розглянувши в судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва на постанову Господарського суду мiста Києва від 06 серпня 2007 р. у справі за адміністративним позовом ТОВ "Союз-Віктан Трейд" до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва про визнання недійсним податкових повідомлень-рішень, -

ТОВ "Союз-Віктан Трейд" (далі - Позивач ) звернулося до адміністративного суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва (далі - відповідач) про визнання недійсним податкових повідомлень-рішень.

Постановою Господарського суду мiста Києва від 06 серпня 2007 року позов задоволено

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу та просив суд скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нове рішення у справі, яким відмовити у задоволенні позову. Відповідач мотивує доводи апеляційної скарги тим, що постанова суду першої інстанції прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права, а також з неправильним встановленням обставин справи.

Суд, заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Державною податковою інспекцією у Шевченківському районі м. Києва було проведено планову перевірку товариства з обмеженою відповідальністю "Союз-Віктан Трейд" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 19 липня 2005р. по 31 березня 2006р. за результатами якої був складений акт від 16.08.2006р. №1203/23-02/33643230 (далі - акт перевірки)

На підставі акта перевірки та за результатами адміністративного оскарження відповідачем було прийнято податкові повідомлення-рішення: від 05.02.2007р. №0009211705/2, яким позивачу було визначено податкові зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб у сумі 5317,44 грн. у тому числі 1772,48 грн. за основним платежем та 3544,96 грн. штрафних санкцій; від 10.04.2007р. №0009211705/3, яким позивачу визначені податкові зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб у сумі 5317,44 грн. у тому числі 1772,48 грн. за основним платежем та 3544,96 грн. штрафних санкцій.

Як свідчать матеріали справи, 01.09.2005 року Позивач уклав договір № 5.26243.12 з ЗАТ "Український мобільний зв'язок".

Розпорядженням директора TOB "Союз-Віктан Трейд" № 2 від 01.09.20005 року "Про порядок використання службового мобільного зв'язку" був затверджений "Порядок використання службового мобільного зв'язку" та працівникам, на період їх роботи на підприємстві, були видані СІМ карти.

Відповідно до п.п. 1.1 ст. 1 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб" (далі -Закон) - Додаткові блага - кошти, матеріальні чи нематеріальні цінності, послуги, інші види доходу, що виплачуються (надаються) платнику податку його працедавцем (самозайнятою особою), якщо такий дохід не є заробітною платою чи виплатою, відшкодуванням чи компенсацією за цивільно-правовими угодами, укладеними з таким платником податку (далі - інші виплати і винагороди). Виплата (надання) платнику податку додаткових благ третьою особою від імені та/або за дорученням працедавця (самозайнятої особи) за її рахунок прирівнюється до надання таких додаткових благ таким працедавцем (самозайнятою особою). Для цілей цього Закону (889-15) під терміном "заробітна плата" розуміються також інші заохочувальні та компенсаційні виплати або інші виплати та винагороди, які виплачуються (надаються) платнику податку у зв'язку з відносинами трудового найму згідно із законом.

У відповідності до п.п. 3.1.1 п. 3.1 ст. 3 Закону - Об'єктом оподаткування резидента є загальний місячний оподатковуваний дохід;

Підпунктом "е" підпункту 4.2.9 та пункту 4.2 ст. 4 Закону визначає, що до складу загального місячного оподатковуваного доходу включаються дохід, отриманий платником податку від його працедавця як додаткове благо (за винятками, передбаченими пунктом 4.3 цієї статті), а саме у вигляді вартості безоплатно отриманих товарів (робіт, послуг), а також суми знижки з ціни (вартості) товарів (послуг), що перевищує звичайну, розраховану за правилами визначення звичайних цін (у розмірі такої знижки), крім випадків, передбачених пунктом 4.3 цієї статті.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем не було включено до загального місячного доходу фізичних осіб додаткове благо, а саме: компенсація послуг мобільного зв`язку за міжнародний роумінг з-за кордону за відсутності документів на відрядження та за спецсервіс.

А тому колегія суддів приходить до висновку, що компенсація даних витрат підпадає під визначення додаткових благ у розумінні Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб" (889-15) .

Відповідно до п.п. 8.1.1. п. 8.1 ст. 8 Закону – Податковий агент, який нараховує (виплачує) оподатковуваний дохід на користь платника податку, утримує податок від суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену у відповідних пунктах статті 7 цього Закону.

Позивач має статус податкового агента щодо утримання податку з доходів виплачених ним як роботодавцем своїм працівнивам відподно до Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб" (889-15) .

Відповідно до п.п.17.1.9 п. 17.1. ст. 17 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" - у разі коли платник податків здійснює продаж (відчуження) товарів (продукції) або здійснює грошові виплати без попереднього нарахування та сплати податку, збору (обов'язкового платежу), якщо відповідно до законодавства таке нарахування та сплата є обов'язковою передумовою такого продажу (відчуження) або виплати, такий платник податків сплачує штраф у подвійному розмірі від суми зобов'язання з такого податку, збору (обов'язкового платежу). Сплата зазначеного штрафу не звільняє платника податків від адміністративної або кримінальної відповідальності та/або конфіскації таких товарів (продукції) або коштів відповідно до закону.

Таким чином, судом першої інстанції ухвалено рішення з неповним з`ясуванням обставин справи, що мають значення для справи та з невідповідністю висновків суду обставинам справи.

Беручи до уваги вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу відповідача потрібно задовольнити, а постанову Господарського суду мiста Києва від 06 серпня 2007 року скасувати, ухвалити постанову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог.