Головуючий у 1 інстанції - Рибцова Л.І.

Суддя-доповідач - Ляшенко Д.В.

Донецький апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Ляшенка Д.В.

суддів: Колеснік Г.А., Горбенко К.І.

У червні 2008 позивач звернувся до суду з позовом, до відповідачів,, в якому просив визнати дії УПСЗН Артемівської районної у місті Луганську ради щодо відмови у виплаті йому належної суми щорічної разової грошової допомоги до 5 травня, як інваліду війти за 2008 рік неправомірними та зобов'язати відповідача здійснити виплати щорічної разової грошової допомоги до 5 травня, як інваліду війни 2 групи у розмірах, що визначені ст. 13 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" за 2008 рік у розмірі 3448,00 гривень.

В обґрунтування позову позивач зазначає, що він є інвалідом війни 2 групи та у відповідності до ст. 13 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" має право на щорічну разову грошову допомогу до 5 травня у розмірі восьми мінімальних пенсій за віком.

Постановою Артемівського районного суду м. Луганська від 13 жовтня 2008 року позов було задоволено.

Суд першої інстанції при розгляді справи встановив, що позивач є інвалідом війни 2 групи та відповідно до ст. 13 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" має право на отримання разової грошової допомоги до 5 травня у розмірі восьми мінімальних пенсій за віком.

З урахуванням фактично отриманих позивачем сум грошової допомоги до 5 травня, суд дійшов висновку, що дії управління праці щодо виплати позивачу разової щорічної грошової допомоги до 5 травня у неналежному розмірі є неправомірними та стягнув з Управління праці та соціального захисту населення Артемівської районної у місті Луганську ради на користь позивача 3448 грн. недоплаченої суми щорічної грошової допомоги до 5 травня, як інваліду війни 2 групи за 2008 роки.

Не погодившись з таким рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить постанову суду скасувати, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права, а саме, управління зазначило, що виплати були здійсненні правомірно, виходячи із розміру визначеному Законом України про Державний бюджет України на 2008 рік (107-17) .

Головне управління Державного казначейства України в Луганській області приєдналося до апеляційної скарги Управління праці та соціального захисту населення Артемівської районної у місті Луганську ради.

Особи, які беруть участь у справі до апеляційного суду за викликом не прибули.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає апеляційну скаргу необґрунтованою, а судове рішення таким, що підлягає залишенню без змін, з наступних підстав.

Суд апеляційної інстанції при розгляді справи встановив, що ОСОБА_1 є інвалідом війни 2 групи, у зв'язку з чим та відповідно до вимог ст. 13 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" має право на отримання одноразової грошової допомоги до 9 травня (яка повинна виплачуватися до 5 травня) в розмірі восьми мінімальних пенсій за віком.

Відповідно до ст. 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, в редакції Закону Про внесення змін до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 23.12.2004р. № 2291-IV (2291-15) , мінімальний розмір пенсії за віком встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.

Згідно ст. 2 ч.1 Закону України "Про прожитковий мінімум" від 15 липня 1999 року № 966-14, прожитковий мінімум застосовується для встановлення розмірів мінімальної заробітної плати та мінімальної пенсії за віком.

Таким чином відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 р. (1058-15) № 1058-XIV, мінімальна пенсія за віком станом на 01.04.2008 року встановлена в розмірі 481 грн.

Фактично позивач отримав від Управління праці грошову допомогу до п'ятого травня у 2008 році в розмірі 400 грн. При цьому відповідач керувався Постановою КМУ від 12.03.2008 року № 183 (183-2008-п) у відповідності до положенням пункту 20 розділу ІІ "Внесення змін до деяких законодавчих актів України" Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік" (107-17) .

Однак, положення п.п. "б" п.п. 2 пункту 20 розділу ІІ "Внесення змін до деяких законодавчих актів України" Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік" (107-17) , згідно якого розмір допомоги до 5 травня визначається Кабінетом Міністрів України в межах бюджетних призначень, встановлених законом про Державний бюджет України" визнані неконституційними рішенням Конституційного Суду України від № 10-рп від 22.05.2008 р.

Відповідно до ст. 3 Конституції України "Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави".

Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією (254к/96-ВР) та Законами України.

Крім того, ч. 2, 3 ст. 22 Конституції України передбачено, що "Конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані при прийнятті нових законів, або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод".

Враховуючи, що позивачу сплачена грошова допомога за 2008 рік у розмірах меншому, ніж передбачено Законом України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" (3551-12) колегія суддів вважає, що суд першої інстанції обґрунтовано визнав дії відповідача неправомірними та стягнув з управління праці на користь позивача 3448 грн. недоплаченої суми щорічної грошової допомоги до 5 травня, як інваліду війни 2 групи за 2008 рік.

Таким чином, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції і підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування постанови суду не вбачається.

Керуючись ч. 1-3 ст. 160, ст.ст. 167, 195- 196, п.1 ч.1 ст. 198, ст. 200, п.1 ч.1 ст. 205, ст. 206 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

Апеляційну скаргу Управління праці та соціального захисту населення Артемівської районної у місті Луганську ради на постанову Артемівського районного суду м. Луганська від 13 жовтня 2008 року у справі № 2-а-204/08 за позовом ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Артемівської районної у місті Луганську ради, Головного управління Державного казначейства України в Луганській області "про визнання дій неправомірними та зобов'язання здійснити певні дії" - залишити без задоволення, а постанову суду без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.