розглянувши матеріали апеляційної скарги Державної податкової інспекції у Малинському районі на постанову Господарського суду Житомирської області від 12.04.2007 року по справі за позовом ОСОБА_1до Державної податкової інспекції у Малинському районі про визнання недійсними акту перевірки та рішень, -

ОСОБА_1, як приватний підприємець, звернулася до Господарського суду Житомирської області з адмінпозовом до Державної податкової інспекції у Малинському районі про визнання недійсними: 1) акту перевірки № 00445 від 06.05.2006 року щодо контролю за здійсненням розрахункових операцій у сфері готівкового та безготівкового обігу суб'єктами підприємницької діяльності; 2) податкових повідомлень-рішень № 0000192320/0-3062 про застосування фінансових санкцій рішень та № 0000202320/0-3063 про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 11.05.2006 року.

Постановою Господарського суду Житомирської області від 12.04.2007 року позовні вимоги задоволено частково: визнано протиправним та скасовано рішення відповідача № 0000202320/0-3063 від 11.05.2006 року про застосування до позивача штрафних (фінансових) санкцій.

Не погоджуючись з вищезазначеною постановою, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить апеляційну інстанцію скасувати незаконну, на її думку, постанову суду першої інстанції та постановити нову, якою в задоволенні позовних вимог відмовити повністю. В своїй апеляційній скарзі апелянт посилається на неповне з'ясування всіх обставин, що мають значення для вирішення справи, порушення господарським судом норм матеріального та процесуального права, що є підставою для скасування судового рішення.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників процесу, що з'явилися в судове засідання, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Господарський суд Житомирської області в своєму рішенні прийшов до висновку про наявність правових підстав для задоволення позову в частині скасування податкового повідомлення-рішення № 0000202320/0-3063 від 11.05.2006 року про застосування до позивача штрафних (фінансових) санкцій за не роздрукування та не видачу розрахункового документу.

Апеляційна інстанція повністю погоджується з такими висновками суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень (ч. 1 ст. 2 КАС України).

Відповідно до ч. 1 ст. 9 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією (254к/96-ВР) та законами України.

Як вбачається з матеріалів справи, 06 травня 2006 року працівниками Малинської МДПІ, правонаступником якої є ДПІ у Малинському районі, на підставі направлень на перевірку від 05 травня 2006 року № 101 та № 102, була проведена перевірка торгового місця на території кооперативного ринку, що належить ПП ОСОБА_1, за результатами якої складено акт перевірки № 00445 від 06.05.2006 року.

На підставі даного акту перевірки податкової інспекції 11 травня 2006 року прийняті рішення № 0000192320/0-3062 та № 0000202320/0-3063 про застосування штрафних (фінансових) санкцій в сумі 1700,00 грн. за роздрібну торгівлю тютюновими виробами без наявності ліцензії та 75,00 грн. за не роздрукування та не видачу розрахункового документу.

Не погоджуючись з такими висновками відповідача, на підставі яких були прийняті спірні рішення про застосування штрафних санкцій, позивачка просить визнати недійсними акт перевірки № 00445 від 06.05.2006 року та рішення № 0000192320/0-3062 та № 0000202320/0-3063 від 11 травня 2006 року з підстав їх неправомірності.

У відповідності до акту перевірки від 06 травня 2006 року № 00445 працівниками податкового органу проведена перевірка торгівельного кіоску (торгового місця) на території кооперативного ринку, розташованого в АДРЕСА_1, що належить приватному підприємцю ОСОБА_1

Дана перевірка була проведена в присутності позивачки, що підтверджується наявністю її підпису про ознайомлення з актом перевірки, письмове пояснення та опис готівки, яка знаходиться на місці проведення розрахунків.

В ході проведення перевірки відповідачем встановлено порушення вимог пунктів 1, 2 ст. 3 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг", а саме - не проведення розрахунків при продажу 2 пачок цигарок "Воnd" по ціні 2,00 грн. на загальну суму 4,00 грн. через реєстратор розрахункових операцій та здійснення реалізації тютюнових виробів без наявності ліцензії, чим порушено вимоги статті 15 Закону України "Про державне регулювання виробництва і торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим, алкогольними напоями та тютюновими виробами".

Судова колегія приходить до аналогічного з судом першої інстанції висновку, що факт реалізації тютюнових виробів без наявності ліцензії на торгівлю тютюновими виробами підтверджується матеріалами перевірки та не спростовано як в суді першої, так і апеляційної інстанції.

Зокрема, факт реалізації позивачем двох пачок цигарок "Воnd" по ціні 2,00 грн. за пачку без наявності ліцензії підтверджено:

- актом перевірки № 00445 від 06.05.2006 року, який підписаний позивачкою без будь-яких зауважень;

- письмовими поясненнями ПП ОСОБА_1, в яких остання зазначила, що продавала сигарети без ліцензії, оскільки не знала, що на базарі потрібно мати ліцензію;

Виходячи з положень абз. 5 ч. 2 ст. 17 Закону України "Про державне регулювання виробництва і торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим, алкогольними напоями та тютюновими виробами" до суб'єктів підприємницької діяльності застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафів у разі оптової (включаючи імпорт та експорт) і роздрібної торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим, спиртом етиловим ректифікованим виноградним, спиртом етиловим ректифікованим плодовим, алкогольними напоями та тютюновими виробами без наявності ліцензій - 200 відсотків вартості отриманої партії товару, але не менше 1700 гривень.

З огляду на вище викладене, апеляційна інстанція приходить до однозначного висновку, що штрафні (фінансові) санкції у сумі 1700 грн. за безліцензійну торгівлю тютюновими виробами застосовані до позивача у відповідності до вимог чинного законодавства.

Щодо застосування до позивача штрафних (фінансових) санкцій за непроведення розрахунків на суму 15,00 грн. через реєстратор розрахункових операцій на загальну суму 75,00 грн., нарахованих згідно рішення № 0000202320/0-3063 від 11.05.2006 року, колегія суддів вважає за необхідне відзначити наступне.

ПП ОСОБА_1 є платником єдиного податку, тобто здійснює свою підприємницьку діяльність за спрощеною системою оподаткування, обліку та звітності. Дана обставина не заперечується сторонами.

Виходячи з положень п.п. 1, 2, 13 ст. 3 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг", суб'єкти підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, зобов'язані:

- проводити розрахункові операції на повну суму покупки (надання послуги) через зареєстровані, опломбовані у встановленому порядку та переведені у фіскальний режим роботи реєстратори розрахункових операцій з роздрукуванням відповідних розрахункових документів, що підтверджують виконання розрахункових операцій, або у випадках, передбачених цим Законом (265/95-ВР) , із застосуванням зареєстрованих у встановленому порядку розрахункових книжок;

- видавати особі, яка отримує або повертає товар, отримує послугу або відмовляється від неї, розрахунковий документ встановленої форми на повну суму проведеної операції;

- забезпечувати відповідність сум готівкових коштів на місці проведення розрахунків сумі коштів, яка зазначена в денному звіті реєстратора розрахункових операцій, а у випадку використання розрахункової книжки - загальній сумі продажу за розрахунковими квитанціями, виданими з початку робочого дня.

Статтею 9 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" визначено обставини, за яких реєстратори розрахункових операцій та розрахункові книжки не застосовуються, зокрема, при продажу товарів (наданні послуг) суб'єктами підприємницької діяльності - фізичними особами, оподаткування доходів яких здійснюється відповідно до законодавства з питань оподаткування суб'єктів малого підприємства (в тому числі шляхом отримання свідоцтва про сплату єдиного податку), якщо такі суб'єкти не здійснюють продаж підакцизних товарів (крім пива на розлив), за умови ведення такими особами книг обліку доходів і витрат у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України за поданням державного органу, уповноваженого провадити державну регуляторну політику (п. 6).

Таким чином, судова колегія приходить до однозначного висновку, що оскільки позивачка не отримувала ліцензій на здійснення торгівлі підакцизними товарами, вона не зобов'язана у своїй діяльності використовувати реєстратор розрахункових операцій, а тому висновок відповідача про непроведення позивачкою розрахунків через реєстратор розрахункових операцій та невідповідність сум готівкових коштів на місці проведення розрахунків сумі коштів, яка зазначена в денному звіті реєстратора розрахункових операцій, є безпідставним та необґрунтованим, а застосовані штрафні санкції за дані порушення - неправомірними.

Що стосується вимоги позивачки про визнання недійсним акту перевірки № 00445 від 06.05.2006 року, апеляційна інстанція не знаходить підстав для її задоволення, так як акт перевірки не є рішенням суб'єкта владних повноважень в розумінні КАС України (2747-15) та не створює для позивача будь-яких юридичних наслідків.

За таких обставин, висновки акту перевірки не повністю відповідають дійсним обставинам справи, а тому спірне податкове повідомлення-рішення № 0000202320/0-3063 від 11.05.2006 року про застосування до позивача штрафних (фінансових) санкцій за непроведення розрахунків на суму 15,00 грн. через реєстратор розрахункових операцій на загальну суму 75,00 грн., підлягає скасуванню.

З наведеного можна зробити висновок, що суд першої інстанції правомірно частково задовольнив позовні вимоги.

Згідно ч. 3 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) в они:1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією (254к/96-ВР) та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Також, відповідно до положень ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Всупереч наведеним вимогам податкова інспекція як суб'єкт владних повноважень не довела правомірності прийнятого нею податкового повідомлення-рішення № 0000202320/0-3063 від 11.05.2006 року, а отже воно підлягає скасуванню. Інші позовні вимоги не обґрунтовані на законі та не підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Проаналізувавши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права. Встановлено, що штрафні (фінансові) санкції у сумі 1700 грн. за безліцензійну торгівлю тютюновими виробами застосовані до позивача у відповідності до вимог чинного законодавства, а тому позов підлягає задоволенню лише в частині скасування даного рішення.

Таким чином, апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Малинському районі на постанову Господарського суду Житомирської області від 12.04.2007 року по справі за позовом ОСОБА_1до Державної податкової інспекції у Малинському районі про визнання недійсними акту перевірки та рішень, необхідно залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін.