Головуючий у 1 інстанції - суддя Гаврилова Г. Л.

Суддя-доповідач - Яманко В. Г.

зал судового засідання № 2 у приміщенні суду за адресою: м. Донецьк, бул. Шевченка, 26, 3 корпус

постанова прийнята в порядку письмового провадження згідно частини 1 статі 197 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15)

Колегія суддів Донецького апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді: Яманко В. Г.

на постанову Орджонікідзевського районного суду м. Маріуполя

Позивач звернувся 15 липня 2008 року до Орджонікідзевського районного суду м. Маріуполя з позовною заявою (арк. справи 2-3) до Управління праці та соціального захисту населення Орджонікідзевського району Маріупольської міської ради (далі по тексту - УПСЗН Орджонікідзевського району Маріупольської міської ради) про визнання неправомірними дії УПСЗН Орджонікідзевського району Маріупольської міської ради щодо відмови позивачу здійснити виплату щорічної разової грошової допомоги до 5 травня за 2008 рік у розмірах, передбачених статтею 13 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", стягнення недоотриманої щорічної разової грошової допомоги до 5 травня за 2008 рік в розмірі 3017 грн. 00 коп.

Постановою від 13 серпня 2008 року (арк. справи 33) Орджонікідзевський районний суд частково задовольнив позовні вимоги ОСОБА_1. Суд першої інстанції стягнув з УПСЗН Орджонікідзевського району Маріупольської міської ради на користь позивача недоотриману суму щорічної грошової допомоги до 5 травня за 2008 рік у розмірі 3017 грн. В задоволенні решти позовних вимог відмовив.

В апеляційній скарзі відповідач просить скасувати постанову суду першої інстанції та постановити нове судове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Позивачем 10 грудня 2008 року через канцелярію Донецького апеляційного адміністративного суду була надана заява про розгляд справи за його відсутністю (арк. справи 48-49).

Відповідач в апеляційній скарзі зазначив про розгляд справи за відсутністю представника (арк. справи 37-38).

Колегія суддів, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, прийняла рішення про задоволення клопотань позивача та відповідача про розгляд апеляційної скарги без їх участі та відповідно про розгляд апеляційної скарги в порядку письмового провадження відповідно до частини 1 статті 197 Кодексу адміністративного судочинства України.

Позивач віднесений до 1 категорії учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та є інвалідом 3 групи, що підтверджено посвідченням та довідкою МСЕК (арк. справи 4, 7). Закон України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" від 22 жовтня 1993 року № 3551-ХІІ (3551-12) (зі змінами та доповненнями станом на час розгляду спірних правовідносин), далі по тексту - Закон № 3551-ХІІ (3551-12) , визначає правовий статус ветеранів війни, забезпечує створення належних умов для їх життєзабезпечення, сприяє формуванню в суспільстві шанобливого ставлення до них.

Відповідно до частини 2 статті 4 Закону № 3551-ХІІ до ветеранів війни належать: учасники бойових дій, інваліди війни, учасники війни. Розділом 3 цього Закону (3551-12) визначені пільги ветеранам війни та гарантії їх соціального захисту.

Пунктом 2 частини 2 статті 7 вищевказаного закону передбачено, що до інвалідів війни належать також інваліди з числа осіб начальницького і рядового складу органів Міністерства внутрішніх справ і органів Комітету державної безпеки колишнього Союзу РСР, Міністерства внутрішніх справ України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України та інших військових формувань, які стали інвалідами внаслідок поранення, контузії, каліцтва або захворювання, одержаних під час виконання службових обов'язків, ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи, ядерних аварій, ядерних випробувань, участі у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї, інших уражень ядерними матеріалами.

Згідно апеляційної скарги відповідача (арк. справи 37-38) позивачу, як інваліду війни 3 групи, було виплачено щорічну разову грошову допомогу у квітні 2008 року - 350 грн.

Частиною 5 статті 13 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" в редакції станом на дні виплати визначено, що щорічно до 5 травня інвалідам війни виплачується разова грошова допомога у розмірах: інвалідам 1 групи - десять мінімальних пенсій за віком; 2 групи - вісім мінімальних пенсій за віком; 3 групи - сім мінімальних пенсій за віком.

Пунктом 20 розділу ІІ Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" від 28 грудня 2007 року № 107-VI (107-17) частина 5 статті 12 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" була викладена в наступній редакції: "Щорічно до 5 травня учасникам бойових дій виплачується разова грошова допомога у розмірі, який визначається Кабінетом Міністрів України в межах бюджетних призначень, встановлених законом про Державний бюджет України". Постановою Кабінету Міністрів України від 12 березня 2008 року № 183 (183-2008-п) "Про розміри разової грошової допомоги, що виплачується в 2008 році відповідно до Законів України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" (3551-12) та "Про жертви нацистських переслідувань" (1584-14) передбачено, що у 2008 році виплата разової грошової допомоги інвалідам війни 3 групи здійснюється в розмірі 350 грн. Рішенням Конституційного Суду України № 10-рп/2008 від 22 травня 2008 року (v010p710-08) по справі № 1-28/2008 були визнано такими, що не відповідають Конституції України (254к/96-ВР) (є неконституційними), положення пунктів 20 - 22 розділу II "Внесення змін до деяких законодавчих актів України" та пункту 3 розділу III "Прикінцеві положення" Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" (107-17) . Рішення Конституційного Суду України є обов'язковими для виконання на території України, остаточними, не можуть бути оскаржені та мають преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв'язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень статей зазначених законів, що визнані неконституційними.

Таким чином, з 22 травня 2008 року була відновлена дія частини 5 статті 12 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", за якою інвалідам війни 3 групи, до яких відноситься позивач, щорічно до 5 травня виплачується разова грошова допомога у розмірі сім мінімальних пенсій за віком.

Статтею 58 Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" від 28 грудня 2007 року № 107-VI, передбачено, що для осіб, які втратили працездатність, на 2008 рік затверджений наступний розмір прожиткового мінімуму на одну особу з розрахунку на місяць: з 1 січня - 470 грн., з 1 квітня - 481 грн., з 1 липня - 482 грн., з 1 жовтня - 498 грн.

З врахуванням викладеного, розмір недоплаченої позивачу, як інваліду війни 3 групи, щорічної разової допомоги за 2008 рік складає 3017 грн. (481 грн. х 7 - 350 грн., де 481 грн. - розмір прожиткового мінімуму на одну особу з розрахунку на місяць, встановлений на період з 1 квітня 2008 року по 31 серпня 2008 року), як і було правильно визначено судом першої інстанції.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач звернувся до відповідача з заявою від 9 червня 2008 року за виплатою недоплаченої щорічної разової грошової допомоги до 5 травня за 2008 рік, відповідач 13 червня 2008 року листом (арк. справи 6) відмовив в виплаті позивачу щорічної разової допомоги до 5 травня за 2008 рік в розмірі, передбаченому статтею 13 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", тобто мають місце протиправні дії, питання про визнання яких протиправними позивач ставив, проте суд першої інстанції відмовив в задоволенні позовних вимог про визнання неправомірними дії УПСЗН Орджонікідзевського району Маріупольської міської ради щодо відмови позивачу здійснити виплату щорічної разової грошової допомоги до 5 травня за 2008 рік у розмірах, передбачених статтею 13 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту". Колегія суддів не погоджується з вищезазначеним висновком суду першої інстанції, тому позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню, а постанова суду першої інстанції - зміні.

Відповідно до статті 17 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" фінансування витрат, пов'язаних з реалізацією цього Закону (3551-12) , здійснюється за рахунок державного бюджету.

Проте, судом першої інстанції в резолютивній частині постанови вказано про стягнення недоотриманої разової щорічної грошової допомоги до 5 травня з Управління праці та соціального захисту населенняДокучаєвської міської ради, м. Докучаєвськ без зазначення того, що таке стягнення здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.

Колегія суддів не приймає посилання скаржника на відсутність бюджетного фінансування для здійснення соціальних виплат, з огляду на те, що судові рішення ухвалюються в межах норм діючого законодавства в незалежності від причин ненадходження коштів з Державного бюджету України на виплату допомоги та згідно частини 2 статті 3 Конституції України права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави, держава відповідає перед людиною за свою діяльність, утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави.

Виходячи з вищевикладеного, з врахуванням приписів частини 1 статті 201 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів дійшла до висновку про те, що судом першої інстанції правильно по суті вирішена справа, але з помилковим застосуванням норм матеріального та процесуального права, що обумовлює зміну постанови суду першої інстанції.

Керуючись статтями 24, 160, 167, 184, 195, 196, 198, 201, 205, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

Апеляційну скаргу Управління праці та соціального захисту населення Орджонікідзевського району Маріупольської міської ради на постанову Орджонікідзевського районного суду м. Маріуполя від 1 жовтня 2008 року по адміністративній справі № 2-а-160/08 - задовольнити частково.

Постанову Орджонікідзевського районного суду м. Маріуполя від 1 жовтня 2008 року по адміністративній справі № 2-а-160/08 змінити.

Резолютивну частину постанови Орджонікідзевського районного суду м. Маріуполя від 1 жовтня 2008 року по адміністративній справі № 2-а-160/08 доповнити абзацом 2, виклавши в наступній редакції:

"Визнати неправомірними дії Управління праці та соціального захисту населення Орджонікідзевського району Маріупольської міської ради щодо відмови у виплаті ОСОБА_1 щорічної разової допомоги до 5 травня за 2008 рік в розмірі, передбаченому статтею 13 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту".

Вважати абзаци 2, 3, 4 резолютивної частини постанови Орджонікідзевського районного суду м. Маріуполя від 1 жовтня 2008 року по адміністративній справі № 2-а-160/08 абзацами 3, 4, 5.

Викласти абзац 3 резолютивної частини постанови Орджонікідзевського районного суду м. Маріуполя від 1 жовтня 2008 року по адміністративній справі № 2-а-160/08 в наступній редакції:

"Стягнути з Управління праці та соціального захисту населення Орджонікідзевського району Маріупольської міської ради на користь ОСОБА_1, м. Маріуполь щорічну разову грошову допомогу до 5 травня 2008 року в сумі 3017 грн. за рахунок коштів Державного бюджету України".

Виключити абзац 4 резолютивної частини постанови Орджонікідзевського районного суду м. Маріуполя від 1 жовтня 2008 року по адміністративній справі № 2-а-160/08.

В іншій частині постанову Орджонікідзевського районного суду м. Маріуполя від 1 жовтня 2008 року по адміністративній справі № 2-а-160/08 залишити без змін.

Постанова складена у повному обсязі в порядку письмового провадження 22 грудня 2008 року.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця з дня складення постанови в повному обсязі.