розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Києві справу за апеляційною скаргою Військового прокурора Житомирського гарнізону на постанову Господарського суду Житомирської області від 26 березня 2007 року у справі за позовом Квартирно – експлуатаційної частини району до Бердичівської об’єднаної державної податкової інспекції про визнання недійсними податкових повідомлень - рішень, -

Квартирно – експлуатаційна частина району звернулися до Бердичівської об’єднаної державної податкової інспекції про скасування податкового повідомлення - рішення від 21.08.2003 р. № 146-3/23-01/08322588. яким визначено суму податкового зобов'язання за платежем "Збір за геологорозвідувальні роботи" на суму 12664,00 грн. та застосовано фінансову санкцію на суму 3178,00, та податкового повідомлення - рішення від 21.08.2003р. № 147-3/23-01/08322588, яким визначено суму податкового зобов'язання за платежем "Податок на додану вартість", (частково в сумі 36187,00 грн.) та нараховані відповідні фінансові санкції.

Постановою Господарського суду Житомирської області від 26 березня 2007 року в задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з вище зазначеною постановою, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та постановити нову, якою позовні вимоги задовольнити в повному обсязі. В своїй апеляційній скарзі апелянт посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, неповне з’ясування обставин, що мають значення для справи.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників процесу, що з’явилися в судове засідання, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги та заперечення на апеляційну скаргу, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб’єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень (ч. 1 ст. 2 КАС України).

Відповідно до ч. 1 ст. 9 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією (254к/96-ВР) та законами України.

Як вбачається з матеріалів справи, Бердичівська квартирно-експлуатаційна частина району являється установою Збройних Сил України, яка фінансується за рахунок Державного бюджету, тому вона звільнена від сплати збору за геологорозвідувальні роботи, виконані за рахунок Державного бюджету на підставі статті 14 Закону України "Про внесення змін до Закону України "Про збройні сили України", яка визначає, що "земля, вода, інші природні ресурси, закріплені за військовими частинами, військовими навчальними закладами, установами та організаціями Збройних Сил України є державною власністю, належить їм на праві оперативного управління та звільняються від сплати усіх видів податків".

Головним фінансово-економічним управлінням Міністерства оборони України отримано лист Державної податкової адміністрації від 12.03.2002 року № 590-1118, яким погоджений "Методичний посібник з питань податків та зборів (обов'язкових платежів до бюджетних та державних цільових фондів, які справляються в структурах Збройних Сил України(станом на 01.01.2002р.)". В пункті 12 цього посібника наведено роз'яснення центрального податкового органу стосовно порядку сплати даного збору, а саме : "від сплати збору за геологорозвідувальні роботи звільняються землевласники й землекористувачі, які здійснюють у встановленому порядку видобуток корисних копалин місцевого значення для власних потреб або користуються надрами для господарських і побутових потреб на наданих їм у власність чи користування земельних ділянках". Бердичівська КЕЧ району добувала прісну воду на підставі дозволу на спеціальне водокористування №56-111 від 11.09.1996р.(термін дії продовжений до 31.12.2004р.) та використовувала її згідно з положенням про свою діяльність (наказ № 75 від 22.02.1977р. МО СРСР) на власні господарські та побутові потреби Збройних Сил України, тому повинна була бути звільнена від сплати збору за геологорозвідувальні роботи.

Суд першої інстанції, вирішуючи спір, прийшов до висновку про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог.

Колегія суддів не може погодитися з такими доводами, а тому приходить до протилежного висновку про наявність законних підстав для задоволення позову, з огляду на наступне.

Відповідно до постанови Пленуму Верховного Суду України "Про деякі питання застосування законодавства про відповідальність за ухилення від сплати податків, зборів, інших обов'язкових платежів" від 08.10.2004 року за №15 (v0015700-04) п.4 судам необхідно виходити з того, що необхідно розмежувати ухилення від сплати обов'язкових платежів і несвоєчасну їх сплату за відсутності умислу на несплату. Особа, яка не мала наміру ухилитися від сплати зазначених платежів, а не сплатила їх з інших причин, може бути притягнена лише до встановленої законом відповідальності за порушення податкового законодавства, пов'язані з обчисленням і сплатою цих платежів.

Апеляційна інстанція приймає доводи апелянта з приводу того, що платник податку, активи якого не перебувають у податковій заставі, не несе кримінальної відповідальності за умисне несвоєчасне виконання податкових зобов'язань за відсутності умислу на ухилення від сплати податку, оскільки згідно з підпунктом 3.1.1. п. 3.1. ст. З Закону № 2181 -111 платники податків самостійно визначають черговість і форми задоволення претензій кредиторів за рахунок активів, вільних від заставних зобов'язань забезпечення боргу. При цьому слід врахувати, що активи платника податків можуть бути примусово стягнені в рахунок погашення його податкового боргу виключно за рішенням суду.

Виходячи з положень Закону України "Про систему оподаткування" (1251-12) , пільги щодо оподаткування не можуть встановлюватись або змінюватись іншими законами України, крім законів про оподаткування, а Закон України "Про внесення змін до Закону України "Про Збройні сили України" надає ці пільги.

Колегія суддів не може не погодитись з доводами апелянта, що чинні редакції двох законів неоднаково регулюють правовідносини, що виникають зі сплати податку, зокрема військовими установами. Оскільки за рішенням Конституційного Суду України від 7 вересня 2005 року по справі № 2-20/2005, в описовій частині якого фактично дано роз'яснення двох норм законів, які суперечать одна одній, два аналізованих вище закони є нормативно - правовими актами одного рівня правового регулювання, то такий їх стан породжує правову колізію у правозастосуваниі, тому що дві норми законів суперечать одна одній.

З огляду на вище викладене, апеляційна інстанція приходить до висновку, що у разі коли норма закону чи виданого на його підставі іншого нормативно-правового акта або норми різних законів чи нормативно - правових актів припускають неоднозначне трактування прав і обов'язків платника податків або контролюючих органів, тобто має місце "конфлікт інтересів", рішення приймається згідно з підпунктом 4.4.1 п. 4.4 ст. 4 Закону № 2181 - 111 на користь платника податків.

Оскільки між ст. 14 Закону України "Про Збройні Сили України" і ст. 1 Закону України "Про систему оподаткування" існує суттєве протиріччя, при прийнятті рішення про застосування збору за геологорозвідувальні роботи слід було керуватися ст. 4 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань з платників податків перед бюджетними та державними цільовими фондами", якою встановлено, що у разі коли норми законів припускають неоднозначне трактування прав та обов'язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняття рішення на користь як платників податків, так і контролюючого органу, рішення у межах апеляційного узгодження приймається на користь платника податків, тобто у даному випадку на користь Бердичівської КЕЧ району.

Що стосується вимоги позивача про скасування податкового повідомлення - рішення, яким відбулось донарахування податку на додану вартість, колегія суддів вважає за необхідне відмітити наступне.

У І кварталі 2000 року Бердичівською КЕЧ району у Декларації податку на додану вартість до податкового кредиту і до податкового зобов'язання включена сума 19736 грн. проведеного взаєморозрахунку з Будинкоуправлінням №1 КЕЧ району. Дана обставина підтверджується податковими накладними.

При цьому БУ №1 КЕЧ надавало податкові накладні в момент продажу товарів, та згідно "Порядку ведення книги обліку придбання товарів (робіт, послуг)" п.10.1 ці податкові накладні записувались до книги придбання товарів виключно на підставі податкових накладних за даний період.

Крім того, Бердичівська КЕЧ району являється бюджетною установою, та згідно Закону України "Про податок на додану вартість" (168/97-ВР) (ст.7 п.3.5) та ст.11 п. 11, податковий кредит виникає в момент надходження коштів на рахунок платника податку, що підтверджує те, що раніше зареєстровані податкові накладні га суму 19736 грн. у книзі обліку придбання товарів не включались до податкового кредиту, при складанні декларації по податку на додану вартість в попередніх податкових періодах.

Виходячи з акту документальної перевірки ОДПІ від 12.03.2003р. за № 182/23-01 "Про результати планової документальної перевірки, дотримання вимог податкового законодавства Бердичівською КЕЧ району ідентифікаційний код 08322588 за період з 01.01.2000р. по 31.12.2002р." до податкового кредиту прийнято податкові накладні. починаючи з січня 2000 року, які зареєстровані у книзі придбання товарів.

Судова колегія вважає за необхідне відмітити, що вимоги прийняти до податкового кредиту податкові накладні на суму 19736 грн., які підтверджують право на податковий кредит у І кварталі 2000 року згідно Закону "Про ПДВ" (168/97-ВР) ст.7 п.3.5 та ст.11 п.11 і які були записані у книзі придбання в момент отримання таких податкових накладних, але не включених при складанні Декларації по ПДВ попередніх звітних періодів, податковим інспектором не взято до уваги.

Натомість до податкового зобов'язання донараховано при проведенні документальної перевірки згідно акту № 182/23-01 суми податку на додану вартість з вартості відвантажених матеріалів для БУ №1 КЕЧ згідно накладних на загальну суму 3957 грн.

Датою виникнення податкового зобов'язання у разі продажу товарів (робіт, послуг) для БУ №1 КЕЧ з оплатою за рахунок бюджетних коштів є дата надходження таких коштів на розрахунковий рахунок платника податку, а підтвердженням форми фінансування БУ №1 КЕЧ є довідка про включення до Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України № 734 від 30.12.99р. надана БУ №1 КЕЧ (ст.7 п.3.5. Закону України "Про ПДВ" (168/97-ВР) ).

За касовим методом проводяться операції, які пов'язані з наданням послуг, вартість яких включається до складу квартирної плати (наказ Держбуду України 03.09.99р. №214 (z0917-99) "Про порядок визначення нормативних витрат житлово-експлуатаційних організацій, пов'язаних з утриманням будинків і прибудинковнх територій"), які здійснюють збір коштів від зазначених покупців з метою подальшого їх перерахування продавцям таких товарів (ст.11 п.11 Закону "Про ПДВ" (168/97-ВР) ).

Згідно "Складу витрат підприємств житлового господарства, пов'язаних з утриманням будинків і прибудинковнх територій, що входять до квартирної плати (плати за утримання житла)", який затверджений постановою КМ України від 22.06.1998р. № 939 (939-98-п) (додаток 5), до складу витрат підприємств житлового господарства на утримання будинків і прибудинковнх територій належать витрати на поточний ремонт житлового фонду, в тому числі і витрати на матеріали для проведення поточного ремонту.

З цих причин база оподаткування при відвантажені матеріалів Бердичівською КЕЧ району БУ №1 КЕЧ визначалась за касовим методом, тобто податкове зобов'язання виникає після поступлення коштів за матеріали на розрахунковий рахунок постачальника.

Щодо не прийняття до податкового кредиту суми податку на додану вартість згідно акту перевірки та не включення до податкового кредиту вартість наданих послуг "Житомирпроект" по проектним роботам, апеляційна інстанція приходить до наступного.

Ці кошти перераховувалися постачальникам за надані послуги із спеціального фонду установи та згідно порядку складання кошторису доходів і видатків бюджетних установ затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.1997р. № 180 (180-97-п) ці витрати передбачені у кошторисі нашої установи, а у кошторисах Гарнізоного будинку офіцерів дані витрати не передбачені.

Відповідно до наказу МО СРСР 1977р. № 75 "Про введення в дію положення по квартирно-експлуатаційній службі", Закону України від 24.03.1999р. № 550 - ХІУ (550-14) ( Статут гарнізонної та вартової служб Збройних Сил України ст.16 ) та Положення "Про Міністерство оборони України та Генеральний штаб Збройних Сил України "затверджене Указом Президента України від 21.08.1997р. №888 (888/97) , квартирно-експлуатаційна частина зобов'язана забезпечувати військові частини, які приписані до неї, всіма видами квартирного забезпечення (в т.ч. і тепловою енергією ), забезпечувати військові частини казармено-житловим фондом і комунальними установками ( в т.ч. і котельними установками) та здійснювати їх технічну експлуатацію. Дані витрати передбачаються кошторисами доходів та видатків Бердичівської КЕЧ району на 2002 рік. Під "військовими частинами", згідно наказу МО №75 маються на увазі також і установи, військово-навчальні заклади, підприємства і організації Збройних Сил України, тобто і Гарнізонні будинки офіцерів.

Згідно акту документальної перевірки, до податкового зобов'язання донараховано податок на додану вартість у сумі - 1115 грн. з вартості відвантажених матеріалів (меблів колишнього вжитку) Житомирській КЕЧ району по накладній № 46 від 21.01.01р. на загальну суму 6688 грн. в т.ч. ПДВ 1115 грн. Законом України "Про правовий режим майна у Збройних Силах України" № 1075-ХІУ від 21.09.1999 р. (1075-14) з наступними змінами ст. 2 визначено, що Міністерство Оборони України приймає рішення щодо перерозподілу майна між військовими частинами, це також затверджено Постановою Кабінету Міністрів України № 1225 від 04.08.2000 року "Про затвердження Положення про порядок обліку, зберігання, списання та використання військового майна у Збройних Силах України" (1225-2000-п) .

Крім того, згідно вище згаданого Закону (1075-14) , військові частини ведуть облік закріпленого військового майна в тому числі і по вартісним показникам, а Постановою Кабінету Міністрів №1225 від 04.08.2000р. (1225-2000-п) п.11 відзначено, що вартість військового майна визначається за його закупівельною ціною.

Таким чином, апеляційна інстанція приходить до висновку, що операції по передачі меблів Житомирській КЕЧ району являються перерозподілом військового майна і не підлягають оподаткуванню.

За таких обставин, оцінюючи у сукупності добуті в судовому засіданні докази, суд першої інстанції повинен був встановити, що позовні вимоги ґрунтовані на нормах чинного законодавства, а тому мають бути задоволені.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що в задоволенні позову відмовлено неправомірно. Під час розгляду питання щодо скасування податкового повідомлення - рішення, яким відбулось нарахування збору за геологорозвідувальні роботи, судом першої інстанції не в повній мірі досліджено Постанову Пленуму Верховного Суду України від 08.10.2004р. № 15 (v0015700-04) та не враховано рішення Конституційного Суду України від 7 вересня 2005 року по справі № 2-20/2005.

Згідно ч. 3 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією (254к/96-ВР) та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Також, відповідно до положень ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Всупереч наведеним вимогам податкова інспекція як суб'єкт владних повноважень не довела правомірності прийнятих нею рішень, на підставі яких заявлено позов, а отже воно підлягає скасуванню.

Згідно зі ст. 198 ч.1 п. 4 та ст. 202 КАС України суд апеляційної інстанції скасовує постанову суду першої інстанції та приймає нове рішення, якщо встановить порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду дійшла висновку про необхідність скасування постанови Господарського суду Житомирської області від 26 березня 2007 року та постановлення нової, якою позовні вимоги слід задовольнити.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. ст. ст. 196, 198, 202, 205 та 207 КАС України, колегія суддів,

Апеляційну скаргу Військового прокурора Житомирського гарнізону – задовольнити.

Постанову Господарського суду Житомирської області від 26 березня 2007 року – скасувати.

Постановити нову постанову, якою позовні вимоги Квартирно – експлуатаційної частини району до Бердичівської об’єднаної Державної податкової інспекції про визнання недійсними податкових повідомлень – рішень – задовольнити в повному обсязі.

Визнати недійсними податкові повідомлення-рішення Бердичівської об’єднаної державної податкової інспекції Житомирської області № 146-3/23-01/08322588 та 147-3/23-01/08322588 від 21.08.20003 року про стягнення з Бердичівської КЕЧ району податок на додану вартість н6а суму 39451,00 грн. і штрафних санкцій на суму 3178,00 грн.