розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Міністерства внутрішніх справ України на постанову Франківського районного суду м. Львова від 26 грудня 2006 року у справі № 2-а-227/06 за позовом ОСОБА_1 до Міністерства внутрішніх справ України, УМВС України у Львівській області, ВАТ НАСК "ОРАНТА" про визнання бездіяльності неправомірною та зобов'язання вчинити дії щодо виплати страхової суми, -

ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом, у якому просив визнати неправомірною бездіяльність УМВС України у Львівській області щодо неврахування до його грошового місячного забезпечення для визначення розміру страхової суми доплати за таємність у розмірі 10% посадового окладу, покликаючись на те, що внаслідок цього належна йому до виплати страхова сума неправомірно зменшилася на 540 грн.

Постановою Франківського районного суду м. Львова від 26 грудня 2007 року вищевказаний позов повністю задоволено, визнано неправомірною бездіяльність УМВС України у Львівській області щодо неврахування до грошового забезпечення позивача для визначення розміру страхової суми доплати за таємність у розмірі 10% посадового окладу; визнано неправомірними дії УМВС України у Львівській області щодо внесення змін у довідку Залізничного РВ ЛМУ УМВС України у Львівській області №16/14-С-18 від 15.06.2006 р. про місячне грошове утримання позивача в частині неврахування доплати за таємність в розмірі 15 грн. та відповідного зменшення розміру місячного грошового утримання з 771 грн. на 756 грн.; зобов'язано УМВС України у Львівській області невідкладно після набрання постанови суду законної сили передати у ВАТ НАСК "ОРАНТА" в особі Львівської обласної дирекції усі документи, необхідні для доплати неврахованої ОСОБА_1 частини страхової суми в розмірі 540 грн.; зобов'язано ВАТ НАСК "ОРАНТА" в особі Львівської обласної дирекції невідкладно після одержання від УМВС України у Львівській області необхідних документів замовити в МВС України невраховану позивачу частину страхової суми в розмірі 540 грн.; зобов'язано МВС України невідкладно після одержання всіх необхідних документів перерахувати на спеціальний рахунок ВАТ НАСК "ОРАНТА" недоплачену позивачу частину страхової суми в розмірі 540 грн.; зобов'язати НАСК "ОРАНТА" невідкладно після перерахування МВС України на її рахунок недоплаченої позивачу страхової суми в розмірі 540 грн. здійснити її виплату шляхом перерахування на рахунок позивача в Ощадбанку України, філія 6319/0043, №71313, код банку 385048 згідно відповідного договору про відкриття рахунку від 16.05.2006 р.

У поданій апеляційній скарзі відповідач МВС України просить зазначену постанову скасувати і ухвалити нову, про відмову у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1, покликаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права та неповноту з'ясування істотних обставин справи. Вимоги за апеляційною скаргою обґрунтовує тим, що страхова сума інвалідам війни III групи, яким є позивач, згідно із ст. 23 Закону України "Про міліцію" та Положення про порядок і умови державного обов'язкового особистого страхування рядового, начальницького та вільнонайманого складу органів і підрозділів внутрішніх справ України, затвердженого постановою КМ України № 627 від 19.11.1992 р. (627-92-п) виплачується у розмірі трирічного грошового утримання за останньою посадою, яку займав застрахований перед звільненням з органів внутрішніх справ. Стверджує, що надбавка за роботу в умовах режимних обмежень, на врахуванні якої наполягає позивач ОСОБА_1, не має обов'язкового характеру і не може бути включена до його грошового утримання при розрахунку страхової суми. Вважає, що у довідці, яка видається працівнику міліції для виплати страхової суми повинно бути зазначено місячне грошове утримання, що складається виключно з посадового окладу, окладу за спеціальним званням та надбавки за вислугу років.

Під час апеляційного розгляду справи представник апелянта Здинянчин Р.Т. повністю підтримав вимоги за апеляційною скаргою та надав суду пояснення відповідно до її змісту.

Позивач ОСОБА_1 у судовому засіданні апеляційну скаргу МВС України заперечив, оскільки вважає її безпідставною, а оскаржуване судове рішення законним і обґрунтованим.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апелянта та заперечення позивача у їх сукупності, колегія суддів приходить до переконання, що подана апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних мотивів.

Задовольняючи адміністративний позов ОСОБА_1, суд виходив з того, що він є інвалідом війни третьої групи і відповідно до ст. 23 Закону України "Про міліцію" та п. 2 Положення про порядок і умови державного обов'язкового особистого страхування рядового, начальницького та вільнонайманого складу органів і підрозділів внутрішніх справ України, затвердженого постановою КМ України № 627 від 19.11.1992 року (627-92-п) має право на одержання страхового відшкодування у розмірі трирічного грошового утримання за останньою посадою на день виплати страхової суми. Будучи звільненим у грудні 2002 року зі служби в органах внутрішніх справ України у зв'язку з виходом на пенсію з посади начальника чергової частини Залізничного РВ ЛМУ УМВС України, місячне грошове утримання позивача згідно із довідкою №16/14-С-18 від 15.06.2006 р. становило 771 грн. і складалося з посадового окладу, окладу за спеціальне звання, відсоткової надбавки за вислугу років, надбавки за таємність та середньомісячної надбавки за кваліфікацію і умови служби. Оскільки доплата за таємність у розмірі 10% посадового окладу мала постійний характер, виплачувалася ОСОБА_1 щомісячно протягом 1998 - 2002 рр. за роботу з таємними документами та була невід'ємною складовою частиною його заробітку за відповідною посадою, позивач має право на її включення у грошове утримання для нарахування належної йому страхової суми як інвалідові війни третьої групи.

Такі висновки суду першої інстанції, на думку колегії суддів, є правильними та відповідають дійсним обставинам справи.

Відповідно до ст. 23 Закону України "Про міліцію" працівник міліції підлягає обов'язковому державному страхуванню на суму десятирічного грошового утримання за останньою посадою, яку він займає, за рахунок коштів відповідних бюджетів, а також коштів, що надходять на підставі договорів від міністерств, відомств, підприємств, установ і організацій. У разі каліцтва, заподіяного працівникові міліції при виконанні службових обов'язків, а також інвалідності, що настала у період проходження служби або не пізніш як через 3 місяці після звільнення зі служби чи після закінчення цього строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце у період проходження служби, йому виплачується одноразова допомога в розмірі від трирічного до п'ятирічного грошового утримання (залежно від ступеня втрати працездатності) і призначається пенсія по інвалідності.

Згідно із п.2 Положення про порядок і умови державного обов'язкового особистого страхування рядового, начальницького та вільнонайманого складу органів і підрозділів внутрішніх справ України, затвердженого постановою КМ України № 627 від 19.11.1992 р. (627-92-п) , у разі встановлення застрахованому інвалідності, що настала у період служби (роботи), але не пізніш як через 3 місяці після звільнення зі служби (роботи) чи після закінчення цього строку, але внаслідок захворювання чи нещасного випадку, що мали місце при виконанні службових обов'язків страховик виплачує, зокрема, інвалідові III групи страхове відшкодування у розмірі трирічного грошового утримання за останньою посадою на день виплати страхової суми.

З довідки Залізничного РВ ЛМУ УМВС України у Львівській області №16/14-С-18 від 15.06.2006 р. (а.с. 7) вбачається, що місячне грошове утримання позивача ОСОБА_1 на день виплати страхової суми становило 771 грн. і складалося із посадового окладу, окладу за спеціальне звання, відсоткової надбавки за вислугу років, надбавки за таємність та середньомісячної надбавки за кваліфікацію і умови служби.

Подальші дії відповідачів щодо виключення надбавки за таємність у розмірі 10% посадового окладу з місячного грошового утримання позивача (а.с. 36) слід вважати безпідставними і такими, що не ґрунтуються на вимогах законодавства України.

Судом першої інстанції правильно встановлено, що надбавка за роботу в умовах режимних обмежень мала постійний характер, виплачувалася позивачу ОСОБА_1 щомісячно впродовж останніх п'яти років і була невід'ємною складовою його заробітку на займаній посаді, а тому підстав для її невключення до грошового утримання для виплати страхової суми колегія суддів не вбачає.

Покликання апелянта на необов'язковість одержуваної ОСОБА_1надбавки за таємність не відповідають фактичним обставинам справи, повністю спростовуються зібраними і дослідженими судом доказами та до уваги не приймаються.

Крім того, як встановлено колегією суддів, сам допуск позивача до роботи з таємними документами був нерозривно пов'язаний із виконуваними ним службовими обов'язками на займаній посаді, виходячи з якої працівникам міліції і здійснюється нарахування та виплата страхової суми.

Доводи апелянта в іншій частині на правомірність прийнятої постанови не впливають та висновків суду не спростовують.

Колегія суддів визнає, що суд першої інстанції, вирішуючи даний публічно-правовий спір, ухвалив законне рішення з дотриманням норм матеріального і процесуального права. Відтак, апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Судові витрати у справі підлягають віднесенню на рахунок держави.

Керуючись ст.ст. 195, 196, 199, 200, 205, 206 КАС України колегія суддів, -

Апеляційну скаргу Міністерства внутрішніх справ України залишити без задоволення, а постанову Франківського районного суду м. Львова від 26 грудня 2006 року у справі № 2-а-227/06 за позовом ОСОБА_1 до Міністерства внутрішніх справ України, УМВС України у Львівській області, ВАТ НАСК "ОРАНТА" про визнання бездіяльності непра вомірною та зобов'язання вчинити дії щодо виплати страхової суми - без змін.