Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді Горбань Т.І.

Суддів: Попович О.В.

Мамчура Я.С.

при секретарі Лисенко М.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у місті Житомирі на постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 11 вересня 2007 року у справі за адміністративним позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1до Державної податкової інспекції у м. Житомирі про визнання нечинними акту перевірки та рішень про застосування фінансових санкцій,

Позивач фізична особа-приватний підприємець ОСОБА_1звернувся до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у м. Житомирі про визнання нечинним складеного 08.06.07 року податковими ревізорами - інспекторами акту перевірки в його магазині в с. Зороків Черняхівського району щодо контролю за здійсненням розрахункових операцій у сфері готівкового та безготівкового обігу. Просив також визнати нечинним два рішення від 14 червня 2007 року про застосування до нього фінансових санкцій.

Постановою Житомирського окружного адміністративного суду від 11 вересня 2007 року позов задоволено. Визнано протиправними акт перевірки від 08 червня 2007 року та рішення ДПІ у м. Житомирі про застосування до приватного підприємця ОСОБА_1фінансових санкцій від 14 червня 2007 року № 0003482303 і № 0003472303. Рішення ДПІ у м. Житомирі про застосування фінансових санкцій від 14 червня 2007 року № 0003482303 і № 0003472303 скасовано.

Не погоджуючись з прийнятою постановою, відповідач Державна податкова інспекція у м. Житомирі подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.

Апелянт вважає, що постанова прийнята судом першої інстанції з порушенням норм матеріального права.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Згідно частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства в Україні в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Так, судом першої інстанції було встановлено, що в приміщенні магазину по вулиці Шевченка в с. Зороків Черняхівського району роздрібною торгівлею займаються два приватні підприємці - ОСОБА_1. та його дружина ОСОБА_2. Позивач має право торгувати тютюновими виробами та алкогольними напоями, а його дружина - лише продовольчими товарами.

На час проведення перевірки в цьому магазині знаходилася ОСОБА_3, котра продала ревізорам пиво та цигарки без застосування РРО. На місці проведення розрахунку виявлено також невідповідність готівкових коштів сумі коштів, яка була зазначена в звіті ВВО. Крім того, цигарки були продані по завищеній ціні.

Цей факт визнали обидві сторони.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що перевіряючі без достатніх підстав зробили висновок про те, що ОСОБА_3 як продавець перебувала в трудових відносинах з ОСОБА_1Допитана в якості свідка вона це заперечувала. Із змісту її письмових пояснень теж не можна зробити однозначний висновок про те, що вона - продавець ОСОБА_1 Останній, його дружина та сама ОСОБА_3 стверджують, що вона стажувалась як продавець у ОСОБА_2., а товари ОСОБА_1 з сусіднього відділу магазину продала з власної ініціативи, зважаючи на наполегливе прохання покупців. Пояснення позивача та показання ОСОБА_4 про те, що виручку за цигарки та пиво вона тимчасово поклала в касу підприємця ОСОБА_2., і перевірялась саме її каса, тоді як касовий апарат ОСОБА_1 в той день не працював, бо він нікому не доручав торгувати у свою відсутність, відповідачем не спростовані.

Задовольняючи позов суд першої інстанції виходив з того, що відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України, обов'язок доказування по даній справі покладається на відповідача, тому саме він повинен був спростувати доводи позивача і усунути таким чином неповноту проведеної представниками ДПІ перевірки, а тому акт перевірки, і прийняті на його підставі рішення про застосування фінансових санкцій не можуть вважатись правомірними.

Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що постанова суду ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають значення для вирішення спору, відповідає нормам матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, викладених у зазначеній постанові, у зв'язку з чим підстав для її скасування не вбачається.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 160, 198, 200, 205, 206 КАС України, суд

У задоволенні апеляційної скарги Державної податкової інспекції у місті Житомирі відмовити, а постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 11 вересня 2007 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України в порядок і строки, визначені ст. 212 КАС України.