Колегія суддів Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду у складі:

Приватне підприємство "Приватна агрофірма "МЮННТ" (далі по тексту позивач) звернулося до суду з позовом про визнання нечинним рішення Кіровоградської міжрайонної державної податкової інспекції (далі відповідач) № 0000082310 від 26.06.2008р. про застосування штрафних (фінансових) санкцій на суму 12 777, 00 грн..

Постановою Кіровоградського окружного адміністративного суду від 25.12.2008р. у справі № 2-а-1381/08 позовні вимоги задоволено частково, визнано нечинним рішення відповідача № 0000082310 від 26.06.2008р., в частині застосування санкцій за порушення п. 13 ст. 13 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" в сумі 10 500, 00 грн.. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Відповідач, не погодившись із рішення суду, подав апеляційну скаргу.

В апеляційній скарзі, посилаючись на неповне з’ясування судом першої інстанції обставин справи, порушення норм матеріального і процесуального права, відповідач просить постанову скасувати в частині задоволення позову та прийняти нову, якою відмовити у позові повністю.

Відповідачем надіслані письмові доповнення до апеляційної скарги, в яких, не змінюючи своїх основних вимог, апелянт додатково посилається на невідповідність висновків суду обставинам справи.

Позивач у письмових запереченнях на апеляційну скаргу зазначив, що суд першої інстанції прийняв законне та обґрунтоване рішення, з дотриманням норм матеріального та процесуального права, і підстави для його скасування відсутні. Просить апеляційну скаргу відповідача залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції у даній справі залишити без змін.

29.10.2009р. у судовому засіданні представник відповідача підтримав доводи, викладені в апеляційній скарзі та доповненнях до неї, просив апеляційну скаргу задовольнити.

Представник позивача у тому ж судовому засіданні заперечував проти доводів, викладених в апеляційній скарзі відповідача.

Сторони у наступне судове засідання, призначене після оголошення перерви, своїх представників не направили. Відповідач надіслав клопотання про оголошення перерви для надання доказів – письмових пояснень співробітника податкового органу, яким проводилася перевірка, після одужання останнього. Колегія суддів вважає за необхідне клопотання відповідача залишити без задоволення, та розглянути справу за наявними у ній доказами.

Заслухавши представників сторін, перевіривши доводи апеляційної скарги, заперечення на неї та матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Суть спору:

23.06.2008р. уповноваженими працівниками Державної податкової адміністрації України у Кіровоградській області, згідно плану, на підставі направлень, проведено перевірку щодо контролю за здійсненням розрахункових операцій у сфері готівкового та безготівкового обігу суб’єктами підприємницької діяльності господарської одиниці - магазину №7, розташованого за адресою: смт. Новгородка, вул. Комінтерна, 81, де здійснює свою діяльність позивач.

За результатами перевірки було складено акт №1128002111 від 23.06.2008 р..

В акті перевірки відображено, що під час перевірки виявлено невідповідність суми готівкових коштів на місці проведення розрахунків сумі коштів, яка зазначена в денному звіті реєстратора розрахункових операцій, різниця складає 2 581,68 грн., чим порушено п. 13 ст. 3 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг".

На підставі акту перевірки начальником Новгородківського відділення Кіровоградської МДПІ 26.06.2008р. прийнято рішення №0000082310 про застосування до позивача штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 12 777,00 грн..

Визнання нечинним зазначеного рішення відповідача є предметом адміністративного позову позивача.

Суд першої інстанції, з висновками якого погоджується і колегія суддів, позовні вимоги задовольнив частково, визнав нечинним рішення відповідача в частині застосування до позивача санкцій за порушення п. 13 ст. 13 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" в розмірі 10 500, 00 грн., в решті позову відмовив.

Відповідно до п. 13 ст. 3 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг", суб’єкти підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг зобов'язані забезпечувати відповідність сум готівкових кошті на місці проведений розрахунків сумі коштів, яка зазначена в денному звіті реєстратора розрахункових операцій, а у випадку використання розрахункової книжки - загальній сумі продажу за розрахунковими квитанціями, виданими з початку робочого дня.

Згідно денного звіту магазину №7 за 23.06.2008р. станом на 16:54 год. в касі знаходилося 1 091,32 грн..

Відповідно до розписки продавця ОСОБА_5 (а.с.21), на момент здійснення перевірки загальна сума виявлених коштів склала 3 673 грн., а саме 3 купюри номіналом 200 грн., 16 купюр номіналом 100 грн., 12 купюр номіналом 50 грн., 27 купюр номіналом 20 грн., 9 купюр номіналом 10 грн., 1 купюра номіналом 5 грн., 45 купюр номіналом 2 грн., 41 купюра номіналом 1 грн. та монети на суму 107 грн..

Сама ОСОБА_5, будучи допитаною судом в якості свідка, пояснила, що 23.06.2008р. близько 16 години в магазин зайшов чоловік, який здійснив покупку товару. Вона

вибила чек, після чого чоловік показав посвідчення та сказав, що здійснюється перевірка. Перевірку здійснювало два перевіряючих, один з яких зайшов за прилавок та почав рахувати готівкові кошти в касі. Сума в касі зійшлася із сумою, зазначеною в денному звіті, і тоді чоловіки почали перевіряти всі шафи в магазині. В одній із шаф, розташованій від місця проведення розрахунків на відстані 10-12метрів, перевіряючі знайшли гроші близько 2100грн., якими належало розрахуватись з продавцями магазину за відпрацьований час.

Згідно ст. 2 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг", місцем проведення розрахунків є місце де здійснюються розрахунки із покупцем за продані товари та зберігаються отримані за реалізовані товари готівкові кошти, а також місце отримання покупцем попередньо оплачених товарів.

Ні суду першої інстанції, ні суду апеляційної інстанції відповідачем не було надано належних доказів, які б свідчили, що вся сума готівкових коштів в розмірі 3 673,00 грн. знаходилась саме у місці проведення розрахунків, та спростовували б доводи позивача і пояснення свідка ОСОБА_5 – продавця магазину.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції та вважає, що в діях позивача мав місце лише факт вчинення порушення, передбаченого п. 13 ст. 3 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг", а саме, невідповідність суми готівкових коштів на місці проведення розрахунків, сумі коштів, що зазначена в денному звіті РРО, в сумі 455,40 грн. (3673,00 грн. - 1091,32 грн., - 2100,00 грн. = 455,40 грн.)

Згідно зі ст. 22 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг", у разі невідповідності суми готівкових коштів на місці проведення розрахунків сумі коштів, яка зазначена в денному звіті, а у випадку використання розрахункової книжки - загальній сумі продажу за розрахунковими квитанціями, виданими з початку робочого дня, до суб’єктів підприємницької діяльності застосовується фінансова санкція у п'ятикратному розмірі суми, на яку виявлено невідповідність.

Відповідно розрахунку суми штрафних (фінансових) санкцій до акту перевірки №1128002111 за порушення п. 13 ст. 3 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" до позивача застосовано штраф у п'ятикратному розмірі на суму встановленої податковим органом різниці, тобто 2 555, 40 грн. х 5 = 12 777, 00 грн..

Оскільки в судовому засіданні встановлено факт допущення позивачем невідповідності суми готівкових коштів на місці проведення розрахунків сумі коштів, зазначеній в денному звіті РРО, лише на 455,40грн., штрафна санкція повинна обраховуватись саме з цієї суми.

Таким чином, суд першої інстанції цілком обґрунтовано дійшов висновку, що рішення відповідача підлягало визнанню нечинним лише в частині застосування до позивача штрафної санкції в розмірі 10 500,00 грн..

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції повно та всебічно дослідив обставини, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і прийняв законне рішення, з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а тому підстави для його скасування відсутні.

Доводи, викладені відповідачем в апеляційній скарзі, не можуть бути підставою для скасування законної та обґрунтованої постанови суду, а тому апеляційна скарга відповідача задоволенню не підлягає.

Керуючись ч.3 ст. 160, ст.ст. 198, 200, 205, 206 КАС України, колегія суддів, -

Апеляційну скаргу Кіровоградської міжрайонної державної податкової інспекції - залишити без задоволення.

Постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 25.12.2008р. у справі № 2-а-1381/08/1170 - залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає чинності з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом одного місяця до Вищого адміністративного суду України шляхом подання касаційної скарги.

В повному обсязі ухвалу виготовлено 01.03.2010р..