розглянула апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в м.Кіровську Луганської області на постанову Кіровського міського суду Луганської області від 06 березня 2009 р. у справі № 2а-326/09 за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в м.Кіровську Луганської області про зобов'язання виплатити підвищення до пенсії, і

5 лютого 2009 р. ОСОБА_1. звернулася до суду з позовом до Управління Пенсійного фонду України в м.Кіровську Луганської області, в якому просила поновити їй пропущений строк для звернення до суду з адміністративним позовом, зобов'язання відповідача нарахувати на її користь недоплачену як дитині війни щомісячну державну соціальну допомогу за 2006 - 2008 роки в сумі 3891,90 грн.

Постановою Кіровського міського суду Луганської області від 6 березня 2009 р. позов задоволений частково: зобов'язано Управління Пенсійного фонду України в м.Кіровську Луганської області виплатити позивачеві підвищення до пенсії як дитині війни у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком за період з 9 липня 2007 року до 31 грудня 2007 року та з 22 травня 2008 року до 31 грудня 2008 року - 1523,05 грн..

Не погодившись з таким рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, яку обґрунтовує неправильним застосуванням судом норм матеріального права і просить постанову суду скасувати та постановити нову постанову, якою у задоволені позову відмовити повністю.

Сторони в судове засідання не прибули, про час, дату та місце апеляційного розгляду сповіщені належним чином.

Судом першої інстанції встановлено, що позивач має статус дитини війни, зверталася до відповідача с заявою про перерахунок доплати до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком як дитині війни, але останній у своїй відповіді від 23.12.2008р. в такому перерахунку відмовив (а.с.10). Відповідачем сплачено позивачеві надбавку в розмірі 10 % прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність за період з 01.01.2008р. до 31.12.2008р.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи, вивчивши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу задовольнити частково, а постанову суду першої змінити з наступних підстав.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що позивач віднесена до соціальної групи "Діти війни" відповідно до вимог ст. 1 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", що не заперечується відповідачем у листі від 23.12.2008р. (а.с.10), запереченнях на адміністративний позов (а.с.14,15), апеляційній скарзі (а.с. 21,22). Листом відповідача від 23.12.2008 року позивачеві відмовлено у виплаті підвищення до пенсії у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком у зв'язку з тим, що на законодавчому рівні порядок виплати зазначеного підвищення до пенсії не встановлено (а.с.10).

Згідно до ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" в редакції, яка діяла до 01.01.2007 р., дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком. Законом України "Про Державний бюджет України на 2007 рік" від 19.12.2006 р. (489-16) , який набрав чинності з 1.01.2007 р., ст. 111 було встановлено, що у 2007 році підвищення до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, яка виплачується замість пенсії, відповідно до статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" виплачується особам, які є інвалідами (крім тих, на яких поширюється дія Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" (3551-12) ), у розмірі 50 відсотків від розміру надбавки, встановленої для учасників війни. Рішенням Конституційного Суду України N 6-рп/2007 від 9 липня 2007 року (v0a6p710-07) у справі N 1-29/2007 про соціальні гарантії громадян був визнаний таким, що не відповідає Конституції України (254к/96-ВР) (є неконституційним) пункт 12 статті 71, стаття 111 Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік" від 19 грудня 2006 року N 489-V, яким була зупинена на 2007 рік дія статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни".

Рішення Конституційного Суду України є обов'язковими до виконання на території України, остаточними, не можуть бути оскаржені та мають преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв'язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень статей зазначених законів, що визнані неконституційними.

Згідно частини 2 статті 3 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" передбачено, що державні соціальні гарантії дітям війни, встановлені цим Законом (2195-15) , не можуть бути обмежені або скасовані іншими нормативно-правовими актами.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Підпунктом 2 пункту 41 розділу II Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" від 28 грудня 2007 року N 107-VI (107-17) , що набрав чинності з 1 січня 2008 року, стаття 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" викладена в новій редакції, яка передбачає, що дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" (3551-12) ) до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни, тобто на 10 процентів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.

Зміни, внесені підпунктом 2 пункту 41 розділу II Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" (107-17) були визнані такими, що не відповідають Конституції України (254к/96-ВР) (є неконституційними), згідно з Рішенням Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року N 10-рп/2008 (v010p710-08) . У вказаному рішенні Конституційним судом України було зазначено, що положення Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" (107-17) , визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення. Рішення Конституційного Суду України у цій справі має преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв'язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" (107-17) , визнаних неконституційними.

З огляду на викладене, з урахуванням приписів ст. 21, ч.4 ст. 105 КАС України колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про необхідність здійснення виплати позивачеві недоплаченої суми допомоги, про зобов'язання виплатити позивачеві підвищення до пенсії як дитині війни за період з 09.07.2007р. до 31.12.2007р. та з 22.05.2008 р. до 31.12.2008р., оскільки внаслідок неправомірних дій відповідача позивачеві невиплачене підвищення до пенсії як дитині війни позивачеві за вказаний період часу.

При перевірці розрахунків заборгованості по виплаті до пенсії суду першої інстанції виявлені арифметичні помилки.

З наданих відповідачем розпоряджень на перерахунок пенсії та таблиці у супровідному листі вбачається, що "підвищення дітям війни" позивачеві призначена вперше з 01.01.2008р. у розмірі 47,0 грн.(а.с.31), з 01.04.2008р. їй виплачується до пенсії підвищення як дитині війни в розмірі 48,10 грн. щомісяця, з 01.07.2008р. - в розмірі 48,2 грн. щомісячно, з 01.10.2008р. в розмірі 49,8 грн.(а.с.31-35).

За приписами абзацу 1 частини 5, частини 3 статті 62 Закону України "Про державний бюджет України на 2007 рік" № 489-V від 19 грудня 2006 року (у редакції Закону України від 15 березня 2007 року N 749-V (749-16) , який набрав чинності 28 березня 2007 року) для визначення мінімального розміру пенсії за віком відповідно до абзацу першого частини першої статті 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" для осіб, які втратили працездатність затверджений прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць: з 1 січня 2007 року - 380 грн., з 1 квітня 2007 року - 410 грн. 06 коп., з 1 жовтня 2007 року - 415 грн. 11 коп. Виходячи з цього, підвищення до пенсії в розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком за статтею 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" складає: з 9 липня 2007 року - 123 грн. 02 коп., з 1 жовтня 2007 року - 124 грн. 53 коп.

Розмір невиплаченої відповідачем суми доплати до пенсії за період з 9 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року складає 710 грн. 90 коп., а саме за липень: (410,06х23 дні/31 день х 30%) =91грн.27 коп.; за серпень-грудень 2007 року: (410,06х2 місяці (серпень-вересень)х30%)=246 грн. 03 коп.)+ (415,11х3 місяці (жовтень-грудень)х30%) = 373 грн. 60 коп.)=619 грн. 63 коп. + 91 грн. 27 коп. = 710 грн. 90 коп.

За приписами статті 58 Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" від 28 грудня 2007 року № 107-VI для визначення мінімального розміру пенсії за віком відповідно до абзацу першого частини першої статті 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" для осіб, які втратили працездатність затверджений прожитковий мінімум на одну особу з розрахунку на місяць: з 1 квітня 2008 року по 30 червня 2008 року в розмірі 481 грн., з 1 липня 2008 року по 30 вересня 2008 року в розмірі 482 грн., з 1 жовтня 2008 року по 31 грудня 2008 року в розмірі 498 грн.

Розмір недоплаченого позивачу підвищення до пенсії як дитині війни складає за період з 22 травня по 31 грудня 2008 року складає 715 грн. 21 коп., виходячи з наступного розрахунку:

- розмір підвищення, який відповідачу необхідно було виплатити позивачу за період з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року - 1072 грн. 83 коп. (3576 грн. 16 коп. (155 грн. 16 коп. (за травень 481 грн. х 10 днів / 31 день) + 481 грн. (червень 2008 року) + 1446 грн. (482 грн. х 3 міс.(липень-вересень 2008 року) + 1494 грн. (498 грн. х 3 міс. (жовтень-грудень 2008 року) х 30%),

- розмір фактично виплаченого відповідачем підвищення до пенсії за період з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року - 357 грн. 62 коп. (15 грн. 52 коп. (травень 2008 року 48 грн. 10 коп. х 10 днів/ 31 день) + 48 грн. 10 коп. + 144 грн. 60 коп. (48 грн. 20 коп. х 3 міс.) + 149 грн. 40 коп.(49 грн. 80 коп. х 3 міс.).

- розмір недоплаченого позивачу підвищення до пенсії за період з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року складає 715 грн. 21 коп. (1072 грн. 83 коп. - 357 грн. 62 коп.).

Виходячи з вищевикладеного, з врахуванням приписів частини 1 статті 201 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів дійшла до висновку про те, що судом першої інстанції правильно по суті вирішена справа, але допущені помилки при застосуванні норми матеріального та процесуального права, що обумовлює зміну постанови суду першої інстанції в частині визначення розміру заборгованості доплати до пенсії.

Постанова в повному обсязі складена 25 травня 2009 року.

Керуючись ст. 195, ст. 196, п.2 ч.1 ст. 198, п.1 ч.1 ст. 201, ч.2 ст. 205, ст. 207, 212 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в м.Кіровську Луганської області задовольнити частково.

Постанову Кіровського міського суду Луганської області від 06 березня 2009 р. у справі за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в м.Кіровську Луганської області про зобов'язання виплатити підвищення до пенсії змінити.

Другий абзац резолютивної частини постанови викласти в наступній редакції:

"Зобов'язати Управління Пенсійного фонду України в м.Кіровську Луганської області виплатити на користь ОСОБА_1 не нараховану суму підвищення до пенсії як дитині війни за період з 09.07.2007р. до 31.12.2007р. в сумі 710,9 грн., за період з 22.05.2008р. до 31.12.2008р. в сумі 715,21 грн., а всього 1426,11 грн. (одна тисяча чотириста двадцять шість грн. 11 коп.)".

В решті постанову суду першої інстанції залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, а в разі складення в повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі.