Головуючий у 1 інстанції - Орлов І.В.

Суддя-доповідач - Ляшенко Д.В.

Донецький апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Ляшенка Д.В.

суддів: Колеснік Г.А., Ястребової Л.В.

У червні 2008 позивач звернувся до суду з позовом, до відповідачів, в якому просив визнати дії УПСЗН Совєтської районної адміністрації Макіївської міської ради щодо відмови у виплаті йому належної суми щорічної разової грошової допомоги до 5 травня, як інваліду війти за 2004-2008 роки та зобов'язати відповідача здійснити виплати щорічної разової грошової допомоги до 5 травня, як інваліду війни 3 групи у розмірах, що визначені ст. 13 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" за 2004 - 2008 роки у розмірі 10853,008 гривень. Крім того, стягнути з відповідача на його користь моральну шкоду у розмірі 10000,00 грн.

В обґрунтування позову позивач зазначає, що він є інвалідом війни 3 групи та у відповідності до ст. 13 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" має право на щорічну разову грошову допомогу до 5 травня у розмірі семи мінімальних пенсій за віком.

Постановою Совєтського районного суду м. Макіївки Донецької області від 08 серпня 2008 року позов задоволено частково.

Суд першої інстанції при розгляді справи встановив, що позивач є інвалідом війни 3 групи та відповідно до ст. 13 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" має право на отримання разової грошової допомоги до 5 травня у розмірі семи мінімальних пенсій за віком.

З урахуванням норм Законів України "Про державний бюджет України на 2005 рік" (2285-15) та "Про державний бюджет України на 2006 рік" (3235-15) , які до теперішнього часу не визнані неконституційними Конституційним Судом України та фактично отриманих позивачем сум грошової допомоги до 5 травня, суд дійшов висновку, що дії управління праці щодо виплати позивачу разової щорічної грошової допомоги до 5 травня за 2004,2007,2008 роки у неналежному розмірі є неправомірними та стягнув з Управління праці та соціального захисту населення Совєтської районної адміністрації Макіївської міської ради на користь позивача 6154 грн. 92 коп. недоплаченої суми щорічної грошової допомоги до 5 травня, як інваліду війни 3 групи за 2004,2007, 2008 роки. В задоволені решти позовних вимог відмовлено.

Не погодившись з таким рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить постанову суду скасувати, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права, а саме, управління зазначило, що виплати були здійсненні правомірно, виходячи із розмірів визначених Законами України про Державний бюджет України на відповідний рік.

Позивач та його представники в судовому засіданні заперечували проти задоволення апеляційної скарги УПСЗН

Представник відповідача до суду за викликом не прибув, хоча про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином у встановленому законом порядку.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає апеляційну скаргу необґрунтованою, а судове рішення таким, що підлягає залишенню без змін, з наступних підстав.

Суд апеляційної інстанції при розгляді справи встановив, що ОСОБА_1. є інвалідом війни 3 групи, у зв'язку з чим та відповідно до вимог ст. 13 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" має право на отримання одноразової грошової допомоги до 9 травня (яка повинна виплачуватися до 5 травня) в розмірі семи мінімальних пенсій за віком.

Відповідно до ст. 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", в редакції Закону Про внесення змін до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (1058-15) від 23.12.2004р. № 2291-IV, мінімальний розмір пенсії за віком встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.

Згідно ст. 2 ч.1 Закону України "Про прожитковий мінімум" від 15 липня 1999 року № 966-14, прожитковий мінімум застосовується для встановлення розмірів мінімальної заробітної плати та мінімальної пенсії за віком.

За матеріалами Держкомстату середня заробітна плата за попередній рік - 2003, складає:: 462,58 гривень.

Таким чином, мінімальний розмір пенсії за віком складав (462, 58 гривень х 20 %) 92,50 коп., а розмір разової грошової допомоги за 2004 рік, який повинен бути сплачений склав 92, 50 х 5 = 462, 50 гривень.

Відповідно до Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік" (489-16) , мінімальна пенсія за віком станом на 01.04.2007 року встановлена в розмірі 406 грн.

При цьому, ст. 62 Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік" встановлено, що для визначення мінімального розміру пенсії за віком відповідно до абзацу першого частини першої статті 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" з 1 квітня та з 1 жовтня 2007 року застосовується прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність, визначений абзацом п'ятим частини першої цієї статті, збільшений на 1 відсоток.

Отже, мінімальний розмір пенсії за віком станом на 01.04.2007 рік складав 410 грн. 06 коп.

Згідно Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік" (107-17) , мінімальна пенсія за віком станом на 01.04.2008 року встановлена в розмірі 481 грн.

Фактично позивач отримав від Управління праці грошову допомогу до п'ятого травня : у 2004 році - 130 грн. при цьому відповідач керувався положеннями ст. 44 Закону України "Про державний бюджет України на 2004 рік", у 2007 році - 300 грн. при цьому відповідач керувався положенням ст. 29 Закону України "Про державний бюджет України на 2007 рік", у 2008 році в розмірі 350 грн. при цьому відповідач керувався Постановою КМУ від 12.03.2008 року № 183 (183-2008-п) у відповідності до положенням пункту 20 розділу ІІ "Внесення змін до деяких законодавчих актів України" Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік" (107-17) .

Згідно рішення Конституційного Суду України у справі № 1-27/2004 від 01.12.04 року, положення статті 44 Закону України "Про Державний бюджет України на 2004 рік", які обмежували розмір щорічної разової допомоги відповідно до Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" (3551-12) - визнані такими, що не відповідають Конституції України (254к/96-ВР) (неконституційними), у зв'язку з тим, що вони суперечать конституційному припису, згідно з яким при прийнятті нових законів або внесені змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод (стаття 22 Конституції України). Рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2007 р. (v0a6p710-07) за № 6-рп ст. 29 Закону України "Про державний бюджет України на 2007 рік", якою встановлювався розмір щорічної разової допомоги до 05 травня у розмірах менших, ніж передбачено Законом, визнано такою, що не відповідає Конституції України (254к/96-ВР) .

Положення п.п. "б" п.п. 2 пункту 20 розділу ІІ "Внесення змін до деяких законодавчих актів України" Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік" (107-17) , згідно якого розмір допомоги до 5 травня визначається Кабінетом Міністрів України в межах бюджетних призначень, встановлених законом про Державний бюджет України" визнані неконституційними рішенням Конституційного Суду України від № 10-рп від 22.05.2008 р. (v010p710-08)

Відповідно до ст. 152 ч.2 Конституції України Закони, інші правові акти або їх окремі положення, визнані неконституційними, втрачають силу з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.

Частиною 3 цієї статті передбачено, що матеріальна або моральна шкода, спричинена фізичним або юридичним особам актами або діями, визнаними неконституційними, відшкодовується в установленому законом порядку.

Відповідно до ст. 3 Конституції України "Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави".

Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією (254к/96-ВР) та Законами України.

Крім того, ч. 2, 3 ст. 22 Конституції України передбачено, що "Конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані при прийнятті нових законів, або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод".

Враховуючи, що позивачу сплачена грошова допомога за 2004, 2007, 2008 роки у розмірах менших, ніж передбачено Законом України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" (3551-12) колегія суддів вважає, що суд першої інстанції обґрунтовано визнав дії відповідача неправомірними та стягнув з управління праці на користь позивача 6154,92 грн. недоплаченої суми щорічної грошової допомоги до 5 травня, як інваліду війни 3 групи за 2004, 2007, 2008 роки.

Таким чином, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції і підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування постанови суду не вбачається.

Керуючись ч. 1-3 ст. 160, ст.ст. 167, 195- 196, п.1 ч.1 ст. 198, ст. 200, п.1 ч.1 ст. 205, ст. 206 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

Апеляційну скаргу Управління праці та соціального захисту населення Совєтської районної адміністрації Макіївської міської ради на постанову Совєтського районного суду м. Макіївки Донецької області від 08 серпня 2008 року у справі №НОМЕР_1 за позовом ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Совєтської районної адміністрації Макіївської міської ради "про визнання дій неправомірними та стягнення недоотриманої суми разової щорічної грошової допомоги за 2004 - 2008 роки" - залишити без задоволення, а постанову суду без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, а в разі складення в повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі.

Головуючий у 1 інстанції - Орлов І.В.

Суддя-доповідач - Ляшенко Д.В.

Донецький апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Ляшенка Д.В.

суддів: Колеснік Г.А., Ястребової Л.В.

Керуючись ч. 1-3 ст. 160, ст.ст. 167, 195- 196, п.1 ч.1 ст. 198, ст. 200, п.1 ч.1 ст. 205, ст. 206 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

Апеляційну скаргу Управління праці та соціального захисту населення Совєтської районної адміністрації Макіївської міської ради на постанову Совєтського районного суду м. Макіївки Донецької області від 08 серпня 2008 року у справі №НОМЕР_1 за позовом ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Совєтської районної адміністрації Макіївської міської ради "про визнання дій неправомірними та стягнення недоотриманої суми разової щорічної грошової допомоги за 2004 - 2008 роки" - залишити без задоволення, а постанову суду без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, а в разі складення в повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі.