розглянувши в порядку письмового провадження справу за позовом фізичної особи-підприємця (далі - ФОП) ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в м. Черкасах Черкаської області (далі - управління ПФУ) про скасування вимоги,

У липні 2014 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом, у якому просила скасувати вимогу управління ПФУ про сплату недоїмки зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування від 8 серпня 2013 року № Ф-863 у розмірі 1194 грн 3 коп (далі - вимога № Ф-863).

На обґрунтування позовних вимог зазначила, що вона є ФОП, перебуває на спрощеній системі оподаткування та відповідно до частини четвертої статті 4 Закону України від 8 липня 2010 року № 2464-VI "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин; далі - Закон № 2464-VI (2464-17) ) звільняється від сплати єдиного внеску як пенсіонер за віком, у зв'язку з чим оскаржувана вимога підлягає скасуванню.

Черкаський окружний адміністративний суд постановою від 18 липня 2014 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 9 жовтня 2014 року, позов задовольнив: скасував вимогу № Ф-863.

Вищий адміністративний суд України ухвалою від 10 листопада 2014 року рішення судів першої та апеляційної інстанцій залишив без змін.

Не погоджуючись із ухвалою касаційного суду, управління ПФУ звернулось із заявою про її перегляд Верховним Судом України з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України.

На обґрунтування заяви додано копії ухвали Вищого адміністративного суду України від 28 листопада 2013 року (справа № К/800/32510/13), постанов цього ж суду від 19 грудня 2013 року (справи №№ К/800/38274/13, К/800/33732/13) та 14 січня 2014 року (справа № К/800/33732/13), які, на думку управління ПФУ, підтверджують неоднакове застосування судом касаційної інстанції однієї й тієї самої норми матеріального права.

Вищий адміністративний суд України ухвалою від 1 грудня 2014 року допустив цю справу до провадження Верховного Суду України з підстави неоднакового застосування судом касаційної інстанції пункту 4 частини першої статті 4 Закону № 2464-VI.

Ухвала Вищого адміністративного суду України від 28 листопада 2013 року (справа № К/800/32510/13) та постанова цього ж суду від 19 грудня 2013 року (справа № К/800/33732/13) скасовані постановами Верховного Суду України від 15 квітня 2014 року (справа № 21-25а14) та 3 червня 2014 року (справа № 21-125а14) відповідно.

У постановах від 19 грудня 2013 року (справа № К/800/38274/13) та 14 січня 2014 року (справа № К/800/33732/13) суд касаційної інстанції дійшов висновку, що ФОП, які отримують пенсію, призначену за віком на пільгових умовах, і які не досягли 60-річного віку, сплачують єдиний внесок на загальних підставах.

Натомість у справі, що розглядається, Вищий адміністративний суд України, погодившись із висновками судів попередніх інстанцій, виходив із того, що на особу, якій призначено пенсію зі зниженням пенсійного віку, поширюється положення частини четвертої статті 4 Закону № 2464-VI, тобто така особа звільняється від сплати за себе єдиного внеску.

Вирішуючи питання про усунення розбіжностей у застосуванні судом касаційної інстанції зазначеної норми матеріального права, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України виходить із такого.

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 4 Закону № 2464-VI платниками єдиного внеску є ФОП, у тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування, та члени сімей цих осіб, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності.

Особи, зазначені у пункті 4 частини першої цієї статті, які обрали спрощену систему оподаткування, звільняються від сплати за себе єдиного внеску, якщо вони є пенсіонерами за віком або інвалідами та отримують відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу. Такі особи можуть бути платниками єдиного внеску виключно за умови їх добровільної участі у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування (частина четверта статті 4 Закону № 2464-VI).

Таким чином, за змістом цієї норми ФОП, які обрали спрощену систему оподаткування, звільняються від сплати єдиного внеску за себе за умови, якщо такі особи є пенсіонерами за віком (незалежно від того, досягли вони загального пенсійного віку чи така пенсія оформлена на пільгових умовах - зі зменшенням пенсійного віку) та отримують відповідно до закону пенсію.

Згідно з абзацами першим та другим пункту 16 Прикінцевих положень Закону України від 9 липня 2003 року № 1058-IV "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (1058-15) (далі - Закон № 1058-IV (1058-15) ) до приведення законодавства України у відповідність із цим Законом закони України та інші нормативно-правові акти застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону. Положення Закону України від 5 листопада 1991 року № 1788-ХІІ "Про пенсійне забезпечення" (1788-12) (далі - Закон № 1788-ХІІ (1788-12) ) застосовуються, зокрема, в частині визначення права на пенсію за віком на пільгових умовах.

Статтею 2 Закону № 1788-ХІІ визначено виключний перелік трудових пенсій, які призначаються за цим Законом (1788-12) (за віком; по інвалідності; в разі втрати годувальника; за вислугу років). Загальні умови призначення пенсій за віком визначені статтею 12 Закону № 1788-ХІІ та частиною першою статті 26 Закону № 1058-IV. Таке право виникало після досягнення 60 років та за наявності відповідного стажу. При цьому статтею 13 Закону № 1788-ХІІ, на підставі пункту "а" частини першої якої, як установили суди, позивач отримує пенсію, передбачена можливість призначення пенсії за віком на пільгових умовах - зі зменшенням віку, зазначеного у статті 12 цього Закону, та за наявності відповідного трудового стажу.

Проаналізувавши наведені норми матеріального права, ураховуючи закріплені Конституцією України (254к/96-ВР) гарантії громадян на соціальний захист, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України дійшла висновку, що особи, яким пенсія за віком призначена відповідно до пункту "а" частини першої статті 13 Закону № 1788-ХІІ, не є платниками єдиного внеску за себе згідно з частиною четвертою статті 4 Закону № 2464-VI, так само як і особи, які є пенсіонерами за віком на загальних умовах, оскільки згадана норма не містить жодних винятків щодо пенсіонерів за віком.

За таких обставин висновок суду касаційної інстанції щодо протиправності спірних вимог відповідача ґрунтується на правильному застосуванні норм матеріального права.

Керуючись статтями 241, 242, 244 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України

У задоволенні заяви управління Пенсійного фонду України в м. Черкасах Черкаської області відмовити.

Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає, крім випадку, встановленого пунктом 2 частини першої статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України.