Колегія суддів Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді - Проценко О.А. (доповідач)

суддів - Коршуна А.О., Туркіної Л.П.,

при секретарі - Резніков Ю.М.,

за участі представників сторін:

відповідача - ОСОБА_1. (довіреність від 06.03.2007р.),

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державного комунального шляхово-експлуатаційного підприємства

на постанову господарського суду Запорізької області від 21.06.2007р. в адміністративній справі № 13/32/07-АП

за позовом Бердянської об'єднаної державної податкової інспекції Запорізької області

до Державного комунального шляхово-експлуатаційного підприємства

про звернення стягнення боргу на активи боржника в сумі 108786,87грн.,

В грудні 2006 року Бердянська об'єднана державна податкова інспекція Запорізької області звернулася до господарського суду Запорізької області з адміністративним позовом про стягнення за рахунок активів Державного комунального шляхово-експлуатаційного підприємства заборгованості відповідача перед бюджетом у розмірі 206967,20грн. В ході судового розгляду позивачем уточнені позовній вимоги: позивач просив суд стягнути з відповідача 108786,87грн. В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на норми ст.ст.5.6,16,17 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" (2181-14) , зазначаючи, що за результатами аналізу стану розрахунків підприємства відповідача перед бюджетом встановлена наявність заборгованості в розмірі 108786,87грн., яка утворилась станом на 24.11.2006р., а саме:

• 58676,36грн. - з податку на додану вартість;

• 10962,30грн. - з податку на прибуток підприємств;

• 1,47грн. - пені по податку з власників наземних транспортних засобів;

• 4411,49грн. - із земельного податку з юридичних осіб;

• 34735,25грн. - збору за забруднення навколишнього природного середовища.

При цьому позивач вказував, що податковий борг відповідача перед бюджетом виник в результаті несплати та сплати не в повному обсязі в установлені строки узгоджених сум податкового зобов'язання за деклараціями з податку на додану вартість, податку на прибуток, із земельного податку та збору за забруднення навколишнього природного середовища. Вручення першої та другої податкових вимог відповідачу підтверджується відповідними повідомленнями про вручення. Тому, з урахуванням узгодженості податкових зобов'язань відповідача та того, що станом на 29.03.2007р. Державне комунальне шляхово-експлуатаційне підприємство має несплачену податкову заборгованість у розмірі 108786,87грн., позивач наполягає на зверненні стягнення суми заборгованості на активи боржника.

Постановою від 21.06.2007 року господарський суд Запорізької області задовольнив адміністративний позов в повному обсязі з посиланням на ст. 1, 3, 5, 16, 17 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" та Інструкцію про порядок нарахування та погашення пені за платежами, що контролюються органами державної податкової служби, затверджену Наказом ДПА України від 11.06.2003р. №290 (z0522-03) . Встановивши узгодженість податкових зобов'язань та відсутність доказів погашення боргу з боку відповідача, суд першої інстанції визнав обґрунтованими позовні вимоги та стягнув з Державного комунального шляхово-експлуатаційного підприємства заборгованість у розмірі 108786,87грн. Стосовно черговості погашення податкових зобов'язань відповідача суд зазначив, що Закон України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" (2181-14) чітко встановлює обов'язок платника податків сплатити узгоджену суму податкових зобов'язань та терміни її сплати, надаючи право вибору платником податків "задоволення претензій кредиторів", а не право вибору черговості погашення кредиторської заборгованості.

Не погодившись з висновками суду першої інстанції, відповідач оскаржує дану постанову в апеляційному порядку, просить скасувати судове рішення та прийняте нове, яким задовольнити позов в частині стягнення податкового боргу з ПДВ в сумі 4082,00грн. та з податку на прибуток підприємств та організацій, що належать до комунальної власності - в сумі 10832,27грн. В обґрунтування апеляційних вимог відповідач зазначає, що підставою для скасування оскаржуваної постанови є неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права та неповне з'ясування обставин, які мають суттєве значення для справи. Зокрема, відповідач зауважує, що Закон України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державним цільовими фондами" (2181-14) є спеціальним Законом з питань оподаткування та встановлює порядок погашення зобов'язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державним цільовими фондами з податків і зборів (обов'язкових платежів). Апелянт вказує, що органи державної податкової служби не мають повноважень змінювати цільове призначення коштів, у тому числі зі сплати податкових зобов'язань, перерахованих підприємством відповідача до бюджету. Разом з тим, апелянт не погоджується з судом першої інстанції, що у разі існування податкової застави платник податків не може вільно розпоряджатись власними коштами, у тому числі визначати черговість сплати податків. На підтвердження зворотнього зазначає, що таке твердження позивача суперечить нормам пп.8.6.1, 8.6.2 п.8.6 ст.8 зазначеного Закону. Крім того, на думку апелянта, постанова від 21.06.2007р. є неправомірною ще й тому, що судом не врахована часткова сплата відповідачем суми заборгованості, докази сплати якої на момент вирішення спору містяться в матеріалах справи, тому зазначає на відсутність правових підстав для повного задоволення позову.

В порядку заперечення проти задоволення апеляційної скарги позивач зазначає, що оскаржувана відповідачем постанова суду першої інстанції від 21.06.2007 року є законною, прийнятою з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а вимоги апелянта - необґрунтованими, а відтак, не можуть бути задоволеними.

Перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга Державного комунального шляхово-експлуатаційного підприємства підлягає задоволенню, а постанова суду першої інстанції - скасуванню з наступних підстав.

Аналіз норм права та матеріалів справи показав наступне.

Згідно з наданим позивачем актом-звірки станом на 29.03.2007р. відповідач має податковий борг у розмірі 108786,87грн. (а.с.136 т.1), який складається з:

- податку на додану вартість у розмірі 58676,36грн. (53290,85грн. - недоїмки, 5385,51грн. - пені);

- податку на прибуток підприємств та організацій, що належать до комунальної власності, у розмірі 10962,30грн. (10832,27грн. - недоїмки, 130,03грн. - пені);

- податку з власників наземних транспортних засобів - 1,47грн.;

- земельного податку з юридичних осіб в сумі 4411,49грн. (4245,51грн. - недоїмки, 165,98грн. - пені);

- збору за забруднення навколишнього природного середовища в сумі 34735,25грн., в тому числі 9073,грн. - пені.

Така сума податкового боргу по зазначеним платежам та зборам виникла у зв'язку з частковою сплатою відповідачем самостійно задекларованих податкових зобов'язань, а саме: з поданням відповідачем податкових декларацій з ПДВ за травень 2006р. - січень 2007р.; з поданням відповідачем податкової декларації з податку на прибуток підприємств №70094 від 09.02.2007р.; у зв'язку з нарахуванням пені за несвоєчасну сплату податку з власників транспортних засобів; на підставі податкових повідомлень-рішень №0012721530 від 11.12.2006р. та №0008721520 від 11.12.2006р., оформлених у зв'язку з несплатою узгодженої суми податкового зобов'язання по земельному податку за розрахунками №987, №1267; та донарахувань у зв'язку з неповною сплатою збору за забруднення навколишнього природного середовища за розрахунком №67420 від 01.02.2007р.

Відповідно до п.5.3 ст. 5 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, наступних за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого п.п.4.1.4 п.4.1 ст.4 цього для подання податкової декларації. Під терміном "податкова декларація" Закон України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" (2181-14) розуміє документ, що подається платником податків до контролюючого органу у строки встановлені законодавством, на підставі якого здійснюється нарахування або сплата податку, збору (обов'язкового платежу).

Згідно з п.5.1 ст.5 цього Закону податкове зобов'язання, самостійно визначене платником податків у податковій декларації, вважається узгодженим з дня подання такої податкової декларації.

За правилами п.1.3 ст.1 Закону України "Про погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" податковий борг (недоїмка) це - податкове зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгоджене платником податків або узгоджене в адміністративному чи судовому порядку, але не сплачене в установлений строк, а також пеня, нарахована на суму такого податкового зобов'язання. Відповідно до абз. "а" пп.8.7.1 п.8.7 ст.8 Закону активи платника податків звільняються з податкової застави з дня отримання податковим органом копії платіжного документа, завіреного обслуговуючим банком, що засвідчує факт перерахування до бюджету повної суми податкового зобов'язання, а в разі виникнення податкової застави у зв'язку із неподанням податкової декларації - з дня отримання такої податкової декларації контролюючим органом (за умови відсутності порушень платником податків вимог, визначених абз. другим пп.8.2.1 п.8.2 цієї статті).

З огляду на викладене, заборгованість відповідача по зазначеним платежам та зборам в розмірі 108786,87грн. є саме податковим боргом, який узгоджений згідно з чинним законодавством. Разом з тим, матеріали справи свідчать про часткову сплату відповідачем заявленої в позові до стягнення суми заборгованості. З урахуванням сум, внесених на погашення податкового боргу, відповідач має податковий борг податку на додану вартість у розмірі 4082,00грн. та з податку на прибуток - 10832,27грн.; решта заявлених до стягнення сум податкового боргу відповідачем погашена, що підтверджується платіжними дорученнями, які містяться в матеріалах справи (а.с.8-17 т.2; а.с.31-41 т.2; 47-54 т.2, 118-119 т.2). За таких обставин, колегія суддів не погоджується з судом першої інстанції про наявність у відповідача податкового боргу на загальну суму 108786,87грн.

Колегія суддів не погоджується з висновками суду першої інстанції щодо черговості сплати податкового боргу. Так, за приписами пп.3.1 ст.3 Закону України "Про погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" активи платника податків можуть бути примусово стягнені в рахунок погашення його податкового боргу виключно за рішенням суду. В інших випадках платники податків самостійно визначають черговість та форми задоволення претензій кредиторів за рахунок активів, вільних від заставних зобов'язань забезпечення боргу. Згідно з пп.7.7 ст.7 Закону податковий борг погашається попередньо погашенню податкових зобов'язань, які не є податковим боргом, у порядку календарної черговості його виникнення, а в разі одночасного його виникнення за різними податками, зборами (обов'язковими платежами) - у рівних пропорціях. На момент сплати відповідачем боргу не існувало судового рішення про стягнення вищезазначених сум, тому платник податку мав право і можливість самостійно визначати черговість погашення заборгованості відповідно до вищезазначених норм законодавства. Доводи апелянта щодо часткової сплати узгоджених сум заборгованості підтверджується матеріалами справи; порядок внесення відповідачем сум в рахунок погашення боргу не суперечить вимогам пп.7.7. ст. 7 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами". З урахуванням норм ч.2 ст. 19 Конституції України та Закону України "Про державну податкову службу в Україні" (509-12) позивач не вправі самостійно визначати черговість зарахування сплачених сум податків, змінюючи призначення платежу, зазначене платником.

Враховуючи вищезазначене, приймаючи до уваги докази часткового погашення відповідачем податкового боргу, слід визнати, що висновки суду спростовуються матеріалами справи. Апеляційні вимоги - обґрунтовані; судове рішення слід скасувати; позов задовольнити частково, стягнувши з відповідача 4082,00грн. податку на додану вартість та 10832,27грн. податку на прибуток. В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Керуючись статтями 195, 196, п.3ч.1 ст. 198, ст.ст. 202, 205, 207 КАС України, колегія суддів

Апеляційну скаргу Державного комунального шляхово-експлуатаційного підприємства на постанову господарського суду Запорізької області від 21.06.2007р. у справі №13/32/07-АП задовольнити.

Постанову господарського суду Запорізької області від 21.06.2007р. у справі №13/32/07-АП скасувати.

Позов Бердянької обєднаної державної податкової інспекції Запорізької області задовольнити частково. Стягнути з Державного комунального шляхово-експлуатаційного підприємства 4082,00грн. податкового боргу з податку на додану вартість та 10832,27грн. - з податку на прибуток. В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Постанова набирає законної сили у відповідності до ст. 254 КАС України і може бути оскаржена згідно зі ст. 212 КАС України.