

Достовірність нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку по декларації з податку на додану вартість за травень та червень 2009 року підтверджено довідкою від 18 серпня 2009 року № 630/23-217/00231283 (арк. справи 80-100). Зазначена довідка складена за результатами виїзної позапланової перевірки як засобу реалізації першим відповідачем владних управлінських функцій відповідно до підпункту 7.7.5 пункту 7.7 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість".

Порядок визначення суми податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню), та строки проведення розрахунків визначені пунктом 7.7 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість". Саме нормами зазначеного Закону, з урахуванням його преамбули, регулюються всі питання, пов’язані із визначенням та сплатою податку на додану вартість. Наявність у позивача бюджетного відшкодування у відповідній сумі першим відповідачем не заперечується, спірним є факт підтвердження зазначених сум.

Порядок перевірки першим відповідачем задекларованого позивачем бюджетного відшкодування передбачений підпунктами 7.7.5 та 7.7.7 пункту 7.7 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість". Підпунктом "в" підпункту 7.7.7 пункту 7.7 статті 7 передбачені дії податкового органу, якщо за наслідками документальної невиїзної (камеральної) або позапланової виїзної (документальної) перевірки податковий орган виявляє невідповідність суми бюджетного відшкодування сумі, заявленій у податковій декларації, у разі з’ясування внаслідок проведення таких перевірок факту, за яким платник податку не має права на отримання бюджетного відшкодування, надсилає платнику податку податкове повідомлення, в якому зазначаються підстави відмови у наданні бюджетного відшкодування.

Таким чином, податковий орган як орган владних повноважень, здійснюючи контроль за обчисленням та сплатою податку на додану вартість, у тому числі, бюджетним відшкодуванням, повинен діяти у спосіб, передбачений законом, а саме, за наслідками перевірок, або надати висновок із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету, або відмовити у наданні бюджетного відшкодування.

З огляду на принцип допустимості доказів, що визначений частиною 4 статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України, обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не вникає спору.

Законом не передбачено право податкового органу з будь-яких причин утриматися від виконання зазначених дій, що зробив перший відповідач у справі. Враховуючи наявні в матеріалах справи документи в податкового органу були відсутні будь-які підстави утримуватися від надання висновку органам казначейства про бюджетне відшкодування.

Як вбачається з пояснень та апеляційної скарги першого відповідача підставою ненадання висновку на залишок бюджетного відшкодування та невідшкодування податку перший відповідач вважає неотримання результатів перевірок по всьому ланцюгу до кінцевого виробника.

Колегія судів зазначає, що нормами Закону України "Про податок на додану вартість" (168/97-ВР) право платника податку не поставлене в залежність від проведення або не проведення всіх зустрічних перевірок по всьому ланцюгу до кінцевого виробника.

Колегія судів зазначає, що спір виник внаслідок вільного трактування першим відповідачем пункту 1.8 статті 1 Закону України "Про податок на додану вартість", яке полягає в правовому перевантажені визначених ним слів "поверненню платнику податку з бюджету у зв’язку з надмірною сплатою", без врахування далі слів "у випадках, визначених цим Законом". За наведеним Законом сплата у складі ціни товарів (послуг) здійснюється покупцем (яким є позивач у справі) продавцю, а не до бюджету. Саме це є умовою бюджетного відшкодування покупцю відповідно до підпункту "а" підпункту 7.7.2 пункту 7.7 статті 7 зазначеного Закону.

Колегія суддів зазначає, що порушення норм Закону України "Про податок на додану вартість" (168/97-ВР) контрагентами позивача породжує негативні наслідки саме для цих підприємств і не може впливати на право позивача на бюджетне відшкодування податку на додану вартість.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції прийнята законна та обґрунтована постанова.

Керуючись статтями 24, 184, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Луганська на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 16 листопада 2009 року у справі № 2а-27349/09/1270 залишити без задоволення.

Постанову Луганського окружного адміністративного суду від 16 листопада 2009 року у справі № 2а-27349/09/1270 залишити без змін.

Ухвала складена та підписана у нарадчій кімнаті та проголошена у судовому засіданні 12 січня 2010 року у присутності представників сторін.

ухвала суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили з моменту проголошення.

Ухвала може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, а в разі складення в повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі.