Суддя першої інстанції – Галатіна О.О.

Суддя-доповідач – Гаврищук Т.Г.

зал судового засідання у приміщенні суду за адресою: м. Донецьк, бульвар Шевченка, 26

Колегія суддів Донецького апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді: Гаврищук Т.Г.

суддів: Малашкевича С.А.

Юрченко В.П.

Позивач звернувся до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Проминвестгрупп", Товариства з обмеженою відповідальністю "Пріоритет ЛТД" про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Проминвестгрупп" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Пріоритет ЛТД" все отримане за договором купівлі-продажу від 01.07.06р. № 1, стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Пріоритет ЛТД" на користь державного бюджету все отримане за договором купівлі-продажу від 01.07.06р. № 1.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 27 серпня 2008 року по справі № 2-а-157/08 відмовлено в задоволенні позовних вимог Макіївської об’єднаної державної податкової інспекції Донецької області до Товариства з обмеженою відповідальністю "Проминвестгрупп", Товариства з обмеженою відповідальністю "Пріоритет ЛТД" про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Проминвестгрупп" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Пріоритет ЛТД" все отримане за договором купівлі-продажу від 01.07.06р. № 1, стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Пріоритет ЛТД" на користь державного бюджету все отримане за договором купівлі-продажу від 01.07.06р. № 1.

В апеляційній скарзі та під час апеляційного розгляду справи Макіївська об’єднана державна податкова інспекція Донецької області просить скасувати постанову суду першої інстанції, як таку, що прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права, та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Представники відповідачів у судове засідання не з’явилися, про дату, час і місце апеляційного розгляду були повідомлені належним чином.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, встановила наступне.

Між товариством з обмеженою відповідальністю "Пріоритет ЛТД" (покупець) та товариством з обмеженою відповідальністю "Проминвестгрупп" (продавець) 01 липня 2006р. укладено договір постачання № 1. Зобов’язання за договором № 1 від 01.07.06р. сторонами виконані на суму 103000грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи копіями накладних, податкових накладних, платіжними дорученнями.

Позивач вважає, що оспорену угоду було укладено відповідачами з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства. Як на підставу своїх доводів щодо відповідача 1 позивач посилався на рішення Ворошиловського районного суду м. Донецька, яким встановлено, що засновником підприємства з 14 квітня 2006р. є Сітдікова Ю.М., яка за винагороду підписала документи про реєстрацію підприємства, печатка підприємства не отримувалась, договори не укладались, звіти до податкової інспекції не здавалися, внесків до статутного фонду не робились, не мала на меті займатись підприємницькою діяльністю, дії не були направлені на виникнення відповідних правових наслідків. Виходячи із наведеного рішення позивач вважає, що всі угоди, укладені від імені товариства з обмеженою відповідальністю "Проминвестгрупп" під час його діяльності, були незаконними і направленими на досягнення мети, що суперечить інтересам держави і суспільства.

За приписами п. 11 роз’яснення Президії Вищого арбітражного суду України "Про деякі питання практики вирішення спорів, пов’язаних з визнанням угод недійсними" № 02-5/111 від 12.03.1999 р (v_111800-99) . ( із змінами ) наявність умислу у сторін при укладанні угоди означає, що сторона або сторони усвідомлювали або повинні були усвідомлювати протиправність укладеної угоди, яка суперечить меті діяльності суб'єкта господарювання та інтересам держави та суспільства, і прагнули або свідомо допускали настання протиправних наслідків. Умисел юридичної особи визначається як умисел тієї посадової або іншої фізичної особи, що підписала договір від імені юридичної особи, маючи на це належні повноваження. За відсутності таких повноважень наявність умислу у юридичної особи не може вважатися встановле ною.

Рішенням Ворошиловського районного суду м. Донецька від 14 грудня 2006р. визнані недійсними протокол № 2 від 14.04.06р., нова редакція статуту ТОВ "Проминвестгрупп" у зв’язку з внесенням у статут завідомо неправдивих відомостей про склад учасників, запис № 12661050001016155 від 18.04.06р. про проведення державної реєстрації змін до установчих документів ТОВ "Проминвестгрупп", свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість ТОВ "Проминвестгрупп" з 14.06.2006р. шляхом зобов’язання ДПІ у Ворошиловському районі м. Донецька виключити платника податку на додану вартість з реєстру відповідних платників та анулювати свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість ТОВ "Проминвестгрупп". В задоволенні позову в частині визнання недійсними всіх фінансових та бухгалтерських документів, які складені від імені ТОВ "Проминвестгрупп", та підтверджують здійснення та ведення фінансово-господарських операцій ТОВ "Проминвестгрупп", було відмовлено.

Відповідно до п.4 ст. 72 Кодексу адміністративного судочинства України вирок суду в кримінальній справі, який набрав законної сили, є обов'язковим для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою.

Посилання позивача на рішення Ворошиловського районного суду м. Донецька від 14 грудня 2006р., як на доказ спрямованості умислу та доведення мети суперечною інтересам держави та суспільства при укладанні оспореної угоди, колегія суддів вважає безпідставним, оскільки він не містить в собі висновки щодо укладання угоди купівлі-продажу № 1 від 01.07.06р, та не робилися висновки відносно її мети та спрямованості. Факт визнання недійсними установчих документів відповідача 1 не є доказом наявності у такого суб’єкта господарювання мети суперечної інтересам держави та суспільства при укладанні всіх угод та виконанні всіх господарських зобов’язань.

Відповідно до ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Суд вважає, що позивачем не доведені обставини на підтвердження того, що укладаючи угоду, сторони діяли з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства. Сама по собі угода № 1 від 01.07.06р. не є такою, що суперечить інтересам держави і суспільства. Цивільний кодекс України (435-15) , який набрав чинність 01 січня 2004р., серед правових наслідків вчинення правочину, який порушує публічний порядок, не встановлює санкцій аналогічних тим, які були встановлені ст. 49 ЦК України в редакції 1963р.

Разом з тим, такі санкції за укладення угоди (вчинення господарського зобов’язання) з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, встановлені Господарським кодексом України (436-15) .

Згідно з ч. 1 ст. 207 ГК України, який набрав чинність з 01 січня 2004р., господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Положення ст. ст. 207, 208 ГК України слід застосовувати з урахуванням того, що правочин, який вчинено з метою завідомо суперечною інтересам держави і суспільства, водночас суперечить моральним засадам суспільства, а тому згідно з ч. 1 ст. 203, ч. 2 ст. 215 ЦК України є нікчемним, і визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Частиною 1 ст. 208 ГК України передбачено застосування санкцій лише судом. Це правило відповідає нормі ст. 41 Конституції України, згідно з якою конфіскація майна може бути застосована виключно за рішенням суду у випадках, обсязі та порядку, встановлених законом.

Колегія судів вважає, що оскільки санкції, передбачені цією частиною, є конфіскаційними, стягуються за рішенням суду в доход держави за порушення правил здійснення господарської діяльності, то такі санкції у відповідності до ч.1 ст. 238 Господарського Кодексу України є адміністративно-господарськими, а тому для їх застосування позивачем пропущений встановлений ст.250 цього Кодексу строк.

Колегією суддів не прийняті посилання скаржника щодо порушення судом першої інстанції норм процесуального права, оскільки таке порушення не призвело до неправильного вирішення спору.

З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись статтями 24, 184, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

Апеляційну скаргу Макіївської об’єднаної державної податкової інспекції Донецької області на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 27 серпня 2008 року по справі № 2-а-157/08 залишити без задоволення.

Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 27 серпня 2008 року по справі № 2-а-157/08 залишити без змін.

Вступна та резолютивна частини ухвали прийняті у нарадчій кімнаті та проголошені у судовому засіданні 14 листопада 2008 року. Ухвала у повному обсязі складена у нарадчій кімнаті 18 листопада 2008 року.

Ухвала суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили з моменту проголошення.

Ухвала може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, а в разі складення в повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі.