Колегія суддів Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді – Проценко О.А. (доповідач)

суддів – Коршуна А.О., Туркіної Л.П.,

при секретарі – Горностаєвій О.М.,

за участі представників:

позивача – Сосніна Л.І. (довіреність від 23.01.2007р.),

відповідача – Ілляшенко В.В. (довіреність №8/10/10-08 від 08.01.2008р.),

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Василівському районі Запорізької області

на постанову господарського суду Запорізької області від 23.07.2007р. в адміністративній справі №24/460/07-АП

за позовом Сільськогосподарського виробничого кооперативу імені Ватутіна

до Державної податкової інспекції у Василівському районі Запорізької області

про зобов’язання списати безнадійний податковий борг,

У червні 2007 року Сільськогосподарський виробничий кооператив імені Ватутіна звернувся до суду з адміністративним позовом про зобов’язання Державної податкової інспекції у Василівському районі Запорізької області списати з Сільськогосподарського виробничого кооперативу імені Ватутіна безнадійний податковий борг з прибуткового податку в розмірі 489227,88грн., в тому числі податкового податку з виплат орендної плати за користування орендними земельними паями на суму 276893,67грн. та з доходів громадян на видану заробітну плату в сумі 212334,18грн.

В обґрунтування позовних вимог зазначалось про те, що відмова відповідача списати безнадійний податковий борг - необґрунтована та суперечить вимогам чинного законодавства. На думку позивача висновки відповідача про відсутність підстав для списання податкового боргу у розмірі 489217,88грн., оскільки такий борг враховується тільки за бухгалтерським обліком кооперативу і не знайшов відображення у картці особового рахунку платника податку - безпідставні. Позивач стверджує, що по прибутковому податку подання податкової звітності не передбачено, у зв’язку з чим особові рахунки по прибутковому податку ведуться підприємством позивача за наслідками розрахунків, проведених податковим органом. З посиланням на п.1.3, п.11 ст.1, пп.5.1 ст.5, пп.18.2.1 п.18.2 ст. 18 Закону України "Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державним цільовими фондами", ст. 9, 12 Декрету Кабінету Міністрів України №13-92 від 26.12.1996р. "Про прибутковий податок з громадян", "Інструкцію про порядок ведення державними податковими інспекціями оперативного обліку податків і неподаткових платежів", затверджену наказом Державної податкової адміністрації України від 02.04.1999р. №174 (z0304-99) , позивач зазначив, що своєчасно задекларував свої зобов’язання по перерахуванню до бюджету нарахованого і утриманого прибуткового податку по заявленій сумі шляхом надання до органу податкової служби розрахунків встановленої форми: по виплаченим доходам за оренду земельних паїв – Ф №2, а по виплаченій заробітній платні – Ф №8ДР, що підтверджується відміткою податкової про їх прийняття. Крім того, позивач звернув увагу суду на те, що не списана сума податкового боргу по прибутковому податку виникла у підприємства за період 2003-2006р. Причиною цьому стали несприятливі погодні умови, внаслідок чого позивач не отримав вражаю та знаходився в скрутному фінансовому становищі. Відповідно до довідок Торгово-промислової палати України мали місце форс–мажорні обставини. А тому за твердженням позивача, заборгованість з прибуткового податку в розмірі 489227,85грн. має бути списаною.

Розглянувши позовні матеріали, господарський суд Запорізької області постановою від 23.07.2007 року позов задовольнив в повному обсязі. При цьому суд зазначив, що податковий борг позивача по прибутковому податку є узгодженим, облікованим та несплаченим; факт загибелі сільськогосподарських культур позивача підтверджується матеріалами справи; на момент виникнення форс-мажорних обставин списання безнадійного боргу було можливим, тому відмова Державної податкової інспекції у Василівському районі Запорізької області в списанні решти суми заборгованості з прибуткового податку та податку з доходів фізичних осіб на загальну суму 489227,85грн. є безпідставною. Крім того, суд зазначив, що при визначенні суми, яка підлягає списанню у зв’язку із форс-мажорними обставинами, повинна враховуватись сума фактичних збитків, понесених платником податків.

Не погодившись з висновками суду першої інстанції, відповідач оскаржує дану постанову в апеляційному порядку, просить скасувати постанову від 23.07.2007 року та винести нове рішення, яким відмовити позивачу в задоволенні позову. В обґрунтування апеляційних вимог зазначає, що постанова суду винесена з порушенням норм матеріального права, а саме: пп.18.2.1 п.18.1 ст.18 Закону України "Про порядок погашення зобов’язань перед бюджетами та державним цільовими фондами", Постанови Кабінету міністрів України від 04.06.2007р. №794 "Про невідкладні заходи щодо зменшення негативного впливу посухи та забезпечення формування ресурсів зерна врожаю 2007р." (794-2007-п) . З урахуванням наданих уточнень до апеляційної скарги відповідач не погоджується з висновком суду першої інстанції, оскільки оспорюване податкове зобов’язання не може бути внесеним до картки особового рахунку платника податків відповідно до Переліку податків і зборів (обов’язкових платежів), що надходять до бюджетів та державних цільових фондів, оперативний облік яких ведеться органами державної податкової служби, затвердженого Наказом Державної податкової адміністрації України від 09.03.2006р. №112 (v0112282-06) . За твердженням апелянта, відповідно до цього П орядку органами державної податкової служби обліковуються по податку з доходів фізичних осіб тільки ті суми, які до нараховуються за результатами розгляду актів перевірок. На думку апелянта, під визначення безнадійного податкового боргу підпадає податковий борг по прибутковому податку з виплат орендної плати за користування орендними земельними паями та з доходів громадян на видану заробітну плату, який виник до 01.08.2004р. А відтак, борг, який виник після 01.08.2004 року не може вважатися безнадійним, оскільки щодо нього не минув строк позовної давності, встановлений пп.18.2.1. п.18.2 ст.18 Закону України "Про порядок погашення зобов’язань перед бюджетами та державним цільовими фондами". Крім того, зазначає, що борг підприємства з 10.10.2003р. не підтверджено жодним висновком ТПП України про форс-мажорні обставини, що виключає можливість списання такого боргу як безнадійного. Разом з тим, апелянт не погоджується з судом першої інстанції, що розрахунки за формами Ф-2 та Ф-8ДР є розрахунками (деклараціями) в розумінні п.1.11 ст.1 Закону України "Про порядок погашення зобов’язань перед бюджетами та державними цільовими фондами". На підтвердження зазначеного апелянт посилається на пп.2.2 Інструкцію про порядок ведення органами державної податкової служби оперативного обліку податків і зборів (обов’язкових платежів), що надходять до бюджетів та до державних цільових фондів, затвердженої Наказом Міністерства фінансів України та Головної Державної податкової інспекції України від 12.05.1994р. №37 (z0114-94) (в редакції Наказу Державної податкової адміністрації України від 03.09.2001р. №342 (z0887-01) ) та зазначає, що органи державної податкової служби не мають законних підстав проводити списання боргу з прибуткового податку з громадян, який рахується тільки за бухгалтерським обліком платника і не знайшов відображення в картці особового рахунку. Таким чином, апелянт вважає, що судом першої інстанції не надано належної юридичної оцінки наявним в матеріалах справи доказам, що призвело о помилкових висновків.

В порядку заперечення проти задоволення апеляційної скарги позивач зазначає, що оскаржувана відповідачем постанова суду першої інстанції від 23.07.2007 року є законною, прийнятою з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а вимоги апелянта - необґрунтованими та такими, що спростовуються наявним матеріалами справи, а тому задоволенню не підлягають.

Перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду в межах доводі апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга Державної податкової інспекції у Василівському районі Запорізької області не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч.2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Згідно з п.1 ст. 11 Закону України "Про державну податкову службу в Україні" органи державної податкової служби у випадках і межах своєї компетенції та у порядку, встановленому законами України, мають право здійснювати документальні планові перевірки своєчасності, достовірності, повноти нарахування і сплати податків та зборів (обов’язкових платежів). Так, позаплановою документальною перевіркою, проведеною відповідачем на підприємстві позивача з питань своєчасності внесення до бюджету прибуткового податку з громадян та податку з доходів фізичних осіб за період з 01.01.2003р. по 31.12.2006р. складена Довідка №1 від 19.01.2007р., відповідно до якої в період з 01.01.2003р. по 31.12.2005р. підприємством утримано, але не перераховано до бюджету прибуткового податку і податку з доходів фізичних осіб у сумі 489227,85грн., в тому числі із заробітної плати – 212334,18грн.; від оренди паїв – в сумі 276893,70грн. (а.с.18). Як свідчать матеріали перевірки, зокрема, Довідка №1 від 19.01.2007р.) заборгованість в сумі 489227,85грн. виникла за період 2003-2006рр., з якої сума 199472,00грн. – виникла станом на 01.01.2002р.

Як свідчать матеріали справи, внаслідок несприятливих погодних умов протягом 2003-2006рр. позивач поніс значні збитки, що підтверджуються актами обслідування посівів, затвердженими державною адміністрацією Василівського району Запорізької області. На підставі висновків Торгово- промислової палати України №7640/05-4 від 08.07.2003р., №887205-4 від 14.07.2003р., №15447/05-4 від 01.12.2003р. на площах СВК "ім. Ватутіна" внаслідок надзвичайної ситуації, що мала місце 20.03.2002р., 23.05.2002р., 18.04.2003р., 09.10.2003р. загинули посіви ярового ячменю - 245га., ярового вівса - 11,8га., кукурудзи - 150га., проса - 14га., соняшника - 205га., озимої пшениці - 588га. + 62га., озимого жита - 15га., багаторічних трав - 33га., гречки - 37га., вівса-25га., зерно суміші - 34га. Фактична сума понесених позивачем збитків внаслідок форс-мажорних обставин становить 1755700грн. На підставі звернень позивача від 31.07.2003р., 02.02.2004р., 11.08.2004р. до податкової з проханням списати наявний податковий борг у зв’язку з форс-мажорними обставинами (а.с.8-10) рішеннями №11 від 18.08.2003р., №12 від 18.08.2003р. та №22 від 17.02.2004р. відповідач списав податковий борг позивача на загальну суму 466013,49грн. Решта заявленої суми залишилась не списаною, у зв’язку з тим, що, за твердженням відповідача, списана сума податкового боргу дорівнює сумі прямих витрат, понесених підприємством позивача на вирощування культур, що загинули, згідно з наданих розрахунків, тому списання решти суми є неможливим. Закон України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" (2181-14) є спеціальним Законом з питань оподаткування, який встановлює порядок погашення зобов'язань юридичних або фізичних перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов'язкових платежів), включаючи збір на обов'язкове державне пенсійне страхування та внески на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосуються до платників податків контролюючими органами. Законодавець чітко визначив, що податкове зобов'язання це - зобов'язання платника податків сплатити до бюджетів або державних цільових фондів відповідну суму коштів у порядку та у строки, визначені цим Законом (2181-14) або іншими законами України. Податковий борг (недоїмка) - податкове зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгоджене платником податків або узгоджене в адміністративному чи судовому порядку, але не сплачене у встановлений строк, а також пеня, нарахована на суму такого податкового зобов'язання (п.1.2, 1.3 ст.1 вищезазначеного Закону). Відповідно до п.1.11 ст. 1 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" податкова декларація-розрахунок це - документ, що подається платником податків до контролюючого органу у строки, встановлені законодавством, на підставі якого здійснюється нарахування та / або сплата податку, збору (обов’язкового платежу).

Статтею 12 Декрету Кабінету Міністрів України №13-92 від 26.12.1996р. "Про прибутковий податок з громадян" передбачено, що підприємства, установи, організації і фізичні особи – суб’єкти підприємницької діяльності, які проводять виплати зазначених доходів, зобов’язані протягом 15 календарних днів за останнім календарним днем звітного (податкового) кварталу надіслати до податкових органів за місцем державної реєстрації відомості про нараховані та виплачені суми доходів і суми утриманих з них податків за формою, встановленою центральним податковим органом. Як свідчать матеріали справи, позивачем, за результатами нарахування та утримання прибуткового податку та податку з доходів фізичних осіб оформлювались розрахунки за формами Ф №2 і Ф № 8ДР.

Колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, що розрахунки за формами Ф-2 та Ф-8ДР є розрахунками (деклараціями) в розумінні п.1.11 ст.1 Закону України "Про порядок погашення зобов’язань перед бюджетами та державними цільовими фондами". Крім того, доцільним є зазначити, що відповідно до п.4.6 "Порядку списання безнадійного податкового боргу платників податків", затвердженого Наказом Державної податкової адміністрації України №103 від 14.03.2001р. (z0016-02) , списанню підлягає борг по податку з доходів фізичних осіб, який знайшов своє відображення у податковому розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку (Ф.1 ДФ та виник у податкового агента внаслідок обставин непереборної сили (форс-мажорних обставин), починаючи з відповідного місячного податкового періоду звітного кварталу, в якому такі обставини настали, і до закінчення відповідного податкового періоду (кварталу).

Таким чином, позивач, нараховуючи та утримуючи прибутковий податок та податок з доходів фізичних осіб самостійно узгоджував зобов'язання по сплаті цих платежів до бюджету. Сума прибуткового податку з громадян та податку з доходів фізичних осіб, самостійно узгоджена позивачем та не сплачена у терміни, визначені Декретом Кабінету Міністрів України "Про прибутковий податок з громадян" №13-92 від 26.12.1992р. (13-92) та Законом України "Про податок з доходів фізичних осіб" (889-15) , є сумою податкового боргу в розумінні п.1.3 ст. 1 Закону України "Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами". Тобто, на стягнення заборгованості по податку з доходів фізичних осіб у розмірі 489227,85грн. розповсюджуються процедури Закону України "Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" (2181-14) .

Підпунктом "г" 18.2.1 п.18.2 ст. 18 закону України "Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" передбачено списання безнадійного податкового боргу юридичних і фізичних осіб, що виник внаслідок обставин непереборної сили (форс-мажорних обставин), у тому числі пені, нарахованої на такий податковий борг, а також штрафних санкцій.

Відповідно до ст. 74 Закону України "Про державний бюджет України на 2004 рік" та ст. 68, 73 Закону України "Про державний бюджет України на 2005 рік", в 2004р. та в 2005р. заборонено проводити реструктуризацію або списання заборгованості (недоїмки) суб’єктів господарювання за податками, зборами (обов’язковими платежами), надавати відстрочки щодо термінів її сплати; зупинено дію пп. "в" і "г" пп.18.2.1 п.18.2 ст. 18 Закону України "Про порядок погашення зобов’язань платників податків пере бюджетами та державними цільовими фондами". При цьому, важливо зазначити, що безпосередньо в закони про оподаткування такі зміни не вносились.

Отже, згідно з даними Довідки №1 від 19.01.2007 року за підприємством позивача враховується борг з прибуткового податку з громадян та податку з доходів фізичних осіб, який має ознаки податкового боргу, а саме: стосовно якого минув строк давності (1095 днів) та який виник внаслідок обставин непереборної сили (форс-мажорних обставин).

З урахуванням наявних в матеріалах справи заяв позивача до податкового органу про списання податкової заборгованості, такі звернення надавались саме в період, коли не було зупинено дію ст.18 Закону України "Про порядок погашення зобов’язань перед бюджетами та державними цільовими фондами". Крім того, сума списаного податкового боргу значно відрізняється від фактичної суми понесених позивачем збитків в результаті форс-мажорних обставин. А відтак, відповідач безпідставно відмовив Сільськогосподарському виробничому кооперативу імені Ватутіна в списанні решти суми заборгованості з прибуткового податку та податку з доходів фізичних осіб у сумі 489227,85грн.

Доводи апелянта щодо помилковості висновків суду першої інстанції з приводу визначення суми податкового боргу, який має бути списаним та який, за твердженням апелянта, не відповідає висновкам перевірки, викладених у Довідці №1 від 19.01.2007р., колегія суддів не приймає до уваги, оскільки така помилка виникла у зв’язку з неправильним підрахуванням податковою загальної суми податкового боргу з прибуткового податку, а саме: в тому числі із заробітної плати – 212334,18грн.; від оренди паїв – в сумі 276893,70грн., що в сумі і складає – 489227,85грн. Таким чином, різниця при визначенні суми податкового боргу з прибуткового податку у сумі 9,97грн. виникла у зв’язку з арифметичною помилкою, допущеною відповідачем за висновками перевірки.

Враховуючи вищезазначене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції об’єктивно, повно та всебічно дослідив обставини, які мають суттєве значення для вирішення справи, висновки суду відповідають фактичним обставинам справи та підтверджуються зібраними доказами. Апеляційна скарга не містить доводів, які б спростували висновки суду першої інстанції, підстав для задоволення апеляційних вимог не вбачається. Апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції – без змін.

Керуючись статями 195, 196, п.1 ч.1 ст. 198, 205, 206 КАС України, колегія суддів

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Василівському районі Запорізької області на постанову господарського суду Запорізької області від 23.07.2007 року в адміністративній справі № 24/460/07-АП залишити без задоволення.

Постанову господарського суду Запорізької області від 23.07.2007р. в адміністративній справі № 24/460/07-АП залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили у відповідності до ст. 254 КАС України та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст. 212 КАС України.