розглянувши в порядку письмового провадження справу за позовом ОСОБА_1 до Вищої ради юстиції, третя особа - Головне управління Державного казначейства України в м. Києві, про визнання протиправною діяльності, стягнення моральної шкоди,

У листопаді 2014 року ОСОБА_1 звернувся до Вищого адміністративного суду України з позовом, у якому просив: визнати протиправною діяльність відповідача; стягнути за рахунок державного бюджету на користь позивача в рахунок відшкодування моральної шкоди 8 500 000 грн.

Суддя Вищого адміністративного суду України ухвалою від 18 листопада 2014 року позовну заяву ОСОБА_1залишив без руху. Надав позивачу строк до 28 листопада 2014 року для усунення зазначених в ухвалі недоліків.

Підставою для постановлення такої ухвали була невідповідність позовних вимог положенням статей 106 та - 171-1 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС), зокрема, в ній зазначено, що у позовній заяві позивач не вказує, в чому полягає порушення його особистих прав, свобод та інтересів Вищою радою юстиції в межах її повноважень, у заяві відсутнє правове обґрунтування позовних вимог у цій частині. Також в ній відсутній зміст позовних вимог, а саме: прохання позивача до Вищої ради юстиції в межах її повноважень, визначених Конституцією та законами України, і бажаний для позивача спосіб захисту судом прав, свобод чи інтересів, які він вважає порушеними.

Суддя Вищого адміністративного суду України ухвалою від 27 листопада 2014 року відповідно до пункту 1 частини третьої статті 108 КАС позовну заяву ОСОБА_1 повернув позивачу, оскільки зазначені в ухвалі судді недоліки позивач не усунув. На виконання вимог ухвали ОСОБА_1 звернувся із заявою, в якій зазначив, що викладені в ухвалі судді від 18 листопада 2014 року вимоги він не визнає.

Не погоджуючись з ухвалою судді Вищого адміністративного суду України від 27 листопада 2014 року, ОСОБА_1 звернувся із заявою про її перегляд Верховним Судом України з підстави, передбаченої пунктом 3 частини першої статті 237 КАС. У цій заяві ОСОБА_1 просить: скасувати ухвалу від 27 листопада 2014 року та відкрити провадження у справі; визнати протиправною діяльність відповідача; стягнути за рахунок державного бюджету на користь позивача в рахунок відшкодування моральної шкоди 8 500 000 грн.

Перевіривши наведені заявником доводи, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України вважає, що у задоволенні заяви слід відмовити з огляду на таке.

Приймаючи рішення про повернення позовної заяви, суддя Вищого адміністративного суду України виходив із того, що позивач не усунув недоліки позовної заяви.

Відповідно до пункту 4 частини першоїстатті 106 КАСу позовній заяві зазначаються зміст позовних вимог згідно з частинами четвертою і п'ятоюстатті 105 цього Кодексу і виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, а в разі подання позову до декількох відповідачів, - зміст позовних вимог щодо кожного з відповідачів.

Частиною другою статті 106 КАС встановлено, що на підтвердження обставин, якими обґрунтовуються позовні вимоги, позивач надає докази, а в разі неможливості - зазначає докази, які не може самостійно надати, із зазначенням причин неможливості подання таких доказів.

Враховуючи викладене, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України погоджується з рішенням судді про повернення позовної заяви позивачеві, оскільки позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху.

Наведені у заяві ОСОБА_1доводи не дають підстав для перегляду ухвали судді Вищого адміністративного суду України від 27 листопада 2014 року, а тому у задоволенні його заяви слід відмовити.

Керуючись статтями 241, 242, 244 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України

У задоволенні заяви ОСОБА_1 відмовити.

Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає, крім випадку, встановленого пунктом 2 частини першої статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України.