Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Дюкарєвої С.В.

Суддів: Катунова В.В., Зеленського В.В.

за участю секретаря судового засідання Житєньової Н. М.,

за участю представників позивача Колісник В.І., Мірошніченко О.І., представника відповідача Яковенко Н.П.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Закритого акціонерного товариства "Трактородеталь" на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 23.04.2009р. по справі № 2-а-36357/09/2070

за позовом Закритого акціонерного товариства "Трактородеталь" ' Список ' ' Текст '

до Лозівської об’єднаної державної податкової інспекції ' Текст ' ' 3 особи ' ' 3 особа ' ' за участю ' ' Текст '

про визнання податкових повідомлень-рішень недійсними,

Позивач, ЗАТ "Лозівський завод "Трактородеталь", звернувся із позовомдо Лозівської ОДПІ, в якому просив суд визнати недійсними податкові повідомлення-рішення № 0000051600/0 від 17.02.2009 року та № 0000061600/0 від 17.02.2009 року.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 23.04.2009 року в задоволенні позову ЗАТ "Лозівський завод "Трактородеталь" відмовлено в повному обсязі.

ЗАТ "Лозівський завод "Трактородеталь", не погоджуючись з постановою суду першої інстанції, подало апеляційну скаргу, вважає, що вона прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права та просить суд апеляційної інстанції постанову Харківського окружного адміністративного суду скасувати, позов про визнання рішень не дійсними задовольнити.

Відповідач подав до Харківського апеляційного адміністративного суду письмові заперечення на апеляційну скаргу, в яких вважає вимоги позивача безпідставними, незаконними та такими, що не підлягають задоволенню. Просить залишити постанову суду першої інстанції без змін, як таку, що прийнята відповідно до норм діючого законодавства.

Прокурор повністю підтримав позицію органу податкової служби та просив суд відмовити позивачу в задоволенні апеляційної скарги.

Заслухавши суддю - доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши, в межах апеляційної скарги рішення суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, з наступних підстав.

З матеріалів справи вбачається та правильно встановлено судом першої інстанції, що Лозівською ОДПІ було проведено позапланову виїзну перевірку ЗАТ "Лозівський завод "Трактородеталь" з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку за листопад 2008р., за результатами якої було складено акт № 109/16-007/00236033 від 12.02.2009р.

Перевіркою встановлено порушення підприємством пп. 4.1 ст.4, п.п. 6.2.1 п.6.2 ст. 6 Закону України "Про податок на додану вартість" та неправомірне застосування нульової ставки ПДВ по операціям з продажу товарів, що були експортовані за межі митної території України, чим завищено суму бюджетного відшкодування за жовтень 2008 року в розмірі 61275,0 грн.

Підставою для такого висновку в акті послугувало те, що у ВМД № 800000008/8/802718 від 27.10.08р. відсутня відмітка про фактичне вивезення за межі митного кордону України товарів, оподаткованих за нульовою ставкою.

17.02.2009р. за результатами перевірки Лозівською ОДПІ прийняті податкові повідомлення-рішення № 0000051600/0 про зменшення суми бюджетного відшкодування на 54700,0 грн. та № 0000061600/0 про донарахування ПДВ у розмірі 8547,5 грн., в тому числі: 6575,0 грн. - основний платіж, 1975,5 грн. - фінансові санкції.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції з посилання на ст. 6, 7 Закону України "Про податок на додану вартість", Наказ Державної митної служби України, Державної податкової адміністрації України від 21 березня 2002 року N 163/121 (z0295-02) ,, яким затверджений Порядок підтвердження відомостей про фактичне вивезення товарів за межі митної території України, дійшов висновку про не підтвердження підприємством належним чином експорту товару та як наслідок безпідставного застосування ставки податку на додану вартість "0"відсотків у відповідності до ст. 6 Закону України "Про податку на додану вартість", оскільки ВМД № 800000008/8/802718 від 27.10.08 року, на підставі якого позивачем був сформований податковий кредит з ПДВ за результатами господарської діяльності у жовтні 2008 року у розмірі 61275,0 грн. та заявлено до відшкодування у листопаді 2008 року у сумі 54700,0 грн., не містять у собі запису митного органу про вивезення товару за межі митної території України, у спосіб, передбачений Наказом Державної митної служби України, Державної податкової адміністрації України від 21 березня 2002 року N 163/121 (z0295-02) .

Колегія суддів не погоджується з таким висновком суду першої інстанції з наступних підстав.

Враховуючи положення ч.3 ст. 2 КАС України, якою передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони, в тому числі, на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); розсудливо.

Статтею 3 Закону України "Про податок на додану вартість" (далі Закон) встановлено об'єкти оподаткування, до яких відносяться: операції з поставки товарів та послуг, місце надання яких знаходиться на митній території України (п .3.1.1.), операції з вивезення товарів у митному режимі експорту ( п.3.1.3.).

Пунктом 6.2 статті 6 Закону встановлено, що при експорті товарів та супутніх такому експорту послуг ставка податку становить "0"відсотків до бази оподаткування.

Підпунктом 6.2.1 пункту 6.2 статті 6 Закону визначено, товари вважаються експортованими платником податку в разі, якщо їх експорт засвідчений належно оформленою митною вантажною декларацією.

Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 01.03.2002 р. N 243 "Про вдосконалення механізму бюджетного відшкодування податку на додану вартість за операціями з експорту продукції" (243-2002-п) (далі - постанова) для підтвердження факту вивезення (пересилання) товарів за межі митної території України (експорт) платник податку на додану вартість, який здійснив операцію з вивезення (пересилання) товарів за межі митної території України, подає разом з іншими передбаченими законодавством документами оригінал п'ятого основного аркуша (примірника декларанта) вантажної митної декларації, що є її складовою частиною, оформленого митним органом під час здійснення митного оформлення експорту товарів, на якому зазначеним митним органом за зверненням платника податку вчиняється напис про фактичне вивезення експортованих товарів за межі митної території України, який засвідчується підписом відповідальної посадової особи і гербовою печаткою митного органу. При цьому до оригіналів п'ятих основних аркушів (примірників декларанта) вантажних митних декларацій прирівнюються оригінали аркушів з позначенням "3/8".

З метою забезпечення реалізації вимог статті 8 Закону України "Про податок на додану вартість" та вказаної постанови Кабінету Міністрів України, а також для уникнення випадків безпідставного експортного (бюджетного) відшкодування податку на додану вартість суб'єктам зовнішньоекономічної діяльності України, що здійснюють операції з вивезення (пересилання) товарів за межі митної території України, Наказом Державної митної служби України, Державної податкової адміністрації України від 21 березня 2002 року N 163/121 (z0295-02) із змінми та доповненнями наказом від 1 липня 2008 року N 697/429 (z0674-08) був затверджений Порядок підтвердження відомостей про фактичне вивезення товарів за межі митної території України

Відповідно до вимог ст. 195 Митного кодексу України вивезення товарів за межі митної території України в режимі експорту передбачає:

подання митному органу документів, що засвідчують підстави та умови

вивезення товарів за межі митної території України;

сплату податків і зборів, встановлених на експорт товарів;

дотримання експортером вимог, передбачених законом.

Нормативні вимоги щодо оформлення, форми, порядку подання, якості заповнення граф, а також випадки застосування вантажних митних декларацій визначено Положенням про вантажну митну декларацію, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 09.06.1997 р. № 574 (574-97-п) (із змінами та доповненнями) та розробленою на її виконання Інструкцією про порядок заповнення вантажної митної декларації, затвердженою наказом Державної митної служби України від 09.07.1997 р. № 307 (z0443-97) (у редакції наказу Держмитслужби від 07.11.2007 р. № 933 (z1329-07) ), якими передбачено, що прийняття ВМД для оформлення, їх безпосереднє оформлення покладене на митні органи.

Відповідно до п. 8 Положення передбачено, що ВМД, заповнена у звичайному порядку, вважається оформленою за наявності на всіх її аркушах відбитка особистої номерної печатки посадової особи митниці, що здійснила митне оформлення товарів і транспортних засобів.

Оформлена ВМД є підтвердженням надання особі права на розміщення товарів та/або транспортних засобів у заявленому митному режимі і прав та обов'язків зазначених у ВМД осіб щодо здійснення ними відповідних фінансових, господарських та інших операцій .

Викладене повністю узгоджується з нормативними приписами ч.ч. 1 - 4 ст. 86 Митного кодексу України, відповідно до яких митна декларація приймається та реєструється митним органом у порядку, що визначається Кабінетом Міністрів України або уповноваженим ним органом.

Подання митної декларації повинно супроводжуватися наданням митному органу комерційних супровідних та інших необхідних документів, перелік яких визначається Кабінетом Міністрів України або уповноваженим ним органом.

Митна декларація приймається митним органом, якщо встановлено, що в ній містяться всі необхідні відомості і до неї додано всі необхідні документи. Дата і час прийняття митної декларації фіксуються посадовою особою митного органу, що її прийняла, проставлянням відміток на бланку митної декларації та відповідним записом у документах митного органу.

З моменту прийняття митної декларації вона є документом, що засвідчує факти, які мають юридичне значення.

Таким чином, факт подання позивачем спірних вантажних митних декларацій, прийняття і належним чином їх оформлення митним органом із урахуванням вимог та приписів ст.ст. 86, 194, 195 Митного кодексу України, постанови Кабінету Міністрів України від 09.06.1997 р. № 574 (574-97-п) та Інструкції про порядок заповнення вантажної митної декларації, затвердженої наказом Державної митної служби України від 09.07.1997 р. № 307 (z0443-97) (у редакції наказу Держмитслужби від 07.11.2007 р. № 933 (z1329-07) ), є належним і допустимим доказом, що засвідчує вивезення позивачем товару за митну територію України в режимі експорту і, відповідно, надає йому право на застосування нульової ставки податку на додану вартість до обсягу поставок за такими вантажними митними деклараціями.

Колегія суддів зазначає, що при цьому будь-якого підтвердження дійсності вантажних митних декларацій чи достовірності вказаної в ній інформації і порядку підтвердження вивезення за межі митної території України товарів ані Законом України "Про податок на додану вартість" (168/97-ВР) , ані жодним іншим законом з питань оподаткування ПДВ не вимагається.

Згідно зі ст. 19 Конституції України правовий порядок в Україні грунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч. 4 ст. 70 КАС України обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

За таких обставин вивезення товарів за спірними вантажними митними деклараціями може підтверджуватися будь-якими доказами згідно зі ст. 69 КАС України, а саме: будь-якими фактичними даними, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Контроль за експортними операціями здійснюється відповідними митними та банківськими органами в порядку, передбаченому наказом Державної митної служби України № 771 від 08.12.1998 р. "Про затвердження Положення про порядок здійснення контролю за доставкою вантажів у митниці призначення" (z0042-99) та постановою правління Національного банку України № 136 від 24.03.1999 р. "Про затвердження Інструкції про порядок здійснення контролю за експортними, імпортними операціями" (z0338-99) .

Колегією суддів встановлено, що факт вивезення товарів за межі митної території України за спірними вантажною митною декларацією № 800000008/8/8022718 від 27.10.2008 року, підтверджується:

листом Харківського ГРУ "ПриватБанк"№ 35.0.0.0.0/10-1-110 від 21.01.2009 р. про наявність експортних вантажних митних декларацій № 800000008/8/802718 від 27.10.2008 р. ЗАТ "Лозівський завод "Трактородеталь"в реєстрі ВМД Харківської митниці (а.с. 26);

листом Харківської митниці № 18/01-799 від 29.01.2009 р., згідно з яким за наявною інформацією в ЄАІС ДМСУ вантаж по ЕК ВМД № 800000008/8/802718 від 27.10.2008 р. вивезено за межі митної території України (а.с. 25), що безпідставно не було прийнято до уваги судом першої інстанції.

При цьому відмітка, яка відсутня на ВМД позивача не є такою з якою пов’язується вивіз товару за межі території України. Пропуск та вивезення товару за межі України здійснюється без такої відмітки. Фактично наявність чи відсутність такої відмітки не впливає на фактичний вивіз товару за межі України, її наявність лише свідчить про додаткову перевірку факту вивозу, а відповідно відсутність такої відмітки не свідчить про не вивезення товару за межі України, і не є порушенням митного законодавства та митного оформлення товару, а для обчислення податку на додану вартість за нульовою ставкою досить факту вивезення товару, яке завірене належним чином оформленої вантажної митної декларації. Оскільки позивачем на підтвердження факту вивезення товару надані належним чином оформлені ВМД при експорті, до операцій з вивезення (експорт товарів) позивачем повинна застосовуватися нульова ставка ПДВ.

На момент перевірки малися ВМД, які відповідали митному законодавству та інші документи, які підтверджували вивіз товару за межі України. При цьому, оригінали ВМД знаходилися у відповідача, вони були здані як додатки до декларації з ПДВ. Жодних зауважень у податкового органу не виникло, декларації були прийняті, зменшення бюджетного відшкодування чи податкового кредиту за наслідками дослідження декларацій не приймалося. Також не було жодних зауважень і до аналогічно оформлених ВМД за попередньо перевірений період.

При ознайомленні з результатами позапланової перевірки позивач звернувся до відповідача з проханням повернути ВМД для надання їх митному органу для додаткового підтвердження вивозу товару за межі України, однак відповідач відмовив в цьому з помилковим посиланням на норми законодавства. В наслідок чого вивіз додатково був підтверджений лише листом митниці від 29.01.2009року № 18/01-799.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що на момент перевірки у позивача були оформлені у відповідності до митного законодавства ВМД, інші документи які підтверджували реальність проведеної операції по експорту товару. У ДПІ була можливість з’ясувати реальність вивезення товару за межі митної території України та надати можливість платнику оформити ВМД згідно вимог податкового органу. Однак, цього не було зроблено.

Колегія суддів також зазначає, що надання підтверджень з метою їх використання для обґрунтованості застосування "0"ставки податку на додану вартість відповідно до підпункту 6.2.1 пункту 6.2 статті 6 Закону України "Про податок на додану вартість"не передбачено законодавством з питань митної справи.

Колегія суддів дійшла висновку, що податкові повідомлення-рішення Лозівської ОДПІ №№ 0000051600/0 від 17.02.2009 року та № 0000061600/0 від 17.02.2009 року підлягають визнанню нечинними, тому позовні вимоги обґрунтовані, правомірні та підлягають задоволенню в повному обсязі.

На підставі наведеного колегія суддів вважає, що оскаржене рішення суду першої інстанції прийнято без урахування всіх обставин, що мають значення для прийняття рішення та за положеннями ст. 202 Кодексу адміністративного судочинства України підлягає скасуванню з прийняттям нової постанови про задоволення вимог.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, п. 3 ст. 198, п. 4 ч.1 ст. 202, 205, 207, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

Апеляційну скаргу Закритого акціонерного товариства "Трактородеталь" задовольнити.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 23.04.2009 року по справі №2-а-36357/09/2070 скасувати.

Прийняти нову постанову, якою позов Закритого акціонерного товариства "Трактородеталь" до Лозівської об’єднаної державної податкової інспекції про визнання податкових повідомлень-рішень недійсними задовольнити.

Податкові повідомлення-рішення Лозівської ОДПІ № 0000051600/0 від 17.02.2009 року та № 0000061600/0 від 17.02.2009 року визнати недійсними.

постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом місяця з дня складання постанови у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Повний текст постанови виготовлений 14.12.2009 р.