розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим (суддя Циганова Г.Ю.) від 29.08.08

за позовом Приватного нотаріуса Сімферопольського міського нотаріального округу Ширшової Тетяни Михайлівни (вул. Козлова, 41-71, Сімферополь, 95011)

до Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим (вул. М.Залки, 1/9, Сімферополь, Автономна Республіка Крим, 95053)

про спонукання до списання безнадійного податкового боргу

Приватний нотаріус Сімферопольського міського нотаріального округу Ширшова Тетяна Михайлівна звернулась до суду з позовом до Державної податкової інспекції у місті Сімферополі Автономної Республіки Крим про спонукання до списання безнадійного податкового боргу.

Постановою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 29.08.2008 позов задоволено. Зобов’язано Державну податкову інспекцію у місті Сімферополі АР Крим списати безнадійний податковий борг приватного нотаріуса Сімферопольського міського нотаріального округа Ширшової Тетяни Михайлівни за податком з доходів фізичних осіб у сумі 109159,19 грн., у тому числі пеню - 14602,71 грн.

У справі відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою відповідача.

В апеляційні скарзі заявник просить скасувати судове рішення та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позову із підстав порушення норм матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги обґрунтовуються тим, що перераховані позивачем до бюджету суми коштів зі сплати податку з доходів фізичних осіб у 2006-2007р.р. відповідно до закону скеровувалися на погашення податкового боргу та пені, що виникли у попередніх податкових періодах. Таким чином, податковий борг станом на 11.07.2008 у сумі 109159,19 грн. рахується з 2006 року, а не з 2002-2004 р.р., як вважає позивач.

Справу призначено до розгляду на 10.12.2008.

Позивач у запереченнях на апеляційну скаргу та його представник у судовому засіданні 10.12.2008 просив в задоволенні апеляційної скарги відмовити, судове рішення залишити без змін, вважаючи його законним та обґрунтованим.

Розглянувши наявні матеріали справи, заслухавши представника позивача, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши у відкритому судовому засіданні повноту встановлення обставин справи та правильність їх юридичної оцінки в судовому рішенні, дослідивши правильність застосування норм матеріального та процесуального права, судова колегія вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Суть спору між сторонами полягає у визначенні дати виникнення податкового боргу та визначенні: чи є він таким, що підлягає списанню як безнадійний за мінуванням строку давності на підставі підпункту 18.2.1 пункту 18.1 статті 18 Закону України "Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами".

Як вбачається з матеріалів справи позивач є платником податку з доходів фізичних осіб та як платник податків знаходиться на обліку у Державній податковій інспекції у місті Сімферополі Автономної Республіки Крим.

08.05.2008 позивач звернувся до Державної податкової інспекції у місті Сімферополі Автономної Республіки Крим із заявою, на підставі підпункту 18.2.1 пункту 18.1 статті 18 Закону України "Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" про списання податкового боргу з податку з доходів фізичних осіб у розмірі 129974,78 грн. з урахуванням пені в сумі 14602,00 грн., як безнадійного, за мінуванням строку давності - 1095 календарних днів від дня узгодження податкового зобов’язання у 2002-2004 р.р. (аркуш справи 6).

Листом від 31.05.2008 відповідач повідомив, що борг, який має позивач, не є безнадійним, тому що строк його виникнення не перевищує 1095 днів. Він виник за результатами несплати сум узгоджених податкових зобов’язань за деклараціями: №0011821702 від 12.04.2007, №0005681702 від 26.03.2008, за податковими повідомленнями-рішеннями: №0008571702 від 01.06.2007, №0008561702 від 11.09.2007, №0008551702 від 11.09.2007, а тому відсутні підстави для його списання.

Відповідно до картки особового рахунку з податку з доходів фізичних осіб приватного нотаріуса Сімферопольського міського нотаріального округу Ширшової Тетяни Михайлівни станом на 10.07.2008 обліковується заборгованість у розмірі 109159,19 грн., у тому числі пеня - 14602,71 грн., сума основного боргу - 94556,48 грн. Виходячи із зазначеної суми податкового боргу в розмірі 109159,19 грн. позивачем зменшено позовні вимоги.

Статтею 18 Закону України "Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" №2181-ІІІ від 21.12.2000 встановлені вимоги щодо визнання податкового боргу безнадійним та підстави для його списання.

Податкові органи здійснюють квартальне списання безнадійного податкового боргу. Порядок такого списання визначається центральним податковим органом за узгодженням з Міністерством фінансів України (підпункт 18.2.3 пункт 18.2 статті 18 Закону України №2181-III).

Податковий борг (недоїмка) - податкове зобов’язання (з урахування штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгоджене платником податків або узгоджене в адміністративному або судовому порядку, але не сплачене у встановлений строк, а також пеня, нарахована на суму такого податкового зобов’язання. ( пункт 1.3 статті 3 Закону України від 21.12.2000р. №2181-III).

Строки сплати узгодженого податкового зобов’язання визначені у пункті 5.3 статті 5 Закону України "Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" №2181-ІІІ від 21.12.2000, зокрема, підпунктом 5.3.1 пункту 5.3 статті 5 встановлено, що платник податків зобов’язаний самостійно сплатити суму податкового зобов’язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом десяти календарних днів, наступних за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого підпунктом 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 цього Закону для подання податкової декларації.

Для платника податку з доходів фізичних осіб граничним строком є 31 березня року, наступного за звітним, отже, граничним строком сплати є 10 квітня.

Узгоджена сума податкового зобов’язання не сплачена платником податків у строки, визначені даною статтею, визнається сумою податкового боргу платника податків (підпункт 5.4.1 пункту 5.4 статті 5 Закону України "Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" №2181-ІІІ від 21.12.2000).

Отже, податковий борг виникає наступного дня після встановленого строку сплати узгодженої суми податкового зобов’язання.

Суд апеляційної інстанції знаходить обґрунтованою позицію суду першої інстанції стосовно наявності правових підстав для задоволення позову про зобов'язання відповідача списати безнадійний податковий борг, оскільки сума податкового боргу в розмірі 94556,48 грн. та пені 14602,71 грн. не є податковим боргом за деклараціями за 2006-2007р.р., а виникла раніше.

Як свідчать матеріали справи, суми податкового зобов’язання з податку з доходів фізичних осіб за 2006-2007р.р. самостійно узгоджені позивачем відповідно до податкових декларацій, були сплачені позивачем своєчасно та в повному обсязі, що підтверджується платіжними документами (аркуші справи 18,22).

Державною податковою інспекцією у місті Сімферополі Автономної Республіки Крим податкові зобов’язання позивачу у зазначений період не нараховувалися, а податкові повідомлення-рішення про донарахування позивачу сум штрафних санкцій з податку з доходів фізичних осіб згідно з постановою суду Центрального району міста Сімферополя від 18.10.2007 у справі №2-а-402/07 визнані такими, що не діють (аркуші справи 8-11).

Недоїмка виникла у 2000 році та станом на 31.12.2000 склала 20091,34 грн., що підтверджується даними особового рахунку позивача по податку з доходів фізичних осіб.

У подальшому у зв’язку з частковою сплатою узгоджених сум податкових зобов’язань сума недоїмки збільшилася, і станом на 31.12.2004 склала 99014,50 грн.

Як слідує із особового рахунку позивача по податку з доходів фізичних осіб сплачені позивачем суми поточних податкових зобов’язань відповідач направляв на погашення податкового боргу та пені, який виник у попередніх податкових періодах. Отже, податковий борг, відносно якого минув строк позовної давності, за думкою Державної податкової інспекції у місті Сімферополі Автономної Республіки Крим, відсутній.

Відповідач, без згоди з позивачем, змінив призначення платежів.

Позивач своєчасно сплачував суми податкового зобов’язання, але відповідач, керуючись підпунктом 7.7 статті 7 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", не звертаючи уваги на призначення платежів, зараховував платежі на погашення не поточних податкових зобов’язань, а податкового боргу, що виник раніше, тобто, облік надходження платежів у картці особового рахунку позивача податку з доходів фізичних осіб в порядку календарної черговості настання граничних строків сплати узгоджених зобов’язань.

Згідно зі статтею 13 Закону України "Про державну податкову службу в Україні" посадові особи органів державної податкової служби зобов’язані дотримувати Конституцію і закони України, інші нормативно-правові акти, права і інтереси громадян, що охороняються законом, підприємств, установ, організацій, забезпечувати виконання покладених на органи державної податкової служби функцій і повною мірою використовувати надані їм права.

Серед прав органів державної податкової служби, передбачених статтею 11 Закону України "Про державну податкову службу в Україні" не має права самостійно, без згоди на то платника податків або відповідного рішення суду, визначати призначення платежу. Орган державної податкової служби має право лише вимагати від платників податків, діяльність яких перевіряється, усунення виявлених порушень податкового законодавства.

Відповідно до пункту 1.8 Інструкції про порядок ведення органами державної податкової служби оперативного обліку податків і зборів (обов’язкових платежів), що надходять до бюджетів та до державних цільових фондів, затвердженої наказом Головної державної податкової інспекції України від 12.05.1994р. №37 (в редакції наказу Державної податкової адміністрації України від 03.09.2001 №342 (z0887-01) ) та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 25.05.1994 за №14/322 (яка діяла до 13.08.2005) облік, у тому числі, ведення особових рахунків платників, формування довідкової інформації та складання звітності.

У силу пункту 5.3 вищезазначеної Інструкції, дані про надходження платежів до бюджету повинні бути відображені органом державної податкової служби в особових рахунках платників і у реєстрі надходжень та повернень у день отримання від органів Державного казначейства України (фінансових органів) відомостей про зарахування та повернення надміру сплачених платежів у вигляді електронного реєстру розрахункових документів.

При обробці розрахункових документів про сплату платежів до бюджету в автоматичному режимі з використання даних електронного реєстру розрахункових документів відповідальною особою, яка проводить їх обробку, за зовнішніми ознаками перевіряються дані заповнення реквізиту "Призначення платежу" на відповідність необхідним вимогам та на його паперовій копії проставляється дата та підпис відповідальної особи.

Слід зробити висновок, що відповідач діяв із значним перевищенням повноважень, передбаченим Конституцією України (254к/96-ВР) та Законом України "Про державну податкову службу в Україні" (509-12) , оскільки не вправі був самостійно, без узгодження з платником податків або відповідного рішення суду, визначати призначення платежу та перераховувати платежі за поточними зобов’язаннями на погашення податкового боргу, що виник раніше. Оскільки платник податків є власником своїх коштів, тобто має право вільно, на свій розсуд, володіти, користуватися та розпоряджатися своїм майном, у тому числі, й визначати призначення платежів.

Також встановлена непропорційність дій органів державної податкової служби, зокрема, недотримання необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямована ця дія.

Судова колегія вважає, що судом першої інстанції постанову ухвалено при достатніх у справі доказах та судом дана належна правова оцінка нормам матеріального права відносно дати виникнення даного податкового боргу, та списання його як безнадійного за мінування строку давності на підставі підпункту 18.2.1 пункту 18.1 статті 18 Закону України "Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами".

За таких обставин, враховуючи приписи статті 41 Конституції України, за якими ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності, висновок Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим узгоджуються з обставинами справи та відповідає нормам матеріального права.

Викладеним, спростовуються доводи відповідача, яки зазначені у апеляційній скарзі.

За таких обставин, суд першої інстанції правомірно задовольнив позовні вимоги, при цьому повно встановив обставини справи, дав їм вірну правову оцінку та не допустив порушень норм матеріального та процесуального права.

Керуючись статтями 195, 196, пунктом 1 частини 1 статті 198, статтею 200, пунктом 1 частини 1 статті 205, статтями 206, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у місті Сімферополі Автономної Республіки Крим залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 29 серпня 2008 р. залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця після набрання нею законної сили.