Головуючий у 1 інстанції – Головіна К.І.

Суддя-доповідач – Сіваченко І.В.

Колегія суддів Донецького апеляційного адміністративного суду у складі:

23.07.2008 року Донецьке обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів звернулося до суду з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Світанок" про стягнення адміністративно-господарських санкцій за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів та пені, мотивуючи свої вимоги тим, що відповідач у порушення вимог Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" (875-12) і Постанови Кабінету Міністрів України "Про реалізацію статей 19 і 20 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" від 31.01.2007 року за № 70 (70-2007-п) не виконав нормативи по створенню 2 робочих місць по працевлаштуванню інвалідів. Згідно звіту про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2007 рік, складеного відповідачем, середньооблікова чисельність штатних працівників облікового складу становила 232 особи, тобто на підприємстві повинно бути працевлаштовано 9 інвалідів. Фактично влаштовано 7 інвалідів. Таким чином, відповідач має сплатити адміністративно-господарські санкції за невиконання нормативу робочих місць, призначених для працевлаштування інвалідів у 2007 році у розмірі 20503,44 грн. Оскільки відповідач ці санкції не сплатив, йому станом на 18 червня 2008 року нарахована пеня у розмірі 524,80 грн. Позивач просив стягнути з відповідача вказані суми адміністративно-господарських санкцій і пені.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 18 серпня 2008 року у задоволенні позову Донецькому обласному відділенню Фонду соціального захисту інвалідів було відмовлено.

Суд першої інстанції встановив, що ст. 18 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" передбачає, що забезпечення прав інвалідів на працевлаштування та оплачувану роботу, здійснюється шляхом їх безпосереднього звернення до підприємств, установ, організацій чи до державної служби зайнятості. У відповідності до ст. 19 Закону, відповідач повинен понести відповідальність у разі незабезпечення нормативу робочих місць для інвалідів, а обов'язок відповідача створити робочі місця для інвалідів не супроводжується його обов'язком їх працевлаштовувати. Протягом 2007 року відповідач постійно звітував перед Фондом соціального захисту інвалідів у порядку, визначеному законодавством, надавав районному центру зайнятості інформацію про наявність вакансій. Всі звернення інвалідів з питань працевлаштування в ТОВ "Агрофірма "Світанок" були задоволені в повному обсязі, на роботу протягом року були прийняті всі 15 чоловік, що звернулись, і які склали 7 умовних осіб, що відпрацювали повний рік.

Тобто, відповідач виконав вимоги Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" (875-12) , порушень чинного законодавства з його боку не було.

Не погодившись з таким рішенням суду першої інстанції, Донецьке обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів подало апеляційну скаргу, якою просить скасувати постанову окружного адміністративного суду як таку, що прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права.

В судовому засіданні представники позивача підтримали доводи апеляційної скарги та просили її задовольнити, проти чого заперечував представник відповідача.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а постанову суду першої інстанції необхідно скасувати, з наступних підстав.

Фонд соціального захисту інвалідів відповідно до п. 1 Положення про Фонд соціального захисту інвалідів, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 1434 від 26.09.2002р. (1434-2002-п) (із наступними змінами та доповненнями) є урядовим органом державного управління, який діє у складі Мінпраці та підпорядковується йому.

Згідно п. З, п. 4 зазначеного Положення Фонд соціального захисту інвалідів (1434-2002-п) відповідно до покладених на нього завдань здійснює контроль за виконанням підприємствами нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів та сплатою ними адміністративно-господарських санкцій і пені, а також відповідно до п.п. 3 п.5 Положення (1434-2002-п) має право проводити перевірку підприємств щодо реєстрації, подання ними звітів про зайнятість і працевлаштування інвалідів, виконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів та сплати адміністративно-господарських санкцій і пені, цільового використання наданих Фондом коштів.

Донецьке обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів відповідно до п. 9 зазначеного Положення є територіальним органом Фонду соціального захисту інвалідів, і діє на підставі Положення про Донецьке відділення Фонду соціального захисту інвалідів.

Відповідно до ст. 7 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні", законодавство про соціальну захищеність інвалідів в Україні складається з цього Закону та інших актів законодавства, що видаються відповідно до нього.

Підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов'язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені чинним законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Згідно ст. 18-1 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" Державна служба зайнятості здійснює пошук підходящої роботи відповідно до рекомендацій МСЕК, наявних у інваліда кваліфікації та знань, з урахуванням його побажань.

Відповідно до п. 2 Положення (1434-2002-п) , робочим місцем інваліда може бути звичайне робоче місце, якщо за умовами праці та з урахуванням фізичних можливостей інваліда воно може бути використано для його працевлаштування, і спеціалізоване місце інваліда, то бто робоче місце, обладнане спеціальним технічним оснащенням та приладами для праці інваліда в залежності від анатомічних дефектів чи нозологічних форм захворювань і з урахуванням рекомендацій медико-соціальної експертної комісії, професійних навичок і знань інваліда.

Згідно п. 3 Положення "Про робоче місце інваліда і про порядок працевлаштування інвалідів", затвердженого постановою КМУ від 03.05.1995 року № 314 (314-95-п) робоче місце інваліда вважається створеним, якщо воно відповідає встановленим вимогам робочого місця для інвалідів відповідної нозології, атестовано спеціальною комісією підприємства за участю представників МСЕК, органів Держнаглядохоронпраці, громадських організацій інвалідів, і введено шляхом працевлаштування на ньому інваліда.

Згідно п. 5 Положення (314-95-п) , підприємства розробляють заходи щодо створення робочих місць для інвалідів, включають їх до колективного договору, інформують центри зайнятості, місцеві органи соціального захисту населення та відділення Фонду соціального захисту інвалідів про створення (пристосування) робочих місць для працевлаштування інвалідів.

П. 10 Положення "Про робоче місце інваліда та порядку працевлаштування інвалідів" (314-95-п) передбачено, працевлаштування інвалідів здійснюється державною службою зайнятості, органами Мінсоцзахисту, місцевими Радами народних депутатів, громадськими організаціями інвалідів з урахуванням побажань, стану здоров'я інвалідів, їхніх здібностей і професійних навичок відповідно до висновків МСЕК.

Судом встановлено, що згідно звіту про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2007 рік (а.с. 4), складеного відповідачем, середньооблікова чисельність штатних працівників облікового складу становила 232 працівника, кількість інвалідів - штатних працівників, які повинні працювати на робочих місцях, створених відповідно до вимог статті 19 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" становить 9 осіб. Разом з тим, фактично протягом року на підприємстві працювало 7 осіб-інвалідів, чим порушуються вимоги зазначеної норми законодавства.

Таким чином, оскільки на підприємстві середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим ст. 19 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні", воно згідно вимог ст. 20 цього Закону має сплатити позивачу адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної, плати на підприємстві за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом.

Позивачем були нараховані адміністративно-господарські санкції за невиконання нормативу робочих місць, призначених для працевлаштування інвалідів у 2007 році у розмірі 20503,445 грн. (а.с.5).

Як встановлено в судовому засіданні ця сума адміністративно-господарських санкцій відповідачем у встановлений ст. 20 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" строк (до 15 квітня року, наступного за роком, в якому відбулося порушення нормативу) сплачена не була, що дає підстави для нарахування пені відповідно до ст. 20 цього Закону і п. 4 Порядку (314-95-п) сплати підприємствами, установами, організаціями та фізичними особами, що використовують найману працю, суми адміністративно-господарських санкцій та пені за невиконання норматив} робочих місць для працевлаштування інвалідів, що обчислюється виходячи з 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, що діяла на момент сплати, нарахованої на повну суму недоїмки за весь її строк.

Згідно поданих позивачем розрахунків (а.с. 6), сума пені, яку має сплатити відповідач, становить 524,80 грн. (за період з 16.04.2008 р. до 18.06.2008 р.)

Відповідно до ч.3 ст. 19 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно здійснюють працевлаштування інвалідів у рахунок нормативів робочих місць, виходячи з вимог статті 18 цього Закону.

Згідно ч.1 ст. 18 вищевказаного Закону забезпечення прав інвалідів на працевлаштування та оплачувану роботу, в тому числі з умовою про виконання роботи вдома, здійснюється шляхом їх безпосереднього звернення до підприємств, установ, організацій чи до державної служби зайнятості.

Відповідно до п. 4 Закону України "Про внесення змін до деяких законів України щодо реалізації інвалідами права на трудову зайнятість" від 23.02.2006 р. (3483-15) підприємства зобов'язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені чинним законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

За висновками суду першої інстанції, відповідач вимоги закону виконав у повному обсязі. Згідно звіту про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2007 рік (а.с. 4) передбачив 9 робочих місць для інвалідів - штатних працівників.

Відповідно до наданого відповідачем списку протягом 2007 року на роботах підприємства було зайнято 15 осіб - інвалідів, що звернулись до відповідача, і які склали 7 умовних осіб, що відпрацювали повний рік.

Протягом року відповідачем до районного центру зайнятості щомісячно подавались звіти про наявність вакансій на підприємстві, з їх характеристиками та вимогами до претендентів на ці вакансії, як це передбачено Формою № 3-ПН (а.с. 10-14), що свідчить про бажання забезпечити робочими місцями інвалідів.

Згідно інформації, наданої з Мар`їнського районного центру зайнятості, а також Новоселидівської сільської ради, інваліди працездатного віку з питань працевлаштування до них протягом 2007 року не звертались та для працевлаштування в ТОВ "Агрофірма "Світанок" ними не направлялись.

Також судом з'ясовано той факт, що відповідачем за даними районного Управління Пенсійного фонду України проводилось поіменне опитування інвалідів, що проживають на території сільради, за результатами якого були виявлені 6 осіб - інвалідів, що звертались до відповідача та були працевлаштовані, інших фактів звернень з питань працевлаштування до ТОВ "Агрофірма "Світанок" встановлено не було.

Крім того, встановлено, що на підприємстві протягом року працював ще 1 інвалід, який не був включений до звіту, оскільки був працевлаштований на умовах сумісництва.

З огляду на викладене, Донецький окружний суд вважав, що відповідач вимоги закону щодо створення робочих місць для інвалідів виконав та прийняв всі можливі заходи щодо їх працевлаштування В той же час органом працевлаштування будь-які заходи щодо працевлаштування інвалідів на робочі місця відповідача не приймались. Фактів відмови відповідача у працевлаштуванні направлених на вакантні посади інвалідів під час розгляду справи не встановлено.

Проте, колегія суддів не може повністю погодитися з висновками суду першої інстанції щодо виконання відповідачем в повному обсязі своїх обов’язків з працевлаштування інвалідів.

Так, відповідно до ст. 18 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов'язані, крім іншого, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Пунктом 4 статті 20 Закону України N 803-XII від 01.03.1991 року "Про зайнятість населення" визначений обов’язок підприємств, установ і організації незалежно від форми власності реєструватися у місцевих центрах зайнятості за їх місцезнаходженням як платників збору до Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття, щомісяця подавати цим центрам адміністративні дані у повному обсязі про наявність вільних робочих місць (вакансій), у тому числі призначених для працевлаштування інвалідів. Порушення порядку подання адміністративних даних тягне за собою відповідальність, передбачену законом. (Пункт 4 статті 20 в редакції Закону N 3047-III (3047-14) (3047-14) від 07.02.2002 р.; із змінами, внесеними згідно з Законом N 3483-IV (3483-15) (3483-15) від 23.02.2006 р.).

Відповідач обов’язок щодо інформування державної служби зайнятості виконав частково. В справі маються звіти про вакантні робочі місця для інвалідів за наступні звітні періоди: станом на 28.05.2007 р., станом на 27.06.2007 р., станом на 28.08.2007 р., станом на 28.10.2007 р., станом на 28.11.2007 р.

При цьому протягом січня-квітня 2007 року у відповідача працювала кількість інвалідів менша, ніж визначена нормативом (в інші місяці року такий норматив підприємством дотримувався, тобто подання інформації до центру зайнятості законом не вимагалось як обов’язкове). Однак в цей період підприємство не подавало відповідної інформації до центру зайнятості, тобто має місце часткове виконання обов’язків відповідачем. Відповідач не виконував вимоги закону щодо працевлаштування інвалідів протягом 4-х місяців у 2007 році.

Оскільки адміністративно-господарські санкції за невиконання нормативу створення робочих місць для інвалідів застосовуються за результатами діяльності підприємства протягом року, колегія суддів вважає, що з відповідача підлягає стягненню адміністративно-господарська санкція, яка відповідає невиконаному обов’язку за цей період. Такий підхід, на переконання колегії суддів, відповідає вимогам виваженості, розумності та справедливості.

Отже, розмір адміністративно-господарської санкції з врахуванням пені, який підлягає стягненню з відповідача, складе 7009,41 гривень за наступного розрахунку: (20503,44 грн. санкції + 524,80 пені) : 12 місяців х 4 місяці.

З урахуванням викладеного колегія суддів вважає, що суд першої інстанції не дотримався норм матеріального та процесуального права під час вирішення справи, тобто наявні підстави для скасування судового рішення з наступним частковим задоволенням вимог позивача.

В повному обсязі постанова складена 22.12.2008 року.

Керуючись ст.ст. 195- 196, п. 3 ч.1 ст. 198, ст. 200, п.4 ч.1 ст. 202, ч.2 ст. 205, ст. 206, 207, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

Апеляційну скаргу Донецького обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів – задовольнити частково.

Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 18 серпня 2008 року у справі № 2-а-14886/08 - скасувати.

Позов Донецького обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Світанок" "про стягнення адміністративно-господарських санкцій за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів та пені" - задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Світанок" на користь Державного бюджету України адміністративно-господарські санкції за невиконання нормативу робочих місць, призначених для працевлаштування інвалідів у 2007 році, в сумі 6834,48 гривень та пеню в розмірі 174,93 гривень, а загалом 7009,41 гривень.

В решті позовних вимог – відмовити.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця з дня складення її в повному обсязі.