розглянувши апеляційну скаргу Красноперекопської об'єднаної Державної податкової інспекції АР Крим на постанову Господарський суд Автономної Республiки Крим (суддя ) від 11.09.08 по справі № 22-а-1584/08

за позовом Закритого акціонерного товариства " Кримський Титан" (Північна промзона, м.Армянськ,Красноперекопський район, Автономна Республіка Крим,96012)

до Красноперекопської об'єднаної Державної податкової інспекції АР Крим (вул. Північна 2,м.Красноперекопськ,Автономна Республіка Крим,96000)

Про визнання нечинними рішень

Постановою Господарського суду Автономної Республіки Крим від 11.09.2008р. по справі № 2-29/7522-2008А позов Закритого акціонерного товариства "Кримський ТИТАН" до Красноперекопської ОДПІ задоволено, визнано нечинними рішення Красноперекопської ОДПІ про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 09.06.2008р. № 0000032200/3 на суму пені за прострочення розрахунків в зовнішньоекономічній діяльності в розмірі 491028,38 грн. та рішення Красноперекопської ОДПІ про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 09.06.2008р. № 0000042200/3 на суму штрафних санкцій за порушення вимог валютного законодавства в розмірі 510 грн.

Постанова суду мотивована тим, що факт відсутності дебіторської заборгованості позивача по зовнішньоекономічним контрактам підтверджується постановою Господарського суду АР Крим від 14.05.2007р. по справі № 2-16Є3442-2007А, що в силу ст. 72 КАС України (2747-15) не потребує додаткового доказування.

Крім того, розцінюючи застосовану пеню як адміністративно-господарську санкцію, суд встановив, що по контракту від 14.03.2006р. № 657/з порушення термінів розрахунків наступає з 15.06.2006р., тому граничним терміном застосування санкції згідно зі ст. 250 Господарського кодексу України (436-15) є 14.06.2007р. Внаслідок пропуску строку, протягом якого санкції могли бути застосовані, суд дійшов висновку про безпідставність нарахування пені за даним контрактом.

Не погодившись з даною постановою суду, Красноперекопська об’єднана державна податкова інспекція звернулась до Севастопольського апеляційного адміністративного суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати вищевказану постанову Господарського суду АР Крим та прийняти нове рішення, яким в позові ЗАТ "Кримський Титан" відмовити в повному обсязі.

Апеляційну скаргу скаржник мотивує неправильним застосуванням норм матеріального права та неповним з’ясуванням обставин справи.

Зокрема, вказує, що нарахування пені за порушення порядку розрахунків у сфері ЗЄД не спричиняє ні припинення правопорушення, ні ліквідацію його наслідків, у зв’язку з чим цей спеціальний вид пені за ознаками не підпадає під визначення адміністративно-господарської санкції, а тому на нарахування пені не поширюється ст. 238 Господарського кодексу України (436-15) в частині того, що ці санкції можуть бути застосовані тільки за рішенням суду та положення ст. 250 ГК України (436-15) щодо строків застосування адміністративно-господарських санкцій.

Крім того, апелянт вважає, що судом при винесенні постанови порушені вимоги ст.ст. 1, 2 Закону України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті" від 23.09.1994р. № 185-94/ВР та вимоги ст. 9 Декрету КМУ "Про систему валютного регулювання та валютного контролю"від 19.02.1993р. № 15-93 (15-93) .

Вважає, що пеня спірними рішеннями нарахована позивачу обґрунтовано та на підставі податкового і валютного законодавства, оскільки датою перетину товаром митного кордону України є дата завершення оформлення вантажно-митної декларації, а не дата відмітки митниці на інвойсі, що і призвело до нарахування спірної пені. В своїх запереченнях відповідач посилається також на Узагальнюючий експертний висновок № 126/85 від 16.04.2002р., затверджений Головою Ради Інституту держави і права ім. В.М. Корецького від 16.04.2002р., відповідно до якого моментом закінчення імпортної операції варто вважати випуск у вільне використання, тобто закінченням імпортної операції є дата оформлення імпортної вантажної митної декларації на випуск товару у вільне використання, а не дата оформлення ВМД на тимчасовий ввіз або розміщення товару на митному ліцензійному складі.

Інших підстав для скасування постанови суду першої інстанції відповідачем не зазначено.

Відповідно до ч. 1 ст. 195 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції може вийти за межі доводів апеляційної скарги в разі встановлення під час апеляційного провадження порушень, допущених судом першої інстанції, які призвели до неправильного вирішення справи.

В судовому засідання 16 грудня 2008 року позивач проти задоволення апеляційної скарги заперечував, вважає, що рішення суду першої інстанції прийнято правомірно.

Представник відповідача в судовому засіданні підтримав апеляційну скаргу з мотивів, викладених в ній.

При повторному розгляді справи, в межах апеляційної скарги, судова колегія встановила наступне.

18.10-28.11.2007р. Красноперекопською ОДПІ проведена планова перевірка Закритого акціонерного товариства "Кримський Титан" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2006р. по 30.06.2007р., за результатами якої складений акт перевірки від 05.12.2007р. за № 918/23-0/32785994.

Під час проведення даної перевірки Красноперекопською ОДПІ було встановлено порушення позивачем вимог валютного законодавства в частині недотримання строків розрахунків по імпортних контрактах (несвоєчасне здійснення імпортних операцій) і за експортним контрактом, що є порушенням статей 1 та 2 Закону України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті".

За вказані порушення до позивача на підставі ст. 4 даного Закону нарахована пеня в розмірі 491028,38 грн., про що відповідачем винесено рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 09.06.2008р. № 0000032200/3.

Крім того, перевіркою встановлено порушення ст. 9 Декрету Кабінету Міністрів України "Про систему валютного регулювання та валютного контролю" (15-93) в частині недотримання строків декларування валютних цінностей і майна, що перебувають за межами України на звітні дати в періоді, що перевірявся.

Відповідно до ст. 16 Декрету КМУ № 15-93 (15-93) , Указу Президента України "Про врегулювання порядку одержання резидентами кредитів, позик в іноземній валюті від нерезидентів і застосування штрафних санкцій за порушення валютного законодавства" (734/99) , наказу ДПА України від 04.10.1999р. № 542 (z0712-99) , Положення "Про валютний контроль", затвердженого Постановою Правління НБУ № 49 від 08.02.2000р. (z0209-00) , за результатами перевірки позивачу нараховані штрафні санкції в сумі 510 грн., про що Красноперекопською ОДПІ винесено рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 09.06.2008р. № 0000042200/3.

Судова колегія вважає, що доводи та вимоги апеляційної скарги є необґрунтованими та не підлягають задоволенню, а постанова суду першої інстанції по даній справі є законною та не вбачає підстав для її скасування, з наступних підстав.

З акту перевірки № 918/23-0/32785994 від 05.12.2007р. вбачається, що підставою для застосування пені стала виявлена при перевірці прострочка дебіторської заборгованості ЗАТ "Кримський Титан" по наступним контрактам:

- за контрактом від 08.06.2005р. № 1829/з, укладеним з фірмою "Eastek INC"(США), в сумі 92108,87 дол. США;

- за контрактом від 08.10.2004р. № 96, укладеним з фірмою RAWMATIMPEX s.a.r.l (Ліван) в сумі 60699,66 дол. США;

- при наданні послуг АНТ "Професіонал" (Російська Федерація) в сумі 5643,98 рос. Руб.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті" № 185/94 –ВР від 23.09.94 р. виручка резидентів в іноземній валюті підлягає зарахуванню на їх валютні рахунки в уповноважених банках у терміни виплати заборгованостей, зазначені в контрактах, але не пізніше 90 календарних днів з дати митного оформлення (виписки вивізної вантажної митної декларації) продукції, що експортується, а в разі експорту робіт (послуг), прав інтелектуальної власності - з моменту підписання акта або іншого документа, що засвідчує виконання робіт, надання послуг, експорт прав інтелектуальної власності.

Статтею 2 даного Закону встановлено, що імпортні операції резидентів, які здійснюються на умовах відстрочення поставки, в разі якщо таке відстрочення перевищує 90 календарних днів з моменту здійснення авансового платежу або виставлення векселя на користь постачальника продукції (робіт, послуг), що імпортується, потребують індивідуальної ліцензії Національного банку України.

Згідно з ч. 1 ст. 4 зазначеного Закону порушення резидентами термінів, передбачених статтями 1 і 2 цього Закону, тягне за собою стягнення пені за кожний день прострочення у розмірі 0,3 відсотка від суми неодержаної виручки (митної вартості недопоставленої продукції) в іноземній валюті, перерахованої у грошову одиницю України за валютним курсом Національного банку України на день виникнення заборгованості.

Отже, підставою для застосування пені є наявність прострочки в одержанні виручки позивачем в іноземній валюті.

Судовою колегією встановлено, що при виконанні імпортного контракту від 08.06.2005р. № 1829/з, укладеного позивачем з фірмою "Eastek INC"(США), сторони виконали свої зобов’язання повністю.

05.08.2005р. нерезидент відвантажив позивачу 1496,11 тонн концентрату та 13357,19 тонн сорель-шлаків, що підтверджується коносаментом та комерційними інвойсами.

Імпорт товару –1476,14 тонн ільменітового концентрату та 13350,754 тонн сорель-шлаків пройшов митне оформлення, що підтверджується належним чином оформленими деклараціями та не оспорюється податковим органом.

Різниця між кількістю відвантаженого нерезидентом товару та кількістю товару, що пройшов митне оформлення, склала 19,97 тонн ільменітового концентрату, 344,30 тонн сорель-шлаку.

Позивач обґрунтував таку різницю проведенням навантажувально-розвантажувальних робіт з перевалювання зазначеного сипкого товару на склад Миколаївського морського торгового порту та подальшого відвантаження з цього складу в залізничні вагони.

Такі пояснення підтверджені письмовими доказами – експертними висновками Регіональної торгово-промислової палати Миколаївської області, відповідно до яких розрахунковою нормою природного збитку ільменітового концентрату, відвантаженого в кількості 1496,11 тонн, може складати 43,387 тонн, а норма природного збитку сорель-шлаків, відвантажених у кількості 13357,19 тонн, може складати 387 359кг, тобто різниця кількості відвантаженого нерезидентом та оформленого в митному відношенні ЗАТ "Кримський Титан" знаходиться в межах норм природного збитку.

Відповідач не надав ніяких доказів, що спростовують такі пояснення позивача.

Фактично позивач отримав право власності на 1493,488 тонн ільменітового концентрату і 13350,754 тонн сорель-шлаків, які надійшли на теплохід "ІЛТА"у порту Миколаєва, що підтверджено відповідними актами.

ЗАТ "Кримський Титан" в період з 24.08.2005р. по 28.11.2005р. перерахувало нерезиденту валютні кошти в загальній сумі 3712415,99 дол. США за 1493,488 тонн ільменітового концентрату і 13350,754 тонн сорель-шлаків, тобто за фактичну кількість поставленого у зазначені законодавством строки товару у порт Миколаїв, що підтверджується відповідними платіжними дорученнями.

Відповідно до статей 2 і 4 Закону України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті" відстрочка поставки товару по експортним операціям резидентів не може перевищувати 90 календарних днів з моменту здійснення авансового платежу, порушення цього терміну тягне за собою стягнення пені за кожний день прострочення у розмірі 0,3 відсотка суми митної вартості недопоставленої продукції в іноземній валюті, перерахованої у грошову одиницю України за валютним курсом Національного банку України на день виникнення заборгованості.

Згідно із ст. 1 Закону України "Про зовнішньоекономічну діяльність" (959-12) моментом здійснення імпорту є момент перетину товаром митного кордону України або переходу права власності на зазначений товар, що імпортується, від продавця до покупця.

Як вбачається з умов договору, сторони за вищевказаним зовнішньоекономічним контрактом домовилися про перехід права власності до покупця (позивача) в момент перетинання товаром лінії поручня судна в порту розвантаження, таке відбулося 19.08.2005р., коли 1493,488 тонн ільменітового концентрату і 13350,754 тонн сорель-шлаків надійшли на теплохід "ІЛТА" у порту Миколаєва. На інший товар позивач право власності не отримав, не оплатив його, а у нерезидента не виникло обов’язку додатково поставити товар.

Вказані обставини встановлені постановою Господарського суду АР Крим від 14.05.2007р. по справі № 2-16/3442-2007А, яка набрала законної сили, що в силу ст. 72 КАС України (2747-15) не потребує додаткового доказування при розгляді даної справи.

Крім того, за даними бухгалтерського обліку позивача, станом на 01.07.2006р. дебіторська заборгованість по взаємним розрахункам з вказаним нерезидентом відсутня.

Враховуючи викладене, судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції про безпідставність нарахування позивачу пені за даним контрактом.

Крім того, судовою колегією встановлено, що на виконання умов контракту № 96 від 08.10.2004р., укладеного з фірмою RAWMATIMPEX s.a.r.l (Ліван), в період з грудня 2004 року по лютий 2006р. нерезидентом було відвантажено позивачу в порту Тарту Сирії 221605,68 тонн фосфоритів на загальну суму 8 268 128,99 доларів США, що підтверджується відповідними коносаментами, комерційними інвойсами та вантажними маніфестами.

За вантажними митними деклараціями позивач отримав 219 819,83 тонн фосфоритів, тобто різниця товару склала 1 785,85 тонн.

З 14 грудня 2004р. по 05.01.2006р. позивач оплатив за отриманий товар нерезиденту без готівкою 8 268 128,99 доларів США, що підтверджується платіжними дорученнями.

Різниця у вазі отриманого товару виникла внаслідок проведення навантажувально-розвантажувальних робіт з перевалювання зазначеного сипкового товару на склади портів та подальшого відвантаження з цих складів у вагони, що підтверджується висновками Регіональної торгово-промислової палати Миколаївської області, Керченського підприємства торгово-промислової палати АРК – при морських перевезеннях та проведенні навантажувально-розвантажувальних робіт може складати 4268,077 тонн, що не перевищує норму природного збитку.

Вказані обставини також встановлені постановою Господарського суду АР Крим від 14.05.2007р. по справі № 2-16/3442-2007А, яка набрала законної сили, що в силу ст. 72 КАС України (2747-15) не потребує додаткового доказування при розгляді даної справи.

За даними бухгалтерського обліку позивача, станом на 01.07.2006р. дебіторська заборгованість по взаємним розрахункам з вказаним нерезидентом відсутня.

Враховуючи викладене та відсутність порушення позивачем терміну відстрочки імпорту товару по авансовим платежам позивача, судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції про безпідставність нарахування позивачу пені за даним контрактом.

Крім того, судовою колегією встановлено, що АНТ "Професіонал" (РФ) надало ЗАТ "Кримський Титан" книжкову продукцію на загальну суму 25172 рос. руб. За отриману продукцію та послуги ЗАТ "Кримський Титан" перераховано на користь нерезидента валютні кошти у сумі 25 171,98 рос..руб., що також свідчить про відсутність простроченої дебіторської заборгованості по розрахункам з АНТ "Професіонал".

Відсутність дебіторської заборгованості позивача по зазначеним контрактам підтверджується Постановою Господарського суду АР Крим від 14.05.2007р. у справі № 2-16Є3442-2007А, яка набрала законної сили.

Ст. 72 КАС України визначає, що обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі сторони або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Судовою колегією встановлено, що операції з вищевказаними контрагентами по вказаним контрактам у період з 01.07.2006р. по 30.06.2007р. не проводились і сальдо розрахунків не змінювалося.

За таких обставин, судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що передбачені ст. 4 Закону України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті" (185/94-ВР) підстави для нарахування позивачу пені відсутні.

Обґрунтованими суд апеляційної інстанції вважає і висновки суду про наявність підстав для визнання нечинним рішення Красноперекопської ОДПІ від 01.04.2008р. № 0000042200/2 на суму штрафних санкцій за порушення вимог валютного законодавства на суму 510 грн., оскільки відповідно до ч. 1 ст. 9 Декрету Кабінету Міністрів України "Про систему валютного регулювання і валютного контролю" № 15-93 від 19.02.1993р. валютні цінності та інше майно резидентів, яке перебуває за межами України, підлягає обов’язковому декларуванню.

Однак, як було правильно встановлено судом першої інстанції, позивач не мав за межами України валютних цінностей, а тому підстав для застосування штрафних санкцій у відповідача не було.

З акту перевірки вбачається, що за виявлене відповідачем порушення термінів розрахунків по експортному контракту від 14.03.2006р. № 657/з, укладеному з фірмою "Ігоспи Ргаспе", Франція, позивачу нарахована пеня в розмірі 43,20грн.

Проте, нарахування вказаної пені здійснено з пропуском передбаченого ст. 250 Господарського кодексу України (436-15) строку застосування адміністративно-господарських санкцій (протягом шести місяців з дня виявлення порушення, але не пізніше як через один рік з дня порушення правил здійснення господарської діяльності).

Так, по експортному контракту від 14.03.2006р. № 657/з, укладеному з фірмою "Ігоспи Ргаспе", Франція, порушення термінів наступає з 15.06.2006р., отже, граничним терміном застосування санкції є 14.06.2007р. В той же час, Красноперекопською ОДПІ вказаний строк пропущено.

Згідно з ч. 2 ст. 159 Кодексу адміністративного судочинства України, законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

В силу вимог п. 1 Постанови Пленуму Верховного Суду України "Про судове рішення" № 11 від 29.12.1976р. (v0011700-76) рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги цивільного процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а при їх відсутності - на підставі закону, що регулює подібні відносини, або виходячи із загальних засад і змісту законодавства України. Обгрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, які мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.

За таких обставин справи, судова колегія приходить до висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, а отже, підстави для його скасування та ухвалення нового рішення відсутні.

Керуючись статтями 195, 196, п.1 ч.1 198, 200, п.1 ч.1 205, 206, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

Апеляційну скаргу Красноперекопської об’єднаної державної податкової інспекції залишити без задоволення.

Постанову Господарського суду Автономної Республіки Крим від 11.09.2008р. по справі № 2-29/7522-2008А залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення згідно з частиною п’ятою статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Ухвалу може бути оскаржено в порядку статті 212 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з якою касаційна скарга на судові рішення подається безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, крім випадків, передбачених цим Кодексом, а в разі складення постанови в повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення постанови в повному обсязі