Головуючий першої інстанції -Кошкош О.О. 

Суддя-доповідач - Юрченко В.П.

Колегія суддів Донецького апеляційного адміністративного суду у складі:

Мале підприємство ОСОБА_1 подало апеляційну скаргу на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 26 березня 2009 року, якою відмовлено в задоволені позовних вимог про скасування постанови відділу виконавчої служби Костянтинівського міжрайонного управління юстиції "Про арешт коштів боржника", припинення виконавчого провадження і дій УПФ України у м.Костянтинівка, що призвели до арешту коштів та майна і скасування вимоги про сплату недоїмки і штрафних санкцій.

Апеляційна скарга обґрунтована невірним застосуванням норм матеріального та процесуального права, а саме, апелянт вказує, що з моменту своєї діяльності знаходиться на спрощеній системі оподаткування. При проведені перевірки Управлінням Пенсійного Фонду України повноти нарахування та своєчасності сплати страхових внесків на загальнообов*язкове державне пенсійне страхування МП ОСОБА_1 за період з 01.01.2004 по 30.11.2004 р. станом на 06.01.2005 року прийнято рішення про від 02.03.2005 року № 04-51/87 про накладення фінансових санкцій в сумі 541 грн., на підставі вказаного рішення прийнято вимогу від 03.07.2008 року про стягнення недоїмки та фінансових санкцій в примусовому порядку. Апелянт вважає, що вказана вимога є протиправною, оскільки Закон України "Про загальнообов*язкове державне пенсійне страхування" (1058-15) в частині сплати страхових внесків не розповсюджується на суб*єктів, які знаходяться на спрощеній системі оподаткування. З тих підстав, що на підставі спірної вимоги відкрито виконавче провадження, то всі подальші дії виконавчої служби є також протиправними. Позивач (апелянт) просив суд скасувати:

• постанову ВДВС щодо арешту коштів боржника від 11.12.2008 року,

• постанову щодо сплати витрат на здійснення виконавчих дій,

• постанову "Про арешт майна боржника і оголошення заборони про його відчуження" від 10.10.2008 року,

• вимогу УПФ у м.Костянтинівка від 03.07.2008 року щодо сплати недоїмки і фінансових санкцій у розмірі 1664.50 грн. починаючи з 01.01.2004 року до внесення відповідних змін у законодавство,

• зобов*язати УПФ припинити виконавче провадження, та офіційно вибачитись перед позивачем.

Суд першої інстанції відмовив в задоволені позовних вимог з тих підстав, що рішення про донарахування страхових внесків на загальних підставах відповідає вимогам діючого законодавства, є законним та обґрунтованим, а тому всі подальші дії відповідачів щодо виконання вказаного рішення є правомірними.

В судовому засіданні представник позивача підтримав вимоги апеляційної скарги. Представник відповідача в судовому засіданні пояснив, що рішення суду першої інстанції вважає законним та обґрунтованим.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи, вивчивши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу задовольнити, постанову суду першої інстанції скасувати, позов задовольнити з наступних підстав.

Судом апеляційної інстанції апеляційний перегляд справи здійснювався в межах апеляційної скарги з урахуванням вимог статті 162 КАС України.

Позивач звернувся з позовом про оскарження дій УПФ та ВДВС у м.Костянтинівка, які вчинені з метою стягнення донарахованих страхових внесків та рішення № 04-51/87 про застосування фінансових санкцій за донарахування органом Пенсійного фонду України сум своєчасно не обчислених та не сплачених страхових внесків від 02.03.2005 року на суму 541 грн., нарахованих в зв*язку з порушенням п.6 ч.2 ст. 17, п.п.1, 2, 3, 6 ст. 20 Закону України № 1058. Вказане донарахування та рішення прийнято на підставі акту документальної перевірки від 06.01.2005 року № 2 . (а.с.14).

В матеріалах справи є наявним акт № 1 від 06.01.2005 року, і не документальної перевірки, а перевірки правильності обчислення, повноти нарахування та своєчасності сплати внесків. (а.с.6).

За змістом позовної вимоги, апеляційної скарги та пояснень представника позивача (апелянта) в судовому засіданні, вбачається, що позивач не погоджувався з вказаним рішенням та висновками акту № 1, але не просив суд їх скасувати, або іншим чином визнати недійсним. Предметом даного позову є всі подальші дії відповідачів, які здійснювались з метою виконання вказаних рішень.

Оскільки суд першої інстанції прийняв судове рішення про відмову в позові, а не на користь позивача, тому не мав змоги застосувати правила частини 2 статті 11 КАС України, за якими можливо було б вийти за межі позову та розглянути правомірність прийняття вказаного рішення. Так, вийти за межі позову можливо тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін, про захист яких вони просять, а не навпаки, при відмові в задоволені позовних вимог.

Тобто, вихід за межі заявлених позовних вимог з метою відмови в позові суперечить принципам адміністративного судочинства.

Суд першої інстанції, визнав, що Управлінням пенсійного фонду правомірно за наслідками перевірки донараховано внесків зі збору на обов*язкове державне пенсійне страхування за ставкою 32 % в сумі 1785.92 грн. та прийнято рішення про нарахування штрафних санкцій, а тому в позові відмовлено.

Як вказувалось вище, за змістом позову та апеляційної скарги вбачається, що позивач не погоджується з висновками акту перевірки та прийнятим рішенням та вважає його таким, що не відповідає нормам законодавчих актів, але не просив про їх скасування чи визнання протиправним.

Розгляд позовних вимог, які позивач не просив визнати протиправними, є процесуальним порушенням, та є однією з підстав скасування постанови суду першої інстанції.

З цих підстав, суд першої та апеляційної інстанції позбавлений можливості перевіряти будь-які рішення УПФ з питань донарахування страхових внесків та штрафних санкцій на обґрунтованість та правомірність.

З матеріалів справи вбачається, що 06.01.2005 року відповідачем проведено планову перевірку правильності обчислення, повноти нарахування та своєчасності сплати зобов*язання (внесків) зі збору на обов*язкове державне пенсійне страхування за наслідками якої складено акт № 1 про донарахування внесків за ставкою 32 % в сумі 1785.92 грн. Рішенням № 04-51/87 від 02.03.2005 року, на підставі акту документальної перевірки № 2 від 06.01.2005 року застосовано фінансові санкцій за донарахування органом Пенсійного фонду України сум своєчасно не обчислених та не сплачених страхових внесків на суму 541 грн., нарахованих в зв*язку з порушенням п.6 ч.2 ст. 17, п.п.1, 2, 3, 6 ст. 20 Закону України № 1058.

3 липня 2008 року Управлінням пенсійного Фонду України у м.Костянтинівка прийнята вимога № Ю-04-26 про сплату недоїмки зі страхових внесків, фінансових санкцій та пені на суму 1664.50 грн. на підставі ст. 106 Закону України "Про загальнообов*язкове державне пенсійне страхування" та на підставі картки особового рахунку. (а.с.47). Вказана вимога направлена позивачу, про що свідчить корінець вимоги. (а.с.44).

Згідно поштового повідомлення та корінця вимоги, вбачається, що вона направлялась малому підприємству ОСОБА_1 за адресою: м.Костянтинівка вул..Богдана Хмельницького 1/33.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що вказана адреса є помилковою, та МП ОСОБА_1 ніколи не знаходилось за вказаною адресою.

Так, згідно акту № 1планової перевірки правильності обчислення, повноти нарахування та своєчасності сплати зобов*язання внесків, складеного УПФ України в м.Костянтинівка 6 січня 2005 року встановлено, що юридична адреса платника відповідає фактичному його місцезнаходженню: м.Костянтинівка проспект Ломоносова, 142/ 33. (а.с.6).

В матеріалах справи є довідка про взяття на облік платника податків, довідка з ЄДРПОУ, Статут МП ОСОБА_1, в яких юридичною адресою підприємства зазначено: м.Костянтинівка вулиця Богдана Хмельницького, 1.

Тобто, в жодних документах не зазначено адреси підприємства: вулиця Богдана Хмельницького 1/ 33.

Як пояснив в судовому засіданні представник УПФ, вказана адреса є помилковою, оскільки в автоматичному режимі, при зміні адреси підприємством, не в повному обсязі зареєстровані зміни адреси. Крім того, довідкою УПФ України в м.Костянтинівка № 343, яка видана для пред*явлення в банк про реєстрацію СПД МП ОСОБА_1 від 29.10.2002 року, вказана адреса: проспект Ломоносова 142-33.

Вказана помилка з невірною адресою є суттєвою, яка дає підстави визнати вимогу та всі подальші дії відділу державної виконавчої служби щодо її виконання протиправними та такими, що суттєво порушують права та інтереси позивача. Ця обставина не може бути формальною обставиною, оскільки позивач фактично не отримував вимогу, яку мав право виконати добровільно або оскаржити у встановленому порядку.

Крім того, в вимозі, яка прийнята через 3 роки та 4 місяці, взагалі не зазначено на підставі якого рішення вона приймалась.

Частиною 3 статті 106 закону України "Про загальнообов*язкове державне пенсійне страхування" визначено, що територіальні органи Пенсійного фонду за формою і у строки, визначені правлінням Пенсійного фонду, надсилають страхувальникам, які мають недоїмку, вимогу про її сплату. Вимога про сплату недоїмки є виконавчим документом. Протягом десяти робочих днів із дня одержання вимоги про сплату недоїмки страхувальник зобов'язаний сплатити суми недоїмки та суми фінансових санкцій.

Страхувальник у разі незгоди з розрахунком суми недоїмки, зазначеної у вимозі про сплату недоїмки, узгоджує її з органами Пенсійного фонду в порядку, встановленому правлінням Пенсійного фонду, а в разі неузгодження вимоги із органами Пенсійного фонду має право на оскарження вимоги в судовому порядку. Про оскарження вимоги територіального органу Пенсійного фонду про сплату недоїмки до виконавчої дирекції Пенсійного фонду або в судовому порядку страхувальник зобов'язаний письмово повідомити відповідний територіальний орган Пенсійного фонду протягом трьох робочих днів із дня звернення до виконавчої дирекції Пенсійного фонду чи суду. Узгодження вимоги територіального органу Пенсійного фонду про сплату недоїмки здійснюється на підставі заяви страхувальника, яка розглядається територіальним органом Пенсійного фонду протягом трьох робочих днів після її отримання, та поданих страхувальником документів, що свідчать про неправильність обчислення сум недоїмки, зазначених у вимозі. У разі узгодження страхувальником вимоги про сплату недоїмки з територіальним органом Пенсійного фонду цей орган зобов'язаний у строк, визначений для розгляду заяви страхувальника про узгодження вимоги, надіслати йому узгоджену вимогу про сплату недоїмки, а страхувальник зобов'язаний сплатити узгоджену суму недоїмки протягом десяти робочих днів після отримання узгодженої вимоги. У разі якщо страхувальник, який одержав вимогу територіального органу Пенсійного фонду про сплату недоїмки і протягом десяти робочих днів після її отримання не сплатив зазначену у вимозі суму недоїмки разом з застосованою до нього фінансовою санкцією, включеної до вимоги, або не узгодив вимогу з відповідним органом Пенсійного фонду, або не оскаржив вимогу в судовому порядку, а також у разі якщо страхувальник узгодив вимогу, але не сплатив узгоджену суму недоїмки протягом десяти робочих днів після отримання узгодженої вимоги, відповідний орган Пенсійного фонду звертається в установленому законом порядку і подає вимогу про сплату недоїмки до відповідного підрозділу державної виконавчої служби. У зазначених випадках орган Пенсійного фонду також має право звернутися до суду чи господарського суду з позовом про стягнення недоїмки. У разі звернення органу Пенсійного фонду з позовом про стягнення недоїмки до господарського суду передбачені законодавством заходи досудового врегулювання спорів не застосовуються.

Пунктом 4 статті 106 цього Закону зазначено, що вимога про сплату недоїмки або рішення суду про стягнення недоїмки виконується державною виконавчою службою в порядку, встановленому законом.

Таким чином, Управлінням пенсійного фонду порушено порядок прийняття та направлення вимоги, а тому, вона не підлягає виконанню. Позивач стверджує, що вказану вимогу він не отримував. Відповідач, який є суб*єктом владних повноважень не довів суду протилежне.

Статтею 24 Закону України "Про виконавче провадження" та п.п. 3.6.2 Інструкції про проведення виконавчих дій, затвердженої наказом Міністерства юстиції України № 74/5 від 15.12.1999 року (z0865-99) встановлено, що державний виконавець, відкриваючи виконавче провадження, встановлює строк для добровільного виконання і направляє вказану постанову боржнику.

Відповідачами не надано суду доказів про направлення боржнику копії постанови про відкриття виконавчого провадження і встановлення строку для добровільного виконання за адресою знаходження підприємства. Так, державним виконавцем всі документи спрямовувались за помилковою адресою: м.Костянтинівка вул..Б.Хмельницького 1/33. (а.с.9, 11, 45, 51, 58).

Позивач стверджує, що жодного документу від відповідачів не отримував. Вказаний факт не спростований відповідачами, більш того, УПФ визнано, що допущена помилка при заповненні адреси у вимозі та супровідному листі.

Суд першої інстанції не надав належну оцінку, що подальші дії по примусовому виконанню вимоги про стягнення штрафних санкцій, є неправомірними. Так, статтею 30 Закону України "Про виконавче провадження" встановлено, що державний виконавець, починаючи виконувати рішення, повинен пересвідчитись, чи отримана боржником копія постанови про відкриття виконавчого провадження і чи здійснені ним дії, спрямовані на добровільне виконання рішення у встановлений постановою строк відповідно до статті 24 цього Закону.

Законом встановлена вимога, що боржник має бути інформований про проведення відносно нього виконавчих дій, і йому надається можливість виконання боргових зобов*язань в добровільному порядку без стягнення виконавчого збору. Суду не надано будь-яких доказів про належне направлення та отримання цієї постанови боржником.

Відповідно п. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

- на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;

- з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

- обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

- безсторонньо (неупереджено);

- добросовісно;

- з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

- своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Суд приходить до висновку, що відповідачі діяли не у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, необґрунтовано, тобто без урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), не своєчасно, та порушено право МП ОСОБА_1 на участь у процесі прийняття рішення, оскільки суду не надано повідомлення підприємства про хід виконання судового рішення.

З таких підстав, позовні вимоги про скасування постанови відділу виконавчої служби Костянтинівського міжрайонного управління юстиції "Про арешт коштів боржника", припинення виконавчого провадження і дій УПФ України у м.Костянтинівка, що призвели до арешту коштів та майна і скасування вимоги про сплату недоїмки і штрафних санкцій підлягають задоволенню.

Вимоги позову щодо припинення виконавчого провадження не підлягають задоволенню, оскільки Законом України "Про виконавче провадження" (606-14) не передбачено припинення виконавчого провадження судом, тому що це виключно повноваження державного виконавця. Разом з тим, статтею 37 цього Закону визначено, що виконавче провадження підлягає закінченню у випадках визнання судом виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню.

На підставі викладеного, задоволенню не підлягають вимоги про зобов*язання УПФ припинити виконавче провадження, та офіційно вибачитись перед позивачем.

З таких підстав, колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції неповно з*ясовано обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, допущено невідповідальність висновків суду обставинам справи, а тому постанова підлягає скасуванню з прийняттям нового рішення про задоволення позовних вимог.

На підставі вищевикладеного, керуючись ч. 3 ст. 24, ст.ст. 160, 167, 184 ч.1, 195, 196, п.1 ч. 1 ст. 198, 202, ч.1 ст. 205, ст.ст. 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

Апеляційну скаргу малого підприємства ОСОБА_1 на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 26 березня 2009 року по справі № 2-а- 1519/09/ 0570 - задовольнити .

Постанову Донецького окружного адміністративного суду 26 березня 2009 року по справі № 2-а- 1519/09/ 0570 - скасувати.

Позов малого підприємства ОСОБА_1 до в ідділу державної виконавчої служби

Костянтинівського міськрайонного управління юстиції, Управління Пенсійного фонду України в м.Костянтинівка Донецької області про оскарження постанови про арешт коштів боржника, і дій УПФ України у м.Костянтинівка, що призвели до арешту коштів та майна і скасування вимоги про сплату недоїмки і штрафних санкцій, - задовольнити. Скасувати: • вимогу про сплату боргу від 3 липня 2008 року № Ю 04-26, прийняту УПФ України у м.Костянтинівці, • постанову відділу Державної виконавчої служби Костянтинівського районного управління юстиції від 11.12.2008 року про арешт коштів боржника - МП ОСОБА_1, • постанову про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 10.10.2008 року. В іншій частині в задоволені позовних вимог - відмовити.

Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили з моменту проголошення, та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, або складення постанови в повному обсязі.

В повному обсязі постанову складено 16 червня 2009 року, вступна та резолютивна частина постанови проголошені в судовому засіданні 11 червня 2009 року.