Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду в складі:

головуючого-судді - Яворського І.О.,

суддів - Носа С.П., Любашевського В.П.,

при секретарі судового засідання - Каблаку Т.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за апеляційною скаргою - Дубенської об'єднаної державної податкової інспекції Рівненської області

на постанову Господарського суду Рівненської області від 12 грудня 2007 року у справі № 17/224

за позовом Дочірнього підприємства "Райз-Агросервіс"

до Дубенської об'єднаної державної податкової інспекції Рівненської області

про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення, -

ДП "Райз-Агросервіс" звернулось до суду із адміністративним позовом до Дубенської об'єднаної державної податкової інспекції Рівненської області (далі - Дубенська ОДПІ), просило (з врахуванням уточнення позовних вимог) визнати нечинним податкове повідомлення-рішення від 16.06.2007 року № 000602340/3, яким позивачу визначено податкове зобов'язання з податку на прибуток в сумі 101839,97 грн. (в тому числі 84866,64 грн. основного платежу та 16973,33 грн. штрафних санкцій) в частині визначення податкового зобов'язання з податку на прибуток в сумі 96338,72 грн., в тому числі 80281,93 грн. основного платежу та 16056,79 грн. штрафних санкцій.

Постановою Господарського суду Рівненської області від 12 грудня 2007 року позов задоволено. Постанова мотивована наступним. Враховуючи вимоги Законів України "Про погашення зобов'язань платників перед бюджетами та державними цільовими фондами" (2181-14) , "Про оподаткування прибутку підприємств" (334/94-ВР) , Наказу ДПА України від 29.03.2003 року №143 "Про затвердження форми декларації з податку на прибуток підприємства та порядку її складання" (z0271-03) (в редакціях, що діяли на момент складання та подачі податкової декларації за 2 квартал 2006 року), підприємство не мало права по першій події, а саме по перерахуванню коштів, відобразити валові витрати, оскільки у позивача не було первинних підтверджуючих документів, проте при їх отриманні виникло і право відобразити такі витрати. Таким чином позивач мав законне право виправити показники декларації з врахуванням строків давності, а саме за минулих три роки (1095 днів) - 2003, 2004, 2005 роки. В той же час, ДП "Райз-Агросервіс" неправомірно віднесено до валових витрат 9753,63 грн. послуг залізниці наданої Одеською ТехПД у другому кварталі 2002 року, оскільки термін 1095 днів закінчився у другому кварталі 2005 року. Даний висновок також підтверджено висновком судової експертизи № 2069 від 01.10.2007 року. Документи, що підтверджують належне і правомірне вчинення до валових витрат коштів за оплату послуг агента ОСОБА_1 в сумі 18256,92 грн., пред'явлено при перевірці та в судовому засіданні, проте відповідачем документи, які підтверджують сплату відповідних сум не прийняті, як такі, що підтверджують дані витрати. Закон України "Про оподаткування прибутку підприємств" (334/94-ВР) не забороняє виплачувати винагороду за роботи, виконані на підставі угод, укладених в усній формі але виконаних і оплачених сторонами фактично. Як доказ наявності документів, які підтверджують понесені витрати до позову, надано договір від 01.05.2005 року між ОСОБА_1 та ДП "Райз-Агросервіс", акт та звіти, первинні документи на оплату по договорах вказаних в звітах. Таким чином відповідачем безпідставно проведено донарахування по даній операції 4564 грн. основного платежу та 913 грн. штрафних санкцій, всього - 5 477 грн. Даний висновок також підтверджено висновком судової експертизи № 2069 від 01.10.2007 року. Документи, що підтверджують належне і правомірне вчинення даної господарської операції щодо віднесення до валових витрат послуг агента ОСОБА_2 в сумі 62794,03 грн., пред'явлено при перевірці та в судовому засіданні, проте відповідачем документи, які підтверджують сплату відповідних сум не прийняті, як такі, що підтверджують дані витрати. Закон України "Про оподаткування прибутку підприємств" (334/94-ВР) , не забороняє виплачувати винагороду за роботи, виконані на підставі угод, укладених в усній формі але виконаних І оплачених сторонами фактично. Як доказ наявності документів, які підтверджують понесені витрати надано договір від 01.07.2005 року між ОСОБА_2 та ДП "Райз-Агросервіс", акт та звіти, первинні документи на оплату по договорах вказаних в звітах. Крім цього, позивачем спростоване твердження відповідача про відсутність доказів на підтвердження стягнення ОСОБА_2 заборгованості з Дібровського кінного заводу та надано договір та інші документи, що підтверджують стягнення боргу. Таким чином відповідачем безпідставно проведено донарахування 15699 грн. основного платежу та 3140 грн. штрафних санкцій, всього - 18839 грн. Даний висновок також підтверджено висновком судової експертизи № 2069 від 01.10.2007 року.

Постанову в апеляційному порядку оскаржив відповідач - Дубенська об'єднана державна податкова інспекція Рівненської області, вважає, що остання прийнята за неповного з'ясування обставин, що мають значення для справи, з порушенням норм матеріального права, просить постанову скасувати та прийняти нову, якою відмовити у задоволенні позову в повному обсязі. Свої вимоги обґрунтовує наступним. В ході перевірки встановлено, що ДП "Райз-Агросервіс" в складі рядка 04.1 декларації з податку на прибуток підприємства за II квартал 2006 року відображено витрати 2003, 2004, 2005 років. Відповідно до пп. 5.2.1 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною придбання електричної енергії (включаючи реактивну). В зв'язку з тим, що для перевірки позивачем представлено в підтвердження витрат звітного періоду (II квартал 2006 року) в сумі 249829,36 грн. документи 2002, 2003, 2004 та 2005 років, Дубенською ОДПІ правомірно зроблено висновок про завищення валових витрат у ІІ кварталі 2006 року на вказану суму, тому позивачу визначено податкове зобов'язання податку на прибуток в сумі 62457,34 грн. (249829,36 х 25% = 62457,34). Перевіркою встановлено, що ДП "Райз-Агросервіс" укладено договір з ПП ОСОБА_1 від 01.07.05. за № АGS-4/В. За цим договором агент ОСОБА_1 зобов'язується надавати послуги позивачу в укладенні угод. У звіті агента ОСОБА_1 про надання послуг з 01.07.2005 року до 30.12.2005 року відображено оплату за надані послуги в сумі 18256,92 грн. у червні 2005 року, тобто до моменту укладення договору від 01.07.2005 року за № АGS-4/В. Пунктом 5.3.9 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" передбачено, що не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку. Таким чином, в зв'язку з тим, що позивачем зайво включено до валових витрат витрати на оплату послуг ОСОБА_1 за червень 2005 року в сумі 18256,92 грн. Дубенською ОДПІ правомірно визначено податкове зобов'язання з податку на прибуток в сумі 4564,23 грн. (18256,92 х 25% = 4564,23). Перевіркою встановлено, що позивачем віднесено до складу валових витрат витрати в сумі 71379,46 грн. не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, обговоривши доводи апеляційної скарги та заперечень на неї, перевіривши повноту встановлення обставин справи, правильність їх юридичної оцінки, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Неправильним є висновок суду першої інстанції щодо неправомірності висновку відповідача про порушення позивачем пп. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", а саме, що підприємством безпідставно включено до складу валових витрат за другий квартал 2006 року витрати, підтверджені первинними документами 2003, 2004, 2005 років в результаті чого відбулось завищення валових витрат на суму 249829,36 грн.

Згідно з пп. 11.2.3 вказаного Закону (334/94-ВР) датою збільшення валових витрат платника податку при здійсненні ним операцій з особами, які є нерезидентами або резидентами, які сплачують цей податок за ставкою нижчою, ніж зазначена у статті 10 цього Закону (крім платників податку, зазначених у пункті 7.2 статті 7 цього Закону), або сплачують цей податок у складі єдиного чи фіксованого податку чи є звільненими від сплати цього податку або не є його суб'єктами згідно із законодавством, - є дата оприбуткування платником податку товарів (а при їх імпорті - також робіт (послуг), супутніх чи допоміжних такому імпорту товарів), а для робіт (послуг), - дата їх фактичного отримання від таких осіб, незалежно від наявності їх оплати (у тому числі часткової або авансової).

Відповідно до пп. 5.3.9 Закону (334/94-ВР) не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Підпунктами 5.2.6, 5.2.7 Закону (334/94-ВР) передбачено право платника податку включати до валових витрат звітного податкового періоду суми витрат, не віднесені до складу валових витрат минулих звітних податкових періодів у зв'язку з втратою, знищенням або зіпсуттям документів, установлених правилами податкового обліку, та підтверджених такими документами у звітному податковому періоді та суми витрат, не враховані у минулих податкових періодах у зв'язку з допущенням помилок та виявлених у звітному податковому періоді у розрахунку податкового зобов'язання.

Зазначеними вище нормами передбачено право платника податку включати до валових витрат звітного податкового періоду суми витрат, які не віднесені до складу валових витрат минулих звітних податкових періодів лише у зв'язку з втратою, знищенням або зіпсуттям документів, установлених правилами податкового обліку, та підтверджених такими документами у звітному податковому періоді та суми витрат, не враховані у минулих податкових періодах у зв'язку з допущенням помилок та виявлених у звітному податковому періоді у розрахунку податкового зобов'язання. Тому колегія суддів не приймає доводи позивача, що дані витрати не були віднесені до валових витрат відповідних минулих періодів, оскільки у підприємства не було первинних підтверджуючих документів. Крім того, дані витрати позивач відобразив у рядку декларації 04.1, в якому відображаються витрати відповідно до ст. 5.2.1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" (334/94-ВР) , а саме суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3-5.7 цієї статті.

Також колегія суддів вважає неправильними висновки суду першої інстанції щодо неправомірності висновку відповідача про порушення позивачем пп. 5.3.9 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" (334/94-ВР) та завищення валових витрат з оплати послуг агентів ОСОБА_1 та ОСОБА_3, які включені позивачем до складу валових витрат у другому кварталі 2006 року, оскільки позивач не надав належних доказів неправомірності таких висновків контролюючого органу.

Відповідно до пп. 4.2.3 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" (2181-14) обов'язок доведення того, що будь-яке нарахування, здійснене контролюючим органом у випадках, визначених підпунктом 4.2.2 цього пункту, є помилковим, покладається на платника податків, за винятком випадків, визначених пунктом 4.3 цієї статті. З врахуванням положень даної норми, колегія суддів вважає, що позивач не надав достатніх доказів того, що нарахування, здійснене Дубенською ОДПІ оскаржуваним податковим повідомленням-рішенням, є помилковим

За таких обставин, оскаржувана постанова прийнята з порушенням та неправильним застосуванням норм матеріального права, суд неповно з'ясував обставини справи, висновки суду не відповідають обставинам справи, позивач не довів обставин, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими, що відповідно до ст. 202 КАС України є підставою для її скасування та прийняття нової постанови.

На підставі наведеного, керуючись ст. ст. 195, 196, п. 3 ч. 1 ст. 198, ст. 202, п. 3 ч. 1 ст. 205, ст. ст. 207, 254 КАС України, колегія суддів, -

Апеляційну скаргу Дубенської об'єднаної державної податкової інспекції Рівненської області задовольнити .

Постанову Господарського суду Рівненської області від 12 грудня 2007 року - скасувати і ухвалити нову постанову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця з дня набрання нею законної сили.