розглянувши апеляційну скаргу Державної судової адміністрації України на постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 2 листопада 2007 року в адміністративній справі №2-а-3534/07 за позовом ОСОБА_1 до Державної судової адміністрації України про стягнення страхової суми,

У жовтні 2007 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, в якому, посилаючись на приписи ст. 45 Закону України "Про статус суддів", інші норми права просив стягнути з відповідача одноразову страхову суму за рахунок страхових платежів по обов'язковому державному особистому страхуванню суддів в розмірі п'ятирічного грошового утримання.

Постановою Житомирського окружного адміністративного суду від 2 листопада 2007 року позов задоволено.

В апеляційній скарзі Відповідач, вказуючи на порушення судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права просить скасувати постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 2 листопада 2007 року і прийняти нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

Заслухавши суддю-доповідача про обставини справи, зміст судового рішення і апеляційної скарги та, перевіривши доводи апеляції наявними у матеріалах справи письмовими доказами, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що позивач з 1996 року працював суддею Олевського районного суду Житомирської області, а з 2004 року - головою цього суду. Згідно довідки Коростенської міжрайонної МСЕК, 22 лютого 2007 року позивачеві встановлено другу групу інвалідності у зв'язку з захворюванням, отриманим під час виконання службових обов'язків.

Відповідно до ст. 45 Закону України "Про статус суддів" життя і здоров'я суддів підлягають обов'язковому державному страхуванню за рахунок державного бюджету на суму десятирічного грошового утримання за останньою посадою. У разі заподіяння судді у зв'язку з виконанням відповідно до закону службових обов'язків каліцтва чи іншого стійкого ушкодження здоров'я, що виключає можливість продовження професійної діяльності, йому виплачується одноразова страхова сума за рахунок страхових платежів по обов'язковому державному особистому страхуванню суддів в розмірі п'ятирічного заробітку.

Відповідно до п.7 Порядку та умов державного обов'язкового страхування життя і здоров'я суддів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 14.02.1994р. №89 (89-94-п) , страховик виплачує страхові суми: у разі заподіяння застрахованому у зв'язку з виконанням відповідно до закону службових обов'язків каліцтва чи іншого стійкого ушкодження здоров'я, що виключає можливість продовження професійної діяльності, - застрахованому у розмірі його п'ятирічного заробітку.

Згідно довідки, річне грошове утримання (річний заробіток)позивача за останньою посадою становить 59979,65 грн. і тому страхова сума становить 299898 грн. 25 коп.

Посилання відповідача, викладені в апеляційній скарзі щодо не дослідження в судовому порядку факту настання страхового випадку, передбаченого Законом України "Про статус суддів" (2862-12) , колегія суддів вважає необґрунтованими з огляду на наступне.

Пунктом 12, 13 вищевказаного Порядку (89-94-п) визначено, що для одержання страхової суми застрахований, члени його сім'ї чи довірена особа подають страховику заяву за встановленою формою (додаток 1), а також пред'являють документ, що посвідчує особу. До заяви додається - у разі заподіяння застрахованому у зв'язку з виконанням відповідно до закону службових обов'язків каліцтва чи іншого стійкого ушкодження здоров'я, що виключає можливість продовження професійної діяльності, - копія довідки медико-соціальної експертної комісії про неможливість продовження професійної діяльності, засвідчена нотаріально. Для виплати страхової суми застрахованому або членам його сім'ї на вимогу страховика судовий орган, де працював застрахований, видає довідку за встановленою формою.

Матеріали справи містять вищевказані документи (а.с.а.с.3, 4), необхідні для одержання страхової суми застрахованою особою.

Щодо посилань відповідача в апеляційній скарзі на необхідність проведення розслідування страхового випадку, пунктом 14 Положення встановлено, що Страховик у разі необхідності може робити запити про відомості, пов'язані із страховим випадком, до підприємств, установ та організацій, що володіють інформацією про обставини його настання.

Тобто вказаною нормою підзаконного акту встановлено не зобов'язання, а право страховика у разі необхідності вчинити таки дії.

На застраховану особу, відповідно до приписів вищевказаного Положення, жодних зобов'язань щодо доказування факту настання страхового випадку не покладено.

Зважаючи на те, що Житомирський окружний адміністративний суд правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, апеляційну скаргу належить залишити без задоволення, а постанову суду - без змін.

На підставі викладеного та, керуючись ст.ст. 160, 198, 200, 205, 206 КАС України, Київський апеляційний адміністративний суд,

Апеляційну скаргу Державної судової адміністрації України залишити без задоволення, а постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 2 листопада 2007 року в адміністративній справі №2-а-3534/07 - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, проте на неї може бути подана касаційна скарга до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця з дня складення цієї ухвали у повному обсязі.