при секретарі Архіпової Л.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу позивача Товарної біржі "Центральна" на постанову Господарського суду м. Києва від 15 червня 2007 року по справі за адміністративним позовом Товарної біржі "Центральна" до Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва про визнання податкового повідомлення-рішення недійсним, -

Товарна біржа "Центральна" звернулася до Господарського суду м. Києва із позовом до Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення.

Постановою Господарського суду м. Києва від 15 червня 2007 року в задоволенні позову відмовлено повністю.

Не погоджуючись з даною постановою Товарна біржа "Центральна" звернулася з апеляційною скаргою, в якій просить постанову Господарського суду м. Києва від 15 червня 2007 року скасувати та винести нову постанову

В судовому засіданні представник позивача апеляційні вимоги підтримав та в їх обґрунтування зазначив, що судом першої інстанції неповно з’ясовано усі обставини справи, не надано належної оцінки доказам, а також порушені та неправильно застосовані норми матеріального та процесуального права.

Представники відповідача в судовому засіданні заперечували проти апеляційної скарги та просили залишити її без задоволення, а оскаржувану постанову залишити без змін.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін у справі та дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно зі ст. 15 Закону України "Про товарну біржу" угода вважається укладеною з моменту її реєстрації на біржі.

Таким чином, при проведенні біржової операції з купівлі-продажу рухомого майна одна із сторін угоди (покупець) набуває права власності на рухоме майно, яке придбаває, а друга сторона угоди (продавець) одержує дохід від такого продажу тільки з моменту реєстрації на біржі.

Згідно з пп. 3.1 ст. 3 Закону України "Про податок з доходів з фізичних осіб" об'єктом оподаткування резидента зокрема є доходи з джерелом їх походження з України, які підлягають кінцевому оподаткуванню при їх виплаті.

Відповідно до п. "ж" 1.3 ст. 1 Закону України "Про податок з доходів з фізичних осіб" дохід з джерелом його походження з України - будь-який дохід, одержаний платником податку або нарахований на його користь від здійснення будь-яких видів діяльності на території України, у тому числі, але не виключно, у вигляді доходів від продажу рухомого майна, якщо факт зміни власника (продажу об'єкта рухомого майна) підлягає державній реєстрації та/або нотаріальному посвідченню згідно із законом України, або якщо місце вручення такого рухомого майна набувачеві знаходиться на території України.

Пунктом 1 Правил держаної реєстрації та обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів та мотокалясок, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 07.09.1998 № 1388 (1388-98-п) , зазначено, що цими Правилами (1388-98-п) встановлюється єдиний на території України порядок державної реєстрації та обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів та мотокалясок та видачі реєстраційних документів/ і номерних знаків.

Державна реєстрація транспортних засобів здійснюється органами Державтоінспекції МВС з метою контролю за відповідністю конструкції та технічного стану транспортних засобів встановленим в Україні вимогам стандартів, правил і нормативів, дотримання вимог законодавства, що визначає порядок сплати податків, внесення інших обов'язкових платежів, використання транспортних засобів в умовах воєнного та надзвичайного стану, а також для забезпечення їх обліку та попередження протиправних дій щодо них (п. З Порядку № 1388 (1388-98-п) ).

Абзацом 5 п. 8 вищевказаного Порядку (1388-98-п) встановлено, що реєстрація транспортних засобів проводиться за умови сплати їх власниками передбачених законодавством податків, а також внесення в установленому порядку платежів за огляд транспортних засобів, реєстрацію, перереєстрацію та зняття з обліку, відшкодування вартості бланків реєстраційних документів та номерних знаків.

Листами Державної податкової адміністрації України від 10.02.2005 № 1152/6/17-3116 (v1152225-05) , від 01.12.2004 №2533/7/17-3117 надано роз'яснення щодо оподаткування операцій з відчуження нерухомого та рухомого майна, згідно якого щодо визначення оціночної вартості рухомого майна, яке відчужується, то оподаткування операцій з купівлі-продажу або міни об'єкта рухомого майна здійснюється виходячи з ціни, зазначеної в договорі купівлі-продажу (міни), але не нижче оціночної вартості об'єкта рухомого майна, зазначеної в порядку, передбаченому Законом України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні" (2658-14) . Зокрема, вартість транспортних засобів визначається відповідно до Методики товарознавчої експертизи та оцінки дорожніх транспортних засобів, затвердженої спільним наказом Мін'юсту України та Фонду державного майна України від 24.11,2003 №142/2092, зареєстрованим Мін'юстом України 24.11.2003 за №1074/8395 (z1074-03) .

Вартість транспортних засобів визначається відповідно до Методики товарознавчої експертизи та оцінки дорожніх транспортних засобів, затвердженого спільним наказом Міністерства юстиції України та Фонду державного майна України від 24.11.03 №142/5/2092 (z1074-03) .

Згідно з п. 1.2 п. 1 вказаного Наказу (z1074-03) методика встановлює порядок оцінки (визначення вартості) дорожніх транспортних засобів (далі - ДТЗ), регламентує загальні принципи, методи оцінки та товарознавчих досліджень, а також оформлення результатів оцінки, оціночної процедури визначення вартості ДТЗ.

Методика (z1074-03) застосовується з метою визначення ринкової вартості ДТЗ, їх складових у разі відчуження; в інших випадках у разі визначення вартості відокремленого ДТЗ для встановлення розміру обов'язкових платежів до бюджету (абз. "д", "л" п.п.1.4 п.1 Методики (z1074-03) ).

Оскільки факт зміни власника (продажу об'єкта рухомого майна) підлягає державній реєстрації, необхідною умовою для реєстрації та взяття на облік транспортних засобів є наявність висновку про оцінку вартості транспортного засобу, відповідно до якого здійснюється порядок сплати податків, а також внесення інших обов'язкових платежів до бюджету.

З матеріалів справи вбачається, що в порушення вказаних приписів Закону (2658-14) при визначенні бази оподаткування позивачем не враховано дійсної (ринкової) вартості рухомого майна, що в свою чергу призвело до неутримання позивачем як податковим агентом податку з доходів фізичних осіб.

Відповідно до ст. 279 Господарського кодексу України та ст. 1 Закону України "Про товарну біржу" позивач є особливим суб'єктом господарювання, який надає послуги в укладанні біржових угод, виявлення попиту і пропозицій на товари, товарних цін, вивчає, упорядковує товарообіг і сприяє пов'язаним з ним торговельним операціям, тобто надає посередницькі послуги юридичним та фізичним особам, які здійснюють виробничу та комерційну діяльність, у тому числі при здійсненні операцій з продажу рухомого майна.

Порядок оподаткування операцій з продажу рухомого майна фізичними особами регламентується ст. 12 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб", п. 12.3 якого передбачає: якщо об'єкт рухомого майна продається за посередництвом юридичної особи (її філії, відділення, іншого відокремленого підрозділу), то така особа вважається податковим агентом платника податку стосовно оподаткування доходів, отриманих таким платником податку від такого продажу.

Судова колегія Київського апеляційного адміністративного суду погоджується з висновком суду першої інстанції, що агентські функції біржі, які вона повинна виконувати відповідно до п.12.3 ст.12 Закону, полягають у тому, що податок з доходів фізичних осіб сплачується продавцем самостійно чи під час реєстрації біржової угоди, а біржі під час реєстрації угоди повинні проконтролювати (перевірити) правильність сплати (перерахування до бюджету) належної суми податку, здійснивши розрахунки (нарахування) сум податкового і доходу та належного до сплати податку.

Таким чином, нарахування доходу та податку з нього є невід'ємним обов'язком податкових ( агентів, за посередництвом яких фізичні особи здійснюють купівлю-продаж належного їм майна).

В порушення вказаних приписів законодавства позивачем податок нараховувався не в і повному обсязі, не утримувався та до бюджету не перераховувався у повній мірі, внаслідок чого позивачем не утримано та не перераховано до бюджету податок з доходів фізичних осіб і у 2005 році в сумі 29.167,97 грн. та у 2006 році в сумі 6.510,38 грн. (всього 35.678,35 грн.).

Згідно з п. 17.1 ст. 17 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" штрафні санкції накладаються на платника податків за порушення податкового законодавства.

Відповідно до пп. 17.1.9 ст. 17 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" № 2181-ІІІ від 21.12.2000 року (в редакції із останніми змінами від 03.06.2008 року) у разі коли платник податків здійснює продаж (відчуження) товарів (продукції) або здійснює грошові виплати без попереднього нарахування та сплати податку, збору (обов'язкового і платежу), якщо * відповідно до законодавства таке нарахування та сплата є обов'язковою передумовою такого продажу (відчуження) або виплати, такий платник податків сплачує штраф у подвійному розмірі від суми зобов'язання з такого податку, збору (обов'язкового платежу). Сплата зазначеного штрафу не звільняє платника податків від адміністративної або кримінальної відповідальності та/або конфіскації таких товарів (продукції) або коштів відповідно до закону.

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду погоджується з висновком суду першої інстанції, що з урахуванням всіх обставин справи доводи позивача є неправомірними і штрафні (фінансові) санкції були застосовані до товарної біржі "Центральна" Державною податковою інспекцією у Печерському районі м. Києва законно, а тому в задоволенні адміністративного позову відмовлено обґрунтовано.

Відповідно до ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду – без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки постанову Господарського суду м. Києва від 15 червня 2007 року винесено з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права і суд дав правильну оцінку обставинам справи, то колегія суддів апеляційної інстанції не знаходить підстав, які могли б призвести до зміни чи скасування рішення суду першої інстанції.

Керуючись ст.ст. 195, 196, 198, 200, 205, 206 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду

Апеляційну скаргу позивача Товарної біржі "Центральна" на постанову Господарського суду м. Києва від 15 червня 2007 року по справі за адміністративним позовом Товарної біржі "Центральна" до Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва про визнання податкового повідомлення-рішення недійсним - залишити без задоволення.

Постанову Господарського суду м. Києва від 15 червня 2007 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця.

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого – судді Коваля М.П.,

суддів Маслія В.І.

Бараненко І.І.,

Відповідно до вимог ст.ст. 158, 160 КАС України залежно від складності справи складання судового рішення у вигляді ухвали у повному обсязі може бути відкладено на строк не більш ніж п’ять днів з дня закінчення розгляду справи. При цьому вступна та резолютивна частини ухвали підписуються всім складом суду, проголошуються в судовому засіданні та приєднується до справи.

Роз’яснити сторонам, що з обґрунтованим текстом ухвали суду вони зможуть ознайомитися 01 грудня 2008 року.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 158, 160 КАС України, колегія суддів, -