розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Києві справу за апеляційною скаргою Державного територіально-галузевого об’єднання "Південно-Західна залізниця" на постанову Господарського суду м. Києва від 26.03.2007 року по справі за їх позовом до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі м. Києва про скасування податкового повідомлення-рішення, -

ДТГО "Південно-Західна залізниця" звернулися до Господарського суду м. Києва з адмінпозовом до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі м. Києва про скасування податкового повідомлення-рішення № 0001681802/0 від 22.12.2006 року.

Постановою Господарського суду м. Києва від 26.03.2007 року в задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з вищезазначеною постановою, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить апеляційну інстанцію скасувати незаконну, на їх думку, постанову суду першої інстанції та постановити нову, якою позовні вимоги задовольнити в повному обсязі. В своїй апеляційній скарзі апелянт посилається на неповне з’ясування всіх обставин, що мають значення для вирішення справи, порушення Господарським судом м. Києва норм матеріального права, що є підставою для скасування судового рішення.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників процесу, що з’явилися в судове засідання, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Господарський суд м. Києва в своєму рішенні прийшов до висновку про відсутність правових підстав для задоволення позову.

Апеляційна інстанція повністю погоджується з такими висновками суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб’єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень (ч. 1 ст. 2 КАС України).

Відповідно до ч. 1 ст. 9 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією (254к/96-ВР) та законами України.

Як вбачається з матеріалів справи, ДПІ у Дніпровському районі м. Києва було проведено перевірку Локомотивного депо Дарниця Державного територіально-галузевого об'єднання "Південно-західна залізниця", за результатами якої складено акт від 13.12.2006 № 3395/23-815-01069643 "Про результати планової виїзної документальної перевірки дотримання вимог податкового та валютного законодавства локомотивним депо Дарниця ПЗЗ (код 01069643) за період з 01.04.2005 по 30.06.2006".

На підставі згаданого акту прийнято спірне податкове повідомлення-рішення від 22.12.2006 № 0001681802/0, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання за платежем: земельний податок у розмірі 42.736,04 грн., в т.ч. 28490,69 грн. - основний платіж та 14245,35 грн. - штрафні (фінансові) санкції.

За період, що перевірявся, позивач нараховував і сплачував земельний податок, зокрема за дві земельні ділянки (кадастрові № 63:698:008, № 63:698:017, № 66:020:023), що розташовані за адресою: м. Київ, район Дарницький.

Згідно з розрахунками позивач сплачував земельний податок за земельні ділянки (кадастрові № 63:698:008, № 63:698:017, № 66:020:023 - землі транспорту, зв'язку, житлової забудови) із застосуванням пільгової ставки у розмірі 25% від суми земельного податку як за землі залізниць.

Виходячи з положень ч. 10 ст. 7 Закону України "Про плату за землю" (далі Закон), податок за земельні ділянки, надані для військових формувань, утворених відповідно до законів України, крім Збройних Сил України та Прикордонних військ України, залізниць, гірничодобувних підприємств, а також за водойми, надані для виробництва рибної продукції, справляється у розмірі 25 відсотків суми земельного податку, обчисленого відповідно до частин першої та другої цієї статті.

Віднесення земельних ділянок (кадастрові № 63:698:008, № 63:698:017, № 66:020:023), що розташовані за адресою: м. Київ, район Дарницький, до земель залізниць сторонами не заперечується.

При цьому при обчисленні земельного податку (у розмірі 25 % від суми цього податку) позивачем замість середньої базової вартості одного кв. м. по місту (131,88 грн./кв. м), встановленої п. 1 ч. 1 Рішення Київської міської ради "Про затвердження грошової оцінки земель м. Києва" від 27,04.2000 № 104/825 (ra0104023-00) , взято базову вартість одного кв. м. землі, зазначену у довідках Головного управління земельних ресурсів КМДА від 14.01.2003 № Ю-14430/2003, від 14.01.2003, № Ю-14431/2003, від 14.01.2003 № Ю-14403/2003 про нормативну грошову оцінку вищевказаних земельних ділянок (85,72 грн./кв. м., 93,63 грн./кв. м., 147,71 грн./кв. м.).

Плата за землю справляється у вигляді земельного податку або орендної плати, що визначається залежно від грошової оцінки земель. Власники земельних ділянок, земельних часток (паїв) та землекористувачі, крім орендарів та інвесторів - учасників угоди про розподіл продукції, сплачують земельний податок (ст. 2 Закону).

Об'єктом плати за землю є земельна ділянка, а також земельна частка (пай), яка перебуває у власності або користуванні, у тому числі на умовах оренди (ст. 5 Закону).

З положень ч. 1 ст. 14 Закону вбачається, що юридичні особи самостійно обчислюють суму земельного податку в порядку, визначеному цим Законом (2535-12) за формою, встановленою Головною державною податковою інспекцією України, щороку за станом на 1 січня і до 1 лютого подають дані відповідній державній податковій інспекції.

Відповідно до ст. 17 Закону, земельний податок сплачується рівними частками власниками земельних ділянок, земельних часток (паїв) і землекористувачами - виробниками товарної сільськогосподарської і рибної продукції та громадянами до 15 серпня і 15 листопада, а всіма іншими платниками - щоквартально до 15 числа наступного за звітним кварталом місяця.

Відповідно до ст. 71 Закону України "Про Державний бюджет України на 2005 рік" (аналогічна норма міститься і у Законі України "Про Державний бюджет України на 2006 рік" (3235-15) ) платежі, які відповідно до цього Закону (3235-15) зараховуються до Державного бюджету України та місцевих бюджетів і для яких законодавчо не визначені терміни їх сплати, сплачуються щомісячно в порядку, визначеному Законом України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" (2181-14) для платежів, що мають базовий (звітний) період - календарний місяць.

По загальнодержавних та місцевих податках і зборах (обов'язкових платежах), для яких законодавчо не передбачено подання податкових декларацій (розрахунків), платники надають щомісячні розрахунки про належні до сплати суми обов'язкових платежів у порядку, визначеному законодавством для обов'язкових платежів з базовим (звітним) періодом - календарний місяць.

Своєчасно не внесені до бюджетів суми цих платежів вважаються податковим боргом та стягуються до бюджету в порядку, визначеному законодавством.

Статтею 1 Закону України "Про систему оподаткування" визначено, що встановлення і скасування податків і зборів (обов'язкових платежів) до бюджетів та до державних цільових фондів, а також пільг їх платникам здійснюються Верховною Радою України, Верховною Радою Автономної Республіки Крим і сільськими, селищними, міськими радами відповідно до цього Закону (1251-12) , інших законів України про оподаткування.

Ставки, механізм справляння податків і зборів (обов'язкових платежів), за винятком особливих видів мита та збору у вигляді цільової надбавки до діючого тарифу на електричну та теплову енергію, збору у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ для споживачів усіх форм власності, і пільги щодо оподаткування не можуть встановлюватися або змінюватися іншими законами України, крім законів про оподаткування.

Відповідно до ст. 13 Закону, підставою для нарахування земельного податку є дані державного земельного кадастру.

Грошова оцінка земельних ділянок проводиться Державним комітетом України по земельним ресурсам за методикою, затвердженою Кабінетом Міністрів України (ст. 23 Закону).

Грошова оцінка землі застосовується для економічного регулювання земельних відносин при укладанні цивільно-правових угод, передбачених законодавством України (ст. 24 Закону).

Згідно з п. 2 Постанови Кабінету Міністрів України № 15 від 12.01.1993 "Про порядок ведення державного земельного кадастру" (15-93-п) , Державний земельний кадастр включає дані реєстрації права власності, права користування землею та договорів на оренду землі, обліку кількості та якості земель, бонітування ґрунтів, зонування територій населених пунктів, економічної та грошової оцінки земель.

Виходячи з положень ч. 1, 2 та 4 ст. 7 Закону, ставки земельного податку з земель, грошову оцінку яких встановлено, встановлюються у розмірі одного відсотка від їх грошової оцінки, за винятком земельних ділянок, зазначених у частинах п'ятій - десятій цієї статті та частині другій статті 6 цього Закону.

Якщо грошову оцінку земельних ділянок не встановлено, середні ставки земельного податку встановлюються у розмірах, визначених цією статтею.

Ставки земельного податку за земельні ділянки (за винятком сільськогосподарських угідь) диференціюють та затверджують відповідні сільські, селищні, міські ради виходячи із середніх ставок податку, функціонального використання та місцезнаходження земельної ділянки, але не вище ніж у два рази від середніх ставок податку з урахуванням коефіцієнтів, встановлених частиною другою і третьою цієї статті.

Грошова оцінка земельних ділянок визначається на рентній основі (ст. 201 Земельного Кодексу України).

Залежно від призначення та порядку проведення грошова оцінка земельних ділянок може бути нормативною і експертною.

Нормативна грошова оцінка земельних ділянок використовується для визначення розміру земельного податку, втрат сільськогосподарського і лісогосподарського виробництва, економічного стимулювання раціонального використання та охорони земель тощо.

Експертна грошова оцінка використовується при здійсненні цивільно-правових угод щодо земельних ділянок.

Грошова оцінка земельних ділянок проводиться за методикою, яка затверджується Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до ст. 20 Земельного кодексу України віднесення земель до тієї чи іншої категорії здійснюється на підставі рішень органів державної влади та органів місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень.

Таким чином, органи місцевого самоврядування в межах своїх повноважень здійснюють віднесення земель до тієї чи іншої категорії та визначають ставки земельного податку.

Відповідно до ст. 5 Закону України "Про оцінку земель" нормативна грошова оцінка земельних ділянок використовується для визначення розміру земельного податку, державного мита при міні, спадкуванні та даруванні земельних ділянок згідно із законом, орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, втрат сільськогосподарського і лісогосподарського виробництва, а також при розробці показників та механізмів економічного стимулювання раціонального використання та охорони земель.

Суб'єктами оціночної діяльності у сфері оцінки земель є органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування, які здійснюють управління у сфері оцінки земель (ст. 6 Закону України "Про оцінку земель").

Проаналізувавши норми чинного законодавства, колегія суддів приходить до висновку, що нормативна грошова оцінка земельних ділянок, яка використовується для визначення розміру земельного податку, встановлюється органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування, які здійснюють управління у сфері оцінки земель.

Відповідно до п. 1.1 Порядку визначення грошової оцінки земельних ділянок в м. Києві, затвердженого Рішенням Київської міської ради від 03.04.2001 № 242/1219 (ra0242023-01) (із змінами та доповненнями), грошова оцінка земельних ділянок в м. Києві здійснюється згідно з чинним законодавством України, нормативно-правовими актами та Рішенням Київської міської Ради від 27.04.2000 № 104/825 (ra0104023-00) "Про затвердження грошової оцінки земель м. Києва" з метою визначення розмірів земельного податку.

Згідно з підпунктом 2.1 пункту 2 частини 1 Рішення Київської міської Ради від 27.04.2000 № 104/825 (ra0104023-00) "Про затвердження грошової оцінки земель м. Києва" плата за землі залізниць справляється у розмірі 25 відсотків від суми земельного податку, обчисленого як один відсоток від середньої базової вартості одного кв. м. по місту, без врахування локальних коефіцієнтів на місце розташування земельних ділянок.

Середня базова вартість одного кв. м. земель м. Києва затверджена пунктом 1 частини 1 Рішенням Київської міської Ради від 27.04.2000 № 104/825 (ra0104023-00) "Про затвердження грошової оцінки земель м. Києва" у розмірі 131,88 грн.

Апеляційна інстанція приходить до аналогічного з судом першої інстанції висновку, що при обчисленні земельного податку (у розмірі 25 % від суми цього податку) позивачем в порушення пп. 2.1 п. 2 ч. 1 Рішення Київської міської ради "Про затвердження грошової оцінки земель м. Києва" від 27.04.2000 № 104/825 (ra0104023-00) замість середньої базової вартості одного кв. м. по місту (131,88 грн./кв. м) взято базову вартість одного кв. м. землі, зазначену у довідках органів земельних ресурсів про нормативну грошову оцінку земельної ділянки (85,72 грн./кв. м., 93,63 грн./кв. м., 147,71 грн./кв. м.), в результаті чого позивачем було занижено суму земельного податку на 28490,69 грн.

Крім того, судова колегія знаходить правомірним відхилення господарським судом посилань позивача на довідки Головного управління земельних ресурсів КМДА, оскільки у вказаних довідках вказано невірну базову вартість одного кв. м. земель міста Києва для визначення розміру земельного податку з земель залізниці, в той час як рішення Київської міської Ради від 27.04.2000 № 104/825 (ra0104023-00) "Про затвердження грошової оцінки земель м. Києва", яким визначено середня базова вартість одного кв. м. земель м. Києва у розмірі 131,88 грн., є чинним, оприлюдненим у встановленому законом порядку та є обов'язковим як для Головного управління земельних ресурсів КМДА, так і для позивача.

Згідно з п. 17.1 ст. 17 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" штрафні санкції накладаються на платника податків за порушення податкового законодавства.

Відповідно до пп. 17.1.3 п. 17.1 ст. 17 нього Закону у разі коли контролюючий орган самостійно донараховує суму податкового зобов'язання платника податків за підставами, викладеними у підпункті "б" підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 цього Закону, такий платник податків зобов'язаний сплатити штраф у розмірі десяти відсотків від суми недоплати (заниження суми податкового зобов'язання) за кожний з податкових періодів, установлених для такого податку, збору (обов'язкового платежу), починаючи з податкового періоду, на який припадає така недоплата, та закінчуючи податковим періодом, на який припадає отримання таким платником податків податкового повідомлення від контролюючого органу, але не більше п'ятдесяти відсотків такої суми та не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян сукупно за весь строк недоплати, незалежно від кількості податкових періодів, що минули.

Оскільки судова колегія прийшла до висновку про наявність факту порушення позивачем податкового законодавства щодо недоплати податкового зобов'язання з земельного податку у розмірі 28490,69 грн., то правомірним є донарахування позивачу передбачених пп. 17.1.3 п. 17.1 ст. 17 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" штрафних санкцій у розмірі 14245,35 грн.

За таких обставин, висновки акту перевірки відповідають дійсним обставинам справи, тому спірне податкове повідомлення-рішення не підлягає скасуванню.

З наведеного можна зробити висновок, що суд першої інстанції правомірно відмовив в задоволенні позовних вимог.

Згідно ч. 3 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією (254к/96-ВР) та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Також, відповідно до положень ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. У відповідності до наведених вимог податкова інспекція як суб'єкт владних повноважень довела правомірність прийнятого нею рішення, на підставі якого пред’явлено позов, а отже воно не підлягає скасуванню.

Відповідно до ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду – без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Проаналізувавши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права. Встановлено, що відповідачем правомірно та у відповідності до наведених положень податкового і земельного законодавства донараховано позивачу суму податкових зобов'язань з земельного податку у розмірі 28490,69 грн..

А тому, апеляційну скаргу Державного територіально-галузевого об’єднання "Південно-Західна залізниця" на постанову Господарського суду м. Києва від 26.03.2007 року по справі за їх позовом до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі м. Києва про скасування податкового повідомлення-рішення, необхідно залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції – без змін.

Керуючись ст.ст. 2, 198, 200, 205, 206 КАС України, судова колегія, -

В задоволенні апеляційної скарги Державному територіально-галузевому об’єднанню "Південно-Західна залізниця" – відмовити.

Постанову Господарського суду м. Києва від 26.03.2007 року – залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом одного місяця шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.