розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Системи автоматизації та енергетики" до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва про скасування податкового повідомлення-рішення, за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 01 листопада 2007 року, -

У липні 2007 року ТОВ "Науково-виробниче підприємство "Системи автоматизації та енергетики" звернулося до суду з вказаним позовом.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 01 листопада 2007 року позов задоволено: скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва від 14.02.2007 року №0000862312/0.

Не погоджуючись з зазначеним судовим рішенням, ДПІ у Шевченківському районі м. Києва подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції як таку, що постановлена з порушенням норм матеріального та процесуального права, та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників процесу, що прибули у судове засідання, перевіривши матеріали справи та доводи скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду - без змін з таких підстав.

Згідно зі ст.ст. 198 ч. 1 п. 1, 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду – без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Суд першої інстанції всебічно, повно та об’єктивно розглянув справу, правильно встановив обставини, яким та наданим доказам дав правильну правову оцінку і прийшов до обґрунтованого висновку про задоволення позовних вимог.

Судом першої інстанції встановлено, що видані ТОВ "Корс" податкові накладні є належним доказом правомірності формування позивачем податкового кредиту з ПДВ.

З таким висновком суду не можна не погодитися.

Колегією суддів встановлено, що податковою інспекцією було проведено невиїзну документальну перевірку дотримання вимог податкового законодавства ТОВ "Науково-виробниче підприємство "Системи автоматизації та енергетики" по взаємовідносинах з ТОВ "Корс" за період з 01.02.2004 року по 31.10.2004 року.

Перевіркою встановлено порушення позивачем пп. 7.4.5. п. 7.4. ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", в результаті чого виявлено заниження податку на додану вартість на суму 36296,50 грн. внаслідок віднесення до складу податкового кредиту ПДВ згідно податкових накладних, виданих ТОВ "Корс".

Контролюючим органом такий висновок зроблено на підставі того, що згідно рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 13.04.2006 року було визнано недійсними установчі документи ТОВ "Корс", а також свідоцтво платника ПДВ з моменту його видачі – 26.06.2003 року.

Окрім того, згідно акту №4305/29-203 від 11.05.2006 року про анулювання свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість ДПІ у Шевченківському районі м. Києва виключила ТОВ "Корс" з реєстру платників ПДВ з моменту реєстрації.

На підставі акту перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 14.02.2007 року №0000862312/0, яким позивачу визначено суму податкового зобов’язання за платежем "податок на додану вартість" у розмірі 54444,00 грн., з яких 36296,00 грн. – основний платіж та 18148,00 грн. – штрафні (фінансові) санкції.

Судова колегія погоджується з висновками суду першої інстанції, що у даному випадку у контролюючого орану не було підстав для донарахування позивачу податкових зобов’язань з ПДВ, враховуючи наступне.

Колегією суддів встановлено, що позивач мав господарські взаємовідносини з ТОВ "Корс", яке надавало юридичні послуги. До складу податкового кредиту позивача за лютий 2004 року – жовтень 2004 року включена сума 36296,00 грн., визначена на підставі податкових накладних, отриманих від ТОВ "Корс". Спірні суми податку на додану вартість сплачені позивачем в ціні придбаних послуг.

Відповідно до пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації.

Згідно з п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, а при імпорті робіт (послуг) - актом прийняття робіт (послуг) чи банківським документом, який засвідчує перерахування коштів в оплату вартості таких робіт (послуг).

Судова колегія зазначає, що на момент здійснення перевірки податковий кредит позивача по господарським операціям з ТОВ "Корс" був підтверджений податковими накладними, які мали всі необхідні реквізити, передбачені Законом України "Про податок на додану вартість" (168/97-ВР) . Окрім того, відповідно до приписів пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" підставою для відповідальності платника податку є лише відсутність податкових накладних на момент перевірки такого платника податку.

Судова колегія вважає також за необхідне відмітити, що визнання недійсними установчих документів юридичної особи та подальше анулювання свідоцтва платника податку на додану вартість саме по собі не тягне за собою недійсність всіх угод і виданих податкових накладних, укладених (виданих) з моменту державної реєстрації такої особи та отримання свідоцтва платника податку на додану вартість і до моменту скасування свідоцтва про реєстрацію платника ПДВ (тим більше, що станом на момент видачі податкових накладних ТОВ "Корс" було зареєстровано органами ДПС у встановленому законодавством порядку в якості платника податку на додану вартість та мало відповідне свідоцтво), та не позбавляє правового значення виданих за такими господарськими операціями податкових накладних.

Слід також зазначити, що відповідно до п. 25.2 Положення про реєстрацію платників податку на додану вартість, затвердженого Наказом ДПА України від 01.02.2000 року № 79, зареєстрованого в Мін’юсті 03.04.2000 року за № 208/4429 (z0208-00) , відповідне рішення суду є підставою для анулювання реєстрації підприємства. При цьому, згідно з пп. 25.2.2 згаданого Положення дата затвердження акта про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість уважається днем прийняття такого рішення. Отже, на момент видачі спірних накладних ТОВ "Корс" було зареєстровано як платник податку на додану вартість.

Правомірним є і висновок суду першої інстанції стосовно безпідставності посилань відповідача на рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 13.04.2006 року, оскільки ухвалою цього ж суду від 06.12.2006 року останнє скасовано, а позовну заяву ДПІ у Голосіївському районі м. Києва до Данилова М.В., Короткова С.В., ТОВ "Корс" про визнання недійсними установчих документів було залишено без розгляду.

Таким чином, встановлені у справі фактичні обставини не дають підстав вважати, що ТОВ "Науково-виробниче підприємство "Системи автоматизації та енергетики" неправомірно віднесло до складу податкового кредиту суми ПДВ по господарським операціям з ТОВ "Корс".

Доводи ДПІ у Шевченківському районі м. Києва спростовуються вищевикладеним, матеріалами справи та не відповідають вимогам чинного законодавства.

Керуючись ст.ст. 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 01 листопада 2007 року залишити без змін.

Повний текст ухвали виготовлений 16 лютого 2009 року.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом одного місяця з дня складання в повному обсязі, тобто з 17 лютого 2009 року, шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.