Підкажіть будь ласка, яким чином та за яких умов я можу звернутися до Європейського суду з прав людини (з приводу жорстокого поводження з моїм сином працівників міліції).
Згідно з положеннями ст. 34 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, прийнятої у Римі 4 листопада 1950 р. (далі — Конвенція), Європейський суд з прав людини (далі — Європейський суд) може приймати заяви від будь-якої особи, неурядової організації або групи осіб, що вважають себе потерпілими від порушення однією з держав—членів Ради Європи прав, викладених у Конвенції або протоколах до неї. Країни—члени Ради Європи, що підписали Конвенцію, зобов'язуються жодним чином не перешкоджати ефективному здійсненню цього права.
При поданні заяви до Європейського суду мають бути обов'язково дотримані три основні правила, так звані критерії прийнятності. По-перше, стороною у справі обов'язково повинна бути держава, що порушила свої зобов'язання перед юридичними або фізичними особами, — Європейський суд не розглядає спори між організаціями, підприємцями, громадянами тощо. До речі, найбільш поширеними є справи, пов'язані саме з кримінальними правовідносинами, де сторонами виступають громадянин та держава в особі державних органів слідства. По-друге, мають бути використані всі національні засоби захисту. Тобто заявник має попередньо звернутися до національних судів трьох рівнів — першої інстанції, апеляційного і Верховного Суду України — і отримати відмову у задоволенні своїх вимог від касаційної інстанції. І по-третє, особа може звертатися до Європейського суду тільки протягом шести місяців з моменту винесення остаточного рішення касаційної інстанції — Верховного Суду України (цей строк не може бути відновлено Європейським судом). Крім того, необхідно пам'ятати, що до розгляду не беруться заяви, якщо права особи були порушені до 11 вересня 1997 року (тобто до набуття чинності Конвенцією для України) або якщо заява є анонімною.
Процес подання заяви до Європейського суду не містить ніяких істотних відмінностей від процедурних моментів, які притаманні більшості національних судових систем, у тому числі й українській — заява має бути подана у письмовій формі та за підписом заявника або його представника. Щоправда, бажано, щоб заява була викладена англійською чи французькою мовою. У заяві мають міститися наступні відомості:
прізвище та ім'я заявника, його дата народження, стать, рід занять, адреса місця проживання або місця перебування заявника, держава—учасниця Конвенції, щодо якої подана заява;
виклад фактів, на яких ґрунтується заява;
короткий виклад передбачуваного порушення Конвенції та відповідних доказів;
підтвердження того, що дотримані умови "прийнятності" заяви (тобто вичерпання національних засобів правового захисту і "правило шести місяцш");
мета заяви та загальна вказівка на наявність вимог про виплату справедливої компенсації, які заявник має право пред'явити відповідно до ст. 41 Конвенції;
копії будь-яких документів (судових рішень, документ правоохоронних органів тощо), що стосуються справи' і пов'язані з підставами заяви.
Також заявник повинен вказати, чи подавав він скаргу до якого-небудь іншого органу міжнародного розгляду або врегулювання. Невиконання цієї, а також будь-якої з інших вищезазначених вимог може призвести до відмови в реєстрації скарги і розгляді її Європейським судом. А от необхідності одразу шукати бланк формуляру заяви та оформлювати заяву на такому бланку немає — спочатку до Європейського суду можна направити заяву, викладену в довільній формі із зазначенням вищенаведених реквізитів. Такої заяви достатню, щоб зупинити перебіг шестимісячного терміну. Далі заява буде зареєстрована секретаріатом Суду, який надішле офіційний формуляр заяви, який необхідно уважно заповнити згідно з вказаними у бланку реквізитами.
Адреса Європейського суду з прав людини така: European Court of Human Rights Council of Europe 67075 Strasbourg-Cedex France.
Щодо порядку розгляду заяви, то спочатку комітет у складі трьох суддів має розглянути її на відповідність умовам прийнятності. Якщо порушень щодо прийнятності не виявлено, а в заяві йдеться про серйозні питання права, то вона надсилається до держави-відповідача, уряд якої повинен сформулювати свою позицію стосовно конкретної ситуації. Після ухвалення рішення про прийнятність заяви до розгляду, державі та заявнику надається три місяці для досягнення дружнього врегулювання. Це дозволяє, з одного боку, уникнути констатації на міжнародному рівні факту порушення в, державі прав людини, а з іншого — певною мірою визнати порушення прав і виправити становище. Якщо ж досягнути дружнього врегулювання не вдалося, справа потрапляє на розгляд до Європейського суду. Він має з'ясувати, чи дійсно мало місце втручання у певні права людини з боку державних органів, чи це втручання було таким, що ґрунтувалося на законі або на принципі необхідності в демократичному суспільстві, тощо. Тобто через розгляд справи Європейський суд з'ясовує, чи були порушені права людини та приймає відповідне рішення. У разі винесення Європейським судом рішення про порушення прав, гарантованих Конвенцією, держава-відповідач має, по-перше, відновити порушене право особи (це може бути грошова компенсація, відновлення судового провадження у справі, публічне вибачення тощо), а по-друге — змінити своє законодавство або практику його застосування таким чином, щоб більше не порушувати права людини.
Анжеліка ДОМБРУГОВА