Севастопольський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Санакоєвої М.А.,

суддів Ілюхіної Г.П.,

Щепанської О.А.

при секретарі судового засідання Колб Т.П.

за участю представника позивача - Коваленко І.А., Військова частина А-1514,

представника відповідача - Ферт Ю.Ф., Державна податкова інспекція в м. Євпаторія АР Крим,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду м. Севастополя апеляційну скаргу Військової частини А-1514 на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим (суддя Яковлєв С.В. ) від 17.09.08 у справі № 2-а-255/08

за позовом Військової частини А-1514 (Дуванінська, 21, м.Євпаторія, Автономна Республіка Крим, 97416)

до Державної податкової інспекції в м.Євпаторія Автономної Республіки Крим (вул. Дм. Ул'янова, 2/40, м.Євпаторія, Автономна Республіка Крим,97400),

про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень, -

Позивач - Військова частина А1514 звернулась до господарського суду Автономної Республіки Крим з позовом до Державної податкової інспекції в місті Євпаторії Автономної Республіки Крим про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень №0003031701/0 від 30.11.2007 на суму 37158,00 грн. (податок з власників транспортних засобів) та №0000891701/2 від 02.04.2008 на суму 28,50 грн. про донарахування сум податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів.

Письмовою заявою від 03.09.2008 за вихідним номером 1963 (а. с. 135) позивач уточнив позовні вимоги та просить суд визнати нечинними податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в місті Євпаторії Автономної Республіки Крим №0003031701/3 від 28.05.2008 на суму 37158,00 грн. та №0000891701/3 від 08.05.2008 на суму 28,50 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що по своєї суті податок з власників транспортних засобів є майновим податком, але Військова частина А 1514 не є власником майна, а саме транспортних засобів, що знаходяться на її балансі. Згідно зі статтею 14 Закону України "Про Збройні Сили України" майно, закріплене за військовими частинами, звільняється від сплати всіх видів податків. Позивач посилається на те, що оскільки він не є платником податку з власників транспортних засобів і інших самохідних машин і механізмів, власних транспортних засобів не має, значить відсутні правові підстави представляти до податкового органу податкову декларацію - розрахунок податку з власників транспортних засобів і інших самохідних машин і механізмів та донараховувати податковому органу цій податок.

Відповідач проти задоволення позовних вимог заперечував, вважаючи вимоги безпідставними.

Постановою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 17.09.2008 по справі 2-а-255/08 в задоволенні позовних вимог Військовій частини А 1514 відмовлено повністю (а.с. 197-201).

Постанова мотивована тим, що оскільки платником податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів є підприємства, організації і установи незалежно від форми власності, на якій вони засновані, у тому числі і державні, а державні установи можуть мати закріплене за ними майно лише на праві оперативного управління, при відсутності законодавчо встановленого виключення щодо державної установи як платника податку та при чітко визначеному у статті 4 Закону України "Про податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів" кола осіб, які звільняються від сплати цього податку, застосоване у статті 1 Закону України "Про податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів" поняття "власні транспортні засоби" наряду з правом власності на транспортні засоби, означає також і їх перебування у платника податку на праві повного господарського ведення та на праві оперативного управління. Закон України "Про Збройні Сили України" (1934-12) не є законом про оподаткування, внаслідок чого відповідно до статті 1 Закону України "Про систему оподаткування" його положення не можуть бути підставою для несплати позивачем як військовою частиною будь-яких податків, зокрема податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів.

Не погодившись з постановою суду, позивач звернувся з апеляційною скаргою, в який просить скасувати судове рішення Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 17.09.2008 по справі №2-а-255/08 та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги Військової частини А 1514 задовольнити повністю.

Розглянувши матеріали справи в порядку статей 195, 196 Кодексу адміністративного судочинства України, заслухавши представників сторін, суддю - доповідача, яка доповіла зміст постанови, що оскаржена, межі, в яких повинні здійснюватись перевірка постанови, встановлюватися обставини і досліджуватися докази учасників процесу, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.

Як встановлено судом першої інстанції, працівниками Державної податкової інспекції в місті Євпаторії Автономної Республіки Крим на підставі направлення №658 від 24.10.2007 було проведено виїзну планову перевірку Євпаторійського Центрального дитячого клінічного санаторію Міністерства Оборони України (Військова частина А 1514) з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2005 по 30.06.2007.

За результатами перевірки був складений Акт перевірки №1701/23-2 від 23.11.2007 (а.с. 17-22).

В цьому Акті було зафіксовано, що позивач в порушення статей 1, 5, 6 Закону України "Про податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів" не подав протягом 2005-2007 років розрахунки сум податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмі в та не сплачував податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, внаслідок чого позивачеві донараховано 24432,00 грн. податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів за періоди: 4 квартал 2005 року - 3474,00 грн., 2006 рік - 13972,00грн., півріччя 2007 року - 6986,00 грн.

На підставі Акту перевірки податковим органом було винесено податкове повідомлення-рішення №0003031701/0 від 30.11.2007 на суму 37158,00 грн. (у тому числі основній платіж - 24432,00 грн., штрафні санкції - 12726,00 грн.).

Не погодившись з даним податковим повідомленням-рішенням, скориставшись наданим статтею 5 Закону України "Про порядок погашення зобов`язань платників податків перед бюджетами і державними цільовими фондами" правом на адміністративне оскарження, позивач оскаржував дане податкове повідомлення-рішення до контролюючого органу.

Рішенням Державної податкової адміністрації в Автономній Республіці Крим від 18.03.2008 №698/10/25-023 (а.с. 36-45) залишено без змін оскаржуємо податкове повідомлення-рішення від 30.11.2007 №0003031701/0 та сума податку збільшена на 28,50грн. (у тому числі основний платіж – 19,00 грн., штрафні санкції –9,50 грн.).

02.04.2008 відповідач на підставі результатів розгляду скарги позивача прийняв податкові повідомлення-рішення №0003031701/2, згідно з яким позивачеві визначено податкове зобов’язання з податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів в сумі 37158,00грн. (у тому числі основний платіж - 24432,00 грн., штрафні санкції - 12726,00 грн.) та №0000891701/2, яким позивачеві визначено податкове зобов’язання з податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів в сумі 28,5 грн. (у тому числі основний платіж –19,00 грн., штрафні санкції –9,50 грн.).

Позивач звернувся з відповідною скаргою до Державної податкової адміністрації України.

За результатами розгляду скарги позивача Державна податкова адміністрація України рішенням від 22.05.2008 №4909/6/25-0215 залишила скаргу Військової частини А 1514 без задоволення, податкове повідомлення-рішення №0003031701/0 від 30.11.2007 з урахуванням рішення Державної податкової адміністрації в Автономній Республіці Крим від 18.03.2008 №698/10/25-023 та податкове повідомлення-рішення №0000891701/2 від 02.04.2008 без змін.

За результатами розгляду скарги позивача відповідачем 08.05.2008 прийнято податкове повідомлення–рішення №0000891701/3, згідно з яким позивачеві визначено податкове зобов’язання з податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів в сумі 28,50грн., в тому числі (у тому числі основний платіж –19,00 грн., штрафні санкції –9,50 грн.), та 28.05.2008 прийнято податкове повідомлення-рішення №0003031701/3, яким позивачеві визначено суму податкового зобов’язання з податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів в сумі 37158,00грн. (у тому числі основний платіж - 24432,00 грн., штрафні санкції - 12726,00 грн.).

З урахуванням уточнень позовних вимог позивач просив суд визнати нечинними податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в місті Євпаторії Автономної Республіки Крим №0003031701/3 від 28.05.2008 на суму 37158,00 грн. та №0000891701/3 від 08.05.2008 на суму 28,50 грн.

Відповідно до пункту 7 частини першої статті 92 Конституції України виключно законами України визначається правовий режим власності.

Норма статті 1 Закону України "Про податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів" не містить застережень чи винятків щодо форми власності юридичних осіб - платників податку

Аналіз положень Закону України "Про податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів" (1963-12) свідчить, що термін "власні транспортні засоби", який вживається у статті 1 Закону, означає транспортні засоби, що належать юридичним і фізичним особам на підставі права власності, а юридичним особам державної форми власності - на підставі права господарського відання або права оперативного управління.

З 07.11.2000 з набранням чинності Законом України "Про внесення змін до Закону України "Про Збройні Сили України" (1934-12) зазнали змін положення статті 14 Закону України "Про Збройні Сили України". Так, норма частини другої статті 14 Закону України "Про Збройні Сили України" передбачає, що земля, води, інші природні ресурси, а також майно, закріплені за військовими установами, є державною власністю, належать їм на праві оперативного управління та звільняються від сплати усіх видів податків.

Відповідно до статті 92 Конституції України виключно законами України встановлюються система оподаткування, податки і збори.

Згідно зі статтею 1 Закону України "Про систему оподаткування" ставки, механізм справляння податків і зборів (обов'язкових платежів) і пільги щодо оподаткування не можуть встановлюватися або змінюватися іншими законами України, крім законів про оподаткування. Податки і збори (обов'язкові платежі), справляння яких не передбачено цим Законом (1251-12) , сплаті не підлягають.

Податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів відповідно до статті 14 Закону України "Про систему оподаткування" належить до загальнодержавних податків і зборів (обов'язкових платежів).

Таким чином, Закон України "Про Збройні Сили України" (1934-12) не є законом про оподаткування.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів" платниками податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів є підприємства, установи та організації, які є юридичними особами, іноземні юридичні особи, а також громадяни України, іноземні громадяни та особи без громадянства, які здійснюють першу реєстрацію в Україні, реєстрацію, перереєстрацію транспортних засобів та/або мають зареєстровані в Україні згідно з чинним законодавством власні транспортні засоби, які відповідно до статті 2 цього Закону є об'єктами оподаткування.

Згідно зі Статутом позивача, який затверджений начальником Головного військово - медичного управління Міністерства оброни України - начальником медичної служби Збройних сил України 28.05.2007, позивач є лікувально-профілактичним закладом Збройних сил України. Майно позивача є державною власністю, має статус військового і закріпляється за ним на праві оперативного управління (п. 5.1. Статуту).

Як вбачається з матеріалів справи, на час, який перевірявся відповідачем, на балансі позивача значилося 27 одиниць транспортних засобів та 1 одиниця плавзасобів, зареєстрованих в Україні.

За таких обставин суд вважає, що позивач у період, який перевірявся, був платником податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів та за ставками, передбаченими у Законі України "Про податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів" (1963-12) , мав сплачувати цій податок.

Враховуючи викладене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що вимоги позивача є безпідставними, тому постанова Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 17.09.2008 у справі №2-а-255/08 підлягає залишенню без змін.

Крім того, судова колегія апеляційної інстанції вважає за необхідне звернути увагу на те, що Закон України "Про власність" (697-12) втратив чинність згідно із Законом України від 27.04.2007 №997-V (997-16) , тому посилання на його норми в мотивувальній частини постанови Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 17.09.2008 є недопустимим.

Відповідно до статті 200 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, оскільки постанова Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 17.09.2008 у справі №2-а-255/08 ухвалена з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують.

Керуючись статтями 195, 196, п.1 ч.1 ст. 198, 200, 205, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів

Апеляційну скаргу Військової частини А 1514 залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 17.09.2008 у справі №2-а-255/08 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення.

Ухвала може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця з дня набрання законної сили.