Головуючий у І інстанції – Усатенко І.В.

Суддя-доповідач Глущенко Я.Б.

головуючого – судді Глущенко Я.Б.,

суддів Зайцева М.П., Коротких А.Ю.,

при секретарі Токар М.Г.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві справу за адміністративним позовом Закритого акціонерного товариства "Універсам Київ" до Державної податкової інспекції у Дарницькому районі м. Києва про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення, за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у Дарницькому районі м. Києва на постанову Господарського суду м. Києва від 20 вересня 2007 року, -

У грудні 2006 року ЗАТ "Універсам Київ" звернулося до суду з вказаним позовом.

Постановою Господарського суду м. Києва від 20 вересня 2007 року позов задоволено: визнано недійсним податкове повідомлення-рішення ДПІ у Дарницькому районі № 0002412301/0 від 20.05.2005 року, яким позивачу нараховано 5532,00 грн. плати за землю.

Не погоджуючись з зазначеним судовим рішенням, ДПІ у Дарницькому районі м. Києва подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції як таку, що постановлена з порушенням норм матеріального та процесуального права, та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників процесу, що прибули у судове засідання, перевіривши матеріали справи та доводи скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду - без змін з таких підстав.

Згідно зі ст.ст. 198 ч. 1 п. 1, 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду – без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Суд першої інстанції всебічно, повно та об’єктивно розглянув справу, правильно встановив обставини, яким та наданим доказам дав правильну правову оцінку і прийшов до обґрунтованого висновку про задоволення позовних вимог.

Судом першої інстанції встановлено, що позивачем безпідставно прийнято оскаржуване податкове повідомлення-рішення.

З таким висновком суду не можна не погодитися.

Колегією суддів встановлено, що Закрите акціонерне товариство "Універсам "Київ" користується земельною ділянкою площею 7761 кв.м., розташованою за адресою: м. Київ, вул. Харківське шосе, 160, на підставі Договору на право тимчасового користування землею (в тому числі на умовах оренди) від 14.06.1996 року строком на 49 років.

Річна орендна плата за земельну ділянку встановлена у розмірі одного земельного податку.

За перевіряємий період підприємством була нарахована та сплачена орендна плата відповідно до умов Договору на право тимчасового користування землею від 14.06.1996 року.

За результатами проведеної податковою інспекцією перевірки (акт від 17.05.2005 року № 108-23/6-01293599) встановлено, що за перевіряємий період орендна плата має складати 204966,42 грн. Таким чином, підприємством недоплачено 5553,32 грн., чим порушено п. 2.1 р. 2 Договору на право тимчасового користування землею від 14.06.1996 року та ст. 19 р. 3 Закону України від 06.10.1998 року "Про оренду землі" (161-14) (із змінами та доповненнями) – занижено плату за оренду землі.

Проте зазначені висновки податкової інспекції не знайшли свого підтвердження.

Як правильно встановлено судом першої інстанції, сума орендної плати за землю, що підлягала сплаті позивачем за період з 01.04.2002 року по 01.04.2005 року, становить 199431,84 грн. Згідно платіжних доручень та виписок з банківського рахунку позивача, товариство за вказаний період сплатило орендну плату за землю у необхідному обсязі, що спростовує висновок відповідача про наявність недоплати товариством земельного податку.

За таких обставин, судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для визнання недійсним оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.

Разом з тим, судова колегія вважає за необхідне звернути увагу на помилковість висновків суду стосовно, того що строки сплати земельного податку мають встановлюватись Законом України "Про плату за землю" (2535-12) .

Враховуючи межі застосування Закону України "Про плату за землю" (2535-12) та принцип превалювання спеціальної норми над загальною, положення Закону України "Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" (2181-14) є спеціальною нормою у галузі податкового законодавства, а Закон України "Про плату за землю" (2535-12) - загальною з цих питань.

Проте навіть доводи контролюючого орану про порушення позивачем строків сплати зобов'язання з орендної плати за землю за березень 2005 року не спростовують висновку суду, оскільки відповідачем податкового повідомлення-рішення про застосування до позивача штрафних санкцій за порушення граничних строків сплати земельного податку не приймалося, а тому у суду немає підстав для прийняття рішення про відмову у задоволенні позову.

Доводи ДПІ у Дарницькому районі м. Києва спростовуються вищевикладеним, матеріалами справи та не відповідають вимогам чинного законодавства.

Керуючись ст.ст. 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Дарницькому районі м. Києва залишити без задоволення.

Постанову Господарського суду м. Києва від 20 вересня 2007 року залишити без змін.

Повний текст ухвали виготовлений 25 листопада 2008 року.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом одного місяця з дня складання в повному обсязі, тобто з 26 листопада 2008 року, шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.