Колегія суддів Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду у складі:

Приватне підприємство "Енергопромресурс" (далі по тексту позивач) звернулося до господарського суду Дніпропетровської області з позовом про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень Державної податкової інспекції в м. Дніпродзержинську (далі по тексту відповідач):

-№ 0001702301/0/5468 від 24.03.2004р., яким нараховане податкове зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 167 249,00грн. та застосовані штрафні санкції за порушення податкового законодавства на суму 81279,00грн.;

-№ 0001712301/0/5467 від 24.03.2004р. про застосування штрафних санкцій за порушення п.2.15 Положення про ведення касових операцій в національній валюті України (z0237-01) в сумі 28 500,00грн.;

- визнання недійсним рішення № 33 від 02.11.2004р. по стягнення коштів та продаж інших активів платника податків в рахунок погашення його податкового боргу.

Позовні вимоги обґрунтовані невідповідністю дійсності висновків акту перевірки та безпідставністю прийняття відповідачем рішення про стягнення коштів та продаж інших активів платника податків в рахунок погашення податкового боргу.

Постановою господарського суду Дніпропетровської області від 04.02.2008р. у справі № А23/9(А38/73(А3 38/242)) позов задоволено частково, визнано недійсним податкове повідомлення-рішення №0001702301/0/5468 від 24.03.2004р. в частині визначення податкового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 43 066 грн. 06 коп., із яких 28 710 грн. 71 коп. - основний платіж, 14 355 грн. 35 коп. - штрафні санкції; позовні вимоги в частині визнання недійсним рішення відповідача № 33 від 02.11.2004р. про стягнення коштів та продаж інших активів платника податків в рахунок погашення його податкового боргу залишені без розгляду; в решті позову відмовлено.

Часткове задоволення позовних вимог судом першої інстанції обґрунтовано наступним. Факт порушення позивачем п.2.15 Положення про ведення касових операцій в національній валюті України (z0237-01) та обґрунтованість застосування відповідачем штрафних санкцій у сумі 28 500,00 грн. підтверджені судовим рішенням у справі №17/273, яке набрало законної сили, а тому доказуванню у даній справі не підлягають. Щодо вимог про визнання недійсним рішення відповідача №33 від 02.11.2004р., суд дійшов висновку, що ці вимоги підлягають залишенню без розгляду на підставі п.3 ч.1 ст. 155 КАС України.

Позивач та відповідач, не погодившись із постановою суду, подали апеляційні скарги.

Позивач в апеляційній скарзі, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить постанову суду від 04.02.2008р. у даній справі скасувати та прийняти нову, якою позовні вимоги задовольнити повністю.

Відповідач в своїй апеляційній скарзі також зазначив про порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, і просив постанову суду від 04.02.2008р. скасувати в частині задоволених позовних вимог та прийняти нову постанову, якою відмовити позивачу в позові в повному обсязі.

Представники позивача у судовому засіданні підтримали доводи, викладені в апеляційній скарзі, і просили апеляційну скаргу задовольнити, оскаржувану постанову суду скасувати і винести нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги. З доводами, викладеними в апеляційній скарзі відповідача, не погодилися, просили відмовити в задоволенні апеляційної скарги відповідача.

Представники відповідача у судовому засіданні підтримали доводи, викладені в апеляційній скарзі, і просили скаргу задовольнити, при цьому заперечували проти доводів позивача, а тому наполягали на залишенні апеляційної скарги позивача без задоволення.

Заслухавши в судовому засіданні представників сторін, перевіривши доводи апеляційних скарг, письмові заперечення на скаргу та матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги задоволенню не підлягають з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджено матеріалами справи, уповноваженими працівниками податкової інспекції проведена комплексна планова перевірка позивача з питань дотримання вимог податкового та валютного законодавства за період з 01.07.2002р. по 01.01.2004р..

Результати перевірки оформлені актом № 107/31330025 від 22.03.2004р..

За даними акту, під час перевірки встановлено порушення позивачем п/п 7.2.4 п. 7.2, п/п 7.4.5, п. 7.4, ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", п. 2.15 "Положення про ведення касових операцій в національній валюті України" (z0237-01) .

Висновок відповідача відносно донарахування позивачу суми податку на додану вартість ґрунтується на тому, що рішенням суду визнані недійсними свідоцтва платника податку на додану вартість підприємств-контрагентів позивача - ПП "Дон-Промтехніка", ТОВ "Дан", ПП "Агропромснаб", у зв'язку з чим позивачем безпідставно віднесено до складу податкового кредиту витрати по сплаті податку на додану вартість, які не підтверджені податковими накладними, оскільки накладні виписані особами, які не є платником податку на додану вартість.

До того ж, виявлене порушення, що полягало у видачі готівки під звіт без повного звітування щодо раніше виданих коштів на суму 114 000 грн. 00 коп., що є підставою для притягнення до відповідальності згідно п. 1 Указу Президента України від 12.06.1995р. "Про застосування штрафних санкцій за порушення норм регулювання обігу готівки" (436/95) .

На підставі акту перевірки відповідачем винесені податкові повідомлення-рішення: № 0001702301/0/5468 від 24.03.2004р. про визначення позивачу суми податкового зобов'язання з податку на додану вартість в загальному розмірі 248 528 грн. 00 коп., із яких 167 249,00 грн. - основний платіж, та 81 279,00 грн. - штрафні (фінансові) санкції; №0001712301/0/5467 від 24.03.2004р., яким визначено суму податкового зобов'язання за платежем штрафні санкції відповідно до п.2.15 "Положення про ведення касових операцій в національній валюті України" №72 від 19.02.01 (z0237-01) в сумі 28 500,00 грн..

02.11.2004р. відповідачем прийнято рішення № 33 про стягнення коштів та продаж інших активів платника податків в рахунок погашення його податкового боргу, відповідно до якого відповідачем з посиланням на Закон України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" (2181-14) вирішено здійснити стягнення коштів та продаж інших активів, що перебувають у власності позивача в рахунок погашення узгодженої суми податкового боргу цього платника податків.

Не погоджуючись з прийнятими рішеннями відповідача, позивач оскаржив їх у судовому порядку.

На думку колегії суддів, суд першої інстанції дійшов цілком вірного та обґрунтованого висновку про часткове задоволення позовних вимог.

Так, щодо вимог про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення №0001712301/0/5467 від 24.03.04 на суму 28500,00 грн..

Суд першої інстанції вірно зазначив і це підтверджується матеріалами справи, що позивач ще у липні 2005р. звертався до господарського суду Дніпропетровської області з позовом про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення відповідача № №0001712301/0/5467 від 24.03.04 на суму 28500,00 грн. з тих підстав, що визначення податкового зобов'язання згідно з п."б" пп.4.2.2 п.4.2 ст. 4 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" є неправомірним, оскільки сфера дії вказаного Закону (2181-14) не розповсюджується на порядок ведення касових операцій.

Рішенням господарського суду від 22.11.05 у справі № 17/273, залишеним без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 16.02.2006р., позов було задоволено частково, визнано недійсним податкове повідомлення-рішення №0001712301/0/5467 від 24.03.04 в частині визначення штрафних санкцій в сумі 28500,00 грн. як податкового зобов'язання, в решті позову відмовлено.

Під час розгляду справи № 17/273 судом було встановлено і це знайшло своє відображення у рішенні, що під час перевірки використання готівкових коштів посадовими особами податкової інспекції виявлено порушення позивачем п.2.15 Положення про ведення касових операцій в національній валюті України № 72 від 19.02.01 (z0237-01) , а саме - видача готівки під звіт без повного звітування щодо раніше виданих коштів на суму 114000 грн.. Відповідачем були надані суду копії документів, які підтверджують факт порушення, викладеного в акті перевірки (видаткові касові ордери, авансові звіти). В свою чергу, позивач не спростовував виявлених під час перевірки порушень. З цих підстав суд дійшов висновку, що відповідач обґрунтовано застосував до позивача фінансові санкції.

Не зважаючи на зміну підстав позову в частині оскарження рішення відповідача № 0001712301/0/5467 від 24.03.04, враховуючи положення ч.1 ст. 72 КАС України, суд першої інстанції вірно зазначив, що оскільки сам факт порушення позивачем п.2.15 Положення про ведення касових операцій в національній валюті України, та обґрунтованість застосування відповідачем штрафних санкцій у розмірі 28500,00 грн. встановлені та підтверджені судовими рішеннями, то і правові підстави для задоволення позову в цій частині відсутні.

Щодо позовних вимог про визнання недійсним рішення відповідача №33 від 02.11.04р..

Матеріалами справи підтверджується, що позивач звернувся до господарського суду Дніпропетровської області з позовом від 28.02.05 про визнання недійсним податкових повідомлень-рішень відповідача від 24.03.04 №0001702301/0/5468 на суму 248528,00 грн., №0001712301/0/5467 на суму 28500,00 грн.. Одночасно позивач просив суд визнати недійсним і рішення №33 від 02.11.04 про стягнення коштів та продаж інших активів платника податків в рахунок погашення його податкового боргу з тих підстав, що відповідачем порушено порядок узгодження визначених податковим органом податкових зобов'язань, що позбавило відповідача права визнавати ту чи іншу суму податковим боргом і, відповідно, застосовувати передбачені законом заходи щодо його погашення.

Із змісту позовної заяви, яка була предметом розгляду господарським судом Дніпропетровської області у справі № 38/52, та позовної заяви, яка розглядається в межах даної справи, вбачається, що позивач звернувся з вимогами про визнання недійсним рішення ДПІ у м. Дніпродзержинську №33 від 02.11.04 з одних і тих же підстав.

На момент вирішення даної справи рішення у справі №38/52 переглядається Дніпропетровським апеляційним адміністративним судом за апеляційною скаргою ПП "Енергопромресурс".

Враховуючи зазначене, суд першої інстанції цілком правомірно застосував до позовних вимог в цій частині положення п.3 ч.1 ст. 155 КАС України.

Щодо вимог про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення №0001702301/0/5468 від 24.03.04.

Відповідачем під час перевірки був встановлений факт завищення позивачем податкового кредиту на загальну суму 167249,00грн., з огляду на те, що позивачем до складу податкового кредиту включені суми податку на додану вартість, які не підтверджені податковими накладними, оскільки накладні виписані особами, які не є платниками податку на додану вартість.

З матеріалів справи вбачається, що позивачу в межах укладених господарських договорів за період з липня 2002р. по грудень 2003р. поставлено товар, виконані роботи на загальну суму 836079,00 грн., з ПДВ 167249,00грн.:

- від ТОВ "Дан"- в січні-лютому 2003р. на загальну суму 703579,00грн., крім того ПДВ 140749,00грн.;

- від ПП "Дон-Промтехніка" в жовтні 2002р. - на загальну суму 69505,00грн., крім того ПДВ 13901,00грн.;

- від ПП "Агропромснаб" в липні, вересні 2002р. на загальну суму 62995,00грн., крім того ПДВ 12599,00грн..

По факту поставки товару, виконання робіт переліченими контрагентами позивача виписані податкові накладні, на підставі яких позивачем зазначені в них суми ПДВ включені до складу податкового кредиту відповідних звітних періодів.

ТОВ "Дан" 31.10.02р. взято на облік в ДПІ у Оболонському районі м. Києва і 07.11.02р. отримано свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість №36728407.

27.02.2003р. рішенням Оболонського районного суду м. Києва, яке набрало законної сили, визнано недійсними установчі документи ТОВ "Дан" з моменту передачі прав власності на підприємство, а саме з 11.10.02р, визнано недійним свідоцтво платника ПДВ з дати видачі.

Свідоцтво платника ПДВ ТОВ "Дан" анульовано актом державної податкової інспекції у Оболонському районі м. Києва від 20.03.03р..

ПП "Дон-Промтехніка" зареєстровано виконавчим комітетом Донецької міської ради 06.06.02р., про що видано свідоцтво про державну реєстрацію суб'єкта підприємницької діяльності-юридичної особи. 12.06.02р. ДПІ в Київському районі м. Донецька підприємству видано свідоцтво платника податку на додану вартість №07768205.

Рішенням господарського суду Донецької області від 01.07.02р. у справі № 28/327 скасована державна реєстрація ПП "Дон-Промтехніка".

Рішенням місцевого суду Київського району м. Донецька від 05.08.02р. визнані недійсними установчі документи ПП "Дон-Промтехніка" з моменту реєстрації, а свідоцтво платника ПДВ з дати видачі - 12.06.02р..

Свідоцтво платника ПДВ анульовано актом державної податкової інспекції в Київському районі м. Донецька від 01.07.02р.. Платник податку виключений з реєстру 14.07.02р..

ПП "Агропромснаб" зареєстровано Донецькою міською радою 27.07.01р.. На податковому обліку в ДПІ в Київському районі м. Донецька знаходиться з 15.08.01р., а 17.08.01р. підприємству видано свідоцтво платника податку на додану вартість №07934534.

Рішенням місцевого суду Київського району м. Донецька від 05.09.02р. визнані недійсними установчі документи ПП "Агропромснаб" з моменту реєстрації, а свідоцтво платника ПДВ з дати видачі - 17.08.01р..

Актом державної податкової інспекції в Київському районі м. Донецька від 16.12.02р. свідоцтво платника ПДВ анульовано, платник податку виключений з реєстру того ж дня.

Підпунктом 7.4.5. п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" передбачено, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

У разі, коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Згідно пп.. 7.2.4 п. 7.2 ст. 7 цього ж Закону, право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому ст. 9 Закону.

Відповідно до пп. "б", "г" п.9.8 ст. 9 Закону України "Про податок на додану вартість", реєстрація осіб як платників податків на додану вартість діє до дати її анулювання, яка відбувається, в тому числі, якщо платник податку ліквідується за власним бажанням чи за рішенням суду (фізична особа позбувається статусу суб'єкта господарювання); якщо особа, зареєстрована як платник податку, не надає податковому органу декларації з цього податку протягом дванадцяти послідовних податкових місяців або подає таку декларацію (податковий розрахунок), яка (який) свідчить про відсутність оподатковуваних поставок протягом такого періоду, а також у випадках, визначених законодавством стосовно порядку реєстрації суб'єктів господарювання.

У разі анулювання реєстрації платник податку позбавляється права на нарахування податкового кредиту та отримання бюджетного відшкодування, але у строки, визначені законом, є зобов'язаним погасити суму податкових зобов'язань або податкового боргу з цього податку, що виникли до такого анулювання, за їх наявності, незалежно від того, чи буде така особа залишатися зареєстрованою як платник цього податку на дату сплати такої суми податку, чи ні.

При анулюванні реєстрації останнім податковим періодом вважається період, який розпочинається від дня, наступного за останнім днем попереднього податкового періоду, та закінчується днем такого анулювання.

З огляду на вказані норми, висновок відповідача про відсутність у позивача права на включення сум до податкового кредиту в результаті господарських операцій з ТОВ "Дан" в загальному розмірі 16111,71грн. за наявності рішення суду про визнання недійсними установчих документів, анулювання реєстрації платника ПДВ актом від 20.03.03р. вже після здійснення господарських операцій, за якими були видані податкові накладні, є помилковим.

З цих же підстав є помилковим висновок відповідача про відсутність у позивача права на включення сум до податкового кредиту в результаті господарських операцій з ПП "Агропомснаб" в загальному розмірі 12599,00грн., оскільки анулювання реєстрації платника податку на додану вартість вказаного підприємства відбулось вже після здійснення господарських операцій, за якими були видані податкові накладні, про що свідчить акт державної податкової інспекції в Київському районі м. Донецька №324 від 16.12.02р..

Визнання в судовому порядку недійсними установчих документів та свідоцтв платника ПДВ само по собі не позбавляє правового значення виданих за такими операціями податкових накладних.

В той же час, суд першої інстанції обґрунтовано визнав неправомірним включення позивачем до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість в розмірі 138538,29грн. на підставі податкових накладних, виписаних ТОВ "Дан" в період з 04.04.03 по 03.12.03, ПП "Дон-Промтехніка" - в жовтні 2003р., оскільки на момент видачі цих накладних свідоцтва платників податку на додану вартість ТОВ "Дан" в установленому порядку актом від 20.03.03р., ПП "Дон-Промтехніка" - актом від 01.07.02р. були анульовані з підстав, передбачених ст. 9 Закону України "Про податок на додану вартість". Зазначених контрагентів позбавлено статусу платників податку на додану вартість, що не давало їм права на складання податкових накладних після анулювання їх реєстрації.

За таких обставин колегія суддів вважає, що суд першої інстанції об'єктивно, повно та всебічно дослідив обставини, що мають суттєве значення для вирішення справи, зробив висновки, які відповідають фактичним обставинам справи, і ухвалив у справі законне та обґрунтоване рішення, без порушення норм матеріального права, а тому підстави для його скасування відсутні.

Доводи, викладені сторонами в апеляційних скаргах, спростовуються матеріалами справи і не можуть бути підставою для скасування законної постанови суду.

З урахуванням викладеного, колегія суддів вважає за необхідне апеляційні скарги залишити без задоволення, а постанову господарського суду Дніпропетровської області від 04.02.2008р. у даній справі залишити без змін.

Керуючись ч.3 ст. 160, п.1 ч.1 ст. 198, ст.ст. 200, 205, 206 КАС України, колегія суддів, -

Апеляційні скарги Державної податкової інспекції у м. Дніпродзержинську та Приватного підприємства "Енергопромресурс" залишити без задоволення .

Постанову господарського суду Дніпропетровської області від 04.02.2008р. у справі № А23/9 (А38/73 (А3 38/242)) залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає чинності з моменту її проголошення та може бути оскаржена протягом одного місяця до Вищого адміністративного суду України шляхом подання касаційної скарги.

У повному обсязі ухвалу складено 22.09.2009р..