розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Києві апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в м. Біла Церква на постанову Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 06.12.2007 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України у м. Біла Церква про зобов'язання провести перерахунок доплати до пенсії, -

ОСОБА_1. звернулася до Білоцерківського міськрайонного суду Київської області з адміністративним позовом до Управління Пенсійного фонду України у м. Біла Церква про зобов'язання провести перерахунок доплати до пенсії за проживання на території радіоактивного забруднення в розмірі однієї мінімальної заробітної плати з 01.07.2007 року в розмірі 440,00 грн.

Постановою Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 06.12.2007 року позов задоволено частково: зобов'язано УПФУ в м. Білій Церкві провести перерахунок доплати до пенсії ОСОБА_1. відповідно до ст. 39 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" за проживання на території радіоактивного забруднення за період з 09.07.2007 року, встановивши її на рівні мінімальної заробітної плати з розрахунку 440,00 грн. щомісячно.

Не погоджуючись з вищезазначеною постановою, Управління Пенсійного фонду України у м. Біла Церква подали апеляційну скаргу, в якій просять скасувати незаконну, на їх думку, постанову суду першої інстанції та постановити нову, якою відмовити в позові в повному обсязі. В своїй апеляційній скарзі апелянт посилається на незаконність, необґрунтованість та необ'єктивність рішення суду, неповне з'ясування всіх обставин, що мають значення для вирішення справи, порушення Білоцерківським міськрайонним судом Київської області норм матеріального та процесуального права, що є підставою для скасування судового рішення.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників процесу, що з'явилися в судове засідання, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів знаходить, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного:

Білоцерківський міськрайонний суд Київської області в своєму рішенні прийшов до висновку про необхідність часткового задоволення позовних вимог.

Апеляційна інстанція погоджується з такими висновками суду першої інстанції з огляду на наступне:

Завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень (ч. 1 ст. 2 КАС України).

Відповідно до ч. 1 ст. 9 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1. зареєстрована в Управлінні Пенсійного фонду України як непрацююча пенсіонерка. Відповідно до паспорта позивачки, вона зареєстрована та постійно проживає у м. Білій Церкві.

Згідно з Постановою КМ України № 106 від 23.07.1991 року (106а-91-п) місто Біла Церква віднесено до зони посиленого радіоекологічного контролю.

Відповідно до ч. 1 ст. 39 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", громадянам, які працюють на територіях радіоактивного забруднення, проводиться оплата в таких розмірах: - у зоні посиленого радіоекологічного контролю - одна мінімальна заробітна плата.

Пенсії непрацюючим пенсіонерам, які проживають на територіях радіоактивного забруднення, підвищуються у розмірах, встановлених ч. 1 ст. 39 вищезазначеного Закону (ч. 2 ст. 39 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи").

Судом першої інстанції було встановлено, що відповідачем виплачувалась доплата до пенсії відповідно до вимог постанови КМ України № 836 "Про компенсаційні виплати особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" (836-96-п) в розмірі 5,20 грн.

ОСОБА_1. вважає що вона отримувала доплату значно нищу, ніж це передбачено ч. 2 ст. 39 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" у зв'язку з чим звернулася до суду за захистом своїх прав.

Суд першої інстанції прийшов до висновку про необхідність задоволення позовних вимог, а апеляційна інстанція погоджується з такими висновками Білоцерківського міськрайонного суду Київської області з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 КАС України органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачений Конституцією України (254к/96-ВР) за Законами України.

Кабінет Міністрів України у своїй діяльності керується Конституцією та Законами України (ст. 113 Конституції України).

При винесенні оскаржуваного рішення суд першої інстанції правомірно прийшов до висновку, що постанова КМ України № 836 "Про компенсаційні виплати особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" (836-96-п) , суперечить вимогам ст. 39 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", з огляду на наступне:

Відповідно до Законів України "Про Державний бюджет України на 2006 рік" (3235-15) та "Про державний бюджет на 2007 рік" (489-16) дію положень ст. 39 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" на 2006-2007 рр. були призупинені в частині виплати компенсацій і допомоги у розмірах відповідно до мінімальної заробітної плати.

Згідно з рішенням Конституційного суду України від 09.07.2007 року (v0a6p710-07) за № 6-рп визнано неконституційними деякі положення Законів України "Про державний бюджет на 2007 рік" (489-16) , зокрема п. 30 ст. 71 зазначеного Закону, яким було призупинено дію ст. 39 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" в частині виплати компенсацій і допомоги у розмірах відповідно до мінімальної заробітної плати.

Рішення Конституційного суду є обов'язковим до виконання на всій території України. В п. 5 вищезазначеного рішення зазначено, що рішення Конституційного суду в даній справі має преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв'язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень статей зазначених законів, що визнані неконституційними.

Крім того, відповідно до Постанови Пленуму Верховного Суду України від 1 листопада 1996 року N 9 "Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя" (v0009700-96) , судам необхідно виходити з того, що нормативно-правові акти будь-якого державного чи іншого органу (акти Президента України, постанови Верховної Ради України, постанови і розпорядження Кабінету Міністрів України, нормативно-правові акти Верховної Ради Автономної Республіки Крим чи рішення Ради міністрів Автономної Республіки Крим, акти органів місцевого самоврядування, накази та інструкції міністерств і відомств, накази керівників підприємств, установ та організацій тощо) підлягають оцінці на відповідність як Конституції (254к/96-ВР) , так і Закону.

Якщо при розгляді справи буде встановлено, що нормативно-правовий акт, який підлягав застосуванню, не відповідає чи суперечить законові, суд зобов'язаний застосувати закон, який регулює ці правовідносини.

Згідно приписам ст. 9 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Суд вирішує справи на підставі Конституції (254к/96-ВР) та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. У разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України (254к/96-ВР) , міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу. Постановою Пленуму Верховного Суду України від 13 червня 2007 року № 8 "Про незалежність судової влади" (v0008700-07) зазначено, що відповідно до статей 8 та 22 Конституції України не підлягають застосуванню судами закони та інші нормативно-правові акти, якими скасовуються конституційні права і свободи людини та громадянина, а також нові закони, які звужують зміст та обсяг встановлених Конституцією України (254к/96-ВР) і чинними законами прав і свобод (абз.1 п.19).

Відповідно до положень Конституції України (254к/96-ВР) , найвищою соціальною цінністю в Україні є людина, її права і свободи та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави, а їх утвердження і забезпечення є головним обов'язком держави (ст.3), права і свободи людини є невідчужуваними та непорушними (стаття 21), їх зміст і обсяг при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не може бути звужений (стаття 22).

Зупинення дії положень законів, якими визначено права і свободи громадян, їх зміст та обсяг, є обмеженням прав і свобод і може мати місце лише у випадках, передбачених Основним Законом України (254к/96-ВР) (лише в умовах воєнного або надзвичайного стану на певний строк).

Окрім того, встановлений ч. 2 ст. 95 Конституції України, ч. 2 ст. 38 Бюджетного Кодексу перелік правовідносин, які регулюються Законом про Державний бюджет України, є вичерпним, а тому цей закон не може скасовувати чи змінювати обсяг прав і обов'язків, пільг, компенсацій і гарантій, передбачених іншими законами України, зокрема Законом України "Про статус і соціальний статус громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" (796-12) та не може будь-яким чином змінювати визначене іншими законами України правове регулювання суспільних відносин.

Відповідно до Закону України "Про внесення змін до Закону України "Про державний бюджет України на 2007 рік" № (749-16) 749 (749-16) розмір мінімальної заробітної плати з 01.07.2007 року становив 440 грн.

Таким чином, суд першої інстанції правомірно прийшов до висновку, що позивач має право на доплату до пенсії за проживання на території радіоактивного забруднення в розмірі 440 грн. щомісячно, починаючи з 09.07.2007 року (з дня ухвалення Конституційним Судом рішення № 6-рп).

Відповідно до ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З урахуванням наведеного вище, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права і підстав для його скасування не вбачається.

За таких підстав апеляційна скарга Управління Пенсійного фонду України в м. Біла Церква на постанову Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 06.12.2007 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України у м. Біла Церква про зобов'язання провести перерахунок доплати до пенсії - підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду першої інстанції - без змін.