З А К О Н  У К Р А Ї Н И

        Про правовий режим майна у Збройних Силах України

      ( Відомості Верховної Ради (ВВР), 1999, N 48, ст.407 )


     Цей Закон  визначає  правовий  режим  майна,  закріпленого за
військовими  частинами,  закладами,  установами  та  організаціями
Збройних   Сил   України,   і   повноваження  органів  військового
управління та посадових осіб щодо управління цим майном.

     Стаття 1. Військове майно

     Військове майно  -   це   державне   майно,   закріплене   за
військовими  частинами,  закладами,  установами  та  організаціями
Збройних Сил України (далі - військові  частини).  До  військового
майна належать будинки,  споруди,  передавальні пристрої, всі види
озброєння,  бойова та інша техніка,  боєприпаси,  пально-мастильні
матеріали,   продовольство,   технічне,   аеродромне,  шкіперське,
речове,  культурно-просвітницьке,  медичне, ветеринарне, побутове,
хімічне, інженерне майно, майно зв'язку тощо.

     Стаття 2. Органи, які здійснюють управління військовим майном

     Вирішення питань   щодо  забезпечення  Збройних  Сил  України
військовим майном,  а також прийняття рішень щодо його вилучення і
передачі  міністерствам  та  іншим  центральним органам виконавчої
влади є компетенцією Кабінету Міністрів України.

     Міністерство оборони України як центральний орган  управління
Збройних  Сил  України  здійснює  відповідно  до закону управління
військовим майном,  у тому  числі  закріплює  військове  майно  за
військовими  частинами  (у  разі  їх формування,  переформування),
приймає рішення щодо перерозподілу  цього  майна  між  військовими
частинами   Збройних   Сил   України,  в  тому  числі  у  разі  їх
розформування.

     Стаття 3. Особливості статусу військового майна

     Військове майно  закріплюється   за   військовими   частинами
Збройних   Сил   України   на  праві  оперативного  управління  (з
урахуванням  особливостей,  передбачених  частиною   другою   цієї
статті).

     З моменту   надходження  майна  до  Збройних  Сил  України  і
закріплення його за військовою частиною Збройних Сил України  воно
набуває    статусу    військового    майна.    Військові   частини
використовують закріплене за ними військове  майно  лише  за  його
цільовим  та функціональним призначенням.  Облік,  інвентаризація,
зберігання,  списання,  використання та передача військового майна
здійснюються  у  спеціальному  порядку,  що визначається Кабінетом
Міністрів України.

     Стаття 4. Облік та списання військового майна

     Військові частини ведуть облік закріпленого за ними  майна  у
кількісних,  якісних,  обліково-номерних та вартісних показниках і
враховують  по  відповідних  службах  -   продовольчій,   речовій,
квартирно-експлуатаційній, пально-мастильних матеріалів тощо.

     У порядку,   передбаченому   частиною   першою  цієї  статті,
ведеться облік майна, закріпленого за підпорядкованими військовими
частинами,  у службах забезпечення органів військового управління,
органах квартирно-експлуатаційної служби Збройних Сил України,  на
які  покладаються  завдання  щодо  забезпечення  військових частин
майном  відповідно  до  затверджених  норм  та  організації   його
ефективного використання.

     Списання військового  майна  за  актами  технічного  стану та
інспекторськими посвідченнями провадиться  командирами  військових
частин   і   посадовими  особами  органів  військового  управління
відповідно   до   їх   компетенції   в   порядку,    встановленому
Міністерством оборони України.

     Стаття 5. Інвентаризація військового майна

     Для забезпечення постійного державного контролю за наявністю,
якісним станом  і  ефективністю  використання  військового  майна,
закріпленого   за  військовими  частинами  Збройних  Сил  України,
щорічно проводиться його інвентаризація згідно  з  Положенням  про
інвентаризацію  військового  майна,  яке  затверджується Кабінетом
Міністрів України.

     Інформацію про  результати  інвентаризації  за  минулий   рік
Міністерство   оборони  України  надсилає  до  Кабінету  Міністрів
України у першому кварталі поточного року.

     Форма і  порядок  звітності  за  результатами  інвентаризації
встановлюються   Державним   комітетом   статистики   України   за
погодженням  з  Міністерством  оборони  України  та  Міністерством
економіки України.

     Стаття 6. Відчуження військового майна

     Відчуження військового   майна   здійснюється   Міністерством
оборони України через  уповноважені  Кабінетом  Міністрів  України
підприємства   та   організації,  визначені  ним  за  результатами
тендеру,  після його  списання,  за  винятком  майна,  визначеного
частиною другою цієї статті.

     Рішення про відчуження військового майна,  що є придатним для
подальшого  використання,  але   не   знаходить   застосування   у
повсякденній   діяльності  військ,  надлишкового  майна,  а  також
цілісних майнових комплексів та іншого  нерухомого  майна  приймає
Кабінет   Міністрів   України  за  поданням  Міністерства  оборони
України.

     Методика оцінки вартості військового майна,  а також  порядок
його   реалізації  розробляються  Міністерством  оборони  України,
узгоджуються  із   заінтересованими   міністерствами   та   іншими
центральними  органами виконавчої влади і затверджуються Кабінетом
Міністрів   України.   Порядок   відчуження   військового    майна
визначається Кабінетом Міністрів України.

     Кошти, одержані    від    реалізації    військового    майна,
зараховуються до Державного бюджету  України  та  використовуються
виключно  на  потреби оборони відповідно до кошторису Міністерства
оборони України.

     Стаття 7. Відповідальність за порушення вимог цього Закону

     Особи, винні у порушенні вимог цього Закону,  притягаються до
відповідальності згідно із законом.

     Стаття 8. Порядок введення в дію Закону

     1. Цей Закон набирає чинності з дня його опублікування.

     2. Дія  цього  Закону поширюється на інші утворені відповідно
до законів України військові формування.

     3. Кабінету Міністрів  України  у  тримісячний  термін  після
набрання чинності цим Законом:

     подати на  розгляд  Верховної  Ради  України  пропозиції  про
внесення змін до законів України, що випливають з цього Закону;

     привести у    відповідність    з     цим     Законом     свої
нормативно-правові акти;

     забезпечити прийняття  міністерствами  та іншими центральними
органами   виконавчої   влади   відповідно   до   їх   компетенції
нормативно-правових актів, що випливають з цього Закону.


 Президент України                                       Л.КУЧМА

 м. Київ, 21 вересня 1999 року
          N 1075-XIV