розглянула апеляційну скаргу Центрально-Міського управління праці та соціального захисту населення Горлівської міської ради Донецької області на постанову Центрально-Міського районного суду м.Горлівки Донецької області від 30 вересня 2008 р. у справі № 2-а-319/08 за позовом ОСОБА_1 до Центрально-Міського управління праці та соціального захисту населення Горлівської міської ради Донецької області, Головного управління державного казначейства України в Донецькій області про визнання дій неправомірними, стягнення недоотриманої суми разової допомоги до 5 травня за 2005-2008 роки, і

15 липня 2008 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом про визнання неправомірними дій Центрально-Міського управління праці та соціального захисту населення Горлівської міської ради Донецької області щодо відмови у перерахунку та виплати йому недоотриманої суми щорічної грошової допомоги до 5 травня за 2005-2008 роки в розмірах, встановлених ст. 13 Законом України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", стягнення з відповідача на його користь заборгованості по допомозі в розмірі 9856,0грн.

Постановою Центрально-міського районного суду м.Горлівки Донецької області від 30 вересня 2008 р. позовні вимоги ОСОБА_1 до Центрально-Міського управління праці та соціального захисту населення Горлівської міської ради Донецької області (далі - УПСЗН), Головного управління державного казначейства України в Донецькій області про визнання дій неправомірними, стягнення недоотриманої суми разової допомоги до 5 травня за 2005-2008 роки задоволені частково: визнана неправомірною відмова УПСЗН у здійсненні донарахування розміру грошової допомоги до 5 травня за 2007, 2008 роки; стягнуто з УПСЗН на користь позивача недотриману суму щорічної грошової допомоги до 5 травня за 2007-2008 р.р. у розмірі 5559,0 грн.. в задоволенні позовних вимог за 2005-2006 р.р. відмовлено у зв'язку з правомірністю виплат.

Не погодившись з судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, просив постанову суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального та процесуального права.

Представник відповідача в судове засідання не прибув - про час, місце та дату апеляційного перегляду справи сповіщений належним чином.

Позивач в судовому засіданні доводи апеляційної скарги вважав необґрунтованими та такими, що задоволенню не підлягають, просив судове рішення місцевого суду залишити без змін.

Суд першої інстанції при розгляді справи встановив, що позивач є інвалідом війни 3 групи і згідно ч. 5 статті 13 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" має право на отримання разової щорічної грошової допомоги до 5 травня у розмірі 7 мінімальних пенсій за віком, суд з відповідача на користь позивача стягнув недоплачену разову грошову щорічну допомогу до 5 травня за 2007 та 2008 роки в розмірі 7 мінімальних пенсій за віком, керуючись Законом України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" (3551-12) , Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (1058-15) . В задоволенні вимог за 2005, 2006 роки у зв'язку з правомірністю виплат у відповідності Законів України "Про Державний бюджет".

Колегія суддів заслухала доповідь судді-доповідача, пояснення представників сторін, перевірила доводи апеляційної скарги за матеріалами справи і вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а постанова зміні з наступних підстав.

Суд апеляційної інстанції при розгляді справи встановив, що позивач є особою, яка прирівняна до інвалідом війни 3 групи, що не оспорюється сторонами та підтверджено довідкою МСЕК (а. с. 10), у зв'язку з чим та відповідно до вимог ч. 5 ст. 13 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" має право на отримання щорічної разової грошової допомоги до 9 травня (яка повинна виплачуватися до 5 травня) в розмірі 7 мінімальних пенсій за віком.

Позивачеві виплачена допомога у розмірах передбачених Законом України "Про державний бюджет на 2007 рік" (489-16) в сумі 300,0 грн.(а.с.26), Законом України "Про державний бюджет на 2008р." в сумі 350,0 грн. (а.с. 25).

Статтею 2 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" визначено, що законодавство України про статус ветеранів війни та їх соціальні гарантії складається з цього закону та інших актів законодавства України; права та пільги для ветеранів війни, встановлені раніше законодавством України, не можуть бути скасовані без їх рівноцінної заміни; нормативні акти органів державної влади, які обмежують права і пільги ветеранів, передбачені цим законом є недійсними

Крім того, ч. 2, 3 ст. 22 Конституції України передбачено, що "Конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані при прийнятті нових законів, або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод"

Положення пункту 13 статті 71 Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік", яким на 2007 рік зупинено дію частини п'ятої ст. ст. 12, 13, 14, 15 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" визнані неконституційними рішенням Конституційного Суду України у справі № 6-рп від 09.07.2007 р. (v0a6p710-07)

Зміни, внесені підпунктом "б" підпункту 1 пункту 20 розділу II Закону України від 28.12.2007 р. N 107-VI "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" (107-17) в ч. 5 ст. 13 "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" про виплату разової грошової допомоги у розмірі визначеним Кабінетом Міністрів України в межах бюджетних призначень, встановлених законом про Державний бюджет України, визнано такими, що не відповідають Конституції України (254к/96-ВР) (є неконституційними), згідно з Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 р. N 10-рп/2008 (v010p710-08) .

Посилання відповідача на необхідність застосування Закону "Про державний бюджет" на 2007 рік (489-16) та на вищу юридичну силу даного Закону над Законом, який надав позивачеві певне майнове право, є безпідставним, таким, що суперечить діючому законодавству і Конституції, засадам адміністративного судочинства, оскільки ст. 22 Конституції України передбачає, що конституційні права та свободи гарантуються законом і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Посилання відповідача на ту обставину, що Законом "Про Державний бюджет на 2007 рік" (489-16) було зупинено дію ч. 5 ст. 13 Закону "Про статус ветеранів війни гарантії їх соціального захисту" в частині визначення розміру допомоги до Дня Перемоги, також суперечить закону, з наведених вище підстав.

Посилання відповідача на необхідність застосування Закону "Про державний бюджет" на 2008 рік (107-17) та на вищу юридичну силу даного Закону над Законом, який надав позивачеві певне майнове право, є безпідставним, таким, що суперечить діючому законодавству і Конституції, засадам адміністративного судочинства, оскільки ст. 22 Конституції України передбачає, що конституційні права та свободи гарантуються законом і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Посилання відповідача на ту обставину, що виплата вказаної грошової допомоги здійснена в межах фінансування, передбаченого державним бюджетом на 2008 рік, є також безпідставним, оскільки факт відсутності коштів не є сам по собі підставою для звуження змісту існуючого у позивача права на отримання грошової допомоги і не є підставою для звільнення відповідача від виплати допомоги у передбаченому законом розмірі.

В даному випадку є суперечність стосовно визначеності розміру даної грошової допомоги в двох різних Законах. Враховуючи рішення Конституційного суду, наведене вище, а також приймаючи до уваги вимоги Конституції України (254к/96-ВР) щодо верховенства права і заборони щодо звуження іншими законами змісту вже встановлених законом прав, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що в даному випадку має виконуватись Закон, який встановив конкретне право, і таке право не може бути обмежене іншим законом, в тому числі і законом "Про державний бюджет".

Отже, суд першої інстанції правильно стягнув з відповідача на користь позивача недоплачену суму разової щорічної грошової допомоги, застосував ст. 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", ч. 5 ст. 13 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту".

Судова колегія не приймає посилання відповідача щодо пропуску звернення до суду з адміністративним позовом про неправомірні дії відповідача щодо відмови у виплаті заборгованості по щорічній допомозі за 2007 рік, оскільки позивач на підставі ст.17-1 "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" мав право звернутися з відповідною заявою до відповідача до 30 вересня 2007р., а з 30.09.2007р. протягом року до суду, тобто після закінчення строку для звернення з заявою про незгоду з отриманою сумою безпосередньо до відповідача. Позивач звернувся до суду за захистом своїх прав 15.07.2008р.

Колегія суддів при апеляційному перегляді справи виявила, що суд першої інстанції невірно розрахував суму, яка підлягає виплаті позивачеві за 2007р., оскільки неправильно визначив суму мінімальної пенсії за віком. Враховуючи положення статті 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування в редакції, яка діяла на момент спірної виплати за 2007 рік, мінімальний розмір пенсії за віком встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеному законом, збільшеному на 1 відсоток. Прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність на 2007 рік відповідно Закону України "Про державний бюджет України на 2007 рік" (489-16) , з 01.04.2007р. складав 406,0 грн. Таким чином, розмір мінімальної пенсії за віком складав 406,0 грн. + (406,0 грн. х 0,01) = 410,06 грн., мінімальна пенсія за віком станом на 05.05.2007 року встановлена у розмірі 410,06 грн. Замість передбачених Законом № 3551-12 7 мінімальних пенсій за віком - а саме 2870,42 грн., позивачеві виплачено тільки 300,0 грн., тобто недоплачена сума складає 2870,42 грн. - 300,0 грн. = 2570,42 грн. У зв'язку з тим, що позивачем у позові невірно визначений розмір мінімальної пенсії за віком, і суд першої інстанції не взяв це до уваги, колегія суддів вважає можливим вийти за межі доводів апеляційної скарги, оскільки порушення, допущені судом першої інстанції призвели до неправильного вирішення справи, а також це необхідно для повного захисту прав та інтересів позивача, про які він просить.

Також суд першої інстанції в постанові не вказав за рахунок яких коштів необхідно стягнути разову грошову допомогу з відповідача, тому в цій частині постанову суду потрібно доповнити словами "за рахунок коштів Державного бюджету України".

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції правильно по суті вирішив справу, але помилково застосував норми матеріального права в частині визначення розміру мінімальної пенсії, тому постанова суду першої інстанції підлягає зміні.

Керуючись ст. ст. 11, 195, 196, 198 ч. 1 п. 2, 201 ч.1 п.1, 205 ч. 1 п. 2, 207, 212 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія судів, -

Апеляційну скаргу Центрально-Міського управління праці та соціального захисту населення Горлівської міської ради Донецької області задовольнити частково.

Постанову Центрально-Міського районного суду м.Горлівки Донецької області від 30 вересня 2008 р. у справі за позовом ОСОБА_1 до Центрально-Міського управління праці та соціального захисту населення Горлівської міської ради Донецької області, Головного управління державного казначейства України в Донецькій області про визнання дій неправомірними, стягнення недоотриманої суми разової допомоги до 5 травня за 2005-2008 роки - змінити, а саме, третій абзац резолютивної частини постанови викласти в наступній редакції:

"Стягнути з Центрально-Міського управління праці та соціального захисту населення Горлівської міської ради Донецької області за рахунок коштів Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 недоотриману суму щорічної грошової допомоги до 5 травня за 2007 рік сумі 2570,42 грн., за 2008 рік - 3017,00 грн., а всього 5587 (п'ять тисяч п'ятсот вісімдесят сім) грн. 42 коп.".

В решті постанову суду залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, а в разі складення в повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі.