розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Сумського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України на постанову Господарський суд Сумської областi від 23.09.2008р. по справі № АС 14/558-08

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Сумське підприємство обслуговування житла"

до Сумського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України

про визнання нечинним рішення,

08.08.2008року, позивач Товариства з обмеженою відповідальністю "Сумське підприємство обслуговування житла""(далі -ТОВ"Сумське підприємство обслуговування житла") звернулось до суду з позовом до Сумського територіального відділення Антимонопольного комітету України (далі - відповідач ), в якому просить суд визнати рішення №25 від 2 червня 2008року Сумського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України про накладення на ТОВ "Сумське підприємство обслуговування житла" штрафу у розмірі 3400 гривень нечинним.

Постановою Господарського суду Сумської області від 23.09.2008року позовні вимоги були задоволені.

Визнано нечинним рішення №25 від 2 червня 2008року Сумського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України про накладення на ТОВ "Сумське підприємство обслуговування житла" штрафу у розмірі 3400 гривень.

Відповідач, не погодившись з постановою суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просить суд апеляційної інстанції постанову Господарського суду Сумської області від23 вересня 2008року скасувати та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач посилається на прийняття оскаржуваної постанови з порушенням норм чинного законодавства, неповного з'ясування обставин, що мають значення для справи.

Апелянт зазначає, що задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції не врахував, що дані спори повинні розглядатися в порядку господарського судочинства, тому провадження по справі підлягає закриттю, суддя не надав представнику відповідача слово у судових дебатах, не постановив ухвалу по клопотанню відповідача про закриття провадження по справі.

Крім цього, суд першої інстанції встановивши під час розгляду справи частку ТОВ"Сумське підприємство обслуговування житла" на рівні 14,9 % та дійшовши висновку про відсутність монопольного становища у позивача вийшов за межі своїх повноважень.

Позивач подав заперечення, в яких просив суд залишити постанову суду першої інстанції без змін, а апеляційну скаргу без задоволення, посилаючись на те, що зміст апеляційної скарги не містить порушення судом першої інстанції норм законодавства, а стосується дій судді.

В судовому засіданні в суді апеляційної інстанції представник відповідача просив задовольнити свою апеляційну скаргу, представник ТОВ "Сумське підприємство обслуговування житла" просив у задоволенні апеляційної скарги відмовити, а постанову суду першої інстанції залишити без змін.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши, в межах апеляційної скарги постанову суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено судом апеляційної інстанції, що відповідач постановив рішення №25 від 2 червня 2008року "Про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та накладення штрафу" за матеріалами справи №02-063/36-2008 про порушення позивачем законодавства про захист економічної конкуренції та подання від 17 травня 2008року 3104 про попередні висновки у справі.

Вищевказаними актами були визнані дії ТОВ "Сумське підприємство по обслуговуванню житла", які полягають у неподанні інформації на вимогу голови Сумського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 14 березня 2008року №01-26/6571 порушенням законодавства про захист економічної конкуренції та на позивача накладено штраф у розмірі 3400 гривень (арк.спр. 5,6).

Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, що

відповідач постановив оскаржуване рішення щодо неподання позивачем інформації на запит відповідача під час розгляду ним заяви громадянина на дії ТОВ "Сумське підприємство по обслуговуванню житла", розгляд яких виходить за межі компетенції відповідача. ТОВ "Сумське підприємство по обслуговуванню житла" обслуговував 224000 кв. м житла в 1500 млн. кв. м в м. Суми, тобто його частка складає 14,9%. Ніякого рішення АМК України щодо визначення його монополістом на момент прийняття рішення не існувало.

Колегія суддів частково не погоджується з такими висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 3 Закону України "Про Антимонопольний комітет України" № 3659-ХП від 26.11.1993 року ( далі - Закон № 3659-ХП (3659-12) ) основними завданнями Антимонопольного комітету України є участь у формуванні та реалізації конкурентної політики в частині: здійснення державного контролю за дотриманням законодавства про захист економічної конкуренції на засадах рівності суб'єктів господарювання перед законом та пріоритету прав споживачів, запобігання, виявлення і припинення порушень законодавства про захист економічної конкуренції; контролю за концентрацією, узгодженими діями суб'єктів господарювання та регулюванням цін (тарифів) на товари, що виробляються (реалізуються ) суб'єктами природних монополій; сприяння розвитку добросовісної конкуренції; методичного забезпечення застосування законодавства про захист економічної конкуренції; здійснення контролю щодо створення конкурентного середовища та захисту конкуренції у сфері державних закупівель.

Згідно до ч.1 ст. 22-1 Закону №3659-ХП суб'єкти господарювання, об'єднання, органи влади, органи місцевого самоврядування, органи адміністративно -господарського управління та контролю, інші юридичні особи, їх структурні підрозділи, філії, представництва, їх посадові особи та працівники, фізичні особи зобов'язані на вимогу органу Антимонопольного комітету України, голови територіального відділення Антимонопольного комітету України, уповноважених ними працівників Антимонопольного комітету України, його територіального відділення подавати документи, предмети чи інші носії інформації, пояснення, іншу інформацію, в тому числі з обмеженим доступом та банківську таємницю, необхідну для виконання Антимонопольним комітетом України, його територіальними відділеннями завдань, передбачених законодавством про захист економічної конкуренції.

Як вбачається із наданої до матеріалів справи заяви ОСОБА_1. від 22.02.2008року, для перевірки якої відповідач направив запит ТОВ "Сумське підприємство обслуговування житла", вона не містить питань, розгляд яких є завданням відповідача.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що перевірка вказаної заяви виходить за межі завдань відповідача.

Відповідно до п.6 Прикінцевих Положень Закону України "Про захист економічної конкуренції" від 11.01.2001року №2210-Ш (2210-14) Закон України "Про обмеження монополізму та недопущення недобросовісної конкуренції у підприємницькій діяльності" (2132-12) втратив чинності, тому колегія суддів, вважає обґрунтованими доводи апеляційної скарги про те, що суд першої інстанції в своїй постанові неправильно послався на цей закон.

Тому, постанова суду першої інстанції в цій частині підлягає зміні.

Посилання апелянта на те, що суд першої інстанції вийшов за межі своїх повноважень, вказавши що позивач не має монопольного становища є не обґрунтованими, оскільки оскаржувана постанова суду першої інстанції цього не містить.

Крім цього, колегія суддів не погоджується з апелянтом про необхідність розгляду даного спору в порядку господарського судочинства, з наступних підстав.

Згідно з ч.2 ст. 4 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на всі публічно-правові спори, крім спорів, для яких законом установлено інший порядок судового вирішення.

Частиною 3 статті 6 Закону України "Про судоустрій України "від 7 лютого 2002 року

№3018-Ш встановлено, що ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи в суді, до підсудності якого вона віднесена процесуальним законом.

Відповідно до п.3ч.1ст. 12 ГПК України господарським судам підвідомчі, зокрема, справи за заявами органів АМК України з питань, віднесених законодавчими актами до їх компетенції. Закон України "Про захист економічної конкуренції" (2210-14) містить спеціальні норми -щодо захисту економічної конкуренції, а також загальні -щодо порядку захисту суб'єктом господарювання прав, порушених органами АМК України. Проте цей Закон (2210-14) не є процесуальним і після набрання чинності КАС України (2747-15) не може визначати компетенцію судів щодо розгляду публічно-правових спорів за участю органів АМК України.

Таким чином, колегія суддів, вважає, що адміністративним судам підвідомчі всі публічно-правові спори щодо рішень, дій або бездіяльності АМК України та його органів як суб'єктів владних повноважень.

У зв'язку з вищевикладеним, колегія суддів, вважає посилання відповідача на порушення судом першої інстанції норм процесуального права, а саме: не вирішення клопотання відповідача про закриття провадження по справі так як справу не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства, таким, що не призвело до неправильного вирішення справи.

Відповідно до ч.3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією (254к/96-ВР) та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано.

Колегія судів, вважає, що оскаржуване рішення відповідача № 25 від 02.06.2008року про застосування до позивача 3400 грн.00 коп. штрафу не відповідає вищенаведеним критеріям, тому є протиправним.

Відповідно до п.1ч.1 ст. 201 КАС України, підставами для зміни постанови суду першої інстанції є правильне по суті вирішення справи чи питання, але з помилковим застосуванням норм матеріального чи процесуального права.

Колегія судів, вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а постанова суду першої інстанції зміні з підстав задоволення позову.

Так, в мотивувальній частині постанови слід виключити речення про те, що в законі України "Про обмеження монополізму..." ст.1 вказано, що монопольним становищем визнається становище суб'єкта господарювання, частка якого на ринку певного товару перевищує 35%.

Керуючисьст.160,ч.1ст.195,п.2ч.1ст.198,п.3,п.4,ч.1ст.202Кодексу адміністративного судочинства України, колегія судів, -

Апеляційну скаргу Сумського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України задовольнити частково.

Постанову Господарського суду Сумської області від 23 вересня 2008року по справі №АС 14/558-08 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Сумське підприємство обслуговування житла" до Сумського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України про визнання рішення протиправним та його скасування змінити з підстав задоволення позову.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом місяця з дня складання постанови у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.