Суддя-доповідач - Міронова Г.М.

Головуючий у суду 1 інстанції - Кошкош О..

зал судового засідання № 2 у приміщенні суду за адресою: м. Донецьк, бул. Шевченка, 26

Колегія суддів Донецького апеляційного адміністративного суду у складі:

У вересні 2008 року позивач звернувся до суду із позовом, що був уточнений в ході судового розгляду, в якому просив визнати протиправними дії управління праці та соціального захисту населення Великоновосілківської районної державної адміністрації Донецької області щодо невиплати щомісячної виплати 50 % мінімальної заробітної плати відповідно до п. 6 ст. 30 Закону України "Про соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" та стягнути з відповідача щомісячну виплату 50 % мінімальної заробітної плати відповідно до п. 6 ст. 30 Закону України "Про соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", а саме: на доньку - ОСОБА_2 - за період 2002-2008 років, на сина - ОСОБА_3 - з 01 вересня 2003 року по дату розгляду справи у 2008 році у загальній сумі 22006,20 грн.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 02 жовтня 2008 року позов ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Великоновосілківської районної державної адміністрації Донецької області про визнання дій протиправними та стягнення недоотриманих коштів було задоволено частково. Визнано протиправними дії Управління праці та соціального захисту населення Великоновосілківської районної державної адміністрації Донецької області щодо невиплати щомісячної виплати 50 % мінімальної заробітної плати відповідно до п. 6 ст. 30 Закону України "Про соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" та стягнуто з відповідача за рахунок коштів Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 щомісячну виплату 50 % мінімальної заробітної плати відповідно до п. 6 ст. 30 Закону України "Про соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" за 2007 рік у сумі 4884,32 грн. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Не погодившись з прийнятим судовим рішенням, управління праці та соціального захисту населення Великоновосілківської районної державної адміністрації Донецької області звернулось до суду з апеляційною скаргою, в якій просять вищезазначену постанову суду скасувати, оскільки судом першої інстанції неправильно застосовано норми матеріального права, на чому відповідач наполягав.

При розгляді справи судом першої інстанції було встановлено, що ОСОБА_1 є учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, його визнано інвалідом 3 групи. На його утриманні знаходяться двоє неповнолітніх дітей, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та які з 2002 року перебувають на відповідному обліку в управлінні праці та соціального захисту населення Великоновосілківської районної державної адміністрації Донецької області, тому згідно п. 6 ст. 30 Закону України "Про соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" мають право на щомісячні виплати грошової компенсації у розмірі 50 % мінімальної заробітної плати.

Задовольняючи позов частково, суд першої інстанції виходив з того, що недоотримані суми щомісячної допомоги на дітей за період 2002-2005 років стягненню не підлягають зв'язку із пропущенням позивачем передбаченого статтею 99 КАС України річного строку звернення до суду за захистом порушених прав. Стосовно стягнень за 2006 рік суд першої інстанції зазначив, що нормами Закону України "Про Державний бюджет України на 2006 рік" (3235-15) було зупинено дію п. 6 статті 30 Закону України "Про соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи". За 2007 рік суд позовні вимоги задовольнив, а позовні вимоги за 2008 рік залишилися невирішеними судом першої інстанції.

При апеляційному розгляді позивач заперечував проти доводів апеляційної скарги.

Представник відповідача - апелянта в справі - в судове засідання не прибув, був сповіщений належним чином.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення позивача, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги та наданих заперечень, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вважає за необхідне вимоги, викладені в апеляційній скарзі, задовольнити частково, постанову суду змінити з наступних підстав.

Відповідно до статті 195 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції може вийти за межі доводів апеляційної скарги в разі встановлення під час апеляційного провадження порушень, допущених судом першої інстанції, які призвели до неправильного вирішення справи.

При розгляді справи в апеляційній інстанції було встановлено, що ОСОБА_1 є учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, внаслідок чого став інвалідом 3 групи (а.с. 9, 15-16).

Крім того, на його утриманні знаходяться двоє неповнолітніх дітей: донька ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1 року народження, син ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2 року народження, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та які з 2002 і 2003 років перебувають на відповідному обліку в УПСЗН Великоновосілківської райдержадміністрації Донецької області, тому мають право на щомісячні виплати, передбачені п. 6 ст. 30 Закону України "Про соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" у розмірі 50 % мінімальної заробітної плати (а.с. 10-13).

Позивач у липні 2008 року звернувся до суду з адміністративним позовом до УПСЗН Великоновосілковської райдержадміністрації Донецької області про визнання незаконними рішення суб'єкта владних повноважень та стягнення грошової компенсації на неповнолітніх дітей, потерпілих від Чорнобильської катастрофи, оскільки суб'єкт владних повноважень йому відмовив відносно нарахування та виплати грошової компенсації на неповнолітніх дітей, потерпілих від Чорнобильської катастрофи, передбаченої п. 6 ст. 30 Закону України "Про соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" у розмірі 0,5 мінімальних заробітних плат (а.с. 8).

Згідно з частиною 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією (254к/96-ВР) та законами України.

Відповідно до п. 6 ст. 30 Закону № 796-ХІІ проводиться щомісячна виплата 50% мінімальної заробітної плати незалежно від інших виплат на кожну дитину шкільного віку, яка евакуйована із зони відчуження або народилася після 26 квітня 1986 року від батька, який на час настання вагітності матері, має підстави належати до категорії 1 або 2. При цьому, розмір мінімальної заробітної плати визначається на відповідний період виплати.

Так, судом першої інстанції не враховано, що мінімальна заробітна плата, на момент виплати грошової компенсації на відповідний рік, неодноразово змінювалась та становила: 2002 рік - з січня по червень - 140 гривень, з липня по грудень - 165 гривень; 2003 рік - з січня по листопад - 185 гривень, в грудні 205 гривень; 2004 рік - з січня по серпень - 205 гривень, з вересня по грудень - 237 гривень; 2005 рік - з січня по березень - 262 гривень, з квітня по червень - 290 гривень, з липня по серпень - 310 гривень, з вересня по грудень - 332 гривень, 2007 рік - січень - березень 400грн., квітень - червень 420 грн., липень - вересень 440 грн., жовтень - грудень 460 грн., 2008 рік - січень - березень 515 грн., квітень - червень 525 грн., липень - вересень 545 грн., жовтень - грудень 605 грн.

Крім того, суд першої інстанції допустив помилку щодо зобов'язання управління праці та соціального захисту населення Великоновосілківської районної державної адміністрації провести перерахунок щомісячної допомоги на потерпілих дітей за 2002 рік і до листопада 2003 року. Ці вимоги задоволенню не підлягають, оскільки виплату щомісячної допомоги на потерпілих дітей хоча і здійснюють органи соціального захисту населення, але, починаючи тільки з 29 жовтня 2003 року, відповідно до п. 2 Порядку фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету, затвердженого постановою КМУ від 04.03.2002 року № 256 (256-2002-п) (із змінами та доповненнями). Таким чином, позивач пред'явив позовні вимоги до неналежного відповідача у справі.

Тому в частині стягнення з відповідача щомісячної допомоги на потерпілих дітей за 2002 рік і до листопада 2003 року колегія суддів вважає за необхідне відмовити позивачу.

При виплаті щомісячної допомоги на потерпілих дітей Управління керувалося постановою Кабінету Міністрів України від 26.07.1996 року № 836 "Про компенсаційні виплати особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" (836-96-п) (далі - постанова № 836), а з 2005 року - постановою Кабінету Міністрів України № 562 від 12.07.2005 року "Про щорічну допомогу на оздоровлення громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" (562-2005-п) (далі - постанова № 562).

Зазначеними постановами №№ 836 (836-96-п) , 562 (562-2005-п) усупереч Закону № 796-ХІІ (796-12) (який встановив розмір щомісячної допомоги як величину, кратну відносно до розміру мінімальної заробітної плати, визначеної Законом на час здійснення виплати) установлено конкретні розміри такої допомоги в твердій грошовій сумі й, зокрема, для потерпілих дітей інвалідів третьої групи 1 категорії - 3,30 грн., 6, 60 грн., 33 грн. відповідно.

Виходячи із загальних засад пріоритетності законів над урядовими нормативними актами, при вирішенні даного спору підлягають застосуванню п. 6 ст. 30 Закону № 796-ХІІ та Закони України про встановлення розміру мінімальної заробітної плати на 2003, 2004, 2005, 2007, 2008 роки, а не постанови №№ 836 (836-96-п) , 562 (562-2005-п) .

Колегія суддів зазначає, що суд першої інстанції правильно відмовив у зобов'язанні управління праці та соціального захисту населення Великоновосілківської районної державної адміністрації Донецької області виплати позивачеві недоотримані щомісячні виплати на потерпілих дітей за 2006 рік, оскільки дія абзацу шостого статті 30 була зупинена в частині виплати компенсацій і допомоги у розмірах відповідно до мінімальної заробітної плати на 2006 рік згідно із п. 37 ст. 77 Закону України N 3235-IV від 20.12.2005 р. "Про Державний бюджет України на 2006 рік", який до теперішнього часу не визнаний неконституційним Конституційним Судом України, тому в задоволенні вимог щодо недоотримання щомісячної виплати на потерпілих дітей за 2006 рік слід відмовити.

Крім того, колегія суддів не погоджується з правовими підставами про відмову в задоволенні позову за 2003 - 2005 роки, які суд першої інстанції визначив ч. 2 статті 99, та ч. 1 статті 100 КАС України.

Право звернення до суду зазначено в ст. 99 КАС України і визначено певним терміном - один рік, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

В преамбулі Закону України "Про соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" (796-12) зазначено, що цей Закон визначає основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їх життя і здоров'я та створює єдиний порядок визначення категорій зон радіоактивно забруднених територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту потерпілого населення.

Стаття 13 Закону № 796-ХП змістує про те, що держава бере на себе відповідальність за завдану шкоду громадянам та зобов'язується відшкодувати її за:

1) пошкодження здоров'я або втрату працездатності громадянами та їх дітьми, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи.

У відповідності до п. 3 ч. 1 статті 268 Цивільного Кодексу України позовна давність не поширюється:

3) на вимогу про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю.

Отже, вирішуючи цю частину позовних вимог, суд першої інстанції порушив норми процесуального права, які призвели до частково неправильного вирішення справи.

Таким чином, дії відповідача в частині виплати позивачу щомісячної грошової допомоги на потерпілих дітей у невідповідному нормі закону розмірі з 09 липня 2007 року суд першої інстанції обґрунтовано визнав неправомірними. Колегія суддів з цих підстав погоджується з висновками суду першої інстанції в цій частині позовних вимог.

Разом з тим, Рішенням Конституційного Суду України № 10-рп від 22.05.2008 року (v010p710-08) у справі за конституційними поданнями Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України (254к/96-ВР) (конституційності) окремих положень статті 65 розділу І, пунктів 61, 62, 63, 66 розділу II, пункту 3 розділу III Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" від 28 грудня 2007 року № 107-УІ (107-17) і 101 народного депутата України щодо відповідності Конституції України (254к/96-ВР) (конституційності) положень статті 67 розділу І, пунктів 1-4, 6-22, 24-100 розділу II Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" (107-17) визнані такими, що не відповідають Конституції України (254к/96-ВР) (є неконституційними), у тому числі, положення п. 28 розділу II Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" (107-17) .

Конституційний Суд України неодноразово розглядав проблему (про що, зокрема, зазначено у рішенні № 8-рп/2005 від 11 жовтня 2005 року (v008p710-05) по справі № 1-21/2005, у рішенні 6-рп/2007 від 09.07.2007 року (v0a6p710-07) ), пов'язану з реалізацією права на соціальний захист, неприпустимістю обмеження конституційного права громадян на достатній життєвий .рівень, і сформулював правову позицію, згідно з якою Конституція та закони України відокремлюють певні категорії громадян України, що потребують додаткових гарантій соціального захисту з боку держави. До них, зокрема, належать громадяни, яким пільги встановлюються за спеціальними законами. У рішеннях Конституційного Суду України зазначалося, що пільги, компенсації, гарантії є видом соціальної допомоги і необхідною складовою конституційного права на достатній життєвий рівень, тому звуження змісту та обсягу цього права шляхом прийняття нових законів або внесення змін до чинних законів за статтею 22 Конституції України не допускається.

Колегія суддів виходить з того, що конституційні принципи, на яких базується здійснення прав і свобод людини і громадянина в Україні, включаючи і право на відшкодування шкоди, заподіяної здоров'ю, передбачені статтями І, 3, частиною 2 статті 6, статтею 8, частиною 2 статті 19, статтями 22, 23, частиною 1 статті 24 Конституції України, набуте у сфері пенсійного забезпечення, не може бути скасоване, звужене. Правовою гарантією забезпечення державою даного права є виконання прийнятих на себе зобов'язань, виходячи з положень принципу верховенства права, закріпленого як статтею 8 Конституції України, так і статтею 8 Кодексу адміністративного судочинства України.

Колегія суддів, з огляду на частину 2 статті 8 КАС України, якою принцип верховенства права застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини, зазначає, що по спорам даної категорії, де судами було встановлено порушення пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, зазначено у рішеннях суду у справах "Проніна проти України", "Кечко проти України".

Також, згідно ч. 1 ст. 2 Закону України "Про виконання рішень і застосування практики Європейського суду" від 23.02.2006 р., рішення Європейського суду з прав людини є обов'язковим для виконання Україною відповідно до статті 46 Конвенції. Згідно ст. 17 Закону України "Про виконання рішень і застосування практики Європейського суду" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

У пункті 5 резолютивної частини Рішення Конституційного Суду України № 10-рп від 22.05.2008 року (v010p710-08) зазначено, що положення Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" (107-17) , визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення, що узгоджується зі статтею 152 Конституції України, якою встановлено, що Закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.

Системний аналіз вищезазначених законодавчих актів приводить до висновків, що позовні вимоги за 2007-2008 роки повинні задовольнятися з дати винесення рішення Конституційним Судом України.

Враховуючи зазначене, колегія суддів вважає, що з відповідача за рахунок державного бюджету на користь ОСОБА_1 необхідно стягнути грошову компенсацію на доньку Олену, ІНФОРМАЦІЯ_1 року народження та на сина ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2 року народження за листопад 2003 - 2005 роки, з 09.07. по 31.12.2007 року, виходячи із наступних розрахунків: 2003 рік ((185 х 1 ) + (205 х 1)) х 0,5 х 2 - 13, 20 = 376, 80 грн.; 2004 рік ((205 х 8 ) + (237 х 4)) х 0,5 х 2 - 105,60 = 2482, 40 грн.; 2005 рік (262 х 3 ) + (290 х 3) + (310 х 2) + (332 х 4)) х 0,5 х 2 - (6,60 х 12) = 3445, 60 грн., 2007 рік (440 х 3) + (460 х 3) х 0,5 х 2 - (33 х 2 х 6 ) = 2304 грн., а всього 8608,80 грн..

На відповідача у справі покласти зобов'язання перерахувати щомісячну допомогу на потерпілих дітей позивача за 2008 рік, починаючи з 22.05.2008 року у відповідності до розміру мінімальної заробітної, встановленої на час виплати допомоги і сплатити різницю недоотриманих сум зазначеної допомоги.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції прийняв постанову з частковим порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до зміни постанови.

Повний текст виготовлено 08 грудня 2008 року.

Керуючись ст.ст. 19-196, п. 2 ч. 1 ст. 198, 201, 205, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,

Апеляційну скаргу Управління праці та соціального захисту населення Великоновосілкіівської районної державної адміністрації Донецької області на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 02 жовтня 2008 року у справі № 2-а-13405/08 - задовольнити частково.

Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 02 жовтня 2008 року у справі № 2-а-13405/08. за позовом ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Великоновосілківської районної державної адміністрації Донецької області про визнання дій протиправними та стягнення недоотриманих коштів - змінити.

В абзаці другому резолютивної частини постанови після слів "…Чорнобильської катастрофи" зазначити "за період з листопада 2003 року по грудень 2005 року включно, з 09.07. по 31.12.2007 року і, починаючи з 22 травня 2008 року".

В абзаці третьому резолютивної частини після слів "…Чорнобильської катастрофи" зазначити "за період з листопада 2003 року по грудень 2005 року включно, з 09.07. по 31.12.2007 року в сумі 8608, 80 грн.".

Доповнити резолютивну частину абзацом четвертим наступного змісту: "Зобов'язати управління праці та соціального захисту населення Великоновосілкіівської районної державної адміністрації Донецької області починаючи з 22 травня 2008 року перерахувати щомісячну допомогу на потерпілих дітей позивача за 2008 рік у відповідності до розміру мінімальної заробітної, встановленої на час виплати допомоги і сплатити різницю недоотриманих сум зазначеної допомоги.

Вважати абзаци четвертий, п'ятий, шостий відповідно п'ятим, шостим, сьомим.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення.

Постанова може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця з моменту проголошення, а в разі складання і проголошення вступної та резолютивної частин постанови, з дня складення постанови в повному обсязі.