Суддя 1 інстанції – Могильницький М.С.

Суддя – доповідач – Ханова Р.Ф.

зал судового засідання № 2 у приміщенні суду за адресою: м. Донецьк, бульвар Шевченка, 26

Колегія суддів Донецького апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді: Ханової Р.Ф.

суддів: Василенко Л.А.

Старосуда М.І.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 21 липня 2008 року у справі № 2-а-13873/08 (том 1 арк. справи 115–123) з мотивів обґрунтованості, частково задоволені позовні вимоги (том 1 арк. справи 1-7) закритого акціонерного товариства "Виробниче об’єднання "Конті". Внаслідок протиправності прийняття визнана недійсною картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товару і транспортних засобів через митний кордон України від 4 липня 2008 року №7000000005/8/020310 (том 1 арк. справи 69) видана Східною митницею, та рішення Східної митниці від 4 липня 2008 року про визначення митної вартості товарів до вантажної митної декларації №700000005/8/006435 від 2 липня 2008 року (том 1 арк. справи 70). Як наслідок протиправності зазначених рішень постановою суду зобов’язано Головне управління Державного казначейства України у Донецькій області повернути позивачу по справі з Державного бюджету України надмірно сплачену суму податку на додану вартість у розмірі 15331 грн. 79 коп.

В апеляційній скарзі Східна митниця (том 1 арк. справи 128-133) з посиланням на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права просить скасувати постанову суду першої інстанції та постановити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.

Головне управління Державного казначейства України у Донецькій області (том 1 арк. справи 139-141), посилаючись на винесення постанови суду з порушенням норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову суду в частинні спонукання вчинити певні дії, та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог у цій частині відмовити.

Позивач проти апеляційних скарг заперечує, у задоволенні апеляційних скарг просить відмовити, вважає рішення суду таким, що прийняте відповідно до закону, з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

Про день, час, та місце апеляційного перегляду справи сторони були повідомленні належним чином.

Апеляційний розгляд справи здійснювався із застосуванням засобів технічної фіксації судового процесу відповідно до статті 43 Кодексу адміністративного судочинства України.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, встановила наступне.

Закрите акціонерне товариство "Конті" (надалі товариство) є юридичною особою, включене до ЄДРПОУ за номером 25112243 (том 1 арк. справи 80-81), є платником єдиного митного тарифу та податку на додану вартість.

Східна митниця (надалі митний орган) є юридичною особою, включена до ЕДРПОУ за номером 35793589 (том 1 арк. справи 103-104), є суб’єктом владних повноважень в розумінні Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) .

Для митного оформлення 2 липня 2008 року поставленого товару какао терте (паста) для кондитерської промисловості, код товару 1803100000, на суму 311325 грн. 06 коп., товариством (позивачем по справі) подано митниці (відповідачу по справі) ВМД за № 700000005/8/006435 (том 1 арк. справи 105), з документами, які посвідчують підстави придбання товару, його кількісну та якісну характеристики, а також цінове та вартісне обґрунтування. Одночасно товариством через свого декларанта яким є закрите акціонерне товариство "Укрсервіс" була подана до митного органу декларація митної вартості (том 1 арк. справи 109).

Митний орган із визначенням митної вартості товарів у зазначеній Вантажно–митній декларації не погодився, та не прийняв вказану декларацію до митного оформлення. Визнав необхідність подання додаткових документів, а саме висновок ДАЦ "Держзовнішінформ", та експорт на ВМД, про що зазначив у графі декларації митної вартості, а саме у розділі "для відміток митного органу" (том 1 арк. справи 109).

Спірним рішенням від 4 липня 2008 року про визначення митної вартості товарів до ВМД №700000005/8/006435 від 2 липня 2008 року митний орган застосував метод №6 визначення митної вартості товару (том 1 арк. справи 70), відкоригував ціну угоди з урахуванням комерційних умов, внаслідок чого митна вартість збільшилась на 76626 грн. 84 коп., і ціна угоди склала 387984 грн. Саме виходячи із зазначеної митної вартості позивач сплатив суму податку на додану вартість за наслідками здійснення імпортної операції.

На підставі вказаного рішення відповідачем було відмовлено у митному оформленні товарів позивача та видано картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України №700000000/2008/020310 (том 1 арк. справи 69) з посиланням на не можливість прийняття митної декларації з таких причин: не подання додаткових документів згідно вимог статті 11 "Порядку декларування митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, та подання відомостей для її підтвердження", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20 грудня 2006 року №1766 (1766-2006-п) , (надалі Порядку).Карткою визначено, що митне оформлення може бути здійснено за умови коригування митної вартості товару, згідно митної оцінки відділу контролю митної вартості.

Суд першої інстанції, правильно встановив підстави придбання товару, обов’язок його викупу позивачем, внаслідок невиконання умов договору консигнації (том 1 арк. справи 119-120), зазначені обставини підтвердженні матеріалами справи, та не є спірними між сторонами.

Проблемою даного спору є правомірність визначення митної вартості товару. Та наявність підстав повернення надмірно сплаченого податку на додану вартість з Державного бюджету України.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач під час розгляду справи не довів належними та допустимими доказами підтвердження наявності обґрунтованих сумнівів щодо заявленої митної вартості з боку позивача.

Колегія суддів зазначає, що наявність сумнівів, припущень не може бути покладена в основу висновків суду. Позиція митного органу ґрунтується виключно на праві визначати митну вартість, це дійсно є повноваженнями митного органу. При цьому колегія суддів зазначає що наявність компетенції, не означає автоматичну правомірність як застосування резервного методу №6, як способу реалізації митницею владних управлінських функцій, так і те, що митний орган не зобов’язаний обґрунтувати, довести правомірність визначення ним митної вартості.

Вантажна митна декларація (далі - ВМД) – письмова заява встановленої форми, що подається митному органу і містить відомості про товари та транспортні засоби, які переміщуються через митний кордон України, митний режим, у який вони заявляються, а також іншу інформацію, необхідну для здійснення митного контролю, митного оформлення, митної статистики, нарахування податків, зборів та інших платежів. Таке значення наведене в пункті першому Положення про вантажну митну декларацію, яке затверджене відповідно до статей 81, 86 Митного кодексу України, Кабінетом Міністрів України від 9 червня 1997 року №574 (574-97-п) .

Порядок декларування митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, та подання відомостей для їх підтвердження затверджений Постановою Кабінету Міністрів України від 20 грудня 2006 року №1766 (1766-2006-п) , який затверджений відповідно до статей 262 і 264 Митного кодексу України (надалі Порядок).

Пунктом 2 даного Порядку (1766-2006-п) передбачене визначення митної вартості товарів як сукупність дій, які вчинюються декларантом та/або митним органом з метою визначення вартості товарів відповідно до положень Митного кодексу України (92-15) та інших нормативно-правових актів.

Пунктом 11 Порядку (1766-2006-п) передбачено, що для підтвердження митної вартості товарів на вимогу митного органу декларант зобов’язаний подати додаткові документи. Абзацом другим даного пункту передбачено, що посадова особа митного органу у графі 2 для відміток митниці" декларації митної вартості (що є окремим документом) робить запис про необхідність подання додаткових документів, що підтверджують митну вартість товарів, із складанням переліку, зазначає дату і призві ще та ставить свій підпис. Декларант ознайомлюється з таким записом, зазначає під ним дату, прізвище та ставить свій підпис.

Абзацом 3 зазначеного пункту передбачено, що посадова особа митного органу не має права вимагати від декларанта документи, не зазначені у графі "для відміток митного органу".

Колегія суддів зазначає, що зазначені правила за явлення митної вартості товарів, передбачені щодо товарів, які імпортуються (вартість операції), відповідно до пункту 5 Порядку (1766-2006-п) .

Як зазначалось вище графою 3 декларації митної вартості посадовою особою митного органу 4 липня 2008 року зазначено, що для підтвердження заявленої митної вартості необхідне подання додаткових документів: висновок зовнішньоторговельної організації та експортна ВМД. Вимог до висновку Дерзовнішінформ, та яка реквізити ВМД вимагаються від позивача у написі не зазначено.

Оскільки посадовою особою митниці не були наведені вимоги до висновку, а саме не зазначено, яку інформацію він повинен у собі утримувати, колегія суддів вважає, що такі вимоги не узгоджуються з приписами вищезазначеного Порядку (1766-2006-п) , що посвідчує факт неналежного виконання повноважень митним органом.

Виходячи із всебічного повного та об’єктивного розгляду справи колегія суддів призначила проведення судової економічної експертизи у справі ухвалою від 14 жовтня 2008 року (том 1 арк. справи 241-242). Крім матеріалів тому першого справи, який був предметом розгляду у суді першої інстанції, експерту під час проведення експертизи були надані сторонами документи, які були предметом експертного дослідження, копії яких долучені до матеріалів справи, а саме том з другого по п’ятий.

Висновком №53/25 судово-економічної експертизи від 10 грудня 2008 року, в результаті дослідження експертом встановлено, що первинними документами та обліковими регістрами товариства підтверджується митна вартість товару какао терте (паста) 20000кг за ціною 3210 дол. США за 1000 кг. (специфікація 33 від 25 червня 2008 року по контракту №GK- 01 від 13 червня 2008 року, інвойс №2008701/GR/03/01 від 1 липня 2008 року), задекларованого декларацією митної вартості №700000005/8/006435 від 2 липня 2008 року, вантажною митною декларацією№7000000005/8/006435 для оформлення товару в режимі "Імпорт-40", у гривні 311325,06грн. Розбіжностей даних дослідження з даними товариства по заявленій митній вартості експертом не встановлено.

Експертними дослідженнями встановлено, що розбіжності даних дослідження з даними Східної митниці по визначеній митній вартості за вантажною митною декларацією №700000005/8/006435 від 2 липня 2008 року у бік зменшення на суму 76658 грн. 94 коп. виникли внаслідок неврахування митним органом норм статей 266- 267 Митного Кодексу України, а саме при застосуванні методу №6 "резервний метод" коригування вартості відповідно до ціни з урахуванням комерційних умов, митним органом не наведені у повному обсязі показники та вимоги для розрахунку митної вартості товару, та внаслідок застосування у рішенні митного органу про визначення митної вартості по ВМД 3700000005/8/00645 від 2 липня 2008 року курсу валюти (дол.. США) 4,8498 станом на 4 липня 2008 року. Зазначені дослідження основані на базі даних Східної митниці (том 1, арк., справи 208-235).

Порядок здійснення митного контролю й митного оформлення товарів із застосуванням вантажної митної декларації затверджений наказом Державної митної служби від 20 квітня 2005 року №314 (z0439-05) ( Зареєстровано в Міністерстві юстиції України від 27 квітня 2005 року за №439/10719 (z0439-05) ), (надалі Порядок здійснення митного контролю).

Відповідно до частини першої статті 70 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Частиною 4 зазначеної статті передбачено, що обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків щодо таких обставин не виникає спору.

Колегія суддів погоджує визначений позивачем та підтверджений експертними дослідженнями метод визначення митної вартості за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартість операції) відповідно до статті 267 Митного Кодексу України. Жодних заперечень щодо неможливості застосування даного методу митний орган не довів.

Колегія суддів зазначає що методи визначення митної вартості товарів, які імпортуються в Україну визначені в послідовності передбаченій статтею 266 Митного Кодексу України, частиною 6 зазначеної статті передбачено, що кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу. Як передбачено частиною другою даної статті основним методом є визначення митної вартості товарів за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартість операції).

Колегія суддів вважає що митний орган безпідставно застосував метод №6 "резервний метод" визначення митної вартості, доводи на не застосування експертом світових цін є безпідставними, з огляду на відсутності підстав їх застосування при визначенні митної вартості у межах спірних відносин. Митним органом не доведені як наявність підстав застосування резервного методу, так і обґрунтованість корегування вартості відповідно до ціни з урахуванням комерційних умов.

Враховуючи зазначене колегія суддів вважає рішення про визначення митної вартості протиправним, внаслідок неправильного застосування норм матеріального права.

Засобом реалізації владних повноважень митницею є прийняття картки відмови, за наявності достатніх підстав, установлених законодавством України (пункт 6.6 Порядку здійснення митного контролю).

Колегія суддів зазначає, що недійсність картки обумовлена недоведеністю підстав її складання.

Колегія суддів зазначає, що митниця як орган владних повноважень не довела правомірність прийняття спірних рішення та картки відмови у митному оформлені, погоджує висновки суду першої інстанції щодо неправомірності їх прийняття.

Вантажною митною декларацію посвідчується факт сплати податку на додану вартість виходячи з митної вартості визначеної митним органом. Данні обставини встановлені судом першої інстанції, та підтвердженні експертним висновком.

З огляду на зазначене колегія суддів виходячи з функцій митного органу, як контролюючого стосовно сплати податку на додану вартість до Державного бюджету України, порядку та строків повернення надміру сплачених податків визначених підпунктом 15.3.1 пункту 15.3 статті 15 Закону України "Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" погоджує висновки суду першої інстанції, та не приймає доводи апелянта (другого відповідача по справі) щодо відсутності підстав на повернення надміру сплаченого податку на додану вартість у сумі 15331 грн. 79 коп.

Колегією суддів не приймаються доводи скаржника стосовно порушення судом першої інстанції норм процесуального права, оскільки вони не призвели до неправильного прийняття постанови.

Колегія суддів зазначає, що спір виник внаслідок неналежного виконання митним органом як контролюючим своїх функцій, а саме помилковість того, що наявність права на визначення митної вартості надає можливість її визначення на власний розсуд без доведення підстав застосування певного методу, та обґрунтованості його застосування. Зазначене суперечить, як митному законодавству, так і правилам адміністративного судочинства.

На підставі вищенаведеного, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції спір по суті вирішений вірно, підстави для скасування постанови відсутні.

Витрати по проведенню судової економічної експертизи суд покладає на позивача за його згодою.

Керуючись статтями 9, 24, 66, 69, 82, 184, 195, 196, 198, 200, 207, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

Апеляційні скарги Східної митниці та Головного управління Державного казначейства у Донецькій області на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 21 липня 2008 року у справі № 2-а-13873/08 – залишити без задоволення.

Постанову Донецького окружного адміністративного суду області від 21 липня 2008 року у справі № 2-а-13873/08 залишити без змін.

Витрати по проведенню судової економічної експертизи покласти на позивача.

Ухвала прийнята у нарадчій кімнаті її вступна та резолютивна частини проголошені у судовому засіданні 25 грудня 2008 року.

Ухвала суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили з моменту проголошення.

Ухвала може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції..