розглянувши апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в місті Сімферополі Автономної Республіки Крим на постанову Господарського суду Автономної Республіки Крим (суддя Привалова А.В.) від 31.07.08 у справі № 2-31/14471-2007 (№22а-350/08),

за позовом Відкритого акціонерного товариства "Сімферопольський ремонтно-механічний завод" (пр. Перемоги 4 км, Сімферополь, Автономна Республіка Крим, 95022)

до Державної податкової інспекції в місті Сімферополі Автономної Республіки Крим (вул. Мате Залки 1/9, Сімферополь, Автономна Республіка Крим, 95053)

про скасування податкових повідомлень-рішень,

Постановою господарського суду Автономної Республіки Крим від 31.07.2008 року (суддя Привалова А.В.) у справі №2-31/14471-2007А (№22а-350/08) задоволено позов відкритого акціонерного товариства "Сімферопольський ремонтно-механічний завод" до Державної податкової інспекції у місті Сімферополі Автономної Республіки Крим про скасування податкових повідомлень-рішень.

Суд скасував податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у місті Сімферополі Автономної Республіки Крим від 09.07.2007 №0006971503/0 про застосування штрафних санкцій з податку на землю у розмірі 1514,26грн.

Суд скасував податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у місті Сімферополі Автономної Республіки Крим від 09.07.2007 №0006961503/0 про застосування штрафних санкцій з податку на землю у розмірі 5469,79грн.

Суд скасував податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у місті Сімферополі Автономної Республіки Крим від 09.07.2007 №0006981503/0 про застосування штрафних санкцій з податку на землю у розмірі 474,72грн.

Суд стягнув з Державного бюджету України на користь відкритого акціонерного товариства "Сімферопольський ремонтно-механічний завод" 03,40грн. судового збору.

Не погодившись з постановою суду, Державна податкова інспекція у місті Сімферополі Автономної Республіки Крим звернулась з апеляційною скаргою, в якій просить постанову суду першої інстанції скасувати, у позові відмовити.

Апеляційна скарга мотивована порушенням норм матеріального та процесуального права. Зокрема відповідач посилається на те, що за результатами документальної перевірки виявлені порушення вимог Закону України "Про плату за землю" (2535-12) , що й стало підставою для визначення податкового зобов'язання. Податковий борг погашається попередньо погашенню податкових зобов'язань, які не є податковим боргом, в порядку календарної черговості його виникнення (Том 1, аркуш справи 32).

Представник відповідача у судове засідання не з'явився, про причини неприбуття в судове засідання суд не повідомив. Про дату, час та місце судового розгляду був повідомлений належним чином.

Відповідно до пункту 4 статті 196 Кодексу адміністративного судочинства України, неприбуття у судове засідання сторін, належним чином повідомлених про дату, час та місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.

На підставі та за правилами статті 195 Кодексу адміністративного судочинства України, розглянувши справу, судова колегія встановила наступне.

Як вбачається з матеріалів справи та було встановлено судом першої інстанції, відкрите акціонерне товариство "Сімферопольський ремонтно-механічний завод" звернулось до господарського суду Автономної Республіки Крим із адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у місті Сімферополі Автономної Республіки Крим про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень від 09.07.2007: №44400/10/153 та №444002/10/153, а також про скасування першої податкової вимоги №1/2226 від 27.07.2007 (Том 1, аркуш справи 3).

Свої позовні вимоги позивач мотивував тим, що спірні податкові повідомлення-рішення прийняті на підставі недостовірних висновків акту перевірки, висновки акту перевірки суперечать дійсним обставинам справи, оскільки відповідні платіжні доручення доказують сплату податкового боргу у повному обсязі, що є підставою для задоволення позовних вимог.

Матеріали справи свідчать про те, що у судовому засіданні від 06.12.2007 позивач надав клопотання в порядку статті 137 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно якому він просив суд: виключити вимоги про скасування першої податкової вимоги №1/2226 від 27.07.2007, та визнати недійсними податкові повідомлення-рішення від 09.07.2007: №44400/10/153 та №444002/10/153 (Том 1, аркуш справи 86).

Позивач у судовому засіданні від 10.07.2008 надав клопотання, згідно якого, просив суд: скасувати податкові повідомлення-рішення (без номеру та дати виписки) за №44401/10/153 від 09.07.2007, №44400/10/153 від 09.07.2007, №444002/10/153 від 09.07.2007 (Том 1, аркуш справи 123).

Також, у судовому засіданні 31.07.2008 позивач звернувся з клопотанням в порядку статей 105, 137 Кодексу адміністративного судочинства України про зміну позовних вимог, і просив суд скасувати податкові повідомлення-рішення від 09.07.2007 №0006971503/0, №0006981503/0 і №0006961503/0 (Том 1, аркуші справи 41, 43, 45).

Суд першої інстанції позовні вимоги задовольнив у повному обсязі.

Перевіривши матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин і додержання норм матеріального та процесуального права при прийнятті судом першої інстанції постанови, судова колегія вважає, що апеляційна скарга Державної податкової інспекції в місті Сімферополі Автономної Республіки Крим не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); пропорційно, зокрема з дотримання необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення.

Також, Рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2002 (v015p710-02) визначено що частина 2 статті 124 Конституції України передбачає право юридичної особи на захист судом своїх прав, встановлює юридичні гарантії її реалізації, надаючи можливість кожному захищати свої права будь-якими не забороненими законом засобами. Кожна особа має право вільно обирати не заборонений законом засіб захисту прав, у тому числі судовий захист. Суб'єкти правовідносин, у тому числі юридичні особи у разі виникнення спору можуть звертатися до суду за його вирішенням. Юридичні особи мають право на звернення до суду для захисту своїх прав безпосередньо на підставі Конституції України (254к/96-ВР) . Держава має забезпечувати захист прав усіх суб'єктів правовідносин, в тому числі у судовому порядку. Право юридичної особи на звернення до суду за вирішенням спору не може бути обмежене законом, іншими нормативно-правовими актами.

Згідно з статтею 69 Кодексу адміністративного судочинства України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Для органів державної податкової служби таким доказом є акт документальної перевірки, у якому згідно з пунктом 1.7 розділу 1 та пунктом 2 розділу 2 Порядку оформлення результатів документальних перевірок щодо дотримання податкового та валютного законодавства суб'єктами підприємницької діяльності - юридичними особами, їх філіями, відділеннями та іншими відокремленими підрозділами, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 10.08.2005 №327 (z0925-05) , зазначено, що факти виявлених порушень податкового і валютного законодавства в акті документальної перевірки повинні викладатися чітко, об'єктивно та в повній мірі, з посиланням на первинні документи, що підтверджують наявність зазначених фактів та на підставі яких вчинені записи у податковому та бухгалтерському обліку, з наведенням кореспонденції рахунків та інших доказів, що достовірно підтверджують наявність факту порушення, із зазначенням змісту порушень. Лише за умови дотримання контролюючим органом зазначених вимог щодо фіксування факту виявлених порушень є підстави для визначення платнику податкових зобов'язань.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем було проведено невиїзну документальну перевірку відкритого акціонерного товариства "Сімферопольський ремонтно-механічний завод" з питань своєчасності сплати до бюджету земельного податку за період з 01.01.2007 по 21.06.2007, за результатами якої було складено акт від 21.06.2007 №3767/15-3/00901499 (Том 1, аркуш справи 9).

Отже, перевіркою було виявлено порушення підпункту 5.3.1 статті 5 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами і державними цільовими фондами".

На підставі вказаного акту перевірки відповідачем 09.07.2007 було прийнято наступні податкові повідомлення-рішення:

-№0006971503/0, яким встановлено порушення граничного строку сплати узгодженого податкового зобов'язання з податку на землю і застосовані штрафні санкцій у розмірі 1514,26грн. (20% від 7571,26грн.);

-№0006961503/0, яким встановлено порушення граничного строку сплати узгодженого податкового зобов'язання з податку на землю і застосовані штрафні санкцій у розмірі 5469,79грн. (50% від 10939,56грн.);

-№0006981503/0, яким встановлено порушення граничного строку сплати узгодженого податкового зобов'язання з податку на землю і застосовані штрафні санкцій у розмірі 474,72грн. (10% від 4747,20грн.).

Також, як вбачається із акту перевірки, заборгованість у позивача виникла з жовтня 2006. Позивач повинен був самостійно сплатити суму податкового зобов'язання з податку на землю протягом десяти календарних днів, наступних за останнім днем відповідного граничного строку.

Проте, відповідач вважає, що оскільки позивачем сплата податку була проведена після передбаченого законом строку, то до нього правомірно застосовуються штрафні санкції за несплату узгодженої суму податкового зобов'язання з податку на землю впродовж граничного терміну сплати. Конституція України (254к/96-ВР) передбачає право кожного володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю та право на підприємницьку діяльність, яка не заборонена законом, (статті 41,42).

Виконання конституційного обов'язку, передбаченого статтею 67 Конституції України, реалізується сплатою кожним податків і зборів в порядку і розміру, встановленому законом.

Наявними доказами в матеріалах справи підтверджується те, що Державною податковою інспекцією у місті Сімферополі Автономної Республіки Крим поза увагою залишився той факт, що відкритим акціонерним товариством "Сімферопольська ремонтно-механічний завод" самостійно були здійснені платежі в рахунок сплаті податку на землю в термін з вересня по листопад 2006, що підтверджується наступними платіжними дорученнями: від 20.10.2006 №694 перерахована сума податку на землю за вересень 2006 в розмірі 2570,00грн.; від 17.11.2006 №772 перераховано суму податку на землю за жовтень у розмірі 3000,00грн.; від 20.12.2006 №893 перерахована сума податку на землю за листопад 2006 у розмірі 2570,00грн.; від 18.02.2007 №006 перерахована сума податку на землю за грудень 2006 в розмір 2570,00грн.; від 22.05.2007 №230 перерахована сума податку на землю за січень 2007 у розмірі 3522,00грн.; від 04.06.2007 №273 перерахована сума податку на землю за лютим - квітень 2007 у розмірі 10566,00грн.

Більше того, вищезазначене підтверджується висновком судово-економічної експертизи від 07.05.2008 №01/08.

Відповідно до статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що відкритим акціонерним товариством "Сімферопольський ремонтно-механічний завод" самостійно були здійснені платежі в рахунок сплати податку на землю в термін з вересня по листопад 2006. Заборгованість виникла з грудня 2006 по травень 2007 і була погашена у червні 2007. Надані у судовому засіданні платіжні доручення свідчать про сплату податкового боргу на 05.06.2007 в повному обсязі.

Відповідач вважає, що сума податкового зобов'язання позивача з жовтня 2006 по травень 2007 складає 23258,02грн. Позивачем самостійна була розрахована штрафна санкція та пеня за несвоєчасно сплачений податок на землю, про що свідчить платіжне доручення №280 від 05.06.2007 на суму 16000,00грн. Таким чином, матеріалами справи підтверджено, що позивачем сплачено 38228,00грн., у тому числі, штрафна санкція в розмірі 16000,00грн.

Згідно з пунктом 6.4.1 пункту 6.4 ст. 6 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами і державними цільовими фондами", податкові повідомлення вважаються відкликаними якщо сума податкового зобов'язання або податкового боргу, а також пені та штрафних санкцій самостійно погашається платником податків. При цьому таке податкове повідомлення вважається відкликаним у день, протягом якого відбулося погашення суми податкового зобов'язання (пені і штрафних санкцій) або податкового боргу.

Як встановлено частиною 1 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією (254к/96-ВР) та Законами України.

Зазначена норма кореспондується із приписами частини 2 статті 19 Конституції України.

Статтею 13 Закону України "Про державну податкову службу в Україні" передбачено, що посадові особи органів державної податкової служби зобов'язані дотримувати Конституції (254к/96-ВР) і законів України, інших нормативних актів, прав та охоронюваних законом інтересів громадян, підприємств, установ, організацій, забезпечувати виконання покладених на органи державної податкової служби функцій та повною мірою використовувати надані їм права.

Відповідно до частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Оскільки відповідачем не надані суду докази про наявність у позивача податкових зобов'язань з податку на землю з вересня по грудень 2006, таким чином, суд першої інстанції, правомірно на думку судової колегії дійшов висновку про те, що визначення позивачу податкових зобов'язань з податку на землю у вигляді штрафних санкцій в розмірах: 4074,72грн., 5469,79грн., 1514,26грн. згідно з спірним податковим повідомленням-рішенням є неправомірним, що є підставою для задоволення позовних вимог.

При викладених обставинах, судова колегія Севастопольського апеляційного адміністративного суду вважає, що постанову Господарського суду Автономної Республіки Крим (суддя Привалова А.В.) від 31.07.08 у справі № 2-31/14471-2007 (№22а-350/08) було прийнято з додержанням норм матеріального та процесуального права, у зв'язку із чим апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова Господарського суду Автономної Республіки Крим (суддя Привалова А.В.) від 31.07.08 у справі № 2-31/14471-2007 (№22а-350/08) підлягає залишенню без змін.

Керуючись статтями 195, 198, 205, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

1.Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в місті Сімферополі Автономної Республіки Крим залишити без задоволення.

2.Постанову Господарського суду Автономної Республіки Крим (суддя Привалова А.В.) від 31.07.08 у справі № 2-31/14471-2007 (№22а-350/08) залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення згідно з частиною п’ятою статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Ухвалу може бути оскаржено в порядку статті 212 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з якою касаційна скарга на судові рішення подається безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, крім випадків, передбачених цим Кодексом, а в разі складення постанови в повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення постанови в повному обсязі.