розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду в м. Харкові адміністративну справу за апеляційною скаргою Управління Пенсійного фонду України в Куп'янському районі Харківської області на постанову Куп'янського міськрайонного суду Харківської області від 04.07.2008 року по справі № 2-а-2/2008

за позовом ОСОБА_1

до Управління Пенсійного фонду України в Куп'янському районі Харківської області

про перерахунок пенсійного забезпечення і виплати компенсації за недоотриману пенсію,

ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Управління Пенсійного фонду в Куп'янському районі Харківської області, в якому просив суд:

- зарахувати відповідача провести перерахунок його пенсійного забезпечення з включенням суми 695 руб, яка була виплачена позивачу, як преміальні за роботу в зоні відчуження (Чорнобильської АЕС) та виплатити компенсацію за недоотриману пенсію за період нарахування по теперішній час;

- зарахувати до його позовної суми 916,40 руб, яка була виплачена позивачу за один місяць (червень 1986 року) його перебування в зоні відчуження під час якого він отримав максимально допустиму дозу радіації;

- зобов'язати відповідача здійснити йому перерахунок пенсії та виплатити позивачу пенсію у розмірі 6 мінімальних пенсій за віком та додаткової пенсії у розмірі 50% мінімальної пенсії за віком, виходячи з встановленої законом мінімальної пенсії за віком.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовував тим, що він з 30 квітня 1086 року по 29 червня 1986 року був направлений для участі у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС. Під час перебування в зоні відчуження отримав максимально допустиму дозу радіації. За рішенням медико-соціальної експертизи йому було встановлено 3 групу інвалідності, по захворюванню, пов'язаному з ліквідацією наслідків аварії на Чорнобильської АЕС. При цьому, позивач зазначав, що він звертався до позивача із заявою про перерахунок його пенсії відповідно до ст.ст. 50, 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" та із включенням до її розміру 685 руб. Між тим, відповідач необґрунтовано відмовив йому у такому перерахунку.

Відповідач проти позову заперечував, посилаючись на відсутність підстав для включення до розрахунку пенсії одноразової виплати у розмірі 916,40 грн, а також на відповідність розміру пенсії позивача вимогам чинного законодавства.

Постановою Куп'янського міськрайонного суду Харківської області від 04.07.2008 року позов задоволено. Зобов'язано відповідача здійснити перерахунок пенсії позивачу у розмірі 6 мінімальних пенсій та додаткової пенсії у розмірі 50% мінімальної пенсії за віком, виходячи з встановленої законом мінімальної пенсії за віком з 01.10.2006 року - промірі 366 грн, з 01.01.2007 року - в розмірі 380 грн, з 01.04.2007 року - в розмірі 406 гривень, з 01.11.2007 року - в розмірі 411 грн, з 01.10.2008 року - в розмірі 470 грн, з 01.04.2008 року - в розмірі 481 грн.

Справа №22-а-6914/08 Головуючий 1 інстанції: Гетьман Л.В.

Категорія: 28 Доповідач: Шевцова Н.В.

Відповідач не погодившись з постановою суду першої інстанції звернувся з апеляційною скаргою, в якій посилаючись на неповне з'ясування судом обставин справи, які мають значення для справи, порушення судом першої інстанції норм матеріального права та не вирішення судом першої інстанції всіх позовних вимог позивача, просить суд апеляційної інстанції оскаржувану постанову скасувати та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач посилається на неправильне застосування ст.ст. 50, 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", ст.ст. 3, 5, 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", постанов Кабінету Міністрів України від 03.01.2002 року за №1 "Про підвищення розміру пенсій та інших соціальних виплат окремим категоріям пенсіонерів, фінансування яких здійснюється за рахунок коштів державного бюджету" (1-2002-п) , від 27.12.2005 року за №1293 (1293-2005-п) та від 03.05.2007 року за №684 (684-2007-п) , що призвело до неправильного вирішення справи. Крім того, відповідач в своїй апеляційній скарзі посилався на те, що суд першої інстанції при прийнятті постанови не врахував, що позивач з 18.02.2004 року по 23.01.2006 року отримував пенсії за віком та на теперішній час також отримує таку пенсії, відповідно до поданої ним заяви від 21.02.2008 року.

Позивачем надані заперечення на апеляційну скаргу, в яких посилаючись на законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції, позивач просить залишити його без змін, а апеляційну скаргу відповідача без задоволення.

Перевіривши доводи апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції, заслухавши пояснення позивача та представника відповідача, дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що позивач приймав участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС в період з 30.04.1986 року по 29 червня 1986 року, є інвалідом 3 групи. Інвалідність позивача пов'язана з наслідками Чорнобильської катастрофи.

Позивач звертався до відповідача із заявою про роз'яснення нарахування пенсійного забезпечення на, що отримав відмову.

Задовольняючи позов, суд виходив з того, що відповідач необґрунтовано відмовив позивачу в перерахунку пенсії виходячи із розміру мінімальної пенсії за віком, встановленого ст. 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції. Між тим, вважає, що рішення суду щодо періоду за який відповідача зобов'язано здійснити перерахунок пенсій позивача не ґрунтується на встановлених обставинах по страві. Крім того, колегія суддів погоджується з доводами апеляційної скарги щодо не вирішення судом всіх позовних вимог позивача.

Відповідно до ч.1 ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їхнього життя і здоров'я, створення єдиного порядку визначення категорії зон радіоактивного забруднення територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту населення визначені та закріплені в Законі України від 28.02.1991 року (796-12) №796 "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" (надалі по тексту Закон №796 (796-12) ).

Статтею 54 Закону №796, яка діяла до прийняття Закону України "Про державний бюджет України на 2008 рік" № 107-VI (107-17) від 28.12.2007, тобто до 01.01.2008 року, передбачено, що у всіх випадках розміри пенсій для інвалідів, щодо яких встановлено зв'язок з Чорнобильською катастрофою, не можуть бути нижчими по 3-й групі інвалідності - 6 мінімальних пенсій за віком.

Відповідно до ст.50 Закону №796 особам, які є інвалідами 3 групи, призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, у розмірі 50% мінімальної пенсії за віком.

За таких обставин правильним та таким, що відповідають Закону (796-12) №796, є висновки суду про те, що позивач має право на призначення пенсії в розмірі, не нижчому 6 мінімальних пенсій за віком, та щомісячної додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, у розмірі 50% мінімальної пенсії за віком.

Наявність у позивача такого права є визначальним для вирішення вказаного спору, крім того, це право гарантується Конституцією України (254к/96-ВР) (ч.2 ст. 46 Конституції України).

Відповідно до ч.2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією (254к/96-ВР) та законами України.

Згідно з положенням ч.4 ст. 9 КАС України у разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України (254к/96-ВР) , закону України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту, суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.

Отже, за конституційними нормами, виходячи із пріоритетності законів над підзаконними актами, суд дійшов правильного висновку, що при розмірі пенсії позивачеві застосуванню підлягають ч.1 ст.50 та ч.4 ст.54 Закону України №796, а не Постанова Кабінету Міністрів України №1 (1-2002-п) , яка істотно звужує обсяг встановлених законом прав.

Також, колегія суддів, вважає, що суд правильно не взяв до уваги посилання відповідача на ч.5 ст.54 Закону №796, якою передбачено, що порядок обчислення пенсії по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсії у зв'язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи визначається Кабінетом Міністрів України, оскільки надання законодавцем такого права Кабінету Міністрів України не означає, що останній, встановлюючи такий порядок може допустити звуження змісту та обсягу прав позивача, встановлених цим Законом (796-12) . Тобто, Кабінет Міністрів України повинен був встановити зазначений порядок, не порушуючи положень цього Закону (796-12) , в тому числі й інших законів, якими встановлено мінімальний розмір пенсії за віком.

Зі ст.ст.50, 54 Закону №796 випливає, що під час визначення розміру пенсії та щомісячної додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю за основу їх нарахування береться розмір мінімальної пенсії за віком.

За чинним законодавством розмір мінімальної пенсії за віком визначається лише за правилами, передбаченими ст. 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", іншого нормативно-правового акта, який би визначав цей розмір або встановлював інший розмір, немає.

З огляду на викладене, колегія суддів, вважає, що суд першої інстанції обґрунтовано не взяв до уваги положення ч.3 ст.28 зазначеного Закону, з якої випливає, що мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений абзацом 1 частини 1 цієї статті, застосовується виключно для визначення розмірів пенсії, призначених згідно з цим Законом (796-12) , оскільки наявність такої норми та відсутність іншого мінімального розміру пенсії за віком не є підставою для відмови в реалізації позивачем конституційної гарантії та права на отримання пенсії і щомісячної додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком, як це встановлено ст.ст. 50, 54 Закону №796.

Крім того, колегія суддів, вважає безпідставним посилання відповідача на відсутність коштів щодо забезпечення виплат зазначеної доплати до пенсії, оскільки органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів, як на підставу невиконання своїх зобов'язань, які встановлені ст. 46 Конституції України та ст.ст.50, 54 Закону №796, щодо визначення розміру та виплати пенсії.

Відповідно до ч.3 ст.67 Закону №796, яка набрала чинності 31.10.2006 року, у разі збільшення розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом, підвищується розмір пенсії, визначений відповідно до ст.54 цього Закону, а також розмір додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, особам віднесеним до 1, 2, 3, 4 категорій, та розмір щомісячної компенсації сім'ям за втрату годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи. Перерахунок пенсії здійснюється з дня встановлення нового розміру прожиткового мінімуму.

Аналіз зазначеної норми, яка є імперативною, свідчить, що підставою для перерахунку пенсії є встановлення нового прожиткового мінімуму, і цей перерахунок здійснюється з дня встановлення цього мінімуму.

Відповідно до ч.1 ст. 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" мінімальний розмір пенсії за віком встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.

Оскільки позивачеві слід визначати пенсію виходячи з мінімальної пенсії за віком, яка встановлюється в розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, то в разі збільшення розміру цього прожиткового мінімуму перерахунок пенсії позивачеві повинен проводитись виходячи з нового розміру мінімальної пенсії за віком.

Тому правильним є висновок суду щодо протиправності відмови відповідачем у перерахунку пенсій у разі встановлення розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.

Між тим, приймаючи рішення про задоволення позову та зобов'язувавши відповідача здійснити позивачеві перерахунок пенсії, суд не врахував, що позивач по 23.01.2006 року отримував, а з 21.02.2008 року отримує пенсію за віком, а не за Законом (796-12) №796. При цьому зазначена обставина не заперечується сторонами по справі.

Крім того, суд не звернув уваги, що й своєму позові позивач не зазначає дати з якої він бажає, щоб відповідач здійснив йому перерахунок пенсії.

Таким чином, колегія суддів, вважає, що враховуючи періоди отримання позивачем пенсії за віком та положення ст. 195 КАС України, задоволенню підлягають вимоги щодо здійснення перерахунку пенсії за Законом (796-12) №796, виходячи із розміру мінімальної пенсії за віком, встановленої ст. 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", з 01.10.006 року по 21.02.2008 року.

Крім того, з рішення суду, яким позов задоволено повністю, не вбачається вирішення судом першої інстанції позовних вимоги щодо зобов'язання відповідача включити до розрахунку пенсії 685 руб та 916 руб, отриманих позивачем, які розглядались суд.

Колегія суддів, вважає, що зазначені позовні вимог не підлягають задоволенню, з наступних підстав.

Відповідно до розпорядження Ради Міністрів СРСР від 17.05.1986 оку за №964 (v0964400-86) рс, військовозобов'язаним, призваним на військові збори і безпосередньо зайнятим на роботах по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильської АЕС, що отримали гранично допустиму дозу опромінення, у зв'язку з чим вони не могли бути допущені до виконання робіт в зонах, по місцю їх основної роботи, їм проводилась виплата одноразової винагороди, в розмірі п'ятикратної місячної тарифної ставки.

З матеріалів справи вбачається, що згідно довідки, виданої позивачу Харківським спеціалізованим управлінням №541 від 30.07.1997 року, сума 685 руб є виплаченою одноразовою допомогою в п'ятикратному розмірі. Тобто, така виплата не є премією, як вважає позивач, а тому не підлягає включенню до фонду додаткової заробітної плати.

Таким чином, зазначена одноразова виплата не враховується в заробіток, з якого обчислюється пенсія, відповідно до ст. 66 Закону України "Про пенсійне забезпечення".

В матеріалах справи також мається довідка Харківського спеціалізованого управління №541 від 04.07.1991 року, яка визначає, що отримана позивачем сума в розмірі 916,4 руб складається з оплати праці по ліквідації аварії на Чорнобильської АЕС за травень - 448,72 руб, за червень - 467,68 руб. Таким чином, відповідач обґрунтовано не відносить 916,4 руб за червень місяць.

Отже, через неповне з'ясування судом першої інстанції обставин, які мають значення для правильного вирішення справи щодо виду отримуваної позивачем пенсії, що призвело до неправильного вирішення справи, а також вирішення судом не всіх позовних вимог, колегія суддів дійшла висновку про скасування постанови суду із прийняттям нового рішення про часткове задоволення позову.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 160, 195, 196, ч.3 ст. 198, п.1 202, ч.2 ст. 205, ст. 207 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Куп'янському районі Харківської області - задовольнити частково.

Постанову Куп'янського міськрайонного суду Харківської області від 04.07.2008 року по справі №2-а-2/2008 - скасувати.

Прийняти нову постанову, якою позов ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду в Куп'янському районі Харківської області про неправомірні дії та перерахунок пенсії - задовольнити частково.

Зобов'язати Управління Пенсійного фонду в Куп'янському районі Харківської області здійснити ОСОБА_1 перерахунок пенсії у розмірі 6 мінімальних пенсій за віком та додаткової пенсії у розмірі 50% мінімальної пенсії за віком, виходячи з розміру пенсії за віком, визначеного ст. 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" та провести відповідні виплати за період з 01.10.2006 року по 21.02.2008 рік.

В іншій частині позовних вимог ОСОБА_1 - відмовити.

Постанова набирає чинності з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом місяця з дня складання постанови у повному обсязі, шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.