Через об'єктивні обставини органи досудового розслідування не завжди можуть закінчити досудове провадження. У зв'язку з цим для збереження строку слідства, прийняття остаточного рішення у справі в кримінальному судочинстві існує інститут зупинення досудового розслідування.
Зупиненню досудового слідства присвячена окрема глава Кримінально-процесуального кодексу України (далі — КІЖ України), що свідчить про важливість цього інституту. Розглядалися різні аспекти цього інституту й у працях відомих вчених-процесуалістів В. Бахіна, В. Викова, Ю. Грошевого, К. Гуценка, А. Дубин-ського, В. Дорошкова П. Елькінд, Н. Жо-гіна, Б. Коврижних, В. Ломовського, І. Малютіна, О. Михайленка, П. Михайленка, М. Міхеєнка, А. Новікова, В. Нора, Л. Репкіна, 3. Смітієнко, М. Чельцова, А. Чувільова, В. Шибіко, В. Шимановського та інших. Аналіз точок зору цих науковців допомагає глибше зрозуміти багатогранну правову природу вказаного інституту та спонукає до постановки та вирішення нових проблем наукового та практичного рівнів.
Даються і різні поняття зупинення досудового розслідування. Так, В. Биков вважає, що зупинення досудового слідства — це тимчасова перерва у провадженні у кримінальній справі з підстав, вказаних у кримінально-процесуальному інституті (Бьїков В.М. Оснований приостановления предварительного следствия по УПК РФ // Государство и право. - 2004. - №5. - С. 106). На думку В. Дорошкова та Н. Патова, зупинення досудового слідства — це перерва у процесуальній діяльності слідчого, викликана об'єктивно існуючою неможливістю продовжувати і завершити розслідування справи у зв'язку з відсутністю обвинуваченого чи особи, яка підлягає притягненню в якості обвинуваченого; починається з моменту винесення постанови про зупинення слідства і закінчується винесенням постанови про його відновлення чи закриття (Дорошков В., Патов Н. Приостановле-ние производства по уголовннм делам // Российская юстиция. — 2000. — №1. — С.41). Проте найвдаліше, на нашу думку, поняття зупинення, досудового розслідування дає І. Малютін Він вказує, що це — самостійний інститут кримінального судочинства, який передбачає вимушену тимчасову перерву процесуальної діяльності в кримінальній справі і застосування якого можливо за наявності доказових фактів, що характеризують відповідні підстави та умови зупинення, зазначені в законі (Малютін І. А. Підстави та процесуальний порядок зупинення попереднього розслідування: Автореф. ... канд.. юрид. наук. — К.: Рад. Шк., 2000).
Підстави зупинення досудового розслідування — це передбачені кримінально-процесуальним законом обставини, фактори об'єктивної або суб'єктивної дійсності, які тимчасово перешкоджають подальшому розслідуванню кримінальної справи, внаслідок чого виникає перерва в провадженні. Досудове слідство в кримінальній справі зупиняється за таких підстав: 1) коли місцезнаходження обвинуваченого невідоме; 2) коли психічне або інше тяжке захворювання обвинуваченого перешкоджає закінченню провадження у справі; 3) коли не встановлено особу, яка вчинила злочин.
Зазначимо, що перелік підстав, наведений у ст. 206 КПК України, є вичерпним. У проекті КПК України № 0952 від 25.05.2006 р. (далі - проект КПК) вказуються ті ж підстави, що і в нині чинному, проте перелік підстав за проектом не є вичерпним. Так, у ч. 2 ст. 284 вказаного проекту КПК зазначено, що досудове розслідування також може бути зупинено в інших випадках, не передбачених частиною першою цієї статті, якщо закінченню провадження у справі перешкоджають суттєві обставини, усунення яких неможливе слідчим шляхом. Тобто проект КПК вирізняє підстави, за наявності яких слідчий зобов'язаний зупинити досудове розслідування (ч. 1 ст. 284 проекту та ч. 1 ст. 206 КПК України), та підстави, за наявності яких слідчий має право зупинити досудове розслідування (ч. 2 ст. 284 проекту КПК).
Вважаємо за необхідне розширити перелік підстав, наведений у ч. 1 ст. 206 КПК України та ч. 1 ст. 284 проекту КПК. Так, на нашу думку, необхідно передбачити таку підставу зупинення досудового розслідування, як направлення подання до Конституційного Суду України. На сьогодні ст. 83 Закону "Про Конституційний Суд України" передбачає, що у разі виникнення у процесі загального судочинства спору щодо конституційності норми закону, яка застосовується судом, провадження у справі зупиняється. За таких умов відкривається конституційне провадження у справі і вона розглядається Конституційним Судом невідкладно. Вважаємо за доцільне внести зміни до вказаного Закону, передбачивши, що і в разі виникнення під час досудового розслідування чи судового розгляду кримінальної справи спірного питання щодо конституційності норми закону, яка застосовується уповноваженим органом, провадження у справі- зупиняється.
Необхідно передбачити і зупинення досудового розслідування на час позбавлення особи, яка підлягає притягненню1 до кримінальної відповідальності, юридичного імунітету. Зокрема, таким імунітетом володіють народні депутати України. Так, відповідно до ч. З ст. 80 Конституції України та ч. 1 ст. 27 Закону "Про статус народного депутата України" народні депутати України не можуть бути без згоди Верховної Ради притягнені до кримінальної відповідальності, затримані чи заарештовані. Причому, Конституційний Суд у своєму рішенні від 27.10.1999 р. № 9-рп/99 (справа про депутатську недоторканність) зазначає, що притягнення до кримінальної відповідальності, як стадія кримінального переслідування, починається з моменту пред'явлення особі обвинувачення у вчиненні злочину. Згода Верховної Ради на притягнення народного депутата України до кримінальної відповідальності має бути одержана до пред'явлення йому обвинувачення у вчиненні злочину відповідно до чинного КПК України. Проте, що робити з кримінальною справою, яка порушена щодо народного депутата, але ще не одержана згода ВР на притягнення народного депутата до кримінальної відповідальності? Адже йдуть строки досудового слідства — воно відповідно до ч. 1 ст. 120 КПК України повинно бути закінчено протягом двох місяців. У цей строк включається час з моменту порушення справи до направлення її прокуророві з обвинувальним висновком чи постановою про передачу справи до суду для розгляду питання про застосування примусових заходів медичного характеру або до закриття чи зупинення провадження у справі. З огляду на це, вбачаємо за необхідне досудове розслідування у такій кримінальній справі зупиняти з моменту виявлення статусу народного депутата України до одержання згоди чи відмови в наданні згоди ВР на притягнення народного депутата до кримінальної відповідальності. Якщо ж ВР України прийме рішення про відмову в наданні згоди на притягнення до кримінальної відповідальності народного, депутата — така порушена кримінальна справа підлягає закриттю.
Аналогічне положення, на нашу думку, слід закріпити і щодо суддів. Однією з ключових умов недоторканності суддів, за чинним законодавством, є конституційне положення про те, що суддя не може бути без згоди Верховної Ради України затриманий чи заарештований до винесення судом обвинувального вироку. Уявляється, що дане положення значною мірою обмежує недоторканність і, відповідно, незалежність суддів. Тому необхідно законодавчо визначити порядок надання згоди й на притягнення до кримінальної відповідальності, а не тільки на затримання чи арешт. Оскільки діяльність суддів нерідко пов'язана з перевіркою правильності рішень, прийнятих правоохоронними органами, до компетенції яких належить вирішення питання про кримінальну відповідальність громадян, то зрозуміло, притягнення суддів до такої відповідальності в загальному порядку може завдати значної шкоди правосуддю і, як наслідок, суспільству в цілому.
Вважаємо, що згоду на притягнення до кримінальної відповідальності повинен давати орган судової влади, а не Верховна Рада, яка згідно зі ст. 75 Конституції є єдиним законодавчим органом в Україні. Надання згоди на притягнення до такої відповідальності Верховною Радою суперечить принципу поділу влад, згідно з яким державна влада в Україні здійснюється на засадах її поділу на законодавчу, виконавчу та судову, кожна з яких, як ще зазначав Ш. Монтеск'є, має бути відносно незалежною одна від одної. Надання згоди на притягнення до кримінальної відповідальності органом судової влади сприятиме підвищенню незалежності суддів та судової системи в цілому. Вважаємо за доцільне передати вирішення питання про надання згоди на притягнення до кримінальної відповідальності на суддівське самоврядування, яке відповідно до ч. 1 ст. 102 Закону "Про судоустрій України" діє для вирішення питань внутрішньої діяльності судів в Україні. Згідно зі ст. 103 вказаного Закону суддівське самоврядування є однією з найважливіших гарантій забезпечення незалежності судів і суддів. Завданням органів суддівського самоврядування є вирішення питань внутрішньої діяльності судів, у тому числі щодо зміцнення незалежності судів, захист від втручання в їх діяльність; здійснення контролю за організацією діяльності судів та інших структур у системі судової влади тощо. Діяльність органів суддівського самоврядування має сприяти створенню належних організаційних та інших умов для забезпечення нормальної діяльності судів і суддів, утверджувати незалежність суду, забезпечувати захист суддів від втручання в судову діяльність, а також підвищувати рівень роботи з кадрами у системі судів. Вказану функцію серед організаційних форм суддівського самоврядування, якими є збори суддів, конференції суддів, з'їзд суддів України, ради суддів та їх виконавчі органи, на нашу думку, повинна виконувати рада суддів, яка є постійно діючим органом.
Вважаємо за необхідне передбачити можливість зупинення досудового слідства і у випадку тяжкого захворювання потерпілого (аналогічно п. 2 ч. І ст. 206 КПК України та п. 2 ч. 1 ст. 284 проекту КПК, положення яких передбачають зупинення досудового розслідування у випадку, коли психічне або інше тяжке захворювання обвинуваченого перешкоджає закінченню провадження у справі). Оскільки саме потерпілий часто виступає головним джерелом відомостей про вчинене, його відсутність на тому чи іншому етапі досудового розслідування іноді фактично робить неможливим подальше провадження слідства.
Отже, зупинення досудового слідства — важлива інституція досудового слідства. Переконаний, що вдосконалення правового регулювання підстав зупинення досудового розслідування значною мірою покращить роботу органів досудового розслідування і, як наслідок, забезпечить всебічне, повне та об'єктивне дослідження обставин справи і сприятиме досягненню завдань кримінального судочинства.
Віталій ГУТНИК, студент 5 курсу ІІІ факультету Національної юридичної академії України імені Ярослава Мудрого