за участю представників відповідача - Управління Пенсійного фонду України в Гагарінському районі м. Севастополя- Чердакової М.О., посвідчення №185 від 03.01.08р. та Шишманян І.Е., посвідчення №185 від 03.01.08р.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду м. Севастополя апеляційну скаргу ОСОБА_1на постанову Гагарінського районного суду м. Севастополя (суддя Полівод С.В.) від 02.07.08р. у справі № 22-а-271/08 за позовом ОСОБА_1до Управління Пенсійного фонду України в Гагарінському районі м. Севастополя про перерахунок стажу роботи та пенсійних виплат, -

У січні 2008 року ОСОБА_1. звернулась до Гагарінського районного суду м. Севастополя з адміністративним позовом до Управління Пенсійного Фонду України в Гагарінському районі м. Севастополя про зобов'язання відповідача провести зарахування до стажу роботи період виховання дитини-інваліда, провести перерахунок коефіцієнту страхового стажу та щомісячних пенсійних виплат, провести перерахунок пенсійних виплат за останні 3 роки та стягнути з відповідача у рахунок відшкодування моральної шкоди 1000 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що в січні 2008 року позивачу стало відомо, що Управлінням Пенсійного Фонду України в Гагарінському районі м. Севастополя з 1996 року нарахування пенсії відбувалося з порушенням прав, що призвело до того, що протягом 12 років позивачка недоотримала грошові кошти, що спричинило до матеріальних труднощів у вихованні дитини. Неправомірними діями відповідача позивачу заподіяно моральну шкоду, яка вона оцінює у 1000 грн.

Постановою Гагарінського районного суду м. Севастополя від 02 липня 2008 року у задоволенні позову - відмовлено.

Не погодившись з рішенням суду, позивачка звернулася з апеляційною скаргою в якій просить скасувати постанову суду у зв'язку з порушенням судом першої інстанції норм матеріального права та постановити нову постанову про задоволення позовних вимог.

У судовому засіданні позивач позовні вимоги підтримав.

Представник відповідача вважає постанову суду законною та обґрунтованою, а апеляційну скаргу не підлягаючою задоволенню з підстав, викладених у запереченнях на апеляційну скаргу.

Судова колегія, вислухавши пояснення учасників процесу, заслухавши суддю-доповідача, яка доповіла зміст постанови, що оскаржується, межі, в яких повинні здійснюватись перевірка постанови, встановлюватися обставини і досліджуватися докази учасників процесу, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд виходив з того, що дії відповідача щодо відмови у перерахунку стажу роботи та пенсійних виплат відповідають вимогам закону, права позивача відповідачем не були порушені; та обставина, що у трудовий стаж не зарахований час по догляду за дитиною-інвалідом викликана бездіяльністю самого позивача, яка не звернулася до Пенсійного фонду з заявою про перерахунок пенсії.

Судова колегія не погоджується з даними висновками суду, оскільки вони не відповідають обставинам справи.

Як вбачається з матеріалів справи, Управлінням Пенсійного Фонду України в Гагарінському районі м. Севастополя 15.02.1996р. ОСОБА_1. була призначена пенсія за віком, як матері дитини-інваліда з дитинства, згідно з Законом України "Про пенсійне забезпечення" від 05.11.1991р. (1788-12) №1788 при стажі роботи 24 роки 14 днів і з обчисленням заробітної плати за період з 01.01.1977р. по 31.12.1981р.

З пояснень позивача слідує, що у січні 2008 року, отримавши з Управління Пенсійного Фонду України в Гагарінському районі м. Севастополя лист про перерахунок пенсії відповідно до Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік" (107-17) їй стало відомо, що відповідачем, починаючи з 1996 року невірно зроблений розрахунок стажу роботи, а саме: до стажу роботи не зарахований час виховання дитини-інваліда до 16 років.

28 січня 2008 року (а.с.58) ОСОБА_1. звернулася до Управління Пенсійного Фонду України в Гагарінському районі м. Севастополя з заявою про перерахунок стажу роботи, пенсійних виплат та коефіцієнту страхового стажу за попередні 3 роки.

Листом від 31.01.2008 року позивачу було відмовлено у перерахунку стажу роботи та пенсійних виплат з тих підстав, що матеріали пенсійної справи, а саме акт від 23.02.1996р. не містить показань двох свідків про фактичний догляд за дитиною-інвалідом до 16 років.

Судова колегія вважає дану відмову відповідача протиправною з наступних підстав.

Відповідно до пункту "ж" статті 3 Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 15 травня 1992 року № 2356-ХІІ із змінами і доповненнями, право на трудову пенсію мають особи, які здійснюють догляд за інвалідом І групи або дитиною - інвалідом віком до 16 років.

Відповідно до ст.17 вказаного Закону, жінки, яки народили п'ятеро або більше дітей і виховали їх до восьмирічного віку, і матері інвалідів з дитинства, які виховали їх до цього віку, мають право на пенсію за віком після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 15 років із зарахуванням до стажу часу догляду за дітьми. При цьому до числа інвалідів з дитинства належать також діти-інваліди віком до 16 років, які мають право на одержання соціальної пенсії.

Відповідно до п. "є" ст. 56 Закону № 1788 до стажу роботи зараховується час догляду за інвалідом І групи або дитиною-інвалідом віком до 16 років.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач - ОСОБА_1. є матір'ю ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1року народження (а.с.7)

Матеріалами справи (а.с. а.с. 8, 9, 29, 36, 41,42) підтверджується, що позивач здійснювала догляд за дитиною-інвалідом віком до 16 років, займалася його вихованням.

Згідно з п.10 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993р. №637 (637-93-п) час догляду за дитиною-інвалідом віком до 16 років встановлюється на підставі акта обстеження фактичних обставин здійснення догляду; документів, що засвідчують перебування на інвалідності (для інвалідів І групи і дітей-інвалідів) і вік ( для престарілих і дітей-інвалідів).

В матеріалах пенсійної справи ОСОБА_1. міститься акт від 23.02.1996р., який підтверджує факт виховання дитини-інваліда (а.с.29).

Доводи відповідача про те, що акт від 23.02.1996 року не містить показань 2 свідків про фактичний догляд за дитиною - інвалідом віком до 16 років у зв'язку з чим підстав для заліку в загальний стаж періоду догляду за дитиною-інвалідом немає, не приймаються колегією суддів, оскільки суперечать вимогам закону.

Таким чином, вимоги позивача про зарахування до стажу роботи часу догляду за дитиною-інвалідом, перерахунок коефіцієнту страхового стажу та пенсійних виплат є законними та обґрунтованими, у зв'язку з чим підлягають задоволенні в повному обсязі.

Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв'язку з ушкодженням здоров'я, у порушенні прав власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачем, інших цивільних прав, у зв'язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв'язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.

У позовній заяві позивачем щодо вимог про відшкодування моральної шкоди не зазначено, в чому полягала ця шкода, з яких міркувань він виходив, визначаючи розмір шкоди, та якими доказами це підтверджується, тому вимоги стосовно відшкодування моральної шкоди не підлягають задоволенню.

Оскільки про порушення своїх прав позивач дізнався лише у січні 2008 року, судова колегія вважає, що строк звернення до суду позивачем не пропущений і відповідно до ч.2 ст. 11, ч.1 ст. 195 КАС України вважає

можливим вийти за межі доводів апеляційної скарги, оскільки це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів позивача та зобов'язати відповідача провести перерахунок пенсійних виплат за попередні 3 роки.

Колегія суддів вважає, що постанова суду першої інстанції постановлена з порушенням норм матеріального та процесуального права, невідповідністю висновків суду обставинам справи, у зв'язку з чим підлягає скасуванню з постановленням нового рішення про часткове задоволення позову.

Керуючись статтями 195, 196, п.3 ч.1 ст. 198, п.п. 3, 4 ч.1 ст. 202, 207 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

Апеляційну скаргу ОСОБА_1задовольнити.

Постанову Гагарінського районного суду м. Севастополя від о2 липня 2008р. у справі №2а-417/08 скасувати.

Прийняти нову постанову.

Позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити частково.

Зобов'язати Управління Пенсійного Фонду України в Гагарінському районі м.Севастополя зарахувати до стажу роботи ОСОБА_1 час виховання дитини-інваліда до 16 років.

Зобов'язати Управління Пенсійного Фонду України в Гагарінському районі м.Севастополя провести ОСОБА_1перерахунок коефіцієнту страхового стажу та щомісячних пенсійних виплат.

Зобов'язати Управління Пенсійного Фонду України в Гагарінському районі м.Севастополя провести перерахунок пенсійних виплат ОСОБА_1за попередні 3 (три) роки.

В решті позову - відмовити.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення

Постанова може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця.