Суддя першої інстанції Шальєва В.А.

Суддя-доповідач: Старосуд М.І.

зал судового засідання у приміщенні суду за адресою: м. Донецьк, бульвар Шевченка, 26

Колегія суддів Донецького апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді: Старосуда М.І.

суддів: Ханової Р.Ф., Горбенко К.П.

ТОВ "Донвнешторг" звернулось до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Київському районі м. Донецька, Головного управління Державного казначейства України в Донецькій області про стягнення заборгованості з бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за листопад 2007 року у розмірі 627264 грн.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 28 серпня 2008 року по справі № 2-а-11098/08 задоволено позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Донвнешторг" до Державної податкової інспекції у Київському районі м. Донецька, Головного управління Державного казначейства України в Донецькій області, внаслідок чого стягнуто з державного бюджету України на користь позивача бюджетну заборгованість з податку на додану вартість по податковій декларації за листопад 2007 року у розмірі 627264 грн.

В апеляційній скарзі та під час апеляційного розгляду Державна податкова інспекція в м. Краматорську просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким позивачу у задоволенні позову відмовити.

Представник відповідача 2 у судове засідання не з’явився, про дату, час і місце апеляційного розгляду був повідомлений належним чином.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, встановила наступне.

Відповідно до пункту 1.8 статті 1 Закону України "Про податок на додану вартість" бюджетне відшкодування - сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом (168/97-ВР)

Порядок визначення суми податку, що підлягає відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню), та строки проведення розрахунків, врегульовано п.7.7. ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість".

Відповідно до п.п. 7.7.1 п.7.7. ст.7 цього Закону сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду. При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

За приписами п.п.7.7.2 п.7.7 ст.7 наведеного Закону ( в редакції, чинною у спірний період) якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то:

а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередньому податковому періоді постачальникам таких товарів (послуг); б) залишок від'ємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Платник податку, який має право на одержання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення повної суми бюджетного відшкодування, подає відповідному податковому органу податкову декларацію та заяву про повернення такої повної суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації (п.п.7.7.4. п.7.7. ст.7 Закону).

На виконання наведених вимог позивачем 20.12.2007р. було подано до відповідача 1 податкову декларацію з податку на додану вартість за листопад 2007р., розрахунок коригування сум податку на додану вартість за листопад 2007 року, розрахунок сум бюджетного відшкодування за листопад 2007 року та заяву про повернення повної суми бюджетного відшкодування за листопад 2007 року, визначеній у податковій декларації у розмірі 627264 грн.

Згідно до вимог п.п.7.7.5. п.7.7 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" податковий орган зобов’язаний був протягом 30 днів, наступних за днем отримання податкової декларації, провести документальну невиїзну перевірку (камеральну) заявлених у ній даних. За наявності достатніх підстав вважати, що розрахунок суми бюджетного відшкодування було зроблено з порушенням норм податкового законодавства, податковий орган має право протягом такого ж строку провести позапланову виїзну перевірку (документальну) платника для визначення достовірності нарахування такого бюджетного відшкодування. Податковий орган зобов'язаний у п'ятиденний термін після закінчення перевірки надати органу державного казначейства висновок із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету.

Відповідачем 1 була проведена виїзна позапланова перевірка позивача з питання достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку за листопад 2007р., за наслідками якої складена довідка № 499/23-3/32805224 від 05.02.2008 р. (а.с. 52-74). Перевіркою не була виявлена невідповідність суми бюджетного відшкодування сумі, заявленій у податковій декларації, податковим органом не приймалось рішення про зменшення суми бюджетного відшкодування.

На час розгляду справи позивачу не відшкодована з бюджету сума ПДВ по податковій декларації за листопад 2007 р. в розмірі 627264 грн., податковим органом не надано органу держказначейства висновок на цю суму відшкодування ПДВ.

Згідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією (254к/96-ВР) та законами України.

Таким чином, податковий орган як орган владних повноважень, здійснюючи контроль за обчисленням та сплатою податку на додану вартість, у тому числі, бюджетним відшкодуванням, повинен діяти у спосіб, передбачений законом, а саме, за наслідками перевірок, або надати висновок із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету, або відмовити у наданні бюджетного відшкодування. Законом не передбачено право податкового органу з будь-яких причин утриматися від виконання зазначених дій.

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджує висновок суду першої інстанції щодо стягнення на користь позивача з державного бюджету України заборгованості з податку на додану вартість за листопад 2007р. у розмірі 627264 грн.

Колегія суддів зазначає, що порушення норм Закону України "Про податок на додану вартість" (168/97-ВР) контрагентами позивача породжує негативні наслідки саме для цих підприємств і не може впливати на право позивача на бюджетне відшкодування податку на додану вартість.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись статтями 24, 184, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Київському районі м. Донецька на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 28 серпня 2008 року по справі № 2-а-11098/08 - залишити без задоволення.

Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 28 серпня 2008 року по справі № 2-а-11098/08 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Донвнешторг" до Державної податкової інспекції у Київському районі м. Донецька, Головного управління Державного казначейства України в Донецькій області про стягнення з державного бюджету України на користь позивача бюджетну заборгованість з податку на додану вартість по податковій декларації за листопад 2007 року у розмірі 627264 грн. - залишити без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили з моменту проголошення.

Ухвала може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, а в разі складення в повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі.