Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду в складі :

головуючого-судді - Онишкевича Т.В.,

суддів - Улицького В.З., Багрія В.М.,

при секретарі судового засідання - Гідеї К.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги Державного казначейства України, Міністерства фінансів України, управління праці та соціального захисту населення Шепетівської районної державної адміністрації Хмельницької області на постанову Шепетівського міськрайонного суду Хмельницької області від 22 січня 2008 року у справі № 2-а-6/08 за позовом ОСОБА_1до Міністерства праці та соціальної політики України, Міністерства фінансів України, Державного казначейства України, управління праці та соціального захисту населення Шепетівської районної державної адміністрації Хмельницької області про стягнення недоплаченої грошової допомоги учаснику війни, -

Постановою Шепетівського міськрайонного суду Хмельницької області від 22 січня 2008 року задоволено адміністративний позов ОСОБА_1. до управління праці та соціального захисту населення Шепетівської районної державної адміністрації Хмельницької області (далі - УПСЗН Шепетівської РДА), Міністерства фінансів України, Державного казначейства України, Міністерства праці та соціальної політики України про стягнення недоплаченої разової щорічної грошової допомоги, передбаченої ст. 14 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", як учаснику війни, і вирішено стягнути на користь позивача з Державного бюджету України через Міністерство фінансів України, Державне казначейство України та УПСЗН Шепетівської РДА 3148,18 грн. спірної виплати за 2005-2007 роки, а також судові витрати у сумі 201 грн.

Вказане судове рішення в апеляційному порядку оскаржено відповідачами Державним казначейством України, Міністерством фінансів України та УПСЗН Шепетівської РДА.

У поданій апеляційній скарзі Державне казначейство України просить зазначену постанову скасувати і ухвалити нову, якою повністю відмовити у задоволенні вимог ОСОБА_1., покликаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права та неповноту з'ясування істотних обставин справи. Вимоги за апеляційною скаргою обґрунтовує тим, що Державне казначейство України належним чином та відповідно до вимог Бюджетного кодексу України (2542-14) і Законів України про Державний бюджет України на 2004-2007 роки виконало свій обов'язок щодо асигнування Міністерства праці та соціальної політики України за цільовою програмою "Щорічна разова грошова допомога ветеранам війни". Просить врахувати, що казначейство не є головним розпорядником бюджетних коштів, не змінює видатки Державного бюджету України і не має права розпоряджатися коштами, які призначені для виплати спірної допомоги. Вважає, що при ухваленні оскаржуваного рішення судом не були враховані положення бюджетного законодавства України. Наполягає на застосуванні строку звернення до адміністративного суду, стверджуючи, що відносно позовних вимог за 2005-2006 роки він пропущений позивачем без поважних причин.

Відповідач Міністерство фінансів України у поданій апеляційній скарзі просить постанову Шепетівського міськрайонного суду Хмельницької області від 22 січня 2008 року скасувати і ухвалити нову, про відмову у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1., покликаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права та неврахування істотних обставинам справи. Вимоги за апеляційною скаргою обґрунтовує тим, що головним розпорядником коштів для виплати разової грошової допомоги є Міністерство праці та соціальної політики України, якому щорічно з Державного бюджету України на такі цілі виділяються відповідні кошти. Просить врахувати, що рішення Конституційного Суду України № 6-рп/2007 (v0a6p710-07) прийняте 09 липня 2007 року, тобто після завершення виплати спірної допомоги у травні 2007 році, а також те, що передбачені Законом України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" (3551-12) розміри щорічної грошової допомоги на 2005-2007 роки не були підтвердженні державним бюджетом, як основним фінансовим документом. Вважає, що ОСОБА_1. у належному розмірі та відповідно до вимог Законів України про Державний бюджет України на 2005-2007 роки та постанови Кабінету Міністрів України № 177 від 18 лютого 2004 року (177-2004-п) виплачено щорічну разову грошову допомогу, як учаснику війни. Вказує на порушення судом першої інстанції норм бюджетного законодавства України.

У поданій апеляційній скарзі відповідач УПСЗН Шепетівської РДА просить скасувати постанову суду у даній справі і прийняти нову, якою повністю відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1., покликаючись на необґрунтованість судового рішення та порушення норм матеріального права. Вимоги за апеляційною скаргою обґрунтовує тим, що воно належним чином та відповідно до вимог Законів України про Державний бюджет України на 2005-2007 роки і постанови Кабінету Міністрів України № 177 від 18 лютого 2004 року (177-2004-п) виконало свій обов'язок перед позивачем щодо виплати щорічної разової грошової допомоги за відповідні роки. Просить врахувати, що Міністерство праці та соціальної політики України є головним розпорядником коштів для виплати разової грошової допомоги і виключно законом про державний бюджет України визначаються видатки на загальносуспільні потреби, їх розмір і цільове спрямування. Стверджує, що при ухваленні оскаржуваного судового рішення не були враховані положення бюджетного законодавства України. Крім того, рішення Конституційного Суду України №6-рп/2007 (v0a6p710-07) стосується виключно виплат за 2007 рік і не може бути застосоване до попередніх років.

Особи, які беруть участь у справі, в судове засідання на виклик суду не з'явилися, що не перешкоджає розгляду справи у їх відсутності згідно із ч.4 ст. 196 КАС України.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційних скарг у їх сукупності, колегія суддів приходить до переконання, що подані скарги підлягають частковому задоволенню з наступних мотивів.

Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_1., суд першої інстанції виходив з того, що він є учасником війни, якому відповідно до вимог ст. 14 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" щорічно до 5 травня виплачується грошова допомога у розмірі трьох мінімальних пенсій за віком. Рішеннями Конституційного Суду України від 01.12.2004 року та від 09.07.2007 року визнано такими, що не відповідають Конституції України (254к/96-ВР) , положення ст. 44 Закону України "Про Державний бюджет України на 2004 рік" та ст. 29 Закону України "Про Державний бюджет на 2007 рік", якими обмежувався розмір щорічної разової допомоги, передбаченої Законом України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" (3551-12) , у тому числі й учасникам війни. Розмір отриманої позивачем у 2005-2007 роках разової грошової допомоги до 5 травня не відповідає вимогам зазначеного Закону (3551-12) і сума заборгованості перед ОСОБА_1., виходячи із законодавчо встановлених розмірів мінімальної пенсії за віком у 2005-2007 роках, становить 3148,18 грн. та підлягає виплаті з Державного бюджету України через Міністерство фінансів України та Державне казначейство України.

Такі висновки суду першої інстанції, на думку колегії суддів, частково відповідають нормам матеріального права і фактичним обставинам справи.

Безспірно встановлено, що ОСОБА_1. є учасником війни, якому відповідно до вимог ст. 14 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" щорічно до 5 травня виплачується грошова допомога у розмірі трьох мінімальних пенсій за віком. Рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2007 року (v0a6p710-07) визнано такими, що не відповідають Конституції України (254к/96-ВР) , положення ст. 29 Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік", якими було обмежено розмір щорічної допомоги до 5 травня, встановленої Законом України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" (3551-12) , із вказівкою на те, що дане рішення Конституційного Суду України має преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв'язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень статей зазначених законів, що визнані неконституційними.

За таких обставин, колегія суддів приходить до переконання про підставність позовних вимог ОСОБА_1. у частині стягнення на його користь заборгованості з виплати щорічної допомоги за 2007 рік.

При визначенні розміру такої заборгованості колегія суддів виходить із того, що станом на 01.04.2007 року розмір прожиткового мінімуму, а відтак і мінімальної пенсії за віком, становив 410,06 грн.

З урахуванням виплаченої у 2007 році щорічної грошової допомоги до 5 травня в розмірі 55 грн., сума заборгованості перед позивачем ОСОБА_1. становить 1175,18 грн. (410,06 х 3 - 55) та підлягає виплаті у повному обсязі.

При цьому, колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції про необхідність покладення обов'язку щодо виплати недоплаченої щорічної одноразової грошової допомоги на Державне казначейство України і Міністерство фінансів України, оскільки такий порядок виплати спірної суми суперечить вимогам бюджетного законодавства України та не відповідає завданням і функціям вищевказаних державних органів.

Виходячи із вимог ст. - 17-1 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", колегія суддів приходить до переконання, що обов'язок з виплати позивачу заборгованої щорічної допомоги за 2007 рік слід покласти на відповідне управління праці та соціального захисту населення.

Покликання апелянтів на відсутність бюджетного фінансування передбачених Законом України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" (3551-12) розмірів щорічної грошової допомоги, як на причину невиконання державою взятих на себе зобов'язань, до уваги колегією суддів не приймаються, оскільки реалізація особою права, що пов'язане з отриманням бюджетних коштів, яке базується на спеціальних та чинних на час виникнення спірних правовідносин нормативно-правових актах національного законодавства, не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Кечко проти України").

Вирішуючи позовні вимоги ОСОБА_1. щодо аналогічних спірних виплат за 2005-2006 роки судом першої інстанції, на думку колегії суддів, безпідставно не враховано тієї обставини, що положення ст. 34 Закону України "Про Державний бюджет України на 2005 рік" та ст. 30 Закону України "Про Державний бюджет України на 2006 рік", якими розмір одноразової грошової допомоги до Дня Перемоги учасникам війни встановлювався на рівні 50 грн., на предмет конституційності не розглядалися, у встановленому порядку неконституційними визнанні не були та своєї чинності не втратили.

Тому підстав для задоволення позовних вимог про стягнення заборгованості із одноразової грошової допомоги до 5 травня за 2005-2006 спірні роки, на думку колегії суддів, немає.

Здійснені позивачем ОСОБА_1. судові витрати у справі, зокрема витрати на правову допомогу у сумі 150 грн. (а.с. 8), згідно із ст. 94 КАС України слід присудити із Державного бюджету України пропорційно до задоволених позовних вимог, тобто у розмірі 56 грн.

Сплачені позивачем судовий збір за подання адміністративного позову та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи у сумі 81 грн. (а.с. 1, 2) на підставі ст. 89 КАС України підлягають поверненню як такі, що помилково сплачені у більшому розмірі, ніж встановлено законом, особою, що звільнена від сплати судового збору.

Керуючись ст.ст. 195, 196, 198, 202 п. 3, 4, 205, 207 КАС України колегія суддів, -

Апеляційні скарги управління праці та соціального захисту населення Шепетівської районної державної адміністрації Хмельницької області, Державного казначейства України та Міністерства фінансів України задовольнити частково.

Постанову Шепетівського міськрайонного суду Хмельницької області від 22 січня 2008 року у справі № 2-а-6/08 скасувати і прийняти нову, якою адміністративний позов ОСОБА_1задовольнити частково.

Зобов'язати управління праці та соціального захисту населення Шепетівської районної державної адміністрації Хмельницької області провести виплату недоплаченої ОСОБА_1. у 2007 році разової щорічної грошової допомоги до 5 травня у розмірі 1175,18 грн.

У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Присудити позивачу ОСОБА_1. з Державного бюджету України здійснені ним витрати на правову допомогу у сумі 56 грн.

Повернути позивачу ОСОБА_1. судовий збір у сумі 51 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи у сумі 30 грн., сплачені ним при зверненні до адміністративного суду.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.